Рішення

від 13.08.2024 по справі 131/1024/24

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1024/24

Провадження № 2/131/263/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав його бабусі, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті бабусі залишилося спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями і земельна ділянка. ОСОБА_2 заповіла усе майно позивачу. У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріуса, де було заведено спадкову справу.

Нотаріусом було видано свідоцтво на земельну ділянку, але у видачі свідоцтва на житловий будинок з господарськими будівлями відмовлено, оскільки житловий будинок належав колгоспному двору і не було оформлено право власності на спадкодавицю. Позивач вважає, що його бабуся фактично володіла будинком і він має право на успадкування всього житлового будинку з господарськими будівлями, що можна реалізувати тільки через суд.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, натомість його представник ОСОБА_3 подала до суду заяву, в який позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовільнити та розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, натомість селищний голова подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає повністю, проти їх задоволення не заперечує та просить розглянути справу у відсутність їх представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с. 9).

Після смерті бабусі позивача ОСОБА_2 у спадок залишився житловий будинок з господарськими будівлями за вказаною адресою та земельна ділянка площею 1,8579 га з кадастровим номером 0521283200:01:000:0493, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Бабуся позивача залишила заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 , що було посвідчено ОСОБА_4 , секретарем Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької області 20 травня 2015 року, зареєстроване у реєстрі за №14 (а.с. 14).

Житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва № НОМЕР_2 на право особистої власності на жилий будинок від 14 травня 1990 року (а.с. 12) належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 (дід позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про смерть НОМЕР_3 (а.с. 10) та в спадщину після якого шляхом фактичного прийняття вступила бабуся позивача, як особа, що на час відкриття спадщини були зареєстровані та проживали разом із спадкодавцем, що підтверджено відповідною довідкою №13 від 17 січня 2024 року (а.с.11).

У встановлений законом строк позивач звернувся до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцької Ж.Й. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, де було заведено спадкову справу №230/2023 від 16.10.2023 року (а.с. 13).

Нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, а саме земельну ділянку площею 1,8579 га, кадастровий номер 0521283200:01:000:0493, розташовану на території Дашівської селищної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області (а.с. 14). Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями позивачу було відмовлено.

Підставою для відмови стало те, що, згідно виписки з погосподарської книги, виданої виконавчим комітетом Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області 08 березня 2024 року за №64, було встановлено, що житловий будинок відноситься до суспільної групи колгоспників та станом на 15 квітня 1991 року склад двору був слідуючий: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.12), документ, що посвідчував би право власності спадкодавиці на вищезгаданий будинок відсутній та державна реєстрація права власності не проведена. Дані відомості підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №121/02-31 від 15 квітня 2024 року (а.с. 15-16).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті бабусі, інших спадкоємців немає.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

Частиною першою ст. 112 ЦК УРСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Тобто, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу другого пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію Закон України «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 житловий будинок по АДРЕСА_1 належав членам колгоспного двору, до якого згідно виписки з погосподарської книги №64 від 08.03.2024 входили ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 12).

Отже, бабусі позивача ОСОБА_2 належала 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 як члену колгоспного двору та 1/2 частка, яку вона фактично прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 .

Таким чином, після смерті члена колгоспного двору відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно.

Положеннями статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається після смерті фізичної особи, або оголошення її померлою.

Відповідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Положеннями статей 1268-1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статтей 1216 та 1218 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів або наявністю розбіжностей в таких документах, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи викладене вище, а також повне визнання позовних вимог відповідачем Дашівською селищною радою Гайсинського району Вінницької області, суд вважає, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 112, 120, 123, 563 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Дашівська селищна рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04326081, адреса: 22740, смт. Дашів, Гайсинський район, Вінницька область, вул. Горького, 9.

Суддя: