Ухвала

від 13.08.2024 по справі 280/6811/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

13 серпня 2024 рокуСправа № 280/6811/24 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Барчука Володимира Івановича ( АДРЕСА_2 ), до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Аваліані, буд. 19-а, м. Запоріжжя, 69068) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника адвоката Барчука Володимира Івановича, до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки у кількості 140 днів;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію як учаснику бойових дій, за додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки у кількості 140 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України - 15.01.2024 року.

Ухвалою від 29.07.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Відповідно до ухвали від 29.07.2024 недоліки позовної заяви мали бути усунені шляхом подання до суду:

заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин;

доказів наявності у позивача статусу поліцейського, або проходження позивачем публічної (державної) служби, або наявності у відповідача статусу суб`єкта владних повноважень (за наявності) або навести аргументи в обґрунтування належності даного спору до юрисдикції адміністративного суду.

08.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій він зазначає, що з урахуванням того, що предметом спору по справі № 280/6811/24 є спір про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, того що для таких спорів відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду за захистом свої прав з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, можливо дійти висновку, що позивачем не порушено строку звернення до суду, оскільки такий строк взагалі фактично ще не розпочався відповідно до вимог до ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України.

Також зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Запорізький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 31 січня 2017 року № 77 (у редакції наказу МВС від 11 червня 2019 року № 477) (далі Положення про Запорізький НДЕКЦ МВС), Запорізький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (далі - НДЕКЦ) - це державна спеціалізована установа судової експертизи, яка є територіальним підрозділом Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України (далі - Експертна служба МВС) та належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, на переконання позивача, на спір по справі № 280/6811/24 поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки МВС України, яке відповідно до п. 15 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 878, є юридичною особою публічного права, створило Запорізький НДЕКЦ, який відповідно до п. 17 Положення про Запорізький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, затвердженого наказом МВС України від 31 січня 2017 р. № 77, також має статус юридичної особи публічного права, а відтак працівники вказаних установ виконують функцій органів державної влади.

Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін судом, встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначені ст.19 КАС України. Зокрема, до таких справ пунктами 1-2 належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, також спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведені вище нормативні положення не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та юридичною чи фізичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

На виконання ч.5 ст.242 КАС України, суддя урахував висновки із застосування вказаних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року (справа №815/6096/17 (К/9901/49528/18).

Зокрема, у зазначеній постанові вказано, що спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд зазначає, що позивач на час звільнення з роботи не займав посаду державної служби (не був державним службовцем, зокрема поліцейським), докази іншого матеріали позовної заяви не містять (зокрема, докази прийняття позивачем присяги державного службовця або поліцейського під час роботи у відповідача).

У даному випадку відповідач не є суб`єктом владних повноважень по відношенню до позивача, а виступає як роботодавець.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію як учаснику бойових дій, за додаткову відпустку із збереженням заробітної плати.

Отже, позивач звернувся до суду із позовом з метою відновити права на працю внаслідок порушення, на його думку, відповідачем його права, на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним (трудовим) і цивільним процесуальним законодавством.

Справи, що виникають з цивільних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, відповідно до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене та враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та підвідомчий місцевому загальному суду у порядку цивільного судочинства.

Суд зазначає, що подібні спори з приводу трудових відносин між працівниками бюджетних установ та такими бюджетними установами (зокрема, науково-дослідними експертно-криміналістичними центрами МВС України) розглядаються у порядку цивільного судочинства, про що свідчить судова практика, зокрема постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04.10.2023 у справі №204/10419/22, від 29.04.2024 у справі №761/170/23 та інші.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

За вказаних обставин суддя дійшов висновку, що провадження у справі не підлягає відкриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/6811/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Барчука Володимира Івановича ( АДРЕСА_2 ), до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Аваліані, буд. 19-а, м. Запоріжжя, 69068) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з цим позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати на адресу представника позивача засобами системи «Електронний суд».

Роз`яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.В. Кисіль