Ухвала

від 13.08.2024 по справі 904/2481/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" серпня 2024 р. Справа № 904/2481/24

Суддя Господарського суду Київської області Н.Г. Шевчук розглянувши матеріали заяви Фізичної особи підприємця Балтрушайтіса Андрюса Гінтауто про забезпечення позову

за позовом Фізичної особи підприємця Балтрушайтіса Андрюса Гінтауто, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайвей Україна", 08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Бежівка, будинок 5, квартира 102

про стягнення 457 000, 00 грн за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № Х43/110324-1 від 11.03.2024

встановив:

В провадженні Господарського суду Київської області (судді Ейвазової А.Р.) перебуває справа № 904/2481/24 за позовом Фізичної особи підприємця Балтрушайтіса Андрюса Гінтауто до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайвей Україна" про стягнення 457 000, 00 грн в рахунок повернення авансу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з перевезення товару за договором від 11.03.2024 № Х43/110324-1 на транспортно-експедиторське обслуговування у встановлений таким договором строк.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.07.2024 (суддя Ейвазова А.Р.) відкрив провадження у справі № 904/2481/24 за правилами загального позовного провадження.

12 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку від Фізичної особи підприємця Балтрушайтіса Андрюса Гінтауто надійшла заява про забезпечення позову (б/н від 09.08.2024), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми або майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Скайвей Україна" в межах ціни позову, які знаходяться у банківських рахунках та які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування означеної заяви позивач зазначив, що відповідач порушуючи вимоги статей 11, 509, 610 Цивільного кодексу України, ухиляється від виконання своїх обов`язків та не забирає з поштового відділення надісланий лист вих. № 30/05-24 від 30.05.2024 щодо повернення 457 000, 00 грн. В підтвердження чого до заяви про забезпечення позову долучено чек, поштову накладну № 4912802896453 та опис вкладення у цінний лист. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив те, що 07.02.2024 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайвей Україна" було анульоване свідоцтво ПДВ через відсутність поставок та ненадання декларацій.

Позивач вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що належать ТОВ "Скайвей Україна" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду Київської області, оскільки у ТОВ "Скайвей Україна" також відсутнє будь-яке майно у власності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, для розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 904/2481/24 визначено суддю Шевчук Н.Г.

Розглянувши заяву Фізичної особи підприємця Балтрушайтіса Андрюса Гінтауто про забезпечення позову суд зазначає таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Умовою застосування судом заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що спірне майно, наявне на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясовує обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Суд наголошує, що у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Із наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Суд дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку, що позивачем доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, а саме: відсутності будь-якого майна у відповідача, вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на: витрачання / списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання; доведення товариства до банкрутства, тощо.

Зокрема позивач не посилається на будь-які докази у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, тоді як сама по собі наявність між сторонами спору щодо договірних правовідносин в частині виконання відповідачем зобов`язання з перевезення товару не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні статті 136 Господарського процесуального кодексу України, оскільки питання наявності / відсутності у відповідача грошового обов`язку у вигляді повернення суми попередньої оплати та, відповідно, наявності підстав для задоволення позову підлягає вирішенню судом під час розгляду справи по суті.

Покладені в основу обґрунтування позову доводи про порушення відповідачем договірного обов`язку та ухилення від його виконання під час вирішення питання про забезпечення позову не можуть братися до уваги, оскільки у такому разі презюмується безспірність вимог позивача та наявність обов`язку відповідача по суті спору.

Суд наголошує, що підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, зокрема у даному спорі кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути та/або зменшитись. Водночас беззаперечна можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, та/або відчужити майно, яке знаходиться у його власності, не є тотожною вчиненню відповідачем дій, спрямованих на зменшення цих майнових активів. Припущення позивача про утруднення виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованими та доказово доведеними в розрізі заявлених предмету та підстав позову, а не загалом з огляду на всі події, які відбуваються в правовому полі відносно боржника.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування, оскільки за такого підходу порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Висновуючи все наведене вище, судом враховано також те, що арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони, оскільки знерухомлення грошових активів, як основного інструменту ведення юридичної особою господарської діяльності, унеможливлює здійснення такої діяльності.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Фізичної особи підприємця Балтрушайтіса Андрюса Гінтауто про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми або майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Скайвей Україна" в межах ціни позову.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514, 00 грн відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Балтрушайтіса Андрюса Гінтауто про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 13.08.2024