Постанова

від 12.08.2024 по справі 380/3054/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Справа № 380/3054/24 пров. № А/857/11699/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року (суддя Чаплик І.Д., м.Львів),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУПФ) в якому просила:

визнати протиправною відмову ГУПФ щодо видачі довідок про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії державного службовця;

зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років) за грудень 2023 року, січень 2024 року та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за грудень 2023 року за формами, затвердженими Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048; далі Постанова №3-1).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо відмови у видачі ОСОБА_1 у видачі довідок про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії державного службовця. Зобов`язано ГУПФ видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років) за останньою займаною посадою державної служби та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за останньою займаною посадою державної служби за формою, передбаченою Постановою №1-3. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, кожен у відповідній частині, його оскаржили сторони, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просять скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги позивач вказує, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту її звернення за призначенням (перерахунком) пенсії після звільнення з державної служби.

Апеляційна скарга ГУПФ обґрунтована тим, що Законом України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) не передбачено право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця. Відповідно, підстав для переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) у позивача немає.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у відповіді на відзив заперечує її доводи.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача не може бути задоволена, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання довідок за формою передбаченою Постановою №1-3.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

В частині відмовлених позовних вимог цей суд вказав, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за призначенням (перерахунком) пенсії державного службовця після її звільнення із займаної посади 29.01.2024.

Такі висновки суду першої інстанції є не зовсім вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону №1058-IV.

12.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2023 року.

Листом від 30.01.2024 №1300-5603-8/16385 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для видачі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оскільки позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 7 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України «Про державну службу» (далі Закон №3723-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

10.12.2015 було прийнято новий Закон № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII).

Частиною першою статті 90 Закону №889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:

на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;

на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.

Окрім того, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17 та від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.

Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено «Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «»Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі Порядок №622).

Відповідно до пункту 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

З матеріалів справи видно, що позивач з 01.02.1993 працювала на посадах, віднесених законом до посад державної служби і станом на момент набрання чинності Законом №889-VIII набула стажу роботи на державній службі більше 20 років.

Відповідач мотивував свою відмову у видачі позивачу довідок про заробітну плату тим, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого Законом №1058-IV. Водночас, позивач перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону №1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 дійшла висновку, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

Доводи відповідача про те, що позивач працюючи в ГУПФ перебуваючи на посаді державної служби, просить видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, що суперечить вимогам пункту 4 Порядку № 622, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки станом на момент розгляду справи позивач звільнена з державної служби і не отримує пенсію державного службовця. Окрім того, вказана обставина не зазначалась відповідачем як підстава для відмови у видачі довідок про грошове забезпечення при первинному зверненні позивача.

Таким чином, висновки суду першої інстанції необхідність задоволення позову, в частині оскаржуваних ГУПФ позовних вимог, є вірними та обґрунтованими.

Щодо підстав відмови судом першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 , в частині видачі довідок про складові заробітної плати за грудень 2023, січень 2024 року, то апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Так, як уже зазначено вище, згідно з пунктом 4 Порядку №622, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років при складенні довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби), а за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за призначенням (перерахунком) пенсії державного службовця після її звільнення із займаної посади 29.01.2024.

Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки як видно з матеріалів справи, позивач 29.01.2024 звільнена з посади за власним бажанням. 30.01.2024 позивач зверталась до ГУПФ із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом. Надавши до заяви розрахункові листи за грудень 2023 та січень 2024 року, які завіренні начальником фінансово-економічного управління. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.02.2024 у проведенні перерахунку пенсії. Серед підстав вказано відсутність довідок за формами, що встановлена Постановою №1-3.

Відтак, для реалізації позивачем права на отримання належного розміру пенсії, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі та зобов`язати ГУПФ видати довідки про складові заробітної плати державного службовця за формою встановленою Постановою №1-3 із зазначення конкретного періоду видачі довідок, в саме грудень 2023 року, січень 2024 року відповідно.

За таких обставин, рішення суду в частині відмовлених позовних вимог підлягає скасуванню, із задоволенням позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняття постанови задоволення позову у відповідній частині.

Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року в частині, яким у задоволенні позову відмовлено, скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років) за останньою займаною посадою державної служби за грудень 2023 року та січень 2024 року і довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за останньою займаною посадою державної служби, за грудень 2023 року, за формою, передбаченою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич