Постанова

від 06.08.2024 по справі 580/2402/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2402/23 Головуючий у 1 інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу у частині та про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

30 березня 2023 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

05 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із зустрічним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявленних об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що під номером 66 в Додатку цього наказу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю.

Позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації - задоволено повністю.

Зобов`язано ОСОБА_1 у продовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси), яка відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включена до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 р. - залишено без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 р. - залишено без змін (головуючий суддя Карпушова О.В.).

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 скасовано. Справу №580/2402/23 за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу від 23.11.2010 №10/03-21 у частині №66 додатку до наказу щодо включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Житловий будинок кінця XIX ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси) відмовлено повністю.

Адміністративний позов Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації - задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси), що відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 включений у додаток до наказу за №66 Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії. Визнати протиправним і скасувати наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 10/03-21 від 23 листопада 2010 року «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» XIX століття, що за адресою: АДРЕСА_1 , що під № 66 в Додатку до цього наказу.

Зокрема, апелянт вказує, що після направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для конкретизації порушеного права. В подальшому, судом продовжено строк на усунення недоліків. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 була вимушена подати подано до суду заяву про зміну підстав позову, у зв`язку з відступленням Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 826/15864/17 від висновків щодо належності наказів Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерства культури України до нормативно-правових актів. Таким чином, апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено принцип легітимних очікувань. При цьому, апелянт наголошує, що оскаржуваним наказом порушено її права, на підтвердження чого надано постанову Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 12/01-16 від 22.01.2024. Стверджуючи про протиправність наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 в частині включення до нововиявленних об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що під номером 66 в Додатку цього наказу, апелянт зазначила, що на даний будинок не була складена облікова картка. На переконання апелянта це суперечить Інструкції «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 № 203.

31 травня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Черкаської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 01 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції від Черкаської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення.

06 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, житловий будинок кінця ХІХ ст. (АДРЕСА_1, м. Черкаси) є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини, внесеним до переліку за № 66 у додатку до наказу від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» у частині включення «Будинку» XIX століття, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення другої сесії Черкаської міської ради від 14.01.2016 №2-99 «Про перейменування вулиць, провулків, узвозів у АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 01.07.2014 та посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В, який зареєстрований у реєстрі за №4664, ОСОБА_2 (продавець) передав - ОСОБА_1 (покупець) прийняла у власність житловий будинок з надвірними спорудами за АДРЕСА_1 . Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером в РПНВ 11765424. У договорі продавець ОСОБА_2 засвідчив, що будинок не належить до пам`яток історії та культури - не визнаний аварійним.

10 лютого 2023 року №02/01-02.03-08/80/02/01-02.03-08/3366 Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації повідомило Черкаську окружну прокуратуру про те, що звернення щодо укладення охоронного договору на об`єкт - житловий будинок кінця ХІХ ст. ( АДРЕСА_1 ) не надходили.

За даними Бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 придбав об`єкт - житловий будинок відповідно до договору купівлі-продажу 29.06.2011 №6295 у ОСОБА_3 , яка придбала цей об`єкт за договором купівлі продажу від 27.10.2005 №17689, тобто, на час прийняття наказу Службою охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 прав ОСОБА_1 не було порушено відповідачами.

Реєстраційний номер 396143871101 об`єкта нерухомого майна - житловий будинок визначений по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 7110136400:01:001:0030 цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, присадибна ділянка площа 0.0713 га; власник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.07.2014 (а.с.52 т.1). Згідно з договором ринкова вартість згідно звіту про оцінку ТОВ «Контверсія» №CG05-140626-027 та продаж вчинений за ціною 317865 грн. Земельна ділянка відповідно до звіту про оцінку ТОВ «Контрверсія» / ТОВ «Порто-Франко Груп» №CG05-140626-027 №CG05-140626-003 оцінена і відчужена за 219973 грн. Код ЄДРПОУ юридичних осіб ТОВ «Контверсія» та ТОВ «Контрверсія» / ТОВ «Порто-Франко Груп» не вказані.

У відповіді на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації листом від 27.04.2023 повідомило, що облікова документація на житловий будинок кінця ХІХ ст. (АДРЕСА_1, м. Черкаси) наразі не розроблена.

Також, у відповіді на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації листом від 04.05.2023 повідомило, що підставою для включення до Переліку стали Відомості до складання реєстру національного культурного надбання.

У відповідь на лист Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, приватна організація «Український інститут культурного надбання» повідомила 14.06.2022 №14/06, що редагування Переліку, затвердженого наказом від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» можливо лише під час проходження відповідної процедури згідно Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158.

22 січня 2024 року Приватний нотаріус Миколенко Інна Миколаївна, розглянувши документи від ОСОБА_1 про укладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки №7110136400:01:001:0030, постановою №12/01-16 відмовила у вчиненні нотаріальної дії з огляду на наявність наказу від 23.11.2010 №10/03-21.

У зв`язку з необхідністю укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси), заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

В свою чергу, ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із зустрічним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа: заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявленних об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що знаходиться за адресою м. Черкаси АДРЕСА_1, що під номером 66 в Додатку цього наказу.

Відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III, об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону № 1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1805-III, визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема:

- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

- визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;

- встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

- забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

- погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України;

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок;

- управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону № 1805-III, для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону № 1805-III передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 14 Закону № 1805-III, визначено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

В силу вимог частини 1 статті 23 Закону № 1805-III, усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перейменована за рішенням Черкаської міської ради від 14.01.2016 № 2-99), 7, м. Черкаси занесено до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури як пам`ятка «Житловий будинок кінця ХІХ століття» (Т.1 а.с.30-32).

В силу вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Так, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії. Визнати протиправним і скасувати наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 10/03-21 від 23 листопада 2010 року «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» XIX століття, що за адресою: АДРЕСА_1 , що під № 66 в Додатку до цього наказу.

При цьому, згідно змісту апеляційної скарги, в якості підстави для відмови в задоволенні позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 апелянт посилається на протиправність наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 10/03-21 від 23.11.2010 частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» XIX століття, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_1 не порушено як на час прийняття наказу, так і на час звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2014 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу житлового будинку стала власником будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено відповідним договором, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., реєстраційний № 4664 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером в РПНВ 11765424 (Т.1 а.с.59, 51).

19 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась для укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0713 га., призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 7110136400:01:001:0030.

Постановою Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. № 12/01-16 від 22.01.2024 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на наявність наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 10/03-21 від 23 листопада 2010 року та ненадання ОСОБА_1 погодження уповноваженого органу охорони культурної спадщини (Т. 3 а.с. 12).

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що оскаржуваним наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявленних об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , порушуються права ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено принцип легітимних очікувань, оскільки, після направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для конкретизації порушеного права, слід зазначити наступне.

Так, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення зустрічного позову без руху, ОСОБА_1 було подано до суду уточнену зустрічну позовну заяву, в якій змінено підстави зустрічного позову.

Підстави уточненого зустрічного позову ОСОБА_1 узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24.10.2023 у справі №826/15864/17, згідно якої, Судова палата дійшла висновку про необхідність відступлення від раніше сформульованих Верховним Судом висновків у постановах від 20.05.2022 у справі № 160/9717/21 та від 15.11.2022 у справі № 580/2472/21 і формулювання нового правового висновку про те, що накази органів місцевого самоврядування про занесення об`єктів до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та накази Міністерства культури України про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України є індивідуальними актами.

Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про порушення принципу легітимних очікувань є необгрунтованими.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо протиправності наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 в частині включення до нововиявленних об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.

Згідно висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 580/3881/20, при вирішенні даної справи необхідно перевірити дотримання Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації під час прийняття наказу №10/03-21 в частині занесення до переліку «Будинку ХІХ століття», що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , вимог Інструкції «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, які внесені наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за №693/9292) «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини» (далі - Інструкція №203).

Відповідно до пункту 9 Інструкції №203, державний облік пам`яток історії та культури включає виявлення, обстеження пам`яток, виявлення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам`яток.

Згідно п. 10 Інструкції №203, документи державного обліку пам`яток історії та культури, у тому числі виключених з державних переліків пам`яток, підлягають обов`язковому постійному зберіганню у відповідних центрах наукової документації державних органів охорони пам`яток (додаток №1).

Пунктом 12 Інструкції №203 передбачено, що при отриманні відомостей про виявлення об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, державні органи охорони пам`яток організують проведення експертизи. У разі встановлення їх культурної цінності вказані об`єкти реєструються в Переліках щойно виявлених об`єктів, які мають історичну, наукову або іншу культурну цінність (додаток №2).

Для проведення експертизи державні органи охорони пам`яток залучають спеціалістів науково-дослідних і проектних організацій, товариств охорони пам`ятників історії і культури, інших спеціалізованих організацій.

"Перелік щойно виявлених об`єктів" містить коротку характеристику кожного об`єкта, що реєструється, а також висновок експертизи про можливість визнання цього об`єкта пам`яткою історії і культури.

Згідно пункту 14 Інструкції № 203 об`єкти, зареєстровані у «Списках нововиявлених об`єктів, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність», до вирішення питання про прийняття їх на державний облік як пам`яток історії та культури, підлягають охороні у порядку, передбаченому чинним законодавством про охорону пам`яток історії та культури. Державні органи охорони пам`яток організують обстеження та вивчення включених в Список нововиявлених об`єктів, складання на них облікових документів.

Таким чином, складання облікових документів, відповідно до пункту 14 Інструкції № 203 відбувається вже після складення списків нововиявлених об`єктів.

Відповідно до п. 15 Інструкції №203, на кожну нерухому пам`ятку та щойно виявлений об`єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використання, ступінь збереження пам`ятки або щойно виявленого об`єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис та ілюстративний матеріал (за формою, встановленою у додатку № 3).

Пунктом 16 Інструкції №203 передбачено, що на кожну нерухому пам`ятку складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних, що характеризують історію пам`ятки і її сучасний стан, місцезнаходження в навколишньому середовищі, оцінку історичного, наукового, художнього або іншого культурного значення, відомості про її територію, пов`язані з нею споруди, сади, парки, перебуваючі в ній твори мистецтва, предмети, що становлять культурну цінність, про зони охорони, а також про основні історико-архітектурні та бібліографічні матеріали. В паспорті зазначається категорія охорони та вид пам`ятки з посиланням на затверджуючий документ (додаток № 4).

Так, апелянт посилається, що на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760, якою затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Міністерством культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури 13 травня 2004 року прийнято наказ від № 295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини», згідно якого, додаток № 3 до Інструкції №203 не застосовується та встановлюється нова форма облікової картки.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 було затверджено, зокрема, нові форми форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини.

У зв`язку з цим, у даному наказі вказано про незастосування саме додатків №3 та №4 до Інструкції №203, якими було закріплено форму облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини, а не Інструкції №203 в цілому.

Отже, на час прийняття оскаржуваного наказу з 13.05.2004 не застосовуються, додатки № 3, 4 до Інструкції № 203, проте законодавством регламентовано чітку і послідовну процедуру включення об`єкту до державного переліку нерухомих пам`яток історії та культури, яка складалася з таких обов`язкових етапів:

1) виявлення пам`ятки;

2) визначення її історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності; фіксація та вивчення; складання повного переліку державної облікової документації (в тому числі, облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам`яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карт-схем розташування пам`яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках, тощо), виключно при складанні якої визначалась приналежність нерухомої пам`ятки історії та культури до відповідного виду та категорії;

5) включення об`єкту у відповідний державний перелік нерухомих пам`яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам`ятки.

Таким чином, наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» охоплюються першою стадією в розумінні Інструкції № 203 - виявлення пам`ятки.

Частиною 2 статті 14 Закону № 1805-III (у редакції від 12.10.2010) передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Таким чином, взяття на облік об`єкта культурної спадщини шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини - це перший етап у процедурі державної реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 травня 2023 року у справі № 460/1864/20.

Також, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18, саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

При цьому, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходів для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.

Колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 не спростовано та не надано відповідних доказів того, що «Будинок» ХІХ століття», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не становить історичну та культурну спадщину, а отже, і не підлягає охороні.

Слід зазначити, що спори, які виникають у сфері охорони культурної спадщини, стосуються захисту суспільного (публічного) інтересу, який протиставляється приватному праву, гарантованому статтею 42 Конституції України, на здійснення підприємницької діяльності, незабороненої законом, та виражається у збереженні та охоронні історико-культурної спадщини світового, загальнонаціонального або місцевого значення.

Охорона культурної спадщини, яка є предметом розгляду у цій справі, є важливим напрямом політики держави, від здійснення якої безпосередньо залежить можливість сталого розвитку суспільства, держави та кожного індивіда. Збереження об`єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №580/4318/23 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, його висновки не є обов`язковими для врахування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 не доведено протиправності наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 в частині включення до нововиявленних об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а тому, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити з мотивів, викладених у даній постанові.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу від 23.11.2010 №10/03-21 у частині №66 додатку до наказу щодо включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Житловий будинок кінця XIX ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси), однак, мотиви відмови вказано помилкові.

У зв`язку з цим, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає зміні та скасуванню в частинах.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу від 23.11.2010 №10/03-21 у частині №66 додатку до наказу щодо включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Житловий будинок кінця XIX ст.» (АДРЕСА_1, м. Черкаси).

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2024 р.