Постанова

від 13.08.2024 по справі 380/10010/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10010/23 пров. № А/857/3545/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Довгої О.І., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року (суддя- Грень Н.М., ухвалене в м. Львів) у справі № 380/10010/23 за позовом Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним і скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2023 року Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області щодо винесення Рішення від 31.03.2023 №40/3 - 1301 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу; визнання незаконним та скасування Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №40/3 - 1301 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №40/3 - 1301 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто на користь Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційноїскарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційнаскарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке знаходиться на балансі Новокалинівської міської ради та надає послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, збору та вивозу твердих побутових відходів та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, а відтак, є платником податку та внесене до ЄДРПОУ.

Згідно п.1.1 Статуту, Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке засноване на власності Новокалинівської територіальної громади за рішенням 111 сесії 1-го демократичного скликання Новокалинівської селищної ради № 2 від 29.12.2000 року.

07.03.2023 року ГУ ДПС у Львівській області прийнято Рішення № 14 про опис майна у податкову заставу, яке направлено разом із супровідним листом від 10.03.2023 року №7130/6/13-00-1-08-06, де зазначена інформація, що станом на 01.02.2023 року відповідно до інтегрованих карток платників податків заборгованість підприємства становить - 4570,8 тис. грн., а отже, просить терміново надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства для опису активів у податкову заставу.

Листом № 71 від 28.03.2023 року позивачем надана інформація щодо переліку майна підприємства, згідно якої, балансова вартість Новокалиніського ВУЖКГ станом на 01.01.2023 року становить - 114924814,59 грн.

Заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області Русланом Ганюком 31.03.2023 винесено Рішення № 40/3 - 1301 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу, яке було наручно вручене позивачу 25.04.2023 представником ГУ ДПС у Львівській області.

Не погодився з Рішенням № 40/3 - 1301 від 31.03.2023 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (ПК України) (п.1.1 ст. 1 ПК України).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідно до пункту 96.3 статті 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно пункту 95.5 статті 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У такому випадку рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Відтак, податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо вказані заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

Разом з тим, відповідачем до справи не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів вжиття контролюючим органом усіх вказаних заходів щодо стягнення боргу.

Оскільки позивач є підприємством комунальної власності, яке має непогашений податковий борг, а відповідачем не надано доказів звернення до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно позивача, з поданням щодо прийняття відповідного рішення, як це передбачено положеннями пункту 96.1 статті 96 ПК України, то контролюючим органом не дотримано встановленого положеннями статті 96 ПК України обов`язкового порядку погашення податкового боргу комунального підприємства.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 820/899/17 та від 03.08.202022 у справі №520/6746/2020.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може мати місце не стосовно будь-якого податкового боргу, а лише того, що супроводжується наявністю додаткових умов, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов:

- виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

- податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

- платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 30 календарних днів;

- відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу.

Згідно із вказаним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу, яка, однак, також не визначена в оскаржуваному рішенні.

Вказана обставина, не узгоджується з вимогою закону для таких рішень щодо обов`язкового спливу строку 90 календарних днів, протягом яких не сплачено податковий борг.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

У спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17 у якій вказано, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Оскаржуване у цій справі рішення Головного управління ДПС У Львівській, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято, та надати докази щодо сплати відповідних податкових зобов`язань.

Відсутність у рішенні Головного управління ДПС у Львівській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу може відбуватися або (1) шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом, або (2) шляхом прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу про стягнення коштів: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей.

Другий спосіб реалізації контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу має свої обов`язкові умови, при дотриманні сукупності яких такий спосіб реалізації є правомірним, а саме: 1) виникнення податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, 2) несплата грошових зобов`язань протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 3) відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Такі умови дають підстави вважати, що основною особливістю такого заходу є безспірність суми податкового боргу за вимогою контролюючого органу.

Зазначені способи реалізації контролюючими органами заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів можуть бути реалізовані при дотриманні вимог, передбачених пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України щодо попереднього направлення (вручення) податкової вимоги, який не встановлює різниці між способами стягнення коштів контролюючими органами: за судовим рішенням чи шляхом прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу.

Різниця полягає виключно в частині кількості днів, які мають сплинути після направлення податкової вимоги: 1) контролюючий орган набуває право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (незалежно від виду податку і підстав виникнення податкового боргу) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після направлення платникові податків податкової вимоги; 2) контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення податкового боргу з самостійно задекларованих платником податків грошових зобов`язань після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, але не раніше ніж через 30 днів після направлення (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що платник податків має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням стягуватимуться без звернення до суду.

Відтак судом першої інстанції підставно частково задоволено позов.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правиламистатті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного судувід 18 січня 2024 року у справі № 380/10010/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Н. М. Судова-Хомюк