Рішення

від 12.08.2024 по справі 280/4581/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Справа № 280/4581/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, м, Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ (69106, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул. Скворцова, будинок 236, код ЄДРПОУ 41888526),

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ (далі відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 1000989,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на Товаристві з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ за звітний період складає 467 осіб, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 19 особа. Водночас, кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю у даного роботодавця за звітний період - 2023 рік, склала 6 осіб. Посилаючись на норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, просить задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№29051 від 19.06.2024), в якому зазначив, що відповідач наказом по підприємству № 2 від 13.01.2023 року виділив робочі місця (з переліку створених на підприємстві робочих місць, згідно штатного розкладу) для можливого працевлаштування інвалідів в 2023 році. Вказує, що щомісячно з січня 2023 року по грудень 2023 року надавав до Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю з додатком «ВІДОМОСТІ ПРО ВАКАНСІЮ (Ї)», що підтверджується інформацією, наданою Запорозькою філією Запорізького обласного центру зайнятості від 10.04.2024 за № 1709/03/04-17. Вважає, що виконав обов`язок щодо вжиття залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Покликається на те, що позивачем не доведено направлення відповідним центром зайнятості осіб з інвалідністю до відповідача для працевлаштування, а також відмови останнім у працевлаштуванні осіб з інвалідністю на вищевказані посади. Зазначає, що позивач документально не підтверджує, що за наслідками безпосереднього звернення осіб з інвалідністю відповідачем було відмовлено у їх працевлаштуванні на вказані вище посади.. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4581/24 без виклику сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого Товариству з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 467 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 19 особа. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 6 осіб.

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 989511,36 грн.

При подані до суду позову, позивачем розрахована пеня у розмірі 11478,33 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році у загальному розмірі 1000989,69 грн. у добровільному порядку Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частинами 1, 2 та 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ є юридичною особою, яка використовує найману працю та відноситься до категорії суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У даному випадку Фонд соціального захисту інвалідів у розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 989 511,36 грн. Крім того, Фонд визначив пеню в сумі 11478,33 грн. Загальна сума заборгованості, на думку позивача, склала 1000989,69 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до положень статті 19 Закону № 875 відповідачем самостійно розрахована кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка складає 19 робочих місця.

Окрім того, наказом відповідача по підприємству №2 від 13 січня 2023 року, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач виділив робочі місця (з переліку створених на підприємстві робочих місць згідно штатного розкладу) для можливого працевлаштування осіб з інвалідністю в 2023 році.

Також, відповідачем надано Запорізькому міському центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю у формі Звітів про попит на робочу силу (вакансії) по формі 3-ПН, що підтверджується листом Запорізького міського центру зайнятості №1709/03/04-17 від 10 квітня 2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач самостійно займався пошуком осіб з інвалідністю з метою їх працевлаштування шляхом подання оголошень в журналі Робота в кишені. Робота є. Фотокопія сторінок журналу разом із відповідними оголошеннями надана відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем протягом 2023 року вживались заходи щодо заповнення вакансій, створених ним для осіб з інвалідністю. Однак, створені відповідачем вакансії не були зайняті з незалежних від нього причин.

На думку суду, сукупність названих обставин свідчить, що ТОВ КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ виконано вимоги в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність, що виключає підстави для застосування санкцій та пені, передбачених статтею 20 Закону №875-XII.

Водночас позивачем не доведено направлення відповідним центром зайнятості осіб з інвалідністю до відповідача для працевлаштування, а також відмови останнім у працевлаштуванні осіб з інвалідністю на вищевказані посади.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат в порядку ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, м, Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СТІНГРЕЙ (69106, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул. Скворцова, будинок 236, код ЄДРПОУ 41888526) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.08.2024.

СуддяЛ.Я. Максименко