Постанова

від 12.08.2024 по справі 910/10936/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ 910/10936/23 (910/15394/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Поліщука В.Ю.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024

у справі №910/10936/23(910/15394/23) (суддя ОСОБА_5.)

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 та приватного виконавця Лисенка Сергія Олексійовича

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Леденьова Івана Сергійовича та арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

про застосування наслідків нікчемності правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.08.2024

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді ОСОБА_5. перебуває справа № 910/10936/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 910/10936/23.

В поданій позовній заяві фізична особа ОСОБА_2 просив суд застосувати наслідки нікчемності правочину - договорів купівлі-продажу земельних ділянок кадастровий номер: 3222486200:03:007:5587, 3222486200:03:007:5588 та 3222486200:03:007:5587 та витребувати на користь ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва розташований на цих земельних ділянках.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що керуючим реструктуризацією боргів боржника - ОСОБА_2 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/10936/23 від 20.07.2023 під час інвентаризації майна боржника було встановлено реалізацію приватним виконавцем Лисенком Сергієм Олексійовичем в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 на електронному аукціоні земельних ділянок, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5587, 3222486200:03:007:5588 та 3222486200:03:007:5589, які належали ОСОБА_2 . Позивач вважає, що така реалізація належного йому майна була проведена без наявності повноважень у приватного виконавця на укладення договорів купівлі-продажу, та з метою реалізації та заволодіння покупцем ОСОБА_1 за значно заниженою ціною об`єкту незавершеного будівництва, що знаходиться на цих земельних ділянках. Отже в силу ч. 2 ст. 288 ЦК України такі правочини є нікчемними, і згідно позиції позивача наявні підстави для витребування свого майна з чужого незаконного володіння, що значно підвищить спроможність ОСОБА_2 задовольнити вимоги кредиторів у справі про неплатоспроможність № 910/10936/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) позов задоволено.

Ключовими мотивами рішення є:

- в рамках зведеного виконавчого провадження в порушення вимог ч. 3 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" незаконно було укладено Договори купівлі - продажу земельних ділянок від 31.01.2023 з реєстраційними номерами № 502, 503, 504, що стали підставою для порушення конституційного права Позивача на його власність, і дані правочини є нікчемними відповідно до закону з моменту укладення, на підставі частини другої статті 215 ЦК України, та такими що не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з їх нікчемністю;

- оскільки Позивач був власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486200:03:007:5587; 3222486200:03:007:5588; 3222486200:03:007:5589, відтак був власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на вказаних земельних ділянках;

- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме припиненням запису про право власності та витребування об`єкту незавершеного будівництва та земельних ділянок, які є вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, є належним способом захисту прав позивача як законного власника такого нерухомого майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ключовими аргументами скарги є:

- договори купівлі - продажу земельних ділянок від 31.01.2023 з реєстраційними номерами № 502, 503, 504 є дійсними та такими, що укладені у повній відповідності до норм ЦК України та ЗК України;

- до моменту державної реєстрації незавершене будівництво не є окремим об`єктом нерухомості, на який може бути звернено стягнення.

Від приватного виконавця Лисенка Сергія Олексійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ключовим аргументом відзиву є:

- рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки справу було розглянуто неповноваженим складом суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №910/10936/23(910/15394/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Копитова О.С., Отрюх Б.В. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10936/23(910/15394/23). Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 13.02.2024 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/10936/23(910/15394/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі і порядку (229 062,96 грн).

На виконання ухвали від 25.03.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з доказами сплати судового збору у встановленому розмірі і порядку (229 062,96 грн).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23), розгляд справи призначено на 29.04.2024.

Розпорядженням керівника апарату від 24.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 29.04.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/10936/23(910/15394/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Доманська М.Л., Копитова О.С.

Розпорядженням керівника апарату від 29.04.2024 у зв`язку з перебуванням перебування судді Копитової О.С., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/10936/23(910/15394/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Доманська М.Л., Поліщук В.Ю. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.05.2024. Визнано особисту явку арбітражного керуючого Приходька Д.В. обов`язковою.

13.05.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/10936/23(910/15394/23) призначено на 24.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.08.2024. Колегія суддів звернулася до ВПР з проханням надати інформацію щодо судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_5., а саме: коли було ухвалено Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_5. та з якого часу суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_5. не може здійснювати правосуддя. Зобов`язано Господарський суд міста Києва надати інформацію Північному апеляційному господарському суду до 23.07.2024 щодо судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_5., а саме: коли був виданий наказ про звільнення судді ОСОБА_5 у відставку; коли було внесено рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) в КП «ДСС»; хто та коли підписав рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) електронним цифровим підписом (ЕЦП).

На виконання ухвали від 24.06.2024 з ВРП та Господарського суду міста Києва надішли пояснення.

Розпорядженням керівника апарату від 05.08.2024 у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/10936/23(910/15394/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Поліщук В.Ю. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

В судовому засідання 05.08.2024 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 12.08.2024 та надала учасникам справи можливість ознайомитись з матеріалами справи.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Згідно з частиною 4 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

Абзацом 3 пункту 16.3 глави Регламенту Вищої ради правосуддя при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення.

Так, 18.01.2024 Вищою радою правосуддя суддю ОСОБА_5. було відправлено у відставку, що підтверджується відповідною новиною на сайті ВРП (https://hcj.gov.ua/news/dvoh-suddiv-zvilneno-u-vidstavku-9) та наданою Вищою радою правосуддя відповіддю на виконання ухвали ПАГС від 24.06.2024.

Як вбачається з протоколу судового засідання 18.01.2024 - рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 було проголошено о 10 годині 44 хвилини (а.с. 25-27 Т 2).

При цьому згідно з наданої Господарським судом міста Києва інформації оскаржуване рішення внесено в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду» 25.01.2024 та тим же числом рішення було підписано електронним цифровим підписом ОСОБА_5 .

При цьому, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Враховуючи те, що 18.01.2024 суддю ОСОБА_5 було звільнено ВРП, а повний текст рішення фактично було внесено та підписано ОСОБА_5 25.01.2024, на думку колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 було підписано суддею, який відповідно до чинного законодавства вже не мав права здійснювати правосуддя, а отже, такий суд не може вважатися встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (див рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006), а судові акти такого суду не можуть мати законної сили.

Як зазначив КГС ВС у постанові від 03.04.2019 у справі № 909/68/18 відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а спосіб досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому в разі допущення процесуальних порушень, перелічених у ч. 3 ст. 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню, тому у цьому випадку суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов`язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та положень ч. 4 ст. 269 ГПК України.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Так, в поданій позовній заяві фізична особа ОСОБА_2 просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину - договорів купівлі-продажу земельних ділянок кадастровий номер: 3222486200:03:007:5587, 3222486200:03:007:5588 та 3222486200:03:007:5587, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням записів про право власності та витребувати на користь ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва розташований на цих земельних ділянках.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що керуючим реструктуризацією боргів боржника - ОСОБА_2 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/10936/23 від 20.07.2023 під час інвентаризації майна боржника було встановлено реалізацію приватним виконавцем Лисенком Сергієм Олексійовичем в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 на електронному аукціоні земельних ділянок, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5587, 3222486200:03:007:5588 та 3222486200:03:007:5589, які належали ОСОБА_2 . Позивач вважає, що така реалізація належного йому майна була проведена без наявності повноважень у приватного виконавця на укладення договорів купівлі-продажу, та з метою реалізації та заволодіння покупцем ОСОБА_1 за значно заниженою ціною об`єктом незавершеного будівництва що знаходиться на цих земельних ділянках. Отже в силу ч. 2 ст. 288 ЦК України такі правочини є нікчемними, і згідно позиції позивача наявні підстави для витребування свого майна з чужого незаконного володіння, що значно підвищить спроможність ОСОБА_2 задовольнити вимоги кредиторів у справі про неплатоспроможність № 910/10936/23.

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича від 03.11.2022 року було об`єднано у зведене виконавче провадження НОМЕР_5 виконавчі провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №755/1929/22 від 02 листопада 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 56728,00 грн; № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №755/1929/22 від 02 листопада 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 326263,12 грн; № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/18059/21 від 21 листопада 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 у розмірі 167659,49 грн.

Відповідно до постанови у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5 від 30.11.2022 року приватний виконавець Лисенко С.О. здійснив опис майна та наклав заборону на відчуження земельних ділянок, що належали ОСОБА_2 на праві власності, і що не заперечується відповідачами зокрема:

- на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5587, площа: 0,0322 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5588, площа: 0,0322 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5589, площа: 0,0322 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Права власності Позивача на наведені земельні ділянки підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №316078173 (т.1 а.с. 29), №3160707081 (т.1 а.с.43), №316076044 (т.1 а.с.59) станом на 25.11.2022.

Колегією суддів встановлено, що на дату вчинення опису майна, Позивач був замовником будівництва, що розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5587; 3222486200:03:007:5588, 3222486200:03:007:5589, за адресою: АДРЕСА_1 , в, що підтверджується витягами з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 11.09.2023 №1503/05/18-23.

Про наявність самих об`єктів незавершеного будівництва свідчить інформація відображена в постанові приватного виконавця від 30.11.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_5 про наявність поліпшення спірних земельних ділянок у вигляді недобудованої споруди, висотою три поверхи, на фасаді розташовано одинадцять вікон, з торця споруди розташовано по одному вікну, і цей факт не заперечується відповідачами.

10.01.2023 відбулись електронні торги з земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5587; 3222486200:03:007:5588, 3222486200:03:007:5589, переможцем яких стала ОСОБА_1 , яка придбала ці земельні ділянки, що підтверджується протоколами проведення електронних торгів від 10.01.2023 № LSE001-UA-20221209-41721, LSE001-UA-20221209-98462 та LSE001-UA-20221209-40873 відповідно.

30.01.2023 відповідачем 2 було складено акти приватного виконавця про проведені електронні торги з єдиним номером НОМЕР_5 відносно кожної земельної ділянки.

31.01.2023 року між приватним виконавцем Лисенко С.О. та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, які були посвідчені приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2023 року, укладеного між приватним виконавцем Лисенко С.О., як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. та зареєстрованим в реєстрі за №502, відповідач-1 набула права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3222486200:03:007:5587.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2023 року, укладеного між приватним виконавцем Лисенко С.О., як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. та зареєстрованим в реєстрі за №503, відповідач-1 набула права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3222486200:03:007:5588.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2023 року, укладеного між приватним виконавцем Лисенко С.О., як продавцем та ОСОБА_1., як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. та зареєстрованим в реєстрі за №504, відповідач-1 набула права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3222486200:03:007:5589.

З аналізу наведених документів, колегія суддів прийшла до висновку, що об`єкти незавершеного будівництва не були предметом купівлі-продажу на електронних торгах, що також підтверджується відсутністю посилань на недобудови в звіті про оцінку земельних ділянок, складеному ТОВ "Експертна оцінка майнових прав" та в висновку про вартість об`єкту оцінки, який використовувався на електронних торгах.

Натомість, згідно витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №1889, №1890 та №1891 від 10.04.2023 замовником будівництва на земельних за кадастровими номерами 3222486200:03:007:5587; 3222486200:03:007:5588; 3222486200:03:007:5589 відповідно значиться відповідач-1.

Також, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №345403435 станом на 05.09.2023, яка міститься в матеріалах справи (т.1 а.с. 21-23) та №350949071 станом на 18.10.2023, яка містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 118-120) за ОСОБА_1 на підставі витягів з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та технічних паспортів зареєстровано право власності на об`єкт будівництва - незавершене будівництво, житловий будинок, об`єкт житлової, відсоток готовності об`єкта 62% за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Софіївська Борщагівка, АДРЕСА_1 а, б, в.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (із змінами та доповненнями) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон).

Згідно ч. 3 ст. 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Так, метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу.

При цьому і боржник, і стягувач, за умови їх добросовісності, заінтересовані в тому, щоб майно боржника було продане за максимально високу ціну. Якщо майно боржника буде продане за меншу ціну, або виручки не вистачить для задоволення вимог стягувача, або постраждає боржник, який одержить менше коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом і підлягають перерахуванню боржнику, як це передбачено ч. 6 ст. 47 Закону.

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно до ч. 1 ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до п. 1.1 "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Пунктами 4.10 та 8.10 "Порядку реалізації арештованого майна" передбачено, що після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Відповідно до п.5 ст. 34 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Згідно п.3.1 Глави 12 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі акта про проведені публічні торги, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Таким чином, різновидом договору купівлі-продажу є продаж майна на прилюдних торгах, сторонами якого є організатор торгів як продавець та переможець торгів як покупець, а його істотними умовами - предмет договору та покупна ціна.

Із правового висновку, викладено у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 слідує, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, складання державним виконавцем за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 р. у справі № 751/11610/15-ц вказав, що процедура реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів завершується затвердженням начальником органу державної виконавчої служби акту, складеного державним виконавцем за результатами відповідних торгів, що є підставою для подальшої реєстрації прав на придбане майно.

Так, п. 5 ст. 135 Земельного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням вимог цього Кодексу.

Примусове припинення прав на земельну ділянку згідно ст. 143 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку.

Відтак, під час здійснення виконавчого провадження приватний виконавець має право вчиняти виконавчі дії та приймати рішення, які визначені Законом України "Про виконавче провадження" або нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", і з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Натомість Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним та визначає вичерпний перелік повноважень державних та приватних виконавців, а також перелік виконавчих дій та рішень, які останні мають право приймати.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець свавільно порушив права власності Позивача, оскільки не мав повноважень на укладення Договорів купівлі - продажу земельних ділянок по результатам електронних торгів.

Разом з цим, Відповідач-2 не надав суду належних доказів правомірності звернення стягнення та відчуження спірних земельних ділянок належних на праві приватної власності позивачу, що відбулось на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Відповідач-2 не довів наявності судового рішення про звернення стягнення на земельні ділянки позивача.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України (правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним). Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18 (провадження № 61-697св21) зазначено, що "нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає".

В силу ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Очевидно, що для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У той же час якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Зазначену позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, в якій суд касаційної інстанції погодився із раніше викладеними висновками у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року в справі № 357/3394/16-ц.

При цьому за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

В спірних правовідносинах, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) в частині застосування таких способів захисту прав та інтересів як встановлення нікчемності правочину.

У вказаній справі Великою Палатою Верховного суду було зроблено висновки щодо застосування норм права, відповідно до яких визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (п. п. 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 ЦК України, відповідно яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за результатами дослідження доказів та обставин справи колегія суддів дійшла до висновку, що в рамках зведеного виконавчого провадження в порушення вимог ч. 3 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" незаконно було укладено Договори купівлі - продажу земельних ділянок від 31.01.2023 з реєстраційними номерами № 502, 503, 504, що стали підставою для порушення конституційного права Позивача на його власність, і дані правочини є нікчемними відповідно до закону з моменту укладення, на підставі частини другої статті 215 ЦК України, та такими що не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з їх нікчемністю.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Разом з цим, колегія зауважує, що згідно п. 14 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; правовий режим власності; порядок виконання судових рішень.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Звернення стягнення на подільний об`єкт незавершеного будівництва здійснюється шляхом:

1) звернення стягнення на подільний об`єкт незавершеного будівництва - у разі якщо за боржником зареєстровано спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, всі майбутні об`єкти нерухомості в такому об`єкті та відсутні обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості;

2) звернення стягнення на майбутні об`єкти нерухомості в подільному об`єкті незавершеного будівництва, спеціальне майнове право на які зареєстровано за боржником, за умови відсутності обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості, - у разі якщо у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва відчужено, передано у довірчу власність як спосіб забезпечення виконання зобов`язань або обтяжено речові права хоча б на один майбутній об`єкт нерухомості.

Як було встановлено судом з наявних матеріалів справи, об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3222486200:03:007:5587; 3222486200:03:007:5588; 3222486200:03:007:5589 вибув з володіння позивача поза межами правових підстав, оскільки не був об`єктом стягнення, на який накладено арешт та й відповідно не був об`єктом продажу на електронних торгах.

В даному випадку колегія суддів погоджується з позицією Позивача, яка полягає в тому, що метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу, і при цьому і боржник, і стягувач, за умови їх добросовісності, заінтересовані в тому, щоб майно боржника було продане за максимально високу ціну. Якщо майно боржника буде продане за меншу ціну, або виручки не вистачить для задоволення вимог стягувача, або постраждає боржник, який одержить менше коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом і підлягають перерахуванню боржнику згідно ч. 6 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, зазначений підхід забезпечує в цьому відношенні єдність інтересів і стягувача, і боржника, і покупця майна боржника, якщо вони діють добросовісно.

Крім того, Відповідач-1 та Відповідач-2 не надали суду доказів надходження коштів на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2023 року, укладеного між приватним виконавцем Лисенко С.О., як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 502, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2023 року, укладеного між приватним виконавцем Лисенко С.О., як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. та зареєстрованим в реєстрі за №503, та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2023 року, укладеного між приватним виконавцем Лисенко С.О., як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 504.

При цьому якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості та навпаки, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 звернула увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди … має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований.

Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Разом з тим ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

За ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна.

Враховуючи вищезазначене, застосування ст. 876 ЦК України щодо визначення замовника власником об`єкта будівництва, можливо лише у взаємозв`язку зі ст. 331 ЦК України, а саме із наявністю обов`язкової умови наявності права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходить нерухоме майно.

З огляду на зазначене, оскільки Позивач був власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486200:03:007:5587; 3222486200:03:007:5588; 3222486200:03:007:5589, відтак був власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на вказаних земельних ділянках.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач -1 ОСОБА_1 була обізнана про те, що на земельних ділянках, які набуваються у власність розташований об`єкт незавершеного будівництва, і цей об`єкт не є включеним в перелік реалізованого в рамках виконавчого провадження майна. І подальші без зволікань в часі, дії Відповідача-1 щодо замовлення технічних паспортів та реєстрації прав власності на об`єкт незавершеного будівництва лише свідчать про свідоме заволодіння майном без належних на то правових підстав.

При цьому колегія суддів, відхиляє доводи Відповідача-1 що внаслідок відсутності державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за позивачем він ніколи не був власником останнього, оскільки державна реєстрація речових прав не є підставою виникнення права власності, а лише підтверджує від імені держави факт набуття такого права, яке набувається на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрнтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що набуття права власності на певні об`єкти передбачає наявність юридичного складу, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому ст. 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим ст. 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів ст. 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16.

Також, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80).

Враховуючи викладене, належним способом захисту прав Позивача буде витребування майна, а саме об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486200:03:007:5587, 3222486200:03:007:5588, 3222486200:03:007:5589 з незаконного володіння відовідача-1.

Крім іншого, витребування майна з чужого незаконного володіння на користь позивача значно підвищить спроможність ОСОБА_2 задовольнити вимоги кредиторів у справі про неплатоспроможність № 910/10936/23.

Так, витребування майна з чужого незаконного володіння напряму вплине на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника та забезпечить продаж земельних ділянок та об`єкта незавершеного будівництва за найвищою ціною та сприятиме дотриманню балансу інтересів всіх сторін справи № 910/10936/23 про неплатоспроможність.

Суд зазначає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У частині 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Судом під час розгляду даної справи було встановлено, що позивач є законним власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222486200:03:007:5587, 3222486200:03:007:5588, 3222486200:03:007:5589.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме припиненням запису про право власності та витребування об`єкту незавершеного будівництва та земельних ділянок, які є вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, є належним способом захисту прав позивача як законного власника такого нерухомого майна.

Отже, враховуючи, що приватний виконавець Лисенко С.О. під час організації електронних аукціонів реалізував лише земельні ділянки без недобудованої будівлі, яка розміщена на них, такий продаж слід вважати таким, що проведений з порушенням публічного порядку реалізації майна.

В свою чергу ОСОБА_1 на підставі Договорів купівлі-продажу від 31.01.2023 № 502, № 503, № 504, які були укладені в результаті проведених електронних аукціонів з порушенням публічного порядку реалізації, набула безоплатно (відсутній доказ про оплату) будівельні матеріали ОСОБА_2 у вигляді незакінченого будівництвом багатоквартирного будинку чим також порушила публічний порядок набуття у власність майна.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/10936/23(910/15394/23) скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та приватного виконавця Лисенка Сергія Олексійовича, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Леденьова Івана Сергійовича та арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича, про застосування наслідків нікчемності правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

4. Застосувати наслідки нікчемності правочину - договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3222486200:03:007:5587, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят два), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934603432224, посвідчений Леденьовим І.С., приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області 31.01.2023 року зареєстрований в реєстрі за № 502, Опис: площа (га): 0,0322, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934603432224, індексний номер 66251185 від 31.01.2023 року з припиненням запису про право власності 49107875 від 31.01.2023 року.

Застосувати наслідки нікчемності правочину - договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3222486200:03:007:5588, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят два), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934616132224, посвідчений Леденьовим І.С., приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області 31.01.2023 року зареєстрований в реєстрі за № 503, Опис: площа (га): 0,0322, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934616132224, індексний номер 66251087 від 31.01.2023 року з припиненням запису про право власності 49107779 від 31.01.2023 року.

Застосувати наслідки нікчемності правочину - договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3222486200:03:007:5589, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят два), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934628032224, посвідчений Леденьовим І.С., приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області 31.01.2023 року зареєстрований в реєстрі за № 504, Опис: площа (га): 0,0322, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934628032224, індексний номер 66250954 від 31.01.2023 року з припиненням запису про право власності 49107670 від 31.01.2023 року.

Витребувати на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) об`єкт незавершеного будівництва, опис: відсоток готовності об`єкта 62%, реєстраційний номер 2723506532224, що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 3222486200:03:007:5587 за адресою: АДРЕСА_1 , із володіння ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Витребувати на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) об`єкт незавершеного будівництва, опис: відсоток готовності об`єкта 62%, реєстраційний номер 2723510132224, що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 3222486200:03:007:5588 за адресою: АДРЕСА_1 , із володіння ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Витребувати на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) об`єкт незавершеного будівництва, опис: відсоток готовності об`єкта 62%, реєстраційний номер 2723519632224, що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 3222486200:03:007:5589 за адресою: АДРЕСА_1 в, із володіння ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 88 392 (вісімдесят вісім тисяч триста дев`яносто дві) грн. 00 коп.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 88 392 (вісімдесят вісім тисяч триста дев`яносто дві) грн. 00 коп.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу №910/10936/23(910/15394/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено 14.08.2024.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді В.Ю. Поліщук

Б.В. Отрюх