Постанова від 06.08.2024 по справі 160/2592/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 р.Справа № 160/2592/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р. (ухвалене суддею Бабаєвим А.І., повний текст якого складено 10.05.2024) по справі № 160/2592/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних сил України Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, а також зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду з цим позовом.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

ІНФОРМАЦІЯ_4 заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника, інші учасники про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 11 від 24.03.2022.

11.02.2023 позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації, оскільки під час призову на службу повинен був пройти медичний огляд ВЛК з метою визначення його придатності до військової служби на момент його призову по мобілізації, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано жодних доказів проведення позивачу медичного огляду та взяття до уваги результатів такого огляду під час призову позивача на військову службу, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р. ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, оскільки позивач виконує свої професійні обов`язки в умовах воєнного стану по захисту України від російських окупантів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення позивачу строку звернення до суду та вважає помилковими доводи апеляційної скарги про безпідставне пропущення позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду з наступних підстав.

24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України та діє до теперішнього часу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Судовим розглядом встановлено, що 11.02.2023 позивач звернувся до суду, у зв`язку із тим, що 23.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача призвано на військову службу з порушенням норм чинного законодавства під час мобілізації без проходження військово-лікарської комісії.

Таким чином, оскільки, відповідно до Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію позивач з 23.03.2022 та по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, то вказані обставини свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом його прав з поважних причин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в ухвалах Верховного Суду під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків від 02.06.2022 у справі № 757/30991/18-а, від 14.07.2022 у справі № 380/10696/21, від 27.07.2022 у справі № 380/13558/21, від 27.07.2022 у справі № 380/12913/21, від 04.08.2022 у справі № 420/2429/20, від 12.08.2022 у справі № 400/3957/21 та від 21.09.2022 у справі № 360/4969/21.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду, зокрема із позовними заявами, може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а та від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення позивачем без поважних причин строку звернення до суду помилкові у зв`язку з чим відсутні підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-XII від 25.03.1992 (в подальшому Закон України № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (в подальшому Закон України № 3543-XII), під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України № 3543-XII, особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до п. 2.1 розд. І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (в подальшому Положення), для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно із п.1.1 розд. І Положення, Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити її придатність за станом здоров`я до військової служби.

Судовим розглядом встановлено, що, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2022 № 11, позивача призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте ні ІНФОРМАЦІЯ_5 , ні іншими відповідачами не надано жодних доказів проведення позивачу медичного огляду та взяття до уваги результатів такого огляду під час призову позивача на військову службу, у зв`язку з чим у ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні правові підстави для висновку, що позивач придатний за станом здоров`я до військової служби.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинено протиправні дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Також судовим розглядом встановлено, що накази по особовому складу щодо позивача виносяться Військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується наказом Військової частини НОМЕР_2 від 07.02.2023 № 39.

Таким чином, оскільки під час призову позивача на військову службу під час мобілізації допущено порушення п. 1.1 розділу І Положення, а саме, не встановлено придатність ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби, то належним відновленням порушених прав позивача в спірних правовідносинах є відновлення становища особи, яке існувало до такого порушення прав, у зв`язку із чим необхідно зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних сил України Військової частини НОМЕР_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р. по справі № 160/2592/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 13.08.2024 року