Рішення

від 14.08.2024 по справі 908/1498/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 Справа № 908/1498/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «БОРИС», м. Мелітополь Запорізької області

про стягнення суми 13337,18 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд») Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача: Приватного підприємства «БОРИС» суми 13337,18 грн, яка складається з: суми 8513,78 грн основного боргу, суми 2893,15 грн пені, суми 1454,40 грн інфляційних втрат та суми 475,85 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.05.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1498/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч.1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 03.06.2024 включно.

Ухвалою суду від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1498/24. Присвоєно справі номер провадження 9/110/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитого природного газу за період з квітня 2021 по липень 2022 в рамках договору постачання природного газу №101/ПГ-2120-К від 25.03.2021, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також пеню та 3% річних за загальний період прострочення з 22.03.2022 по 31.01.2024, інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня 2022 по січень 2024.

В ухвалі суду від 28.05.2024 про відкриття провадження у справі відповідачу відповідно до положень ст. 165, ст. 251 ГПК України було запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 20.06.2024 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про розгляд даної справи відповідач повідомлений належним чином - відповідно до приписів ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення судом 28.05.2024 тексту ухвали про відкриття провадження у справі № 908/1498/24 від 28.05.2024 на офіційному веб-порталі Судової влади України.

З положень ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

25.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач у справі) та Приватне підприємство «БОРИС» (Споживач, відповідач у справі) уклали договір постачання природного газу №101/ПГ-2120-К (надалі Договір), пунктом 1.1 якого встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

У пункті 1.9 Договору зазначений перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку Споживача.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість (п. 2.6 Договору).

Пунктом 2.7 Договору встановлено, що для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Відповідно до п. 2.8 - 2.10 Договору, Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна за 1 куб.м. газу протягом дії цього Договору публікується/оприлюднюється Постачальником на офіційному сайті Постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього Договору.

Оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю) (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 3.9 Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору.

Пунктом 4.4.6 Договору визначено, що на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу Споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1 000 куб.м газу, яка є обов`язковою для застосування Сторонами при розрахунках вартості спожитого Споживачем природного газу в місяці постачання за цим Договором.

У п. 9.1 Договору сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовились про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного договору, додатків до нього, додаткових угод, атів приймання-передачі газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням Договору.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов п. 4.4.6 вказаного Договору було опубліковано на власному сайті, за посиланням https://gas.ua/uk/business/tariffs, ціну природного газу, що діяла у спірний період поставки.

У період з квітня 2021 по липень 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 3,52641 тис.куб.м. на загальну суму 119 973,62 грн. (з урахуванням вартості тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи), що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу в електронній формі акти приймання-передачі природного газу за вказаний період. Також на оплату вартості поставленого природного газу відповідачу були виставлені рахунки за спірний період.

Позивачем зазначено, що за спірний період відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого природного газу в сумі 111 459,84 грн, про що свідчить лист АТ «Ощадбанк» №16/2-09/14925/2024 від 08.02.2024. Сума боргу станом на момент звернення з позовом до суду складає 8513,78 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу в рамках договору №101/ПГ-2120-К від 25.03.2021 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи зобов`язання у відповідача виникли на підставі договору постачання природного газу № 101/ПГ-2120-К від 25.03.2021, який за свою правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до приписів ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належними чином.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов`язання третьою особою не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено судом вище, на виконання умов вказаного договору, позивач у період з квітня 2021 по липень 2022 поставив відповідачу, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 119 973,62 грн, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період. І, як слідує з матеріалів справи, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат заборгованість відповідача складає 8513,78 грн.

При цьому, слід зазначити, що Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 24.12.2019 прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.

За визначенням, наведеним у п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

У договорі визначено ЕІС-код відповідача: 56ХО0000KDB3Q00Q.

В позові зазначено, що на адвокатський запит представника позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь № ТОВВИХ-24-824 від 17.01.2024 щодо об`ємів спожитого відповідачм природного газу за вказаним ЕІС-кодом, а саме - про відсутність інформації з боку споживача.

Відповідно до п. 3.8 Договору, Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки.

Згідно з п. 3.9 Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Таким чином відповідач не дотримався встановлених договором постачання природного газу №101/ПГ-2120-К від 25.03.2021 умов виконання зобов`язання щодо повної оплати отриманого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості спожитого природного газу є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, враховуючи приписи ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 8513,78 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків сплати отриманого природного газу позивач, посилаючись на п. 6.2 Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2893,15 грн за загальний період прострочення з 22.03.2022 по 31.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом п. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що розрахунок здійснено правильно, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми 2893,15 грн пені підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 475,85 грн за загальний період прострочення з 22.03.2022 по 31.01.2024 та інфляційні втрати у розмірі 1454,40 грн за загальний період прострочення з квітня 2022 по січень 2024 (включно).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони здійснені правильно, а тому враховуючи положення ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «БОРИС», код ЄДРПОУ 20479134 (72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. 8 Березня, буд. 43) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452 (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) суму 8513 (вісім тисяч п`ятсот тринадцять) грн 78 коп. основного боргу, суму 2893 (дві тисячі вісімсот дев`яносто три) грн 15 коп. пені, суму 475 (чотириста сімдесят п`ять) грн 85 коп. 3 % річних та суму 1454 (одну тисячу чотириста п`ятдесят чотири) грн 40 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного підприємства «БОРИС», код ЄДРПОУ 20479134 (72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. 8 Березня, буд. 43) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452 (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 14.08.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва