Рішення

від 05.08.2024 по справі 525/244/24

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/244/24

Номер провадження 2/525/156/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2024 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору - ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

29 лютого 2024 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги про позбавлення батьківських прав мотивовані тим, що 17.06.2011 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено шлюб, в період цього шлюбу в них народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачкою не склалося, тому рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11.09.2012 року шлюб було розірвано, з цього часу вона з дитиною не спілкується та написала заяву про відмову від виховання та утримання дитини. З часу розірвання шлюбу позивач самостійно виховує сина, відповідачка не виконує покладених на неї батьківських обов`язків, не піклується про нього, не проявляє інтересу до його життя, не дбає про фізичний та духовний стан дитини, не бере будь-якої участі у вихованні сина. У зв`язку з цим позивач звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області. Тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити на підставі доводів викладених в позовній заяві та інших документах долучених до матеріалів справи.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася у відповідності до вимог ч. ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України (а.с. 30, 62, 71, 74, 94), відзив до суду не подала, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.

Представник третьої особи ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ Миргородського району Полтавської області як органу опіки та піклування ОСОБА_3 в судовому засіданні вважала за доцільне позбавити батьківських права ОСОБА_4 щодо її малолітнього сина ОСОБА_6 .

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_3 , показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі "Батько" записано ОСОБА_1 , в графі "Мати" записано ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Устивицькою сільською радою Великобагачанського району Полтавської області від 09.08.2011 (а.с. 8). На час розгляду справи дитині не виповнилося 14 років, що приймається судом до уваги, як те, що у такому віці дитина спільно із батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2012 року, шлюб, зареєстрований 17 червня 2011 року Устивицькою сільською радою Великобагачанського району Полтавської області, актовий запис № 2, між ОСОБА_1 , 1986 року народження, та ОСОБА_5 , 1993 року народження, розірвано. Рішення набрало законної сили 24 вересня 2012 року (а.с. 9).

Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.05.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетинала державний кордон України 18.03.2022, проте повернулася до України 07.09.2022, та більше не покидала територію України (а.с. 53). Вказана інформація свідчить про те, що відповідач на час розгляду справи знаходиться на території України, відомості про причини його виїзду та час на який виїхав відповідач суду не відомі, а тому дана обставина не сприймається судом, як підтвердження винної поведінки відповідача по відношенню до дитини, чи підтвердження свідомого ухилення одного із батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків сторони позивача свідчать про те, що сімейні відносини між позивачем та відповідачем розірвані давно, малолітня дитина ОСОБА_6 проживає разом з батьком, вихованням та доглядом малолітньої дитини з його народження опікується позивач, проте не вказали фактів винної поведінки відповідача по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як визначено ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею третьою Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

У пунктах 15 та 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до положень закону до суду від Виконавчого комітету Гоголівської селищної ради подано ВИСНОВОК про доцільність позбавлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 58-59), в якому зазначено, що доцільно позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте підстав доцільності позбавлення батьківських прав відповідача по справі не містить, як і не містить встановлених фактів на підтвердження винної поведінки відповідача по відношенню до дитини, так і фактів свідомого ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, як і документів, які негативно характеризують особистість матері, крім того у висновку зазначено, що мати по відеозв`язку повідомила, що заперечує проти позбавлення її батьківських прав, бажає спілкуватися з дитиною, що свідчить про її інтерес до дитини та небажання розривати з ним спілкування, а зі слів хлопчика, він з матір`ю почав спілкуватися близько 2 років тому, спілкується рідко, бажає жити з татом, що не може не бути врахованим судом при вирішенні питання позбавлення батьківських прав відповідачки. Доказів на підтвердження винної поведінки відповідача по відношенню до дитини чи підтвердження свідомого ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини висновок не містить.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, 607/15704/22 від 29.11.2023 зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України, де вказано, що "ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Надані суду докази позбавлення батьківських прав, а саме пропозиція УПСЗН Великобагачанської РДА, довідка про склад сім`ї ОСОБА_1 , Акт № 17, довідка та характеристика учня 7 класу ОЗ ЗСО "Великосорочинський ліцей М.В. Гоголя Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області" ОСОБА_6 , виробнича характеристика на ОСОБА_1 , Витяг з наказу про бронювання військовозобов`язаного, не містять відомостей про винну поведінку відповідача по справі і не розглядаються судом, як такі, що підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання обов`язків з виховання дитини.

Суд розглядає дані докази, як підтвердження того, що відповідачка не проживає разом сином та позивачем по справі тривалий час, які як окремо так і у сукупності підтверджують твердження і позицію позивача по справі про те, що їх сім`я розпалася, проте жодним чином не доводять винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини.

Щодо заяви ОСОБА_4 про відмову від виховання та утримання свого сина ОСОБА_6 , яка долучена до матеріалів справи (а.с. 83), то суд звертає свою увагу на положення ч. 3 ст. 155 СК України, де зазначено, що відмова батьків від дитини є НЕПРАВОЗГІДНОЮ, суперечить моральним засадам суспільства, а тому до уваги судом не приймається. Суд також зазначає, що не досліджував питання з якою метою була написана вказана заява відповідачем по справі, а ставлення відповідача до предмету розгляду даної справи суду на момент видалення до нарадчої кімнати не відоме, жодних письмових заяв щодо ставлення до розгляду даної справи відповідач до суду не подав, але судом враховується те, що третя особа по справі повідомила суд в судовому засіданні, що відповідач по відеозв`язку повідомила, що заперечує проти позбавлення її батьківських прав, бажає спілкуватися з дитиною, що свідчить про її інтерес до дитини та небажання розривати з ним спілкування.

З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, тобто такої винної поведінки особи, коли вона свідомо, систематично, не зважаючи на заходи попередження, продовжує не виконувати ці обов`язки.

Та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається батько, а мати ОСОБА_4 проживає окремо, не свідчить безумовно про те, що вона не бажає приймати участь у вихованні та утриманні свого сина, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача, позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини не відповідатиме інтересам цієї дитини, оскільки позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на її свідомість.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 137, 263-265 ЦПК України, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання особи: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання особи: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків невідомий, третя особа, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору - ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ як орган опіки та піклування, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Горєва, будинок 27, селище Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область, ідентифікаційний код юридичної особи: 04381128, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг.

Повний текст рішення виготовлено 14.08.2024 року.

Суддя Ю.І. Ячало