Постанова

від 14.08.2024 по справі 906/381/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Справа № 906/381/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

без виклику (повідомлення) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 29.05.2024, повне рішення складено 31.05.2024, у справі № 906/381/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини

про стягнення 6 544,11 грн

В квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини 6 544,11 грн, з яких: 5 549,02 грн пені, 556,37 грн 3% річних та 438,72 грн інфляційних, у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за поставлений природній газ у грудні 2021 року та квітні 2023 року, на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним проведенням розрахунків за поставлений природній газ у грудні 2021 року та квітні 2023 року, на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/381/24, позов задоволено частково.

Стягнуто з Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України": - 34,03 грн 3% річних та 12,60 грн судового збору.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/381/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- позивач виконав покладені на нього Типовим договором обов`язки в повному обсязі;

- відповідач, в свою чергу, не забажав провести розрахунки за отриманий природній газ своєчасно і проігнорував всі законні вимоги позивача. Це і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою та нарахування штрафних санкцій;

- судом першої інстанції проігноровано те, що споживання природного газу відбулось у квітні 2023, а відповідна оплата за цей період надійшла позивачу тільки 17.02.2024;

- відповідач був обізнаний про наявність заборгованості за попередні періоди. Про це свідчить також наявна в матеріалах справи вимога № 119/4.1.2-27949-2023 від 28.07.2023, направлена поштовим зв`язком та отримана відповідачем;

- у зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого відповідачем природного газу, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 5 549,02 грн, 3% річних в сумі 556,37 грн та інфляційні втрати в сумі 438,72 грн;

- всі відносини між позивачем та відповідачем після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015;

- тобто позивач правомірно відповідно до умов Типового договору нарахував пеню, інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання;

За наведених обставин позивач вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 у справі № 906/381/24 в оскаржуваній частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, зокрема, ст. 80, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

Листом № 906/381/24/4025/24 від 12.06.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Житомирської області.

18.06.2024 до суду надійшли матеріали справи № 906/381/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (Крейбух О.Г. головуючий суддя, судді Тимошенко О.М., Юрчук М.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.06.2024 у справі № 906/381/24. в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи /а.с. 114/.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Юрчука М.І. у період з 29.07.2024 по 30.08.2024 включно проведено його заміну у судовій справі № 906/381/24, протокол від 09.08.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Миханюк М.В.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник, постачальник "останньої надії"), відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 "Про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу", здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України № 809 від 30.09.2015, № 1236 від 09.12.2020".

Пунктом 2 вказаної Постанови № 1102 визначено, що з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Житомирська обласна державна лікарня ветеринарної медицини є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

Позивач у позовній заяві вказав, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) /а.с. 41-42/.

Відповідно до п. 1.1-1.3, Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (далі - постачальник). Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором

Відповідачу, як суб`єкту ринку природного газу, було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XS00000JEBO005.

У листі від 17.01.2024 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" підтвердив, що споживач з EIC-кодом 56XS00000JEBO005 (відповідач) закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та надав скріншоти з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача /а.с. 32-33, 34/.

Відповідач у клопотанні від 16.05.2024 поставку позивачем природного газу на суму 25 946,74 грн не заперечував, однак вказав, що про його приєднання до постачальника "останньої надії" дізнався лише в січні 2024 року, коли ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надіслала рахунок та договір, який негайно був оплачений. Також у вказаному клопотанні, покликаючись, зокрема на висновки, сформульовані у постановах ВП ВС від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 46/14523/15-ц та у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідач просив суд зменшити стягнення 3% річних, пені та інфляційних, обґрунтовуючи тим, що є неприбутковою бюджетною установою, яка 100-відсотково фінансується з державного бюджету та станом на момент вирішення спору повністю оплатила суму заборгованості, а позивачем не надано будь яких доказів завдання йому збитків /а.с. 71-75/.

Позивач стверджує, що взяті на себе зобов`язання відповідно до договору виконав належним чином та у повному обсязі, поставивши відповідачу природний газ на загальну суму 25 946,74 грн, однак відповідач оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, встановлених п. 4.4 договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано 5 549,02 грн пені, 556,37 грн 3% річних та 438,72 грн інфляційних.

Зазначені вище обставини слугували підставою для звернення ТОВ ГК "Нафтогаз України" із цим позовом до суду про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд Житомирської області, розглянувши позовну заяву ТОВ "ГК "Нафтогаз України", 29.05.2024 ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 34,03 грн 3% річних та 12,60 грн судового збору, у задоволенні решти позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідача виник обов`язок з оплати спожитого природного газу за грудень 2021 року у розмірі 0,50 грн та за квітень 2023 року у розмірі 25 946,24 грн - до 31.01.2024, право для нарахування пені, річних та інфляційних на суму 25 946,74 грн у позивача виникло лише з 01.02.2024, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд встановив, що за період з 01.02.2024 по 16.02.2024 правомірним буде нарахування 3% річних в сумі 34,03 грн. Вимога про стягнення 5 549,02 грн пені, 522,34 грн 3% річних та 438,72 грн інфляційних заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає, оскільки вказані нарахування не охоплюються обґрунтовано визначеним періодом.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/381/24 лише в частині відмови у стягненні з відповідача 5 549,02 грн пені, 522,34 грн -3% річних та 478,82 грн інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/381/24 в частині відмови у стягненні з відповідача з відповідача 5 549,02 грн пені, 522,34 грн - 3% річних та 478,82 грн інфляційних втрат слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково, зважаючи на таке.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Судом встановлено, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, виникли правовідносини на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015, № 809 і № 1236 від 09.12.2020" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Житомирська обласна державна лікарня ветеринарної медицини є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

В інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 56XS0000JEBO005 був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 10.12.2021 по 13.12.2021 та з 01.04.2023 по 30.04.2023.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листами Оператора ГТС від 10.12.2021, 01.04.2023, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа-електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Тобто позивач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Тобто факт включення Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом з особистого кабінету ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на інформаційній платформі Оператора ГТС /а.с.47-48/.

Згідно з пунктом 1.1 договору, цей Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник).

Відповідно до пункту 1.2 договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.

Згідно з пунктом 1.3 договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У пункті 2.1 договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Як передбачено пунктом 2.3 договору, відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Розділом III договору передбачено умови постачання, зазначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього Договору (п. 3.1-3.4 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Відповідно до пункту 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Як передбачено пунктом 4.3 договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Положеннями пункту 4.4 договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з пунктом 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пункту 11.1 цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання (п. 11.3 договору).

Згідно з даними з інформаційної платформи оператора ГТС, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу відповідачу, як постачальник "Останньої надії".

Тобто об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Судом встановлено, що ціна природного газу, який постачався позивачем, як постачальником "останньої надії" для споживачів, що є бюджетними установами становила: у період з 1 по 30 листопада 2021 року - 16,8 грн за 1 м3 з ПДВ. У період з 01 грудня 2021 року ціна розраховувалася відповідно до формули п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМ України від 30.09.2015 № 809 (в редакції постанови КМУ № 1102 від 25.10.2021).

З 01.12.2021 ціна природного газу опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price /а.с. 24-27/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як постачальник "останньої надії", поставив відповідачу природний на загальну суму 25 946,74 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу № 31042 за грудень 2021 року на суму 0,50 грн та № 7181 за квітень 2023 року на суму 25 946,24 грн /а.с. 18, 21/.

За твердженням позивача, на виконання умов п. 4.33 договору, ним направлено на електронну адресу відповідача через програму 1С відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу за грудень 2021 року у розмірі 0,50 грн та квітень 2023 року у розмірі 25 946,24 грн.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі природного газу № 31042 за грудень 2021 року, № 7181 за квітень 2023 року на суму 25 946,24 грн та рахунок на оплату (природний газ) № 15051 на суму 25 946,74 грн, до якого включено заборгованість за актом приймання-передачі природного газу у грудні 2021 року у розмірі 0,50 грн, були надіслані відповідачу 25.12.2023 /а.с. 18, 20, 21-22/.

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Умовами Типового договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Типового договору).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов`язок з оплати отриманого газу виник у останнього лише після отримання рахунків на оплату.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, від 04.04.2023 у справі № 44/258-б (910/15426/20).

Тому хоча у договорі й зазначено, що «споживач зобов`язаний оплатити рахунок», однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 4.4 Типового договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується «до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу», а не до закінчення місяця, наступного за місяцем, в якому отримано рахунок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції щодо оплати товару тільки після отримання рахунку, оскільки неотримання відповідачем рахунку на оплату товару не впливає на обов`язок покупця оплатити його вартість.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. 5 п. 5.2 типового договору споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Отже саме відповідач мав обов`язок оформити акт приймання-передачі газу та надіслати його позивачу.

З огляду на зазначене, відповідач за отриманий у грудні 2021 року газ повинен був розрахуватися до 31.01.2022 включно, за отриманий газ в квітні 2023 року повинен був розрахуватися до 31.05.2023 включно.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що інформація щодо кількості отриманого газу доступна відповідачу на Інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом, як суб`єкту ринку природного газу у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З розрахунку позивача /а.с. 36-37/ вбачається, що за зобов`язаннями грудня 2021 року (акт № 31042 за грудень 2021 року на суму 0,50 грн) нараховано:

- пеню у розмірі 0,07 грн - за період з 01.02.2022 по 31.07.2022;

- 3% річних у розмірі 0,03 грн - за період з 01.02.2022 по 16.02.2024;

- інфляційні у розмірі 0,14 грн - за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року.

За зобов`язаннями квітня 2023 року (акт № 7181 за квітень 2023 рік на суму 25 946,24 грн):

- пеню у розмірі 5 548,95 грн - за період з 01.06.2023 по 30.11.2023;

- 3% річних у розмірі 556,34 грн - за період з 01.06.2023 по 16.02.2024;

- інфляційні у розмірі 438,58 грн - за період з червня 2023 року по лютий 2024 року.

Всього за вищевказані періоди позивачем нараховано: 5 549,02 грн пені, 556,37 грн 3% річних та 438,72 грн інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат судом апеляційної інстанції встановлено, що їх розмір є вірним, а тому колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача 5 549,02 грн пені, 556,37 грн 3% річних та 438,72 грн інфляційних втрат.

Водночас колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі № 761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункт 85)).

Отже Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень процесуального права щодо засад судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно із збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, отже судова колегія враховує: відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача; очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; відповідач є комунальною некомерційною установою; враховуючи що, дійсно відповідачем не було отримано своєчасно рахунок на оплату з зазначенням об`єму спожитого газу; стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Враховуючи зазначене при вирішенні спору у цих правовідносинах та з огляду на засади законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50% з застосуванням статей 551 ЦК України, 233 ГК України, у зв`язку із чим позов в частині вимог про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 774,51 грн /5 549,02 х 50%).

За таких обставин клопотання відповідача від 16.05.2024 (вх. № 01-44/1530/24) про зменшення суми 3% річних, пені та інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 774,51 грн пені, 556,37 грн 3% річних, 438,72 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у зазначеній вище частині.

Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Звертаючись до Господарського суду Житомирської області з позовом позивачем сплачено 2 422,40 грн судового збору. При зверненні з апеляційною скаргою скаржником сплачено 2 643,00 грн судового збору.

На підставі ст. 129 ГПК України на відповідача покладається 2 422,40 грн судового збору за подання позову та 2 643,00 грн судового збору за апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки розгляд справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, тому у відповідності до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення цієї постанови є дата складення її повного тексту.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - задоволити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/381/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

"Позов задоволити.

Стягнути з Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини (10003, м. Житомир, вул. Покровська, буд. 56, код ЄДРПОУ 00698420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 3 769,60 (три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн 60 коп., з яких:

- 2 774,51 грн пені;

- 556,37 грн 3% річних;

- 438,72 грн інфляційних втрат.

В частині стягнення 2 774,51 грн пені - відмовити.

Стягнути з Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини (10003, м. Житомир, вул. Покровська, буд. 56, код ЄДРПОУ 00698420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову".

Видати накази.

Стягнути з Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини (10003, м. Житомир, вул. Покровська, буд. 56, код ЄДРПОУ 00698420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп., витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 906/381/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "14" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.