Ухвала

від 12.08.2024 по справі 905/1061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

12.08.2024 Справа №905/1061/24

Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, буд.18, офіс 225)

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, 14, будівля 1) та Міністерства оборони Російської Федерації (119019, Російська Федерація, м.Москва, вул.Знаменка, буд.19)

про стягнення 496450,56 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКТС», м.Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та Міністерства оборони Російської Федерації, м.Москва про стягнення реальних збитків в розмірі 238000 доларів США та 258450,56 доларів США упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України було втрачено майно позивача, у зв`язку з чим останній зазнав збитків.

У позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКТС» також викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу у розмірі 95000 грн.

Позов подано з додержанням вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, додані до нього матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Разом з тим, приймаючи до уваги ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Як було зазначено вище, відповідачем у цій справі є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Міністерства оборони Російської Федерації.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 12.08.2024 строком на 90 діб.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст.ст.10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися в повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами ч.1 ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, зокрема, що пред`явлення позову до іноземної держави може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Наведені дії Російська Федерація вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.

У постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов до висновку, що ст.12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права.

Стаття 12 наведеної конвенції про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий «деліктний виняток» («tort exсeption»).

Умовами, необхідними для застосування «деліктного винятку», є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Отже, Верховний Суд вважає, що у питанні застосування імунітету держави від юрисдикції відповідні норми не можна тлумачити абстрактно або у відриві від встановлених фактичних обставин справи. Необхідно повністю враховувати особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі. У цьому випадку йдеться про вимоги щодо відшкодування збитків за неправомірні дії, допущені Російською Федерацією при відсутності альтернативних засобів відшкодування збитків.

Незастосування судом юрисдикційного імунітету іноземної держави щодо невиплати відшкодування за серйозні порушення прав людини під час збройного конфлікту, допущені відповідальною державою, особливо за відсутності інших засобів відшкодування збитків, не є порушенням суверенних прав іншої держави (Окрема думка Судді Юсуфа до рішення Міжнародного Суду ООН (ICJ) у справі Jurisdictional Immunities of the State (ФРН проти Італії) від 03 лютого 2012 року, § 50). Навпаки, це сприяє кристалізації винятку з судового імунітету держав, заснованого на принципах, які покладені в основу прав людини і гуманітарного права, включаючи право на ефективний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, Верховний Суд доходить висновку, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права (справа №760/17232/20-ц).

Суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі №905/1061/24, зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до посольства Російської Федерації в Україні щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, з огляду на припинення його роботи на території України.

Судом встановлено, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

Таким чином, суд дійшов висновку про застосування у цій справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на території країни щодо відшкодування шкоди, завданої майну або його втрати, з Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Також суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Вказана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та №760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з листом №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Одночасно, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, Акціонерне товариство «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у цій справі здійснюватиметься шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.

Керуючись ст.ст.12, 120, 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/1061/24. Судове засідання призначити на 19.09.2024 року об 11:00 год., яке відбудеться у приміщенні суду, зал судового засідання №105.

2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

3. Запропонувати:

- відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності);

- позивачу протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов (у разі подання) надати відповідь на відзив (за необхідності);

- відповідачу протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання) надати заперечення на відповідь на відзив (за наявності).

Звернути увагу учасників справи на приписи ч.5 ст.165, ч.3 ст.166, ч.3 ст.167 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими копія відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив з доданими документами повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам одночасно з надісланням (наданням) до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

4. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч.3, 4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

5. Присутність сторін у судовому засіданні є не обов`язковою (ч.2 ст.120 Господарського процесуального кодексу України).

6. Звернути увагу учасників справи на те, що проведення судового засідання у призначені дату та час буде залежати від реальної поточної ситуації у країні і місті Харкові та можливе виключно за наявності відносно безпечних умов для проведення такого засідання (перебування суддів, працівників суду за адресою суду).

7. Звернути увагу сторін, що всі копії документів, що додаються до матеріалів справи та довіреності представників сторін повинні бути належним чином засвідчені відповідно до вимог п.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, п.5.26 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Учасники справи також мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п.3 ст.91 Господарського процесуального кодексу України).

8. Заяви, клопотання тощо, можуть бути подані засобами електронного зв`язку з використанням програми «Електронний суд» (за умови відповідної реєстрації в системі). Роз`яснити учасникам справи про обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет (для переліку суб`єктів, який визначений ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України) та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

9. Повідомити про наявність у Господарського суду Донецької області технічної можливості для забезпечення права учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (ч.ч.1-5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України).

10. Участь у судовому засіданні можлива для сторін в режимі відеоконференції (за умови попереднього подання відповідної заяви в порядку норм ст.197 Господарського процесуального кодексу України. Відповідна заява подається один раз).

11. Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua).

12. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Ю.О.Паляниця