Рішення

від 14.08.2024 по справі 367/4001/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4001/24

Провадження №2/367/3832/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого -судді Одарюка М.П.,

за участю: секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу № 367/4001/24 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕСТ 2012» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В квітні2024року ТОВ«НЕСТ 2012»звернулосядо судуіз позовому якомупросить стягнутиз ОСОБА_1 заборгованість заоплату послугз управліннябагатоквартирним будинкомза періодз 01.05.2021року по01.12.2023року всумі 30466,04грн,інфляційні втратиу розмірі825,64грн,3%річних урозмірі 138,41грн,а всього31430,09грн,судовий збіру розмірі3028,00грн тавитрати направничу допомогуу розмірі3000,00грн. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач є власником квартир АДРЕСА_1 . Відповідно до Протоколу від 14 березня 2021 року зборів багатоквартирного будинку за місцем знаходження: АДРЕСА_2 було прийняте рішення щодо визначення управителем ТОВ «НЕСТ -2012» та затверджено умови договору на обслуговування, цим же протоколом затверджено розмір витрат на управління багатоквартирним будинком, управління багатоквартирним будинком, управителем ТОВ « НЕСТ -2012»: у сумі 6,41 грн за кв.м. на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ПДВ та прибутком для житлових приміщень; 6,67 грн за кв.м. на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ПДВ та прибутком для комерційних приміщень. 01 травня 2021 року між позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 в особі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діяли на підставі рішення протоколу зборів співвласників від 14.03.2021 року уклали договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п.5 договору кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління за ціною та у строки, встановленні цим договором. Позивач надавав відповідачу за договором послуги у період з 01.05.2021 по 01.12.2023 року включно. Відповідач своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання перед позивачем не виконує, внаслідок чого за період з 01 травня 2021 року по 01 грудня 2023 року у нього утворилась заборгованість, яка станом на 25 квітня 2024 року становить 30466,04 грн ( квартира № 94 -12528,00 грн, квартира АДРЕСА_3 - 17938,04 грн), а також у відповідності до ст. 625 ЦК України відповідачу, оскільки він прострочив виконання зобов`язання, було нараховані інфляційні втрати у розмірі 825,64 грн, 3% річних у розмірі 138,41 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2024 року відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Відповідач у судове засідання двічі не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у їх відсутність та згідно з ч.4ст.223 ЦПК Українипостановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Суд, керуючисьст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та не подання відзиву відповідачем ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, яка не з`явилася на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до Акту приймання передачі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 на обслуговування ТОВ «НЕСТ-2012» комісія у складі: від замовника: Директор ТОВ «НЕСТ -2012» Дяченко В.В., від генеральної підрядної організації: Директор ТОВ « Будівнича компанія « Новий дім» - Кірейчук В.М.,головний інженер ТОВ «Будівнича компанія «Новий дім» - ОСОБА_4 , начальник будівельно монтажної дільниці ТОВ « Будівнича компанія «Новий дім» ОСОБА_5 , юрисконсульт ТОВ «Будівнича компанія «Новий дім» - ОСОБА_6 передали ТОВ «НЕСТ -2012» житловий комплекс по АДРЕСА_2 , разом з технічною документацією.

Протоколом від 14 березня 2021 року зборів багатоквартирного будинку за місцем знаходження: АДРЕСА_2 було прийняте рішення щодо визначення управителем ТОВ «НЕСТ -2012» та затверджено умови договору на обслуговування, цим же протоколом затверджено розмір витрат на управління багатоквартирним будинком, управління багатоквартирним будинком, управителем ТОВ « НЕСТ -2012»: у сумі 6,41 грн за кв.м. на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ПДВ та прибутком для житлових приміщень; 6,67 грн за кв.м. на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ПДВ та прибутком для комерційних приміщень.

01 травня 2021 року між позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 в особі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діяли на підставі рішення протоколу зборів співвласників від 14.03.2021 року уклали договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п.5 договору кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління за ціною та у строки, встановленні цим договором.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_5 ( а.с.56-57).

Статтею 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати витрат на управління багатоквартирним будинком відповідачу за період з 01 травня 2021 року по 01 грудня 2023 року нарахована заборгованість, яка станом на 25 квітня 2024 року становить 30466,04 (заборгованість за квартирою АДРЕСА_6 528,00 грн та заборгованість за квартирою № 156 -17938,04 грн) ( а.с.60,61).

Частиною 1ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно дост. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 1ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно ч. 1ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначенимстаттею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

За змістом ст. ст.319,322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно норми частини 2ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", кожний співвласник багатоквартирного будинку несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

У спростування зазначеного будь яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача та наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем суду не надано.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 825,64 грн. та три відсотки річних в розмірі 138,41 грн, суд приходить до наступного.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 6 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Верховний суд (в рамках цієї справи) наголошує, що положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

Між тим, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781), з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Згідно з вимогами статті 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, згідно вищенаведених правових норм обов`язком відповідача є своєчасна оплата отриманих послуг згідно затверджених в установленому порядку тарифів.

За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

В даному випадку, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати послуг з утримання багатоквартирного будинку, за період з 01.05.2021 по 01.12.2023 встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед ТОВ «НЕСТ-2012» підтверджується матеріалами справи.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Таким чином платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом враховано, що відповідач дійсно мала заборгованість за вказаний позивачем у позові період з несплати за комунальні послуги, тому позивач має право вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Однак, суд не може погодитися в повній мірі з доданим з боку позивача розрахунком інфляційних нарахувань та 3% річних та приводить свій розрахунок з урахуванням застосованого строку позовної давності та меж заявлених вимог (період з 01.05.2021 року по 23.02.2022 року ).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховується за формулою:

[Проценти] = [Сума боргу] * [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]

Де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу;

[Процентна ставка (%)] - проценти річних;

[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання;

[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

Період розрахунку: з 01.05.2021 року по 23.02.2022 року - 299 днів

[Проценти] = 30466,00 грн. (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 299 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 748,71 грн.

Сума нарахованих процентів: 748,71 грн ( по квартирі АДРЕСА_4 - 307,88 грн, по квартирі № 156-440,83 грн).

Інфляційні нарахування на суму боргу, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Розраховується за формулою:

[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу.

[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

У період з 01.05.2021 року по 23.02.2022 року індексація на суму 30466,00 грн.

[Інфляційні нарахування] = 30466,00 грн. (сума боргу) * 1.08062530(сукупний індекс інфляції)-30 466,00 грн. (сума боргу) = 2456,33 грн.

Сума збитків від інфляції: 2456,33 грн ( по квартирі АДРЕСА_4 - 1010,07 грн, по квартирі № 156-1446,26 грн).

Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних та інфляційні втрати в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме: 138,41 грн та 825,64 грн відповідно, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, суд приходить до висновку, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком з 01.05.2021 року по 01.12.2023 року у розмірі 30466,04 грн., сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 825,64 грн., три відсотки річних в сумі 138,41 грн.

Отже, будучи споживачем вищевказаних послуг, які були надані з боку позивача, позивач повинен сплачувати їх в повному обсязі та вчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимогиТОВ « НЕСТ-2012»підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.

09 жовтня 2023 року між ТОВ « НЕСТ-2012» та адвокатом Новіцькою І.Л. укладено договір про надання правової допомоги № 34/23, ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем до позову не надано ані звіту про надання правової допомоги згідно договору, ані в рахунку на оплату правової допомоги.

Враховуючи, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі, яку розглядає суд, не підтверджено належними доказами, підстави для стягнення з відповідача 3000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226,280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕСТ 2012» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ -2012» заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 року по 01.12.2023 року включно, на загальну суму 31430 (тридцять одна тисяча чотириста тридцять) гривень 04 копійки, з яких: 30466 (тридцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 04 копійки заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком; 825 (вісімсот двадцять п`ять) гривень 64 копійки інфляційні втрати; 138 (сто тридцять всім) гривень 41 копійка 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕСТ -2012», код ЄДРПОУ 44000586, адреса: 08292, Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Лісова, буд. 1 оф. 102;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 .

Суддя М.П. Одарюк