Ухвала

від 12.08.2024 по справі 490/5033/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/5033/24

н\п 2/490/2571/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року місто Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - виконавчий комітет Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , звернулася до Центрального районного суду Миколаївської області з даним позовом про позбавлення батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_2 , який перебуває в місцях позбавлення волі за адресою: АДРЕСА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 05.08.2024 року дану позовну заяву залишено без руху, надано позивачці строк на усунення недоліків, зокрема, для визначення підсудності позивачці необхідно надати дані щодо останнього відомого зареєстрованого місця проживання або постійного заняття (роботи) відповідача.

07.08.2024 року від представника позивачки - адвоката Мерцалова М.Ю. надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказав, що позивачці відоме тільки останнє місце пребування відповідача, а саме: АДРЕСА_3 .

Відповідно ч. 1 ст.27ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно інформації, наданої відділом обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області, відповідача ОСОБА_2 зареєстрованим в м.Миколаєві та Миколаївській області не значиться.

Частиною 10 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Однак, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21 виснувала наступне.

Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

ЦПК передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.

Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації не відповідає нормам статті 28 ЦПК України.

З урахуванням викладеного Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Разом з тим, згідно ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.05.2023 року у справі №490/2053/23 (н/п 1-кс/490/3854/2023), якою обрано запобіжний захід ОСОБА_2 , останнє місце мешкання ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_4 .

За такого, оскільки у суду відсутня інформація, щодо місця реєстрації відповідача, дану цивільну справу слід передати за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, за останнім відомим місцем реєстрації відповідача, а також за місцем реєстрації позивачки.

У відповідності до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

Згідно п.1ч.1ст.31ЦПК України,суд передаєсправу нарозгляд іншомусуду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогоюстатті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.

Згідно Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень», застосування практики Європейського суду з прав людини , інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд , тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно ч.1 ст.379ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції/підсудності/.

Враховуючи вище викладене, матеріали позовної заяви слід передати до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Керуючись ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31, ч. 9 ст. 187 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Матеріали позовноїзаяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавленнябатьківських прав,третя особа-виконавчий комітетБогданівської сільськоїради Павлоградськогорайону Дніпропетровськоїобласті -передати за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова