Рішення

від 07.08.2024 по справі 286/2931/23

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/2931/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Поліського природного заповідника про визнання наказу про застосування дисциплінарного стягнення, наказу про звільнення з роботи незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

18.07.2023 року позивач ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ющенко Віктор Володимирович, звернувся в суд з позовом до Поліського природного заповідника, що знаходиться за адресою: с.Селезівка Словечанської ТГ Коростенського району Житомирської області, в якому, з урахуванням уточнюючої позовної заяви від 04.08.2023 року, просить визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 80-к від 12.06.2023 року про застосування до ОСОБА_3 майстра Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника дисциплінарного стягнення у виді догани; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 83-к від 21.06.2023 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи, з посади майстра Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника з 21.06.2023 року на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді майстра Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника з 22.06.2023 року; стягнути з Поліського природного заповідника на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2023 року по 18.07.2023 року в сумі 12694,28 грн. (668,12 грн.*19 робочих днів) і по день фактичного прийняття рішення; стягнути з Поліського природного заповідника на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20000 грн., допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі; звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій, мотивуючи тим, що з вересня 2003 року по 21.06.2023 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом № 83-к від 21.062023 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з 21.06.2023 року з посади майстра охорони природи Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпПУ, у зв`язку тим, що наказом № 80 від 12.06.2023 року до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, а 21.06.2023 року ним повторно допущено невиконання своїх посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни без поважних причин, що підтверджується актом № 1 від 21.06.2023 року. Проте, ні акт № 1 від 21.06.2023 року, ні наказ № 80-к від 12.06.2023 року позивачу вручений не був, із їх змістом він не ознайомлювався. У наказах про накладення на позивача дисциплінарних стягнень не зазначено, в чому конкретно полягає порушення трудової дисципліни, вони є немотивованими, не обґрунтованими та не містять нормативного посилання на положення акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Крім того, відповідачем не відібрано у позивача жодних письмових пояснень з приводу порушень трудової дисципліни чи посадових обов`язків, що є порушенням трудового законодавства. Відтак, обидва накази є незаконними. Строк оскарження наказів про застосування дисциплінарних стягнень не пропущено, оскільки про їх існування стало відомо одночасно при звільненні 21.06.2023 року, а позов в суд подано 18.07.2023 року. Оскільки позивач звільнений незаконно, він підлягає поновленню на роботі і відповідно до ч.2 ст.235 КЗпПУ з відповідача на його користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2023 року по день постановлення рішення суду.

Відповідач у встановлені судом строки відзиву на позов не подав, на виконання вимог ухвал суду подав витребувані докази.

Від представника відповідача надішли письмові пояснення, в яких просить прийняти пояснення по справі та приєднати їх до матеріалів справи, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, також надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких просить прийняти пояснення по справі та приєднати їх до матеріалів справи, здійснювати розгляд справи з урахуванням даних письмових пояснень, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи зокрема тим, що під час роботи позивача у відповідача, позивачем було допущено ряд порушень трудової дисципліни та своїх безпосередніх посадових обов`язків, тому з метою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було складено наступні документи: акт від 08.06.2023 року, наказ № 5-дск від 12.03.2023 року, акт від 12.06.2023 року, наказ № 80-К від 12.06.2023 року, акт № 1 від 21.06.2023 року, наказ № 83-к від 21.03.2023 року. Отже, до позивача наказом № 80-к від 12.06.2023 року було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, а наказом № 83-к від 21.06.2023 року за вчинення повторного порушення посадових обов`язків та трудової дисципліни, керуючись п.3 ч.1 ст.40 КЗпПУ, дисциплінарне стягнення у виді звільнення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Позовна заява не містить позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задоволити в повному обсязі. При цьому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 22.06.2023 року по день фактичного прийняття рішення суду по суті спору, а обрахунок середнього заробітку на час вимушеного прогулу за період з 22.06.2023 року по 18.07.2023 року (19 робочих днів) в уточнюючій позовній заяви був зроблений приблизно, оскільки на той момент у позивача була відсутня довідка відповідача про доходи і він не володів інформацією щодо точних сум свого заробітку і також не міг спрогнозувати тривалість розгляду трудового спору судом.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, з мотивів наведених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази у справі, виходячи з наступного.

З 01.09.2003 року по 21.06.2023 року позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем Поліським природним заповідником, зокрема з 01.10.2021 року по 21.06.2023 року обіймав посаду майстра охорони природи Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника, що стверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Відповідно до розділу І Посадової інструкції майстра з охорони природи Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення, затвердженої в.о. директора Поліського природного заповідника Володимиром Германчуком 01.10.2021 року, з якою під підпис ознайомлений ОСОБА_3 01.10.2021 року, майстер з охорони природи забезпечує ефективну роботу щодо всіх природоохоронних заходів у ПНДВ (п.1.1); майстер з охорони природи проводить всі заходи направлені на попередження лісових пожеж, вчасного їх виявлення і боротьби з ними (п.1.2); організовує та несе відповідальність за охорону лісу від порушень природоохоронного режиму (п.1.3); організовує правильну розробку лісосік і відповідає за стан охорони праці і техніки безпеки при виконанні всіх природоохоронних заходів (п.1.4); безпосередньо підпорядковується заступнику начальника та начальнику ПОНДВ (п.1.5); розробляє технічну документацію та приймає всі виконані роботи на майстерській дільниці, проводить інструктажі по охороні праці і т/б з робітниками (п.1.6); майстер з охорони природи повинен бути діловим, вимогливим до себе і до підлеглих (п.1.7); у своїй роботі керується чинним законодавством України, повинен знати законодавство по охороні праці і техніці безпеки, санітарні правила пожежної безпеки в лісах України (п.1.8). Згідно з розділом ІІІ цієї ж Посадової інструкції, майстер з охорони природи підпорядкований безпосередньо начальнику (заступнику начальника) ПОНДВ (п.3); розробляє і разом з начальником ПОНДВ забезпечує додержання вимог відвідування територій та об`єктів установи ПЗФ, організацію і здійснення контролю за пропускним режимом через контрольно-пропускний пункт, на маршрутах; обстеження територій, які входять до складу установи, без вилучення в землекористувачів одержаних лімітів і дозволів на використання природних ресурсів; складає акти про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання природних екоресурсів, надсилає їх відповідним органам (п.3.1); здійснює контроль за дотриманням землекористувачами встановленого режиму використання заповідних територій і вимог природозберігаючих технологій (п.3.2); готує відповідні матеріали до „Літопису природи (п.3.3); забезпечує збереження земель заповідного фонду від самовільних рубок, засмічення територій, забудови та здійснює необхідні роботи з догляду за ввіреною йому територією (п.3.4); відповідає за дотримання правил зберігання, використання та застосування вогнепальної зброї і боєприпасів до неї працівниками Служби державної охорони установи, за організацію шкільних лісництв і сприяє їх діяльності (п.3.5); планує і здійснює ревізію обходів (п.3.6); перевіряє дотримання працівниками і відвідувачами установи правил пожежної безпеки і санітарних правил на заповідних територіях (п.3.7); здійснює контроль за виконанням плану природоохоронних заходів, оформляє документи прийому-передачі об`єкту виконаних робіт (п.3.8); веде і перевіряє ведення службових щоденників державної служби охорони (п.3.9).

У відповідності до розділу V цієї Посадової інструкції майстра з охорони природи Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення від 01.10.2021 року, несе повну матеріальну відповідальність за порядок, проведення і якість прийомки робіт; складання нарядів по виконаних роботах тимчасовими та сезонними працівниками; охорону природних екосистем.

04.01.2022 року в.о. директора Поліського природного заповідника Юрієм Бруцьким було затверджено нову Посадову інструкцію майстра з охорони природи Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення, зміст якої є аналогічним попередній редакції Інструкції, за винятком доповнення/розширення положень розділу V щодо відповідальності майстра. Однак позивач ОСОБА_3 з нею під підпис не ознайомлювався. У зв`язку з чим за підписами в.о. директора Поліського природного заповідника Бруцького Ю.В., начальника ФЕВ головного бухгалтера Лінкевич Л.І., інспектора з кадрів ОСОБА_4 тричі, а саме 04.01.2022 року, 14.01.2022 року та 31.01.2022 року складалися акти про відмову майстра з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_3 від ознайомлення під підпис з посадовою інструкцією, яка була розроблена 04.01.2022 року.

08.06.2023 року за підписами в.о. директора Поліського природного заповідника Бруцького Ю.В., інженера ОСОБА_5 , начальника Перганського ПНДВ Павленка Р.В. складено Акт про відмову від дачі пояснень заступника Перганського ПНДВ ОСОБА_6 та майстра з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_3 .

Наказом в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 5-дск від 12.06.2023 року „Про створення комісії для службового розслідування (по факту порушень посадових обов`язків та трудової дисципліни, неналежну охорону природних комплексів) створено комісію в складі семи чоловік, а саме: голова комісії в.о. директора ППЗ Бруцький Ю.В., члени комісії в.о. головного природознавця ОСОБА_7 , начальник ФЕВ головний бухгалтер ОСОБА_8 , інспектор з кадрів ОСОБА_4 , інженер з охорони природних екосистем ОСОБА_9 , начальник Перганського ПНДВ ОСОБА_10 , начальник Копищанського ПНДВ ОСОБА_11 .

Акт службового розслідування в матеріалах справи відсутній.

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є начальником ФЕВ, головним бухгалтером Поліського природного заповідника і була одним із членів комісії по службовому розслідуванні, створеної наказом № 5-дск від 12.06.2023 року, за наслідками службового розслідування фактів порушень посадових обов`язків та трудової дисципліни, неналежну охорону природних комплексів працівниками відповідача акт службового розслідування не складався. Також свідок ОСОБА_8 пояснила, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність з майстром охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_3 не підписувався, але він з дня переведення його на посаду майстра з охорони природу Перганського ПНДВ 01.10.2021 року був допущений до роботи.

Наказом в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 80-к від 12.06.2023 року „Про невиконання розпорядження в.о. директора, виходячи з того, що у зв`язку з нестачею лісопродукції в кв.30 вид. заступник начальника Перганського ПНДВ ОСОБА_6 та майстер з охорони природи ОСОБА_3 відмовилися від надання письмового пояснення, - за ненадання письмового пояснення, невиконання розпорядження в.о. директора Поліського природного заповідника Бруцького Ю.В., заступнику Перганського ПНДВ ОСОБА_6 та майстру з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_12 оголошено догану кожному. Зокрема у пункті 4 наказу № 80-к від 12.06.2023 року зазначено акт відмови від надання письмового пояснення додається.

Проте відповідачем надано суду Акт від 12.06.2023 року, яким за підписами в.о. директора Поліського природного заповідника Бруцького Ю.В, начальника ФЕВ головного бухгалтера Лінкевич Л.І., інспектора з кадрів ОСОБА_4 засвідчено те, що у наказі від 12.03.2023 року № 80 „Про невиконання розпорядження в.о. директора ППЗ ОСОБА_13 допущена технічна помилка у по батькові ОСОБА_3 , потрібно ОСОБА_14 , а в наказі ОСОБА_12 .

Також відповідачем надано суду Порівняльну відомість залишків лісопродукції кв. АДРЕСА_2 , станом на 12.06.2023 року, за підписами начальника Перганського ПНДВ ОСОБА_10 , інспектора з ОПЗФ ІІ категорії ОСОБА_15 та бухгалтера ОСОБА_16 , підпис майстра з охорони природи ОСОБА_3 відсутній, згідно з яким зафіксовано нестачу лісопродукції у розмірі 100,05 м3.

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є начальником ФЕВ, головним бухгалтером Поліського природного заповідника, заповідник не є прибутковою організацією і у заповіднику немає комерційних рубок, а є лише захист протипожежний розрив, лісозаготівлю якого заповідник самостійно не робить, а винаймає для цього по цивільно-правовому договору сторонню організацію лісгосп, який і здійснює вирубку лісопродукції з метою створення протипожежного розриву. За майстрами заповідника закріплені квартали лісу і майстер з охорони природи має бути присутнім під час вирубки протипожежного розриву і контролювати лісозаготівлю у закріплених за ним проходах, вести щоденник, не допускати до лісу сторонніх осіб. ОСОБА_3 щоденника не вів, лісозаготівлі не контролював, у зв`язку з чим утворилася нестача на понад 100 куб.метрів лісу, на сторонніх осіб протоколів про адміністративні правопорушення не складав, договір про матеріальну відповідальність підписати відмовився. За численні порушення посадових обов`язків та порушення трудової і виконавської дисципліни, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено.

Також відповідачем надано суду Акт від 21.06.2023 року, яким за підписами в.о. директора Поліського природного заповідника Бруцького Ю.В., начальника ФЕВ головного бухгалтера Лінкевич Л.І., інспектора з кадрів ОСОБА_4 засвідчено відмову від надання письмового пояснення щодо невиконання своїх посадових обов`язків, неналежну охорону природних комплексів майстром з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_3 .

Також відповідачем надано суду Акт № 1 Комісії з розгляду порушень виконання посадових обов`язків та трудової дисципліни від 21.06.2023 року, згідно з яким комісією в складі: голови комісії в.о. директора ППЗ Бруцький Ю.В., членів комісії в.о. заступника директора, головного природознавця ОСОБА_7 , начальник ФЕВ, головного бухгалтера ОСОБА_8 , інспектора з кадрів ОСОБА_4 , інженера з охорони природних екосистем ОСОБА_9 , начальника Перганського ПНДВ ОСОБА_10 , начальника Копищанського ПНДВ ОСОБА_11 було розглянуто факти порушень посадових обов`язків та трудової дисципліни, неналежну охорону природних комплексів майстра з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_3 , взято до уваги наказ № 80-к від 12.06.2023 року „Про невиконання розпорядження в.о. директора та погоджено звільнити майстра з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_3 . З вказаним актом під підпис ОСОБА_3 не ознайомлювався.

Наказом в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 83-к від 21.06.2023 року „Про дисциплінарне стягнення у зв`язку з невиконанням своїх посадових обов`язків, неналежну охорону природних комплексів майстром з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_17 , враховуючи, що до майстра з охорони природи Перганського ПНДВ Двораком С.М. наказом № 80-к від 12.06.2023 року було застосовано такий вид дисциплінарного стягнення, як догана, а також той факт, що 21.06.2023 року ОСОБА_17 було повторно допущено невиконання своїх посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни без поважних причин, що підтверджується актом № 1 від 21.06.2023 року, застосовано до майстра з охорони природи Перганського ПНДВ ОСОБА_17 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та звільнено ОСОБА_17 з посади майстра з охорони природи Перганського ПНДВ на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України; акт комісії додається.

На зворотній стороні тексту наказу № 83-к від 21.06.2023 року міститься приписка: „Додаток до наказу № 83-к від 21.06.2023 року. На ОСОБА_3 . Бухгалтерії виплатити компенсацію за невикористану відпустку за періоди: - 01.09.2021р.-31.08.2022р. 11к.днів бюджет. - 01.09.2022р.-21.06.2023р. 34к.дні (з них 29 к.днів бюджет та 5к.днів ЧАЕС).

Позивач вважає своє звільнення незаконним та просить визнати незаконними і скасувати накази № 80-к від 12.06.2023 року та № 83-к від 21.06.2023 року про застосування до нього дисциплінарних стягнень у виді догани та у виді звільнення відповідно, поновити його на посаді майстра з охорони природи Перганського ПНДВ Поліського природного заповідника, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 22.06.2023 року по день постановлення рішення суду, який становить 294 робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 668,12 грн.

У відповідності до ст.150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Згідно з ст.232 КЗпП України безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно з ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У розглядуваній справі судом встановлено, що позивач звернувся до суду з заявою про вирішення трудового спору, в справі про звільнення з дотриманням встановлених законом строків.

У відповідності до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено обов`язки працівників. Зокрема працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

У відповідності до ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Статтею 141 КЗпП України встановлено обов`язки роботодавця. Зокрема роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно з ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України встановлено порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином, для звільнення на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичність невиконання обов`язків необхідна наявність таких умов: 1) порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складниками трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважним причин умисно чи з необережності; 3) невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків є систематичним; 4) може бути враховано тільки дисциплінарні або громадські стягнення, які накладають трудові колективи й громадські організації відповідно до їх статутів; 5) з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, для коректного звільнення працівника за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України повинно бути дотримано декілька необхідних умов, щодо кожної з яких існують свої особливості.

Так, систематичність невиконання обов`язків полягає у невиконанні працівником своїх обов`язків без поважних причини два та більше рази протягом певного періоду. Підставою звільнення є не лише факт невиконання, а і одночасно накладення на працівника дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому, юридично значущими для звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП є діючі стягнення (не скасовані і не погашені).

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 року по справі №757/14922/17-ц наголосив, що системність повинна полягати саме у фактах порушення та накладення за кожне окреме порушення дисциплінарного чи громадського стягнення. Лише сукупність цих елементів породжує систематичність невиконання обов`язків.

У постанові від 16.01.2019 року по справі №592/6444/16-ц Верховний суд вказав, що звільнення з підстав, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України можливе лише в разі скоєння працівником проступку на роботі, вчиненого після застосування до цього працівника дисциплінарного стягнення, та підкреслив, що повинні бути декілька фактів порушення зі сторони робітника, за кожним з яких накладено стягнення.

Щодо з`ясування суті обов`язків, котрі були невиконані працівником, то у постанові від 27.05.2020 року по справі № 539/4752/18-ц Верховний Суд вказав, що звільнення за систематичне невиконання обов`язків можливе лише за умови доведення, що обов`язки, які працівник не виконував, дійсно на нього покладені.

Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу № 80-к від 12.06.2023 року на позивача - майстра з охорони природи ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за ненадання ним письмового пояснення у зв`язку з нестачею лісопродукції в кв.30 вид.

Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу № 83-к від 21.06.2023 року на позивача - майстра з охорони природи ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення за повторне невиконання своїх посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни без поважних причин у зв`язку з неналежною охороною природних комплексів.

Межі повноважень та посадових обов`язків позивача, як майстра з охорони природи Перганського ПНДВ Поліського природного заповідника, регламентовані посадовою інструкцією. Відтак, саме за невиконання передбачених посадовою інструкцією обов`язків можливе звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Проте у посадовій інструкції позивача не передбачено обов`язку надавати письмові пояснення по фактах недостачі лісопродукції, а належна охорона природних комплексів, як випливає із змісту посадової інструкції майстра з охорони природи, є напрямком роботи працівника і включає в себе весь комплекс повноважень та обов`язків за посадою майстра з охорони природи. Відповідачем належними доказами не доведено, які саме обов`язки, передбачені посадовою інструкцією майстра з охорони природи Перганського ПНДВ Поліського природного заповідника, не виконувалися позивачем і у чому саме полягало систематичне невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2020 року по справі №302/1019/18 вказав, що в наказі про звільнення повинно бути конкретно вказано, які саме конкретно порушення допустив робітник, за які його і було звільнено. Недотримання цієї вимоги є підставою поновлення працівника на посаді.

В оскаржуваному наказі № 83-к від 21.06.2023 року про звільнення відповідачем не вказано в чому саме полягало невиконання позивачем посадових обов`язків і порушення ним трудової дисципліни без поважних причин у зв`язку з неналежною охороною природних комплексів.

Пунктами 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (п.22). За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року (п.23).

Тобто із пунктів 22, 23 постанови Пленуму ВСУ № 9 слідує, що наказ на звільнення за систематичне невиконання обов`язків працівником може бути виданий не більше за один рік з дня допущення працівником невиконання обов`язків. Зі спливом одного року після останнього допущеного систематичного невиконання обов`язків, роботодавець не може звільнити працівника з цієї підстави до допущення працівником іншого факту невиконання своїх обов`язків.

Крім вказаного строку, передбачається, що за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП працівник може бути звільнений протягом місяця з моменту допущення невиконання обов`язків. На це вказав і Верховний Суд у постанові ВС від 11.03.2020 року по справі № 759/1039/17).

З оскаржуваних наказів, інших наявних у матеріалах справи письмових доказів та наданих в судовому засіданні показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , які є працівниками відповідача, не можливо встановити, коли саме, за який період та які конкретно порушення посадових обов`язків і трудової дисципліни щодо охорони природних комплексів було вчинено позивачем, що в свою чергу не дає можливості суду перевірити обставину дотримання роботодавцем строків притягнення винного працівника до відповідальності.

Крім того, у разі звільнення працівника як форми накладення дисциплінарного стягнення за дисциплінарний проступок, має бути дотримано відповідної процедури, передбаченої ст.149 КЗпП України, а саме отримано письмові пояснення (або письмову відмову від їх надання), враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, попередню роботу працівника, та обставини, за яких було вчинено такий проступок.

Верховний Суд наголосив на обов`язковості дотримання цієї вимоги трудового законодавства, зокрема у постанові від 13.02.2020 року по справі № 489/5112/17, де вказав, що перед застосуванням до працівника дисциплінарного стягнення роботодавець зобов`язаний був отримати від нього письмові пояснення, урахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та попередню роботу працівника. При не дотриманні зазначеної вимоги при звільненні працівника останнього має бути поновлено на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, з приводу порушень посадових обов`язків та трудової дисципліни, неналежної охорони природних комплексів відповідачем не отримано від позивача письмових пояснень.

Щодо згоди профспілкового органу на звільнення працівника, то у даному випадку така згода обґрунтовано відсутня, оскільки згідно з довідкою Профспілкового комітету Поліського природного заповідника, ОСОБА_3 не був членом профспілки працівників лісового господарства.

З огляду на вказане в сукупності, суд дійшов висновку що оскаржувані накази про накладення дисциплінарних стягнень є незаконними. Як догана, так і звільнення позивача застосовані відповідачем без дотримання встановленого законом порядку, а відтак, без законної підстави.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене вимога позивача про поновлення його на роботі на посаді майстра Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно з ч.5 ст.135 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2023 року по день фактичного прийняття рішення, виходячи середньоденного заробітку в розмірі 668,12 грн., обрахованому виходячи із заробітку за останні два місяці роботи, які надходили від роботодавця на банківську картку позивача, так як довідки про доходи за 2023 рік відповідач позивачу не надав.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, у всіх інших випадках (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки), тобто в тому числі у випадку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства. Крім того, положеннями розділу III наведеного Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу (постанова Верховного суду України від 23 січня 2012 року № 6-87цс11).

Таким чином, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із встановленого Порядку обчислення середньої заробітної плати та відомостей про доходи позивача за січень-червень 2023 року, наведених у довідці Поліського природного заповідника про заробітну плату та інші доходи за 2023 рік ОСОБА_3 № 229 від 29.08.2023 року, суд дійшов висновку про його помилковість, так як середньоденна заробітна плата позивача за останні два календарні (тобто повні) місяці роботи, що передували звільненню 21.06.2023 року (виходячи із даних: за березень 2023 року, в якому відпрацьовано всі 23 робочі дні, 12811,50 грн., за квітень 2023 року, в якому відпрацьовано всі 20 робочих днів 10439 грн., у травні 2023 року відпрацьовано 13 робочих днів, у червні 2023 року відпрацьовано 15 робочих днів), склала 510,71 грн., а не 668,12 грн., як вважає позивач. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2023 року по день фактичного прийняття рішення (07.08.2024 року), що становить 294 робочі дні, складає 158958,74 грн. Однак, враховуючи, що позов ОСОБА_18 зданий на пошту 18.07.2023 року і на поточний момент трудовий спір розглядається більше одного року з вини сторони позивача, так як в судових засіданнях 29.05.2024 року та 04.07.2024 року оголошувалася перерва саме за клопотаннями представника позивача, суд, виходячи з норм ч.2 ст.235 КЗпП України доходить висновку про прийняття рішення щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме за один рік, тобто за період з 22.06.2023 року по 22.06.2024 року, що становить 251 робочий день і відповідно складає 128188,21 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн., то суд виходив з наступного.

Згідно з ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Дослідженням доказів у цій справі, судом встановлено факт порушення відповідачем законного трудового права позивача. Внаслідок такого порушення позивач зазнав душевних та моральних страждань через втрату нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачу завдано моральної шкоди.

Оскільки між діями відповідача та заподіяною моральною шкодою позивачу є безпосередній причинний зв`язок і відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що шкоди завдано не з вини відповідача, вимога позивача про стягнення моральної шкоди є правомірною.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з тривалості та глибини душевних і моральних страждань, вимушених змін у життєвих стосунках позивача, відсутності у позивача доказів про заподіяння моральної шкоди на суму заявлену до стягнення в розмірі 20000 грн. Тому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що таким чином розмір шкоди підлягає зменшенню. Відтак, на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в сумі 2000 грн. А отже, в решті вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 та п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.8 ст.235 КЗпП України та ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботи незаконно звільненого працівника.

Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 80-к від 12.06.2023 року про застосування до ОСОБА_3 майстра Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника дисциплінарного стягнення у виді догани.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Поліського природного заповідника Юрія Бруцького № 83-к від 21.06.2023 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи, з посади майстра Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника з 21.06.2023 року на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді майстра Перганського природоохоронного науково-дослідного відділення Поліського природного заповідника з 22.06.2023 року.

Стягнути з Поліського природного заповідника на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2023 року по 22.06.2024 року в сумі 128188,21 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Стягнути з Поліського природного заповідника на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.08.2024 року.

Суддя: В. І. Вачко