Ухвала

від 12.08.2024 по справі 914/1958/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12.08.2024 р. Справа № 914/1958/24 Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ», с. Сушиця, Львівська область

до відповідача ІАЙДЖІ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДИНГ (EIG ENERGY TRADING LIC), Dundee Rd Suite 915, Northbrook IL, 60062, USA

про стягнення попередньої оплати у сумі 1642302,32 грн, що є еквівалентом 40050 доларів США.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ» до відповідача ІАЙДЖІ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДИНГ (EIG ENERGY TRADING LIC) про стягнення попередньої оплати у сумі 1642302,32 грн, що є еквівалентом 40050 доларів США.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024, справу №914/1958/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

З вище наведеного, суд зазначає про те, що позивачу необхідно зазначити про ідентифікаційний код юридичної особи відповідача, повідомити щодо офіційної електронної адреси позивача та відповідача, а також надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.

Відповідно до п. п. 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивач у позові зазначає, що 12.11.2023 року відповідачем було надіслано інвойс №6 відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору на загальну суму 40050 доларів США. Однак, з поданих матеріалів позовної заяви судом не вбачається, якими доказами підтверджуються дані обставини та до позовної заяви не долучено відповідних доказів, а також не обґрунтовано неможливість подання даного документу самостійно. Натомість, з тексту позовної заяви вбачається зворотне, а саме, що позивач долучає до скерованої позовної заяви такий документ.

З огляду на викладене, позивачу необхідно надати усі докази, якими останній обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що йому необхідно долучити усі наявні в останнього докази до позовної заяви, а також виконати п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України в частині повідомлення суду щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) та/або повідомити про відсутність відповідних доказів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Як вбачається із поданої до суду позовної заяви позивач надав суду копії фіскальних чеків АТ «Укрпошта» від 05.08.024 на суму 315,00 грн та 0,00 грн відповідно. Із наданих позивачем фіскальних чеків суду не вдається можливим встановити, які саме документи були надіслані відповідачу на підтвердження виконання п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, визначено, що розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, належним доказом відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів є детальний опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), подані в оригіналі. З огляду на викладене, позивач має надати суду належні докази надіслання відповідачу позовної заяви із детальним описом вкладення у цінний лист, зазначивши, про надіслання відповідачу на дійсну (юридичну адресу) копії позовної заяви із зазначенням усіх додатків, які долучено позивачем до такої позовної заяви.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнює 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі.

Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов`язкові реквізити касового документа.

До позовної заяви позивач долучає платіжні інструкції №205 від 06.08.2024 на суму 7200,00 грн та №199 від 01.08.2024 на суму 17434,53 грн.

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 24634,53 грн відповідно до ціни позову у розмір 1642302,32 грн.

У тексті позовної заяви позивач зазначає про те, що офіційний курс гривні щодо долару США на день сплати судового збору (01.08.2024) становить 41,0063 грн за один долар США. Ціна позову, на день сплати судового збору, становить 40050 доларів США. Відтак, позивач повідомив, що судовий збір складає 17434,53 грн (або 425 доларів США).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Пунктом 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

З прохальної частини позовної заяви судом вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату в сумі 40050 доларів США та витрати по оплаті судового збору у розмірі 17434,53 грн, що є еквівалентом 425 доларів США.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду належні докази на підтвердження офіційного курсу гривні щодо долару США на день звернення з відповідною позовною заявою із зазначенням суми, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також надати відповідний та детальний розрахунок суми, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Одночасно, суд звертає увагу позивачу на викладену прохальну частину позовної заяви, де останній також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17434,53 грн (або 425 доларів США) сплаченого судового збору.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Однак, з поданої позовної заяви судом не вбачається, що позивач надав відповідну інформацію, чим підтвердив виконання умов п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в: ухвалі від 11.02.2019 у справі №904/712/18, в ухвалі від 04.02.2019 у справі №26/17-4058-2011; в ухвалі від 18.01.2019 у справі №922/234/18.

Згідно з ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які викладені іноземною мовою, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади цих документів державною мовою.

Проте, позивачем подано до суду докази, які викладені іноземними мовами без належним чином засвідченого перекладу.

Суд враховує положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими закріплено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно ч. 4 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з тим, позивач не заявляє жодних клопотань щодо забезпечення його права на участь у судовому процесі не на державній мові, не зазначає про використання ним послуг перекладача, більше того, як зазначено вище, позовна заява, з якою позивач звернувся до Господарського суду Львівської області викладена українською мовою.

Таким чином, позивач повинен надати суду докази, що викладені в іноземній мові з належним чином (нотаріально) засвідченим перекладом на державну мову.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОІЛ КОМПАНІ» десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Гоменюк З.П.