Постанова

від 13.08.2024 по справі 361/7266/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/7266/24

провадження № 3/361/3636/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Сіренко Н.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ГУ ДПС у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ), працюючого головним бухгалтером ТОВ «ФОРМУЛА ІТ»,

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

26.07.2024 з Головного управління ДПС у Київській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

З протоколу № 407/31-00-04-04-01 про адміністративне правопорушення від 11.07.2024 вбачається, що при проведенні камеральної перевірки ТОВ «ФОРМУЛА ІТ» (код ЄДРПОУ 43622463) головний бухгалтер ТОВ «ФОРМУЛА ІТ» ОСОБА_1 вчинив правопорушення: «порушено п. 57.1 ст. 57 та п. 119.1 ст. 119 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що зафіксовано в акті камеральної перевірки від 20.06.2024 №1707/Ж5/31-00-04-04-01-20/43622453»

Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 викликався всуд шляхомнаправлення судовоїповістки навказану впротоколі адресу,однак в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не надходило.

При цьому неявка ОСОБА_1 в даному випадку не перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки на підставіст. 129 Конституції України, суд, здійснюючи правосуддя, повинен це зробити в розумні строки.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, приходжу до висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завданняКодексу Українипро адміністративніправопорушення та тягне за собою необґрунтовані процесуальні витрати.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, а саме: протокол № 407/31-00-04-04-01про адміністративнеправопорушення від11.07.2024 та акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасне подання податкової звітності від 20.06.2024 №1707/Ж5/31-00-04-04-01-20/43622453 за І квартал 2024 року ТОВ «ФОРМУЛА ІТ», приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 252,280КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, диспозиція якої встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. При цьому, дана норма закону носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Однак, з протоколу № 407/31-00-04-04-01 про адміністративне правопорушення від 11.07.2024, який складений щодо головного бухгалтера ТОВ «ФОРМУЛА ІТ» ОСОБА_1 неможливо зробити висновок про об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а в матеріалах справи наявний лише акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасне подання податкової звітності від 20.06.2024 №1707/Ж5/31-00-04-04-01-20/43622453 за І квартал 2024 року ТОВ «ФОРМУЛА ІТ», на підставі якого і було складено протокол. Будь-яких інших фактичних даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, матеріали справи не містять.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу нормПодаткового кодексу Україниакт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №П/811/2893/14.

У даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у тому розумінні, як це викладено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Окрім того, слід зазначити, що суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КупАП, є спеціальним, однак в матеріалах справи відсутні будь-які належні дані у тому числі з посиланням на докази, які вказували на те, що ОСОБА_1 в період інкримінованого правопорушення був суб`єктом вказаного складу правопорушення. Відсутні також дані і з приводу того, чи працював ОСОБА_1 на підприємстві в період, за який проводилась перевірка, окрім як зазначення про це в акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення. Не містять матеріали справи і жодних доказів щодо посадових обов`язків ОСОБА_1 , які він мав би виконувати в якості головного бухгалтера у разі наявності доказів про зайняття ним цієї посади.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових принципах, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєв проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд не має права збирати докази самостійно, відшукувати обвинувачення, в обвинувачені, що викладене не конкретно, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а всі сумніви в силуст.62Конституції України мають трактуватись на користь особи, щодо якої складено протокол, а тому приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не доведена, а провадження у справі відносно останнього підлягає закриттю за п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 163-1, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.163-1КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Суддя Н.С.Сіренко