Рішення

від 12.08.2024 по справі 580/3126/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року справа № 580/3126/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю: секретаря Трегулова Б.Л.,

представника позивача - Попова А.В.(за ордером),

представника відповідача Паншиної І.В. (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рівл до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ Рівл (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, оф. 608) з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.12.2023 №12685/Ж10/25-01-04-07-12/1575 та №12700/Ж10/25-01-04-07-12/1576.

Ухвалою суду від 03.04.2024 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 30.04.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірні рішення прийняті неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України, з огляду на пряму норму статті 201 пункту 201.10 ПК України, в якій зазначено, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та/у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Наголошено, що актом перевірки, контролюючим органом після виявлення розбіжностей даних податкової декларації позивача, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та даних Єдиного реєстру податкових накладних усупереч приписам ПК України було проведено камеральну перевірку, а не документальну позапланову виїзну перевірку, саме в ході проведення якої підлягають дослідженню первинні документи бухгалтерського та податкового обліку товариства. Відтак, під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом вчинено дії, які є предметом документальної перевірки, а саме перевірив повноту нарахування та сплати ПДВ, без перевірки первинних бухгалтерських документів. За таких обставин, враховуючи, що перевірка позивача проведена з порушенням процедурних вимог ПК України, така перевірка відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність в контролюючого органу компетенції на прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками здійснення цієї перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 статті 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України та вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 року № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289. З огляду на викладене, відповідач вказує, що позивачем занижено грошове зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та завищено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені заперечення щодо задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ТОВ Рівл зареєстрований юридичною особою 06.04.2016 (код ЄДРПОУ 40401887).

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ щодо виявлених помилок (порушень) за березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року, за наслідками якої складено акт від 06.10.2023 №9538/Ж5/25-01-04-07-11, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п.201.10 статті 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України та вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289.

Вказане порушення призвело до:

1. заниження р. 18 Декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року, а саме: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі 31436 грн.

2. заниження р. 18 Декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року, а саме: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі 93917грн.

3. заниження р. 18 Декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року, а саме: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податковою кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі 196980грн

4. заниження р. 18 Декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року, а саме: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі +2129502грн та завищення р. 21 Декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року, а саме: суми від`ємного значення, шо зараховується до склад) податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в розмірі 2058865 грн.

5. заниження р. 18 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року, а саме: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі 36983грн.

6. завищення р. 21 Декларації і податку на додану вартість за жовтень 2022 року, а саме: суми від`ємного значення, шо зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в розмірі 29082грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023:

-№12685/Ж10/25-01-04-07-12/1575, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 2488818грн. та застосовано штрафну санкцію - 248881,80 грн.;

-№12700/Ж10/25-01-04-07-12/1576, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2087947грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

За правилами підп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до вимог підп. 62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1)своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2)своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3)своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4)повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5)своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6)своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7)своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8)своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9)своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10)своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11)своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.08.2022 у справі №640/23486/21, від 06.03.2019 у справі №809/911/17, від 10.04.2018 у справі №826/13195/16 (провадження №К/9901/35399/18), від 17.04.2018 у справі №812/872/17 (провадження №К/9901/3488/17).

Верховний Суд у постанові від 16.01.2024 у справі №440/2547/22 зазначив, що питання правового значення і суті камеральної перевірки полягає в тому, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК зі змінами, внесеними Законами №2628-VІІІ та №129-ІХ).

Тобто, якщо під час камеральної перевірки контролюючий орган на підставі саме інформаційних баз даних виявить, що платник податків занизив податкові зобов`язання з відповідного податку, це може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням суми занижених зобов`язань.

Однак, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.

Згідно з пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

На думку суду, така вимога податкового законодавства ґрунтується на тому, що виникнення обов`язку зі сплати податкових зобов`язань пов`язане саме із фактом виникнення бази оподаткування відповідним податком, зокрема, вчинення платником податків оподатковуваної операції.

Саме такий підхід і викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16 (пункт 13 постанови) - Закон встановлює обов`язок продавця при здійсненні операцій з постачання товарів, у день виникнення податкових зобов`язань, скласти, зареєструвати в ЄРПН та надати покупцю податкову накладну. Разом з тим, у разі відсутності факту реєстрації платником податку (продавцем товарів) податкових накладних у ЄРПН, у продавця наявний обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а виклав висновок про те, що за нормами чинного законодавства, саме на дату виникнення податкових зобов`язань складається податкова накладна, яка має бути зареєстрована в ЄРПН, натомість, законодавством не передбачено підстав для реєстрації податкової накладної, якщо податкові зобов`язання не виникали, відповідно, не визначено й наслідків такої реєстрації. Висновок, що внаслідок реєстрації податкової накладної у платника податків виникли податкові зобов`язання і, відповідно, обов`язок з їх сплати, суперечить засадам встановлених податків і зборів, визначених статтею 7 ПК України.

Отже, саме факт здійснення оподатковуваної операції є підставою для виникнення податкових зобов`язань, суми податку за якими в обов`язковому порядку мають бути задекларовані в податковій декларації і сплачені протягом встановленого законодавством строку. Підставою для висновку про заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ може слугувати виявлений контролюючим органом факт здійснення платником податків оподатковуваної операції, за наслідками якої не задекларовані і не сплачені податкові зобов`язання в повному розмірі.

Як встановлено у цій справі, підставою для збільшення позивачеві грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу, що дані ЄРПН не відповідають даним, зазначеним у податковій декларації.

З акту перевірки вбачається, що уточнюючим розрахунком ПДВ за березень 2022 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання в розмірі 277829,00 грн. Водночас, за даними ЄРПН позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у березень 2022 року на суму ПДВ 309264,96 грн., з них зареєстровано на суму ПДВ 293546,92грн., та реєстрацію зупинено на суму 15718,04грн. Відхилення між податковою звітністю за березень 2022 року та даними ЄРПН становить 31435,96грн.

Уточнюючим розрахунком ПДВ за червень 2022 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання в розмірі 439738,00 грн. Водночас, за даними ЄРПН позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у червні 2022 року на суму ПДВ 533655,00грн., з них зареєстровано на суму ПДВ 525738,33грн., та зареєстровано 7916,67грн. Відхилення між податковою звітністю за червень 2022 року та даними ЄРПН становить 93917,00грн.

Уточнюючим розрахунком ПДВ за липень 2022 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання в розмірі 375775,00 грн. Водночас, за даними ЄРПН позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у липні 2022 року на суму ПДВ 572754,68грн., з них зареєстровано на суму ПДВ 398201,17грн., та відмовлено у реєстрації на 15456грн. Відхилення між податковою звітністю за липень 2022 року та даними ЄРПН становить 196979,68грн.

Уточнюючим розрахунком ПДВ за серпень 2022 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання в розмірі -1429494,00грн. Водночас, за даними ЄРПН позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у серпні 2022 року на суму ПДВ 2758872,79грн., з них зареєстровано на суму ПДВ 570506,12грн., та реєстрацію зупинено на суму 2160600,00грн., а відмовлено у реєстрації сум ПДВ 27766,67грн. Відхилення між податковою звітністю за серпень 2022 року та даними ЄРПН становить 4188366,79грн.

Уточнюючим розрахунком ПДВ за вересень 2022 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання в розмірі 328976,00грн. Водночас, за даними ЄРПН позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у вересні 2022 року на суму ПДВ 48091,95грн., з них зареєстровано на суму ПДВ 328976,43грн., та відмовлено у реєстрації сум ПДВ 151939,52грн. Відхилення між податковою звітністю за вересень 2022 року та даними ЄРПН становить 151939,95грн.

Уточнюючим розрахунком ПДВ за жовтень 2022 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання в розмірі 478412,00грн. Водночас, за даними ЄРПН позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у жовтні 2022 року на суму ПДВ 507493,80грн., з них зареєстровано на суму ПДВ 478412,13грн., та відмовлено у реєстрації сум ПДВ 29081,67грн. Відхилення між податковою звітністю за жовтень 2022 року та даними ЄРПН становить 29081,80грн.

Тобто, висновок контролюючого органу хоча і ґрунтується на даних інформаційних систем, однак, не є достатнім для висновку саме про заниження позивачем податкових зобов`язань, зокрема, у відповідному звітному періоді, оскільки для такого висновку необхідною є перевірка обставин та змісту відповідних господарських операцій.

Відповідно, контролюючий орган, виявивши за встановлених обставин розбіжність між даними ЄРПН і даними, які зазначені у податковій декларації, повинен був перевірити, чи виникли у спірному періоді у позивача податкові зобов`язання, тобто, чи вчинялися ним оподатковувані операції у спірний період, що є можливим лише під час проведення документальної перевірки, оскільки передбачає здійснення аналізу первинних документів.

Зазначене свідчить про непослідовність дій контролюючого органу, який, не визнаючи реальність господарських операцій, за наслідками яких позивач склав і направив для реєстрації податкові накладні, в подальшому збільшує позивачеві податкові зобов`язання за такими господарськими операціями і застосовує штрафні санкції у підвищеному розмірі.

Відтак, під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом вчинено дії, які є предметом документальної перевірки.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14 зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, враховуючи те, що перевірка позивача проведена з порушенням процедурних вимог ПК України, така перевірка відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність в контролюючого органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки.

Тому суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками камеральної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370, 378 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.12.2023 №12685/Ж10/25-01-04-07-12/1575 та №12700/Ж10/25-01-04-07-12/1576.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рівл (код ЄДРПОУ 40401887) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР

Повний текст рішення виготовлено 13.08.2024