Рішення

від 08.08.2024 по справі 921/364/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/364/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008

до відповідача: Комунального підприємства "Благоустрій - Скалат", вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільська область, 47851

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 272 002,50 грн

За участі представників:

Позивача: Слив`юк Дарія Вадимівна

Відповідача: не з`явився.

Суть справи: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Благоустрій - Скалат" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 272 002,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем вимог Державної екологічної інспекції в Тернопільській області в частині ліквідації стихійних та несанкціонованих звалищ твердих побутових відходів, в тому числі виявлених за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.06.2021, внаслідок чого відбулося засмічення і забруднення земельної ділянки, чим завдано шкоди навколишньому природному середовищу у заявленому до стягнення розмірі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2024 відкрито провадження у справі №921/364/24 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 27 червня 2024 року.

24.06.2024 на "Електронний суд" від Комунального підприємства "Благоустрій - Скалат" надійшов відзив на позов в якому відповідач визнає в повному обсязі позов /вх.№4963 від 24.06.2024/.

Водночас, відповідач надав клопотання про розстрочення виконання судового рішення /вх.№4964 від 24.06.2024/ строком на 12 місяців шляхом сплати рівними частинами щомісяця, а саме: 11 місяців по 22 600 грн. 00 коп. та 12-й місяць - 23 402 грн 50 коп..

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч.3 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки, відзив про визнання позову підписана керівником КП "Благоустрій-Скалат" Сарабун С.Й., визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Ухвалою суду від 27.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/364/24 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 08 серпня 2024 року.

Присутній представник позивача у підготовчому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та не заперечила щодо розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В підготовчому засіданні 08.08.2024 у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Так, повідомленням №1-3-09-1924 від 14.05.2021 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, відповідача доведено до відома про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Позивачем на підставі наказу №212 від 22.06.2021 "Про проведення планової перевірки" та направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №233 від 22.06.2021 у період з 22 по 29 червня 2021 року проведено планову перевірку Комунального підприємства "Благоустрій-Скалат", щодо вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП "Благоустрій-Скалат" зареєстроване 19.12.2019, засновником якого являється Скалатська міська рада.

Діяльність відповідач здійснює на підставі Статуту про КП "Благоустрій-Скалат", затвердженого рішенням сесії Скалатської міської ради №1834 від 5.05.2019.

Із основних видів діяльності відповідача зокрема є: збирання безпечних відходів, збирання небезпечних відходів, оброблення та видалення небезпечних відходів.

Відповідно до Акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна комплексу сміттєзвалища у м. Скалат по вул. Грушевського,92, на виконання рішення Скалатської міської ради від 14.05.2020 №2987, Скалатською міською радою безоплатно передано, а КП "Благоустрій-Скалат" прийнято на баланс об`єкт нерухомого майна комплекс сміттєзвалища за адресою м. Скалат, вул. Грушевського, 92, інвентарний номер 1030133.

Уповноваженими особами Інспекції надано копії Договорів, укладених у 2021 році відповідачем про надання послуг із збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів накопичених у Споживачів.

За наслідками проведеної перевірки (за участі керівника суб`єкта господарювання Віктора Штельми) складено Акт перевірки №8/003 від 29.06.2021, яким встановлено ряд порушень вимог природоохоронного законодавства, в тому числі, що стосується поводження з відходами.

З примірником Акту перевірки ознайомлено керівника КП "Благоустрій-Скалат" В.Штельму, у якого претензії до Акту були відсутні, а виявлені порушення зобов`язувався усунути.

Також, 24.06.2021 Відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області відібрано проби ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6124610500:02:003:0506, площею 165, кв. м (де зафіксовано факт незаконного за складання відповідачем побутових відходів), що засвідчує факт Акт відбору проб ґрунтів №26-06-2-2021 від 24.06.2021.

З метою усунення виявлених порушень, керівнику суб`єкту господарювання у відповідності до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" видано Припис №1/1-2-11-2564 від 29.06.2021 та зобов`язано серед іншого зокрема: забезпечити захист від забруднення, засмічення.

Разом з тим, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Глущенком М. відносно керівника суб`єкта господарювання Віктора Штельми, складено протоколи про адміністративне правопорушення №005777 від 29.06.2021 за ст. 82 КУпАП (порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, утилізації, видалення, захоронення), №005778 за ст. 52 КУпАП (допущено псування (засмічення, забруднення) землі, №005779 за ст. 82-6 КУпАП (порушення встановлених правил та регламенту експлуатації установок з оброблення та утилізації відходів), №005780 ст. 82-1 КУпАП (порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами) за наслідками розгляду яких винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №28 від 29.06.2021,якою керівника КП "Благоустрій-Скалат", визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень із накладенням на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000,00 грн.

Як зазначає позивач, постанова про накладення адміністративного стягнення №28 гр. Штельмою В. не оскаржувалася та в добровільному порядку сплачена.

В подальшому, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області підставі наказу №385 від 23.11.2021 "Про проведення позапланової перевірки" та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №456 від 23.11.2021 у період з 24 по 25листопада 2021 року проведено позапланову перевірку Комунального підприємства "Благоустрій-Скалат" на предмет виконання зобов`язань встановлених Приписом №1/1-2-11-2564 від 29.06.2021.

За наслідками позапланової перевірки встановлено, що виданий суб`єктом владних повноважень Припис не виконано в повній мірі, а саме: з 18-ти вимог Припису, виконано лише 5, 10, 15 пункти, що відображено в акті перевірки №25/003 від 25.11.2021, з примірником якого ознайомлено керівника КП "Благоустрій-Скалат".

Керівнику підприємства повторно було видано Припис №1/1-2-11-4599 від 24.11.2021, щодо приведення у відповідність із законодавством виявлені порушення у сфері поводження з відходами, примірник якого В.Штельма отримав під розписку.

Окрім того, за наслідками позапланового заходу державного нагляду (контролю) відносно керівника КП "Благоустрій-Скалат", складено Протоколи про адміністративне правопорушення №006157 за ст. 188-2 (за невиконання вимог Припису від 29.06.2021 №1/1-2-11-2564) та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №56 від 24.11.2021, якою керівника Штельму В. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765,00 грн.

Із складеним адміністративним матеріалом було ознайомлено керівника суб`єкта господарювання, який не оскаржувався останнім та добровільно сплачено штраф в повному обсязі.

Позивач зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі №500/581/22, апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області задоволено, рішення Тернопільського адміністративного суду від 19.04.2022 скасовано, на підставі чого до КП "Благоустрій-Скалат" застосовано захід реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) здійснення господарської діяльності в частині поводження з відходами до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля.

Окрім того, як зазначає позивач, за результатами лабораторних вимірювань (відібраних зразків проб ґрунту на стихійному несанкціонованому сміттєзвалищі площею 165 кв. м, з кадастровим номером 6124610500:02:003:0506) відділом інструментально-лабораторного контролю Інспекції, встановлено перевищення показників складу та властивостей проб ґрунтів (протокол вимірювань №26-07-21 від 19.07.2021) щодо забруднення амонієм та нітратами.

На підставі викладеного, Державною екологічною інспекцією Центрального округу здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства внаслідок бездіяльності Товстенської селищної ради, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2007за № 22/13689). Зокрема:

- проведено розрахунок розміру шкоди, відшкодування збитків заподіяних навколишньому природному середовищу КП "Благоустрій-Скалат" внаслідок псування (забруднення) земельної ділянки з кадастровим номером 6124610500:02:003:0506, площею 165 кв. м, що сукупно становить 26 066,92 грн;

- проведено розрахунок розміру шкоди, відшкодування збитків заподіяних навколишньому природному середовищу КП "Благоустрій-Скалат" внаслідок псування (засмічення) земельної ділянки з кадастровим номером 6124610500:02:003:0506, площею 165 кв. м, що сукупно становить 272 002,50 грн.

Комунальним підприємством "БлагоустрійСкалат" в повному обсязі відшкодовано шкоду заподіяну забрудненням зазначеної земельної ділянки, сукупний розмір якої становить 26 066,92 грн.

Разом з тим, як вказує позивач та не заперечує відповідач, невідшкодованою залишається шкода заподіяна внаслідок засмічення земельної ділянки з кадастровим номером 6124610500:02:003:0506, площею 165 кв. м , розмір якої становить 272 002,50 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

За приписами ч.1 ст.13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст.16 Конституції України).

У силу статей 66, 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Одним із основних принципів охорони, навколишнього природного середовища, зазначеному в ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", є компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

За приписами ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на час здійснення перевірки було визначено Законом України "Про відходи".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на час здійснення перевірки):

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом, утилізації чи видалення;

видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;

побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Статтею 33 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на час здійснення перевірки), встановлені вимоги щодо зберігання та видалення відходів.

Так, зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, Заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України (аналогічна норма міститься в ст. 46 Закону України "Про охорону земель").

Пунктом 10 ст. 35 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров`я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.

Відповідно до п. "д", "е", "ж", "з", "и" ст. 17 Закону України "Про відходи" (в редакції чинній на час здійснення перевірки), суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; брати участь у будівництві об`єктів поводження з відходами; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про відходи" (в редакції чинній на час здійснення перевірки), виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання.

З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється: з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів (п. "і" ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відходи" (в редакції чинній на час здійснення перевірки).

У відповідності до абз. 12 ст. 35-1 Закону України "Про відходи" (в редакції чинній на час здійснення перевірки), захоронення побутових відходів дозволяється тільки на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про відходи" (в редакції чинній на час здійснення перевірки), особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Особи, винні за порушення у сфері, управління відходами, несуть відповідно до закону дисциплінарну, адміністративну, адміністративно-господарську, цивільну чи кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень у сфері управління відходами, у порядку та розмірах, встановлених законом України (ст.ст.57-58 Закону України "Про управління відходами").

Згідно з ч. 1, 2 ст.167 ЗК України, з якою кореспондується ч.1 ст.45 Закону України "Про охорону земель", господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання (ч.2 ст.45 Закону).

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Правове регулювання цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стягнення збитків за псування (забруднення, засмічення) земельної ділянки є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 17.04.2018 року по справі № 909/285/16, від 04 травня 2022 року по справі № 922/3228/20.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що в даному випадку наявні всі елементи складу правопорушення: протиправна поведінка; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; сама шкода; вина, яка полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства, зокрема, з урахуванням ст. 21 Закону України "Про відходи", в редакції чинній на час перевірки, ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій-Склат" в користь держави збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в загальній сумі 272 002,50 грн.

Представник відповідача надав клопотання б/н від 21.06.2021 /вх. №4964/ про розстрочення виконання судового рішення на 11 місяців рівними частинами в розмірі 22 600,00 грн та 12-й місяць 23 402,50 грн.

Вищевказане клопотання обґрунтоване відповідачем скрутним фінансовим становищем та військовою агресією російської федерації проти України, введенням військового стану, а саме підприємство має в основному бюджетне фінансування, яке у зв`язку з даними обставинами є обмеженим, що викликає скрутне фінансове становище підприємства та негативно відображається на його господарській діяльності.

Вказане, на переконання відповідача, унеможливлює виконання рішення суду без розстрочення, у зв`язку із чим, відповідач просить про надання розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців.

Позивач не заперечив стосовно надання відповідачу розстрочки.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення. При цьому, відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що відповідач наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв`язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №921/364/24 терміном на 12 (дванадцять) місяців.

Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2 040,02 грн.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України та відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 040,02 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 185, 191, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій - Скалат", вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільська область, 47851, ідентифікаційний код 43418301 на користь спеціального фонду Скалатської міської ради на рахунок UA188999980333109331000019679, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37977599, отримувач ГУК у Тернопільській області, ТГ м. Скалат - 272 002 грн 50 коп шкоди, завданої порушенням вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій - Скалат", вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільська область, 47851, ідентифікаційний код 43418301 на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 37977693 на рахунок UA738201720343140003000080912, ідентифікаційний код одержувача 37977693 в ДКСУ м. Київ - 2 040,02 грн судового збору.

Відповідні накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 37977693 на рахунок UA738201720343140003000080912, ідентифікаційний код одержувача 37977693 в ДКСУ м. Київ - 2 040,02 грн судового збору.

5. Розстрочити виконання судового рішення строком на 12 місяців шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами щомісяця, а саме: з вересня 2024 року по липень 2025 року по 22 600,00 грн та за серпень 2025 року 23 402,50 грн.

6. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 14.08.2024.

Суддя А.М. Сидорук