Рішення

від 26.07.2024 по справі 740/2588/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/2588/24

Провадження № 2/740/922/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та як за колишніми членами колгоспного двору,

установив:

У квітні 2024 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, в якому позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_1 , та право власності на 1/3 частки вказаного житлового будинку, як за колишнім членом колгоспного двору. Разом з тим позивачка ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 1/3 частки вказаного житлового будинку, як за колишнім членом колгоспного двору.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, що складається з житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належить до суспільної групи - колгоспний двір. Нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на зазначений будинок. Органом реєстрації речового права також відмовлено позивачам щодо реєстрації за ними права власності на зазначений будинок. У зв`язку з викладеним позивачі змушені звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11-00 год. 31 травня 2024 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 травня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 09-00 год. 26 липня 2024 року.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Від позивачів до суду надійшла заява, в якій вони підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, розглянути справу за їхньої відсутності.

Представник відповідача - селищний голова Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області - Стрілець А. О. подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути відповідно до законодавства за відсутності представника.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 03.12.1990, виданим Виконавчим комітетом Ніжинської районної Ради народних депутатів, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_1 (а. с. 17).

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 позивачка ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 (а. с. 14). Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 13).

Відповідно до виписки із погосподарської книги с. Богданівки від 05.05.2023 № 69, виданої старостою Перемозького старостинського округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області - Ліною Бідою, станом на 15 квітня 1991 року в домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , мешкали: ОСОБА_1 - голова колгоспного двору, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_1 - син (а. с. 16).

З копії спадкової справи № 52/2023, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини, син ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини за заповітом та прийняв спадщину після смерті батька за законом.

ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_1 , а саме на: земельну ділянку площею 1,7266 га з кадастровим номером 7423387400:06:001:0314; земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 7423387400:02:001:0475; недоотриману пенсію в сумі 3 845,55 грн (а. с. 29-37).

Постановою державного нотаріуса Бобровицької державної нотаріальної контори Чернігівської області - Кучерявець Л. О. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкодавцем не оформлено правовстановлюючий документ на новостворений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок та не проведено реєстрацію права власності на нього, будинок має статус колгоспного двору, а також не надано документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 8, 9).

Також відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Походні С. М. від 25.05.2023 № 67754912 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації за ним права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю встановити з поданих документів набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (а. с. 10).

Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ЦНАП Макіївської сільської ради - Сергієм Пасічником відмовлено у державній реєстрації права власності за позивачкою ОСОБА_2 на 1/3 спільну часткову власність, ОСОБА_1 , який помер, на 1/3 спільну часткову власність, за позивачем ОСОБА_1 на 1/3 спільну часткову власність житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами у майні колишнього господарського двору по АДРЕСА_1 (а. с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абз. 2 п. 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Після введення в дію Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відмова в оформленні права власності на спірний будинок свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в судовому порядку.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, установлено, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також 1/3 частки указаного будинку, як колишній член колгоспного двору. У свою чергу, ОСОБА_2 є власником 1/3 частки указаного будинку, як колишній член колгоспного двору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за позивачами права власності на частки в зазначеному будинковолодінні, як за колишніми членами колгоспного двору та в порядку спадкування. При цьому зі справи не вбачається, що в такому разі будуть порушені права та законні інтереси інших осіб.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 247, 263 - 265, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та як за колишніми членами колгоспного двору - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_1 ) право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І. М. Шевченко