Рішення

від 13.08.2024 по справі 927/1250/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2024 року справа № 927/1250/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Ніжинської окружної прокуратури, вул. Овдіївська,2, м. Ніжин, Чернігівська обл.,16600, код 02910114 в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради, пр-т Миру,43, м. Чернігів, 14000, код 33469166

до відповідача-1: Носівської міської ради, вул. Центральна, 20, м. Носівка, Чернігівська обл., 17100, код 04061984

до відповідача-2: Релігійна організація Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100, код 36213882

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, пр-т Миру,21-а, м. Чернігів, 14000, код 02498626

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Носівське бюро технічної інвентаризації, вул. Центральна,20, м. Носівка, Чернігівська обл., 17100, код 22826462

про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження

за участю представників сторін:

від прокуратури: Косова О.А., прокурор;

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: Яма С.С., представник, довіреність від 10.11.2021;

від відповідача 2: Левченко Г.В., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ № 1087383 від 07.05.2024;

від третьої особи позивача: не прибув;

від третьої особи відповідача: не прибув;

встановив:

08.09.2023 керівником Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Носівської міської ради та Релігійної організації Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (ПЦУ) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області подано позов з вимогами про усунення перешкод у здійсненні територіальною громадою сіл, селищ, міст області в особі Чернігівської обласної ради права користування і розпорядження майном: будівлею Свято-Троїцького храму, а,16.8 кв.м; притвор а19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок,В,63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2,загальною площею 331,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7305524), розташованим за адресою: вул. Комунальна (Суворова), буд. 1, м.Носівка, Чернігівська обл., шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Носівської міської ради від 28.08.2009 № 143 Про оформлення права власності на нерухоме майно;

- визнання недійсним свідоцтва на право колективної власності на нерухоме майно серія САС №500307 від 18.09.2009, виданого громаді Української православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівка на будівлю Свято-Троїцького храму та інші будівлі і споруди, що розташовані у м. Носівка по вул. Комунальна (Суворова), 1: А,176,8 кв.м, притвор а 19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а 6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок, В, 63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2, загальною площею 331,3 кв.м;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на будівлю Свято-Троїцького храму, А,176,8 кв.м, притвор а 19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а 6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок, В, 63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2, загальною площею 331,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7305524), розташованою за адресою: вул. Комунальна (Суворова), буд. 1, м.Носівка, Чернігівська область з одночасним припиненням за Релігійною організацією Українська Православна Церква парафії на честь Святої Тройці права власності на будівлю Свято-Троїцького храму, А, 176,8 кв.м; притвор а19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, ф6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок, В, 63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2,загальною площею 331,3 кв.м. (реєстрційний номер об`єкта нерухомості 7305524), розташованим за адресою: вул. Комунальна (Суворова), буд. 1, м.Носівка, Чернігівська область;

- зобов`язання Релігійної організації Української Православної Церкві парафії на честь Святої Тройці повернути територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Чернігівської обласної ради нерухоме майно: будівлю Свято-Троїцького храму, А,176,8 кв.м; притвор а19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок,В,63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2,загальною площею 331,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7305524), розташованим за адресою: вул. Комунальна (Суворова), буд. 1, м. Носівка, Чернігівська обл.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що об`єкт культурної спадщини пам`ятка архітектури місцевого значення Троїцька церква, розташований у м. Носівка по вул. Комунальній (Суворова), 1, протиправно вибув із спільної власності територіальних громад області в особі Чернігівської обласної ради.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 927/12050/23 (суддя Ноувен) за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство Носівське бюро технічної інвентаризації, підготовче засідання призначено на 18.10.2023, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті спору.

20.09.2023 на електронну пошту від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача надійшов лист № 05-01/1332 від 19.09.2023 про підтримання позовних вимог. Даний лист не містить електронного цифрового підпису (а.с. 137-138 т. 1).

06.10.2023 від відповідача 2 до суду надійшло клопотання від 02.10.2023 про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурор належним чином не довів наявність правових підстав представництва у даній справі (а.с. 139-145 т. 1).

13.10.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшов лист № 52-75-7656вих-23 від 11.10.2023, у якому прокурор повідомив про те, що відповідач-2 вніс 26.09.2023 зміни до відомостей про юридичну особу щодо місцезнаходження та назви: Релігійна організація Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100 (а.с. 148-149 т.1). Також прокурором надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13.10.2023 від відповідача - 1 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Крім того, відповідач 1 зазначає про визнання позовних вимог (а.с. 156-157 т. 1).

18.10.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позов від 17.10.2023, у якому відповідач-2 повідомив про визнання позовних вимог у повному обсязі. Також відповідач-2 зазначив про те, що згідно коду 36213882 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться Релігійна організація Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (ПЦУ) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 161-163 т. 1).

Судом зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.10.2023 за критерієм пошуку - код 36213882, згідно із яким зареєстровано Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, місцезнаходження вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100, код 36213882. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни найменування юридичної особи та її місцезнаходження проведена 26.09.2023, запис 1000531070001000345.

18.10.2023 у підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.11.2023, про що ухвалою суду від 19.10.2023 повідомлено позивача, яка направлена до його електронного кабінету.

З огляду на подані прокурором та відповідачем-2 документи щодо зміни назви та юридичної адреси відповідача, судом здійснено заміну назви та юридичної адреси відповідача-2 на Релігійна організація Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100.

20.10.2023 від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача надійшов лист № 18 від 16.10.2023 про розгляд справи за відсутності її представника, та відомостями про те, що проти задоволення позову третя особа не заперечує (а.с. 196 т. 1).

31.10.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 до Чернігівської обласної ради та Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Носівка Ніжинського району Чернігівської області», відповідно до якої останній просить:

- зобов`язати посадових осіб Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Носівка Ніжинського району Чернігівської області» усунути перешкоди у відвідуванні ОСОБА_1 храмової споруди Свято-Троїцької церкви за адресою: 17100, Чернігівська обл., м. Носівка, вул. Комунальна (Суворова), буд.1 в дні богослужінь;

- зобов`язати посадових осіб Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Носівка Ніжинського району Чернігівської області» усунути перешкоди в участі ОСОБА_1 у Парафіяльних зборах Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Носівка Ніжинського району Чернігівської області» шляхом вчасного надсилання повідомлень про проведення чергових або позачергових Парафіяльних зборів, допущення ОСОБА_1 до реєстрації та голосування на Парафіяльних зборах згадуваної Релігійної організації;

- визнати незаконним рішення Чернігівської обласної ради № 59-18/VII від 26.06.2019 «Про включення пам`яток архітектури до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області» в частині включення до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області пам`ятки архітектури Троїцької церкви, м. Носівка (п. 24 Додатку) (а.с. 202-207 т. 1).

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, починаючи з 04.10.2023, останнього не допускають до храмової споруди Свято-Троїцької церкви для участі у здійсненні богослужінь. Усунуто від участі у Парафіяльних зборах, не було запрошено до проведення останніх Парафіяльних зборів, на яких, зокрема, ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника Парафії, ухвалено рішення залучення адвокатів для представництва інтересів релігійної громади у Господарському суді Чернігівської області у справі № 927/1250/23 з правом визнання позову прокурора, наслідком чого може бути вибуття храмової споруди з колективної власності Релігійної громади спірної храмової споруди (виключна компетенція Парафіяльних зборів, п. 3.2.4. Статуту).

Вимоги в частині визнання незаконним рішення Чернігівської обласної ради Гулик М.М. обґрунтовує тим, що даним рішенням у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, передано з колективної власності Громади Української Православної Церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівка до власності об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області спірне майно, відтак, Чернігівська обласна рада не мала законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву від 31.10.2023 ОСОБА_1 до Чернігівської обласної ради та Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Носівка Ніжинського району Чернігівської області» про зобов`язання вчинити дії та визнання незаконним рішення повернуто позивачу.

07.11.2023 Ніжинською окружною прокуратурою до суду подано письмові пояснення від 07.11.2023, у яких прокурор зазначив, що спірна культова споруда становить культурну та історичну цінність, не підлягає передачі у власність, має особливий статус та перебуває під особливою державною охороною; держава в особі Чернігівської обласної ради, маючи у власності культову споруду - будівлю Свято-Троїцього храму та інші будівлі і споруди, що розташовані у м. Носівка по вул. Комунальна, 1, наділена повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження пам`яткою архітектури місцевого значення «Троїцька церква». Разом з цим держава позбавлена можливості належним чином здійснювати повноваження власника вказаного нерухомого майна, оскільки на нього за відповідачем-2 безпідставно зареєстровано право колективної власності. Прокурор зазначив про те, що Чернігівським окружним адміністративним судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 03.11.2023 задоволено позов Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області (справа № 620/13734/23) про визнання протиправною бездіяльності Чернігівської обласної ради щодо неоформлення права власності на культові споруди та зобов`язання Чернігівської обласної ради вжити відповідних заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на ці об`єкти культурної спадщини та право власності на них. З матеріалів даної справи встановлено існування рішення Чернігівської обласної ради від 29.11.2006 «Про надання повноважень управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради щодо укладення договорів оренди приміщень у будівлях, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області». Із змісту вказаного рішення випливає, що до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області відноситься майно, яке перебуває на балансі управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації, зокрема у тому числі спірне майно у справі № 927/1250/23 (а.с. 219-228 т. 1).

07.11.2023 від Ніжинської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення аналогічного змісту (а.с.232-242 т. 1).

07.11.2023 суд у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 05.12.2023, про що ухвалою суду від 07.11.2023 повідомлено позивача та третіх осіб.

04.12.2023 від позивача надійшли письмові пояснення від 01.12.2023, у яких позивач повідомив про те, що прокурором помилково визначено Чернігівську обласну раду як суб`єкта, якому має бути повернуто майно з чужого незаконного володіння з обґрунтуванням, що обласна рада наділена повноваженнями з управління майном державної власності. Позивач зазначив, що є всі підстави вважати, що пам`ятку архітектури місцевого значення «Троїцька церква» помилково та безпідставно включено до переліку об`єктів комунальної власності області (а.с. 1-5 т. 2).

04.12.2023 від відповідача-1 надійшли через систему «Електронний суд» письмові пояснення від 04.12.2023, у яких відповідач-1 повідомив про те, що Носівська територіальна громада була створена 30.09.2016, Носівська міська рада об`єднаної територіальної громади були визначена правонаступником активів і пасивів Носівської міської ради. Оскаржуване рішення виконавчого комітету Носівської міської ради прийняте 28.08.2009. Згідно повідомлення архівного відділу Ніжинської районної державної адміністрації документи, на підставі яких приймалося рішення, до архівного відділу не передавалися. Таким чином, Носівська міська рада позбавлена можливості надати пояснення щодо підстав та обставин прийняття оскаржуваного рішення (а.с. 19-20 т. 2).

05.12.2023 у підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.12.2023, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 06.12.2023.

08.12.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача-1 надійшли пояснення, аналогічні тим, які подані через систему «Електронний суд» 04.12.2023 (а.с. 36-37 т. 2).

Ухвалою суду від 12.12.2023 провадження у справі № 927/1250/23 зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2023 у справі №927/1250/23 та повернення матеріалів цієї справи до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою суду від 12.04.2024 провадження у справі № 927/1250/23 поновлено, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.05.2024.

Ухвала суду від 12.04.2024 направлена прокуратурі, позивачу, відповідачу-1, відповідачу-2 та третій особі на стороні позивача до їх електронних кабінетів, третій особі на стороні відповідача засобами поштового зв`язку.

Листом від 08.05.2024 учасників справи повідомлено про те, що судове засідання 08.05.2024 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці.

Ухвалою суду від 13.05.2024 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання на 29.05.2024.

28.05.2024 від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Третя особа підтримала позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 43 т. 3).

29.05.2024 у судовому засіданні суд протокольно постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 19.06.2024, про що учасників справи повідомлено ухвалою суду від 31.05.2024. Ухвала суду направлена прокуратурі, позивачу, відповідачу-1, відповідачу-2 та третій особі на стороні позивача до їх електронних кабінетів, третій особі на стороні відповідача засобами поштового зв`язку.

05.06.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій просить суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 19.06.2024 у режимі відеоконференції (а.с. 66 т. 3).

Листом від 19.06.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 08.05.2024 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці.

08.07.2024 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа передана на розгляд судді Демидовій М.О., про що сформований протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 09.07.2024 суддею Демидовою М.О. справу № 927/1250/23 прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.07.2024.

Ухвала суду від 09.07.2024 направлена прокуратурі, позивачу, відповідачу-1, та третій особі на стороні позивача до їх електронних кабінетів, відповідачу-2 та третій особі на стороні відповідача - засобами поштового зв`язку.

Відповідач-2 отримав ухвалу суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600940961782.

18.07.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшла заява, якою відповідач-1 просить суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 23.07.2024, у режимі відеоконференції (а.с. 86-87 т. 3).

18.07.2024 ухвалою суду суд задовольнив клопотання Носівської міської ради про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначив проведення судового засідання 23.07.2024, 13:50 у режимі відеоконференції, доручив забезпечення проведення відеоконференції Носівському районному суду Чернігівської області.

22.07.2024 від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 22.07.2024 про розгляд справи без участі представника третьої особи (а.с. 99-100 т. 3).

22.07.2024 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.07.2024 у задоволені клопотання від 18.07.2024 Релігійної організації Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна Церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області відмовлено.

23.07.2024 у судове засідання прибув прокурор, участь у засіданні відповідача-1 та відповідача-2 забезпечена у режимі відеоконференції. Позивач та треті особи у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 23.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення усного клопотання представника-2 про проведення усіх судових засідань у режимі відеоконференції та протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 13.08.2024, про що позивача та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 23.07.2024, яка направлена позивачу та третій особі на стороні позивача до їх електронних кабінетів, третій особі на стороні відповідача - засобами поштового зв`язку.

08.08.2024 від від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 08.08.2024 про розгляд справи без участі представника третьої особи. Третя особа повідомила про підтримання позовних вимог.

У судове засідання 13.08.2024 прибули прокурор, участь відповідача-1 та відповідача-2 забезпечена у режимі відеоконференції. Позивач та треті особи у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

На території Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області знаходиться пам`ятка архітектури місцевого значення «Троїцька церква» за адресою: вул. Комунальна (Суворова), 1, м. Носівка, Ніжинського району.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119 споруду «Троїцька церква» у м. Носівка, Чернігівської області взято на облік та під охорону держави, а також її включено до Переліку споруд пам`ятників архітектури місцевого значення по Чернігівській області (а.с. 34-35 т. 1).

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 № 231 нерухому пам`ятку архітектури місцевого значення «Троїцька церква» передано на баланс Управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації згідно переліку (п. 69) (а.с. 36 т. 1).

28.08.2009 Виконавчим комітетом Носівської міської ради відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення № 143 «Про оформлення права власності» за матеріалами КП «Носівське БТІ», яким вирішено надати громаді Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки право оформити право власності на майновий комплекс: будівлю Свято-Троїцького храму, житловий будинок, дзвіницю, будівлю складу, огорожу по вул. Суворова, 1 (а.с. 61 т. 1).

На підставі рішення вказаного рішення Громаді Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівка Виконавчим комітетом Носівської міської ради видано свідоцтво про право колективної власності на нерухоме майно САС № 500307 від 18.09.2009 будівля Свято-Троїцького храму А, 176,8 мІ; притвор, а, 19,6 мІ; притвор, а, 10,0 мІ; котельня, а, 6,7 мІ; дзвіниця, Б, 15,6 мІ; житловий будинок, В, 63,2 мІ; тамбур, в; будівля складу, Г, 39,4 мІ; вбиральня, У; огорожа, 1-2; загальною площею 331,3 мІ, що розташовані у м. Носівка по вул. Комунальна (Суворова), 1 (а.с. 62 т. 1).

Комунальним підприємством «Носівське бюро технічної інвентаризації» Носівської районної ради 18.09.2009 зареєстроване право власності Громади Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької Парафії м. Носівка на будівлю Свято-Троїцького храму дзвіниця, житловий будинок, вбиральня, огорожа, що розташовані у м. Носівка по вул. Комунальна (Суворова), 1 на підставі свідоцтва про право власності САС № 500307 від 18.09.2009, виданого виконкомом Носівської міської ради (а.с. 63 т. 1).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.09.2009 зареєстроване право колективної власності за Громадою Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки на будівлю Свято-Троїцького храму, дзвіницю, житловий будинок, будівлю складу, вбиральню, огорожу загальною площею 331,3 мІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7305524) по вул. Комунальна (Суворова), 1 у м. Носівка. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності САС № 500307 від 18.09.2009, виданого виконкомом Носівської міської ради (а.с. 64 т. 1).

Згідно інформації Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, у 2017 році за кошти обласного бюджету в рамках Обласної програми паспортизації об`єктів культурної спадщини містобудування та архітектури, садово-паркового мистецтва Чернігівської області на 2013-2021 роки на пам`ятку архітектури «Троїцька церква» виготовлено паспорт (лист від 25.04.2023 № 02.1-09/514 а.с. 92 т. 1).

Відповідно до паспорта пам`ятка архітектури місцевого значення «Троїцька церква» за адресою: вул. Комунальна (Суворова), 1, м. Носівка, Ніжинського району, дата утворення 1765 рік, охоронний номер 39-Чг перебуває у комунальній власності Чернігівської обласної ради, балансоутримувач Управління містобудування та архітектури. Споруда за типологією належить до сакральних будинків. Церква мурована, однобанна, в плані являє собою тетраконх. Накрита крив олійним дахом, світловий барабан завершується глухим ліхтарем із маківкою. Архітектурна пластика фасадів витримана із дотриманням ордерних принципів композиції: стіни розділені на секції пласкими лопатками, над якими кріпується вінцевий карниз незначного виносу. Наріжні частини прикрашені парами колон, що первісно мали близькі за формою до коринфських капітелі. Віконні порізи перекриті лучковими арками із виступаючими замковими каменями, облямування прорізів було складної конфігурації, над вікнами вміщені мандрики півкруглої форми. За цими ознаками пластика фасадів близька до творчого почерку архітектора А. Квасова, з яким пов`язують створення таких ніжинських церков, як Іоанно-Богословська або соборна Введенського монастиря. На стінах первісної частини збереглися фрагменти монументальних розписів 18-19 століть. Незважаючи на значні перебудови останніх років, Троїцька церква в Носівці може бути віднесена до кращих зразків барокової сакральної архітектури на Чернігівщини (а.с. 25-30 т. 1).

Згідно з Положенням про порядок закріплення майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області за підприємствами, установами, організаціями на правах господарського відання або оперативного управління, затвердженого рішенням обласної ради від 21.12.2012, розглянувши клопотання Чернігівської обласної державної адміністрації, керуючись ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Чернігівська обласна рада рішенням 18 сесії 7 скликання від 26.06.2019 № 59-18/VII «Про включення пам`яток архітектури до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області» пам`ятку архітектури місцевого значення «Троїцька церква» включено до переліку пам`яток культурної спадщини, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (п. 24 Переліку) (а.с. 40-42 т. 1)

Наведене підтверджено і Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації (лист від 25.04.2023 № 02.1-09/514) - вищезазначена пам`ятка є комунальною власністю Чернігівської обласної ради та перебуває на балансі Управління.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 26.06.2019, винесеним на підставі клопотання Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації уповноважено на укладення договорів із діючими користувачами пам`яток архітектури щодо безоплатного та безстрокового користування майном.

На пам`ятку архітектури місцевого значення «Троїцька церква» 11.11.2009 та 22.02.2023 між Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (як уповноваженим органом охорони культурної спадщини) та Релігійною громадою Української Православної церкви Свято-Троїцької парафії м. Носівка Чернігівської області укладено охоронні договори.

Рішенням облвиконкому Носівської обласної ради 28.10.1991 за № 247 зареєстровано Статут Свято-Троїцької парафії м. Носівка Чернігівської області (а.с. 46-47 т. 1).

Статут Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Троїцької парафії м. Носівка зареєстровано розпорядженням голови Чернігівської обласної державної реєстрації від 13.02.2009 № 35 (а.с. 97-105 т. 1).

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.07.2009 зареєстрована Релігійна організація Українська Православна церква Парафії на честь Святої Тройці (код 36213882) (а.с. 48 т. 1).

Листом № 8 від 19.04.2023 Комунальне підприємство «Носівське бюро технічної інвентаризації» Носівської міської ради на запит Ніжинської окружної прокуратури повідомило про те, що станом на 31.12.2012 зареєстровано право власності на будівлю «Троїцька церква» в м. Носівка, вул. Комунальна (раніше Суворова), 1 (а.с. 44 т.1).

За доводами керівника Ніжинської окружної прокуратури рішення виконавчого комітету Носівської міської ради від 28.08.2009 № 143 Про оформлення права власності», на підставі якого Громаді Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки видане свідоцтво про право колективної власності на пам`ятку архітектури місцевого значення «Троїцька церква», є незаконним, оскільки пам`ятка архітектури місцевого значення не може передаватись із комунальної власності у колективну, отже, наявні підстави для відновлення в судовому порядку права комунальної власності в особі Чернігівської обласної ради на вказане майно.

26.09.2023 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про зміну найменування та місцезнаходження юридичної особи код 36213882, а саме Релігійна організація Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви,м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з таких підстав.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що за відсутності волевиявлення держави відбулася протиправна зміна комунальної форми власності на колективну на об`єкт культурної спадщини «Троїцька церква».

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

За змістом ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної ради у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із частинами 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Функції з управління та розпорядження майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області виконує Чернігівська обласна рада.

Нормами ч.1 ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ( у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене питання здійснення контролю за пам`яткою належить до компетенції вищевказаного органу охорони культурної спадщини Чернігівської обласної ради.

Ніжинська окружна прокуратура зверталася до Чернігівської обласної ради з листом № 52-75-3330вих-23 від 10.05.2023, у якому прокурор повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі нерухомого майна із комунальної власності у колективну власність, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення допущених порушень (а.с. 73-74 т. 1).

Листом від 25.05.2023 Чернігівська обласна рада повідомила Ніжинську прокуратуру про те, що спірне нерухоме майно передано на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації.

Листом від 26.05.2023 № 52-75-3752вих-23 Ніжинська окружна прокуратура зверталась до Чернігівської обласної ради, у якому просила повідомити про вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства щодо незаконної передачі пам`ятки архітектури у колективну власність.

Чернігівська обласна рада в листі № 02-487 від 22.06.2023 повідомила Ніжинську окружну прокуратуру про те, що, враховуючи наявність у релігійної громади свідоцтва про право власності на спірну будівлю, Управління комунального майна Чернігівської обласної рада ініціюватиме розгляд питання щодо виключення пам`ятки архітектури з переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Таким чином, прокурором повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради є подання позову, оскільки відбулося неправомірне вибуття спірного нерухомого майна із комунальної власності, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Чернігівською обласною радою, як уповноваженим суб`єктом, не вжито достатніх заходів, у тому числі позовного характеру, щодо її повернення.

Таким чином, у Ніжинської окружної прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради у даній справі, оскільки позивачем не вжито заходів з метою захисту порушених інтересів держави.

Чернігівська обласна прокуратура направила Чернігівській обласній раді Повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 01.09.2023 № 52-75-6430вих-23, у якому прокурор повідомив про підготовку позовної заяви у даному спорі (а.с.109 т. 1).

За таких обставин прокурором доведено бездіяльність Чернігівської обласної ради, що є підставою для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, відтак доводи відповідача про залишення позову без розгляду, судом відхилені.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно із ст.54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.

Відповідно до Преамбули Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" від 13.07.1978 №3600-ІХ пам`ятки історії та культури є надбанням народу. Охорона пам`яток важливе завдання державних органів і громадських організацій.

За змістом ст.1 зазначеного Закону Української РСР пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, пов`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави тощо. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать пам`ятки історії, пам`ятки археології, пам`ятки містобудування та архітектури, мистецтва тощо.

За приписами ст.17 Закону з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою.

У п.3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), зазначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Частиною 2 статті 8 Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури передбачено, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Пам`ятки культурної спадщини можуть надаватися виключно у користування виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за погодженням із спеціально уповноваженими державними органами охорони пам`яток (ст. 21 Закону Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури ).

Як встановлено судом, на території Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області знаходиться пам`ятка архітектури місцевого значення «Троїцька церква» за адресою: вул. Комунальна (Суворова), 1, м. Носівка, Ніжинського району.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119 споруду «Троїцька церква» у м. Носівка, Чернігівської області взято на облік та під охорону держави, а також її включено до Переліку споруд пам`ятників архітектури місцевого значення по Чернігівській області.

28.08.2009 Виконавчим комітетом Носівської міської ради відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення № 143 «Про оформлення права власності» за матеріалами КП «Носівське БТІ», яким вирішено громаді Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки оформити право власності на майновий комплекс: будівлю Свято-Троїцького храму, житловий будинок, дзвіницю, будівлю складу, огорожу по вул. Суворова, 1, на підставі якого Виконавчим комітетом Носівської міської ради видано свідоцтво про право колективної власності на нерухоме майно САС № 500307.

Комунальним підприємством «Носівське бюро технічної інвентаризації» Носівської районної ради 18.09.2009 зареєстровано право власності Громади Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької Парафії м. Носівка на будівлю Свято-Троїцького храму на підставі свідоцтва про право власності САС № 500307 від 18.09.2009.

Згідно ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

Релігійна організація Українська православна церква Парафії на честь Святої Тройці (код ЄДРПОУ 36213882) зареєстрована 17.07.2009.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували передачу Чернігівською обласною радою або Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації як органом охорони культурної спадщини та балансоутримувачем пам`ятки культурної спадщини Релігійній організації Українська православна церква Парафії на честь Святої Тройці спірної культової споруди у безоплатне користування, пам`ятку архітектури місцевого значення «Троїцька церква» відчужено без погодження органу охорони культурної спадщини.

При цьому до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" все майно церковних і релігійних громад в Україні визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визначено нечинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків, тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону «Про свободу совісті та організації», є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.

Слід звернути увагу на те, що втрата Адміністративним кодексом Української РСР 1927 року чинності (відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 807-XI від 21.08.1985 "Про визнання деяких законодавчих актів Української РСР такими, що втратили чинність у зв`язку з введенням у дію Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення") на час виникнення спірних відносин сторін у справі не усуває юридичних наслідків виконання приписів цього Кодексу в період його чинності. Це стосується, зокрема, і наслідків виконання припису статті 366 названого законодавчого акта щодо визнання культових будівель і майна державою власністю. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/1669/18.

За ч. 1-2 ст.178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Так, рішенням Чернігівської обласної ради від 26.06.2019 Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації уповноважене на укладення договорів із діючими користувачами пам`яток архітектури щодо безоплатного та безстрокового користування майном.

Щодо пам`ятки архітектури місцевого значення «Троїцька церква» 11.11.2009 та 22.02.2023 між Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (як уповноваженим органом охорони культурної спадщини) та Релігійною громадою Української Православної церкви Свято-Троїцької парафії м. Носівка Чернігівської області укладено охоронні договори.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних об`єктів та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном. Навіть у випадку оформлення права приватної власності на виведені з цивільного обороту об`єкти нерухомого майна такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на майно, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається не припиненим.

Частиною 2 ст. 325 Цивільного кодексу України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

За приписами ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Правовою підставою для прийняття виконавчим комітетом Носівської міської ради оскаржуваного рішення "Про оформлення права власності на нерухоме майно» визначено ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Отже, вказана норма закону жодним чином не визначає повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування щодо розпорядження об`єктами нерухомого майна культурної спадщини.

За змістом ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому згідно з п. п. 19, 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях обласної ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст вирішуються питання щодо здійснення управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад; про продаж, передачу в оренду, під заставу об`єктів комунальної власності тощо.

Чернігівською обласною радою не приймалося жодного рішення щодо передачі спірної будівлі - пам`ятки архітектури місцевого значення «Троїцька церква», у комунальну власність територіальної громади міста Носівка.

Крім того, делегування повноважень виконавчому комітету Носівської міської ради на розпорядження цим майном з правом передачі його у власність, зокрема, релігійної організації, жодним органом державної влади та місцевого самоврядування не здійснювалося.

Отже, спірна пам`ятка архітектури не перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Носівка, а виконавчий комітет Носівської міської ради не мав права передавати її у власність громади Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки.

Із встановлених судом обставин вбачається, що об`єкт культурної спадщини пам`ятка архітектури місцевого значення будівля «Троїцька церква» протиправно вибула з комунальної власності у колективну на підставі рішення Виконавчого комітету Носівської міської ради прийнято рішення № 143 від 28.08.2009 «Про оформлення права власності», яким Громаді Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки надано право оформити право власності на майновий комплекс: будівлю Свято-Троїцького храму, житловий будинок, дзвіницю, будівлю складу, огорожу по вул. Суворова, 1.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно на час виникнення спірних правовідносин регулювався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1.3 Положення Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно п.1.4 цього Положення у редакції від 01.06.2009 державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до бюро технічної інвентаризації.

За правилами п.1.5. Положення у редакції від 01.06.2009 обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Пунктом 6.1 Положення у редакції від 01.06.2009 передбачено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Як вже встановлено судом, виконавчим комітетом Носівської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Носівської міської ради № 143 від 28.08.2009 «Про оформлення права власності» оформлено право колектичної власності Громаді Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки на майновий комплекс: будівлю Свято-Троїцького храму, житловий будинок, дзвіницю, будівлю складу, огорожу по вул. Суворова, 1.

Будівля «Троїцька церква» відноситься до пам`яток архітектури місцевого значення і була під особливою охороною держави.

За змістом ст.20 Закону України "Про власність" суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Вказаний Закону України "Про власність" на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» №997-V від 27.04.2007.

Отже, право колективної власності на майновий комплекс: будівлю Свято-Троїцького храму, житловий будинок, дзвіницю, будівлю складу, огорожу по вул. Суворова, 1 у Громади Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки не виникло, рішення Виконавчого комітету Носівської міської ради № 143 від 28.08.2009 «Про оформлення права власності», яким Громаді Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки надане право оформити право власності на майновий комплекс: будівлю Свято-Троїцького храму, житловий будинок, дзвіницю, будівлю складу, огорожу по вул. Суворова, 1, не ґрунтується на Законі та є безпідставним.

Водночас Громадою Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки набуто право колективної власності і користування у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, оскільки юридичне оформлення права власності відповідача-2 на майновий комплекс: будівлю Свято-Троїцького храму, житловий будинок, дзвіницю, будівлю складу, огорожу по вул. Суворова, 1 стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення про оформлення права колективної власності.

З огляду на вищезазначене спірне майно, яке набула у колективну власність Громада Української Православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівки, є комунальною власністю, відноситься до архітектурної пам`ятки місцевого значення, є обмежено обороноздатним об`єктом, що з урахуванням Цивільного кодексу України та законодавства, що регулює сферу охорони культурної спадщини, унеможливлює перебування спірного майна у колективній власності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі №359/281/14-ц.

Таким чином, якщо набуття приватної (колективної) власності на майно є неможливим, то і володіння є неможливим. Отже, ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття (утримання) ним майна не приводять до заволодіння порушником таким майном. Таким чином, як зайняття майна, так і наявність державної реєстрації права власності на це майно за порушником з порушенням вимог закону необхідно розглядати як не пов`язане з володінням порушення права власності держави.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 915/1844/18 вказано, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких, згідно зі статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", провадиться державна реєстрація права власності, яке вони посвідчують, а визнання недійсним і скасування свідоцтв про право власності на майно має на меті захист прав позивача на земельну ділянку, на якій це майно розміщене з порушенням положень закону.

Таким чином, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 р. по справі № 361/953/16-ц.

З огляду на викладене, а також враховуючи нерозривний зв`язок між виникненням права власності на нерухоме майно та обов`язковим одержанням його власником відповідного свідоцтва про право власності, яке посвідчує це право, суд вважає правомірними вимоги про визнання недійсним зазначеного вище свідоцтва про право колективної власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 Цивільного кодексу України).

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути нерухоме майно слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Приймаючи до уваги те, що спірне нерухоме майно: будівля Свято-Троїцького храму А, 176,8 мІ; притвор, а, 19,6 мІ; притвор, а, 10,0 мІ; котельня, а, 6,7 мІ; дзвіниця, Б, 15,6 мІ; житловий будинок, В, 63,2 мІ; тамбур, в; будівля складу, Г, 39,4 мІ; вбиральня, У; огорожа, 1-2; загальною площею 331,3 мІ, що розташовані у м. Носівка по вул. Комунальна (Суворова), 1, є пам`яткою архітектури місцевого значення, повноваженнями на розпорядження якою наділена Чернігівська обласна рада, вимога прокурора про зобов`язання Релігійної організацієї Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області повернути територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Чернігівської обласної ради вказане нерухоме майно є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

З огляду на зазначене вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на нерухоме майно будівля Свято-Троїцького храму А, 176,8 мІ; притвор, а, 19,6 мІ; притвор, а, 10,0 мІ; котельня, а, 6,7 мІ; дзвіниця, Б, 15,6 мІ; житловий будинок, В, 63,2 мІ; тамбур, в; будівля складу, Г, 39,4 мІ; вбиральня, У; огорожа, 1-2; загальною площею 331,3 мІ, що розташовані у м. Носівка по вул. Комунальна (Суворова), 1, з одночасним припиненням за Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (ПЦУ) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області права власності на цю земельну ділянку є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, в контексті заявлених прокурором позовних вимог, суд вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Підготовче засідання з розгляду даної справи призначене на 18.10.2023, відповідачем-1 та відповідачем-2 заяви про визнання позову подані 13.10.2023 та 18.10.2023 відповідно, тому суд вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 визнали позов до початку розгляду справи по суті.

Згідно ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма наведена в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір.

За платіжною інструкцією від 21.08.2023 № 2072 прокуратурою за розгляд даного спору, що об`єднує чотири вимоги немайнового характеру, сплачено до Державного бюджету України 10736,00 грн.

Враховуючи визнання відповідачем-1 та відповідачем-2 позову до початку розгляду справи по суті, Чернігівській обласній прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору сплаченого при поданні позову, тобто 5368,00 грн.

В іншій частині судовий збір у сумі 5368,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів у рівних частинах по 2684,00 грн. з кожного.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Носівської міської ради від 28.08.2009 № 143 Про оформлення права власності на нерухоме майно.

3. Визнати недійсним свідоцтво на право колективної власності на нерухоме майно серія САС №500307 від 18.09.2009, видане громаді Української православної церкви в особі Свято-Троїцької парафії м. Носівка, на будівлю Свято-Троїцького храму та інші будівлі і споруди, що розташовані у м. Носівка по вул. Комунальна (Суворова), 1: А,176,8 кв.м, притвор а 19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а 6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок, В, 63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г, 39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2, загальною площею 331,3 кв.м.

4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на будівлю Свято-Троїцького храму, А,176,8 кв.м, притвор а 19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а 6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок, В, 63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2, загальною площею 331,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7305524), розташовану за адресою: вул. Комунальна (Суворова), буд. 1, м. Носівка, Чернігівська область, з одночасним припиненням за Релігійною організацією Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області (вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100, код 36213882) права власності на будівлю Свято-Троїцького храму, А,176,8 кв.м, притвор а 19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а 6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок, В, 63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2, загальною площею 331,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7305524), розташовану за адресою: вул. Комунальна (Суворова), буд. 1, м.Носівка, Чернігівська область.

5. Зобов`язати Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області (вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100, код 36213882) повернути територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Чернігівської обласної ради (пр-т Миру,43, м. Чернігів, 14000, код 33469166) нерухоме майно: будівлю Свято-Троїцького храму, А,176,8 кв.м, притвор а 19,6 кв.м; притвор, а 10,0 кв.м; котельня, а 6,7 кв.м; дзвіниця В, 15,6 кв.м; житловий будинок, В, 63,2 кв.м; тамбур, в; будівля складу, Г,39,4 кв.м; вбиральня, У; огорожа,1-2, загальною площею 331,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7305524), розташовану за адресою: вул. Комунальна (Суворова), буд. 1, м.Носівка, Чернігівська область.

6. Стягнути з Носівської міської ради, вул. Центральна, 20, м. Носівка, Чернігівська обл., 17100, код 04061984) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України в м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) судовий збір у сумі 2684,00 грн.

7. Стягнути з Релігійної організації Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Чернігівської єпархії Української православної церкви (Православна церква України) м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області (вул. Спасо-Преображенська, буд.14-Б, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17100, код 36213882) на користь Чернігівської обласної прокуратури вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України в м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) з Державного бюджету України (р/р UA098999980313121206083025739, отримувач УК у Черніг.обл/тг м.Чернiгiв/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37972475) 5368,00 грн судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією від 21.08.2023 № 2072, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи №927/1250/23.

Дане рішення, засвідчене печаткою Господарського суду Чернігівської області, є підставою для повернення судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У судовому засіданні 13.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2024.

Суддя М.О. Демидова