Рішення

від 12.08.2024 по справі 916/2163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2163/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши матеріали справи №916/2163/24

За позовом: Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я (65008, Одеська обл., місто Одеса, пл.Дерев`янка Бориса, будинок 1 ЄДРПОУ 05905705)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лайсвес (65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Філатова академіка, б. 50/2, корп. А, 65074 ЄДРПОУ 40435937)

про стягнення 490867,84 грн.

Представники:

Від позивача: Яковлева А.О., за довіреністю

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Одеське обласне комунальне підприємство Видавництво Чорномор`я звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайсвес про стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна: нежитлового приміщення п`ятого поверху редакційного корпусу літ. А № 1-126 загальною площею 12,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, за період з 11.10.2020 по 26.04.2024 р. у розмірі 109601,52 грн. та неустойки за прострочення повернення орендованого майна: нежитлового приміщення першого поверху виробничого корпусу № 3-78, 3-79, загальною площею 138,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, за період з 30.01.2021 по 31.12.2022 р. у розмірі 381266,32 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2024р. прийнято позовну заяву Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2163/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "17" червня 2024 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 17.06.2024р. о 11:00.

04.06.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

14.06.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

17.06.2024 р. судом було оголошено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 29.07.2024р. о 12:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2024р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Лайсвес про судове засідання, яке відбудеться (у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 26.06.2024р. по 26.07.2024р.) "29" липня 2024 р. о 12:20. Встановлено відповідачу строк на подання письмових заперечень на відповідь на відзив в порядку ст.167 ГПК України до 05.07.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/2163/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "12" серпня 2024 р. о 10:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 12.08.2024р. о 10:30.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову.

У судовому засіданні 12.08.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 14.08.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Одеським обласним комунальним підприємством Видавництво Чорномор`я (далі Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю Лайсвес (далі Орендар) 10.10.2016р. був укладений Договір оренди нерухомого майна, згідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення п`ятого поверху редакційного корпусу літ. А № 1-126 загальною площею 12,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, з метою розміщення офісу

Відповідно до п. 2.1. Договору від 10.10.2016р., Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в цьому Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі майна.

10.10.2016р. представниками сторін складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення п`ятого поверху редакційного корпусу літ. А № 1-126 загальною площею 12,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1.

Відповідно до п.3.1. Договору від 10.10.2016р., орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2016 року 870,09 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень та жовтень 2016 року, після їх повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. На 2016 рік у відповідності до п. 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.15р. №928-VIII припинено дію норми ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна « від 10.04.1992 р. № 2269-XII у частині індексації орендної плати.

Пунктом 9.1. Договору від 10.10.2016р., встановлено, що він діє з 10.10.2016 р. і до 10.10.2017 р.

10.10.2017 р. сторони підписали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору від 10.10.2016р. до 10.10.2018 р.

10.10.2018 р. сторони підписали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору від 10.10.2016р. до 10.10.2019 р.

10.10.2019 р. сторони підписали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору від 10.10.2016р. до 10.10.2020 р. та виклали пункт 3.1. Договору 1 у наступній редакції: 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2019 року 1238,66 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень та жовтень 2019 року після його повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 9.5 Договору від 10.10.2016р., у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцеві не пізніше трьох робочих днів. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкової загибелі або пошкодження та сплачує Орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном, визначеної відповідно до пункту 3.1 цього Договору за весь час прострочення.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 10.10.2016р., Майно вважається поверненим Орендодавцю з часу підписання Сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Позивачем було зазначено суду, що орендоване майно не повернуто Орендарем за актом приймання-передачі Орендодавцеві.

Також позивачем було зазначено суду, що він вимушений був звернутися до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про, крім іншого, виселення відповідача із вказаного приміщення п`ятого поверху редакційного корпусу літ. А № 1-126 загальною площею 12,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1. Відповідну постанову про виселення було прийнято Південно-західним апеляційним господарським судом 17.04.2024 р. по справі № 916/2239/23.

Позивачем було зазначено суду, що відсутність повернення орендованого Майна від встановлена у постанові Південно-західним апеляційним господарським судом 17.04.2024р. по справі № 916/2239/23 за участю тих самих сторін, що і в цієї справі, є преюдиційним фактом, що не потребує доказування у цієї справі.

Таким чином, як вказує позивач, оскільки відповідач об`єкт оренди у встановлений Договором оренди від 10.10.2016р. строк не повернув, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної суми орендних платежів, за час прострочення повернення: з 11.10.2020 р. по 26.04.2024 р. у розмірі 109601,52 грн.

Таким чином, це і є розмір неустойки, що підлягає сплаті орендарем за прострочення повернення орендованого Майна за Догвоором від 10.10.2016р. за період з 11.10.2020р. по 26.04.2024 р.

Також, між сторонами було укладено 29.01.2018 р. Договір оренди нерухомого майна, згідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху виробничого корпусу № 3-78, 3-79, загальною площею 138,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, що є комунальною власністю, з метою розміщення складу.

Відповідно до п. 2.1. Договору від 29.01.2018р., Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в цьому Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі майна.

29.01.2018р. представниками сторін складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення першого поверху виробничого корпусу № 3-78, 3-79, загальною площею 138,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1.

Відповідно до п.3.1. Договору від 29.01.2018р., орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2017 року 6812,8грн. Орендна плата за перший місяць оренди січень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2018 року, після їх повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 9.1. Договору від 29.01.2018р. встановлено, що він діє з 29.01.2018 р. і до 29.01.2019 р.

29.01.2019 р. сторони підписали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору від 29.01.2018р. до 29.01.2020 р.

29.01.2020 р. сторони підписали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору від 29.01.108р. до 29.01.2021 р.

Згідно з п. 9.5 Договору 2, у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцеві не пізніше трьох робочих днів

У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкової загибелі або пошкодження та сплачує Орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном, визначеної відповідно до пункту 3.1 цього Договору за весь час прострочення.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 29.01.2018р., Майно вважається поверненим Орендодавцю з часу підписання Сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Однак, як було зазначено позивачем, відповідач повернув за актом повернення з оренди орендованого майна тільки 31.12.2022 р.

Також позивачем було зазначено суду, що повернення орендованого 31.12.2022 р. встановлене у постанові Південно-західним апеляційним господарським судом 17.04.2024р. по справі № 916/2239/23 за участю тих самих сторін, що і в цієї справі, є преюдиційним фактом, що не потребує доказування у цієї справі.

Позивачем було здійснено розрахунок неустойки за Договором від 29.01.2018р. у розмірі подвійної орендної плати за період з 30.01.2021р. по 31.12.2022 р. у розмірі 381266,32 грн.

Таким чином, це і є розмір неустойки, що підлягає сплаті орендарем за прострочення повернення орендованого за період з 30.01.2021 р. по 31.12.2022 р.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що позивач посилається на пункти 9.5 зазначених Договорів, згідно з якими, у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцеві не пізніше трьох робочих днів, а відтак нараховує суми неустойки за відповідні періоди після припинення дії договорів оренди, що є на думку відповідача помилковим.

У даному випадку, відповідач звертає увагу, що відповідними пунктами Договору, на які посилається позивач не передбачено посилання на юридичний факт, після настання якого не пізніше трьох робочих днів майно повертається Орендарем Орендодавцеві (наприклад, з моменту отримання повідомлення Орендодавця про припинення дії договору або повідомлення Орендодавця про необхідність повернення майна Орендодавцю або з дня, наступного за днем припинення дії договору).

Юридична невизначеність положень Договорів у сукупності з відсутністю вимог про повернення майна та фактичними діями сторін договорів, які свідчать про автоматичне продовження його виконання (що виразилось, зокрема, у виставленні Орендодавцем рахунків щодо орендної плати за користування приміщенням та здійснення Орендарем оплати таких рахунків у період до листопада 2022 року), дає підстави вважати безпідставними вимоги про сплату неустойки, оскільки принаймні до листопада 2022 року сторони повністю виконували свої обов`язки за договорами від 10.10.2016 року та від 29.01.2018 року.

Відповідачем було зазначено суду, що частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачається, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Вказане положення чинного законодавства за таких умов, враховуючи, що відповідачем 07.11.2022 року було зроблено останню оплату як за договором оренди від 10.10.2016 року, так і за договором від 29.01.2018 року (за період вересень 2022 року), свідчить, що до 30.09.2022 року сторони фактично виконували умови договорів оренди від 10.10.2016 року та від 29.01.2018 року, що унеможливлює нарахування неустойки з 11 жовтня 2020 року по одному договору та з 30 січня 2021 року по іншому договору, як просить позивач.

Відповідачем було зазначено суду, що у нього наявні беззаперечні докази, які свідчать про інформування позивача про припинення дії договору оренди від 10.10.2016 року з 10.10.2022 року, а також надсилання на адресу позивача підписаного відповідачем акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна за договором від 10.10.2016 року, датованого 10.10.2022 року.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XI.

Отже, згідно діючого законодавства, договір оренди, що закінчили свою дію після 01.07.2020 р. не можуть бути продовжені за згодою сторін, а тільки згідно порядку, передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 р.

Таким чином обов`язок повернення орендованого майна Орендарем після припинення договору оренди чітко встановлений діючим законодавством та щодо цього питання неможливо говорити про «юридичну невизначеність».

Право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Позивачем було зазначено суду, що матеріали справи не містять підписаних орендарем Актів повернення з оренди орендованого майна за договорами оренди від 10.10.216 та від 26.04.2018, як то передбачено останніми та здійснено відносно орендованого майна за договором від 29.01.2018р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Одеським обласним комунальним підприємством Видавництво Чорномор`я, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Лайсвес, як орендарем, виникли на підставі укладеного між ними Договору оренди майна від 10.10.2016р.

В подальшому, між сторонами Договору оренди від 10.10.2016р. були укладені додаткові угоди: від 10.10.2017р., якою продовжено термін дії договору оренди майна до 10.10.2018р.; від 10.10.2018р., якою продовжено термін дії договору оренди до 10.10.2019р.; від 10.10.2019р., якою продовжено термін дії договору оренди майна до 10.10.2020 (включно).

Також, сторонами було укладено Договір оренди майна від 29.01.2018р. Між сторонами договору оренди від 29.01.2018 були укладені додаткові угоди: від 29.01.2019, якою продовжено термін дії договору оренди майна до 29.01.2020 та від 29.01.2020, якою продовжено термін дії договору оренди до 29.01.2021 (включно).

Судом з`ясовано, що 31.12.2022р. сторонами підписано Акт повернення з оренди орендованого майна за договором оренди від 29.01.2018 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як з`ясовано судом, в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2239/23 за позовом Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайсвес про стягнення заборгованості в суму 203692,56грн., розірвання Договору оренди нерухомого майна від 10.10.2016 р. та Договору оренди нерухомого майна від 26.04.2018 р., укладені між сторонами та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Лайсвес з нежитлового приміщення п`ятого поверху редак ційного корпусу літ. А № 1-126 загальною площею 12,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1, та нежитлового приміщення п`ятого поверху редакційно го корпусу літ. А № 1-127 загальною площею 12,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1.

У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2024р. по справі №916/2239/23 встановлено, зокрема, що термін дії Договору від 10.10.2016р. закінчився 10.10.2020р., що свідчить про те, що вказаний договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який їх було укладено і зазначене позивачем не спростовано та не заперечується.

Також зазначено, що Договір оренди від 29.01.2018р. припинив свою дію 29.01.2021р.

Отже, апеляційною інстанцію надано оцінку строку дії вищезазначених договорів та встановлено строки припинення таких договорів.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Положеннями ч.ч. 2, 4 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 202 Господарського кодексу України та 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 цього Кодексу.

Поряд з цим, в порушення умов п. 9.5. Договору від 10.10.2016р. відповідачем не було здійснено повернення майна позивача, та зворотнього відповідачем доведено не було.

Також, в порушення умов п. 9.5. Договору від 29.01.2018р. відповідачем не було вчасно повернуто орендоване майно, Акт повернення з оренди орендованого майна за Договором від 29.01.2018р. був підписаний сторонами лише 31.12.2022р.

Позивачем було здійснено нарахування неустойки за Договором від 10.10.2016р. у розмірі 109601,52 грн. та за Договором від 29.01.2018р. 381266,32 грн.

Перевіривши такі розрахунки позивача, суд вважає їх частково не вірними, оскільки при здійсненні нарахування неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди, позивачем не було враховано умови п. 9.5. Договору від 10.10.2016р. та за Договором від 29.01.2018р., який визначає триденний термін повернення такого майна орендодавцю, та помилково при здійсненні розрахунку неустойки за Договором від 29.01.2018р., позивачем було включено в такий розрахунок день повернення об`єкту оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнутення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайсвес на користь Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я неустойки за прострочення повернення орендованого майна: нежитлового приміщення п`ятого поверху редакційного корпусу літ. А № 1-126 загальною площею 12,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, за період з 14.10.2020р. по 26.04.2024 р. у розмірі 109424 грн. 08 коп., неустойку за прострочення повернення орендованого майна: нежитлового приміщення першого поверху виробничого корпусу № 3-78, 3-79, загальною площею 138,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, за період з 02.02.2021р. по 30.12.2022 р. у розмірі 379607 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5868,37 грн. покладаються на відповідача.

Суд зазначає позивачу, що питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 1472,61 грн. буде вирішено судом після подання відповідного клопотання до суду.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайсвес (65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Філатова академіка, б. 50/2, корп. А, 65074 ЄДРПОУ 40435937) на користь Одеського обласного комунального підприємства Видавництво Чорномор`я (65008, Одеська обл., місто Одеса, пл.Дерев`янка Бориса, будинок 1 ЄДРПОУ 05905705) неустойку за прострочення повернення орендованого майна: нежитлового приміщення п`ятого поверху редакційного корпусу літ. А № 1-126 загальною площею 12,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, за період з 14.10.2020р. по 26.04.2024 р. у розмірі 109424 (сто дев`ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 08 коп., неустойку за прострочення повернення орендованого майна: нежитлового приміщення першого поверху виробничого корпусу № 3-78, 3-79, загальною площею 138,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка,1, за період з 02.02.2021р. по 30.12.2022 р. у розмірі 379607 (триста сімдесят дев`ять тисяч шістсот сім) грн. 16 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5868 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 37 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко