Постанова

від 12.08.2024 по справі 951/918/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/918/23Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 22-ц/817/643/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2023 ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Череватий П.М., звернулася до суду із позовною заявою, у якій просила збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22.01.2018, шляхом стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000.00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_5 . Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22.01.2018 стягнуто із ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання спільного сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1000.00 грн, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття. Проте, вважає визначену суму аліментів такою, що не відповідає всім запитам та потребам дитини. Беручи до уваги інфляційні процеси в державі й те, що матеріальне становище позивачки, стан здоров`я та матеріальне становище дитини погіршилося, а матеріальне становище відповідача покращилося, вважає прийнятним збільшення розміру аліментів до 5000.00 грн щомісячно.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, які призначені згідно з рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22.01.2018 в справі № 600/722/17 з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнення за рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22.01.2018 в справі № 600/722/17 припинено, після набрання цим рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суду першої інстанції не надано жодного доказу на підтвердження погіршення матеріального становища позивачки. Також відсутні будь-які відомості про працевлаштування відповідача та отримання ним стабільного доходу.

Зазначає, що суд першої інстанції дослідивши докази, подані позивачкою, не встановив погіршення матеріального стану позивачки із дитиною, а також поліпшення матеріального стану відповідача (апелянта), при цьому визнав інфляційні зміни такими, що не є підставою збільшення розміру аліментів.

Вказує, що стягнення аліментів в розмірі 4000 гривень значно перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також буде надмірним тягарем для апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Череватий П.М. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Вказує, що позивачкою надано докази покращення майнового стану відповідача, зокрема щодо набуття ним у власність 08.01.2022 автомобіля марки Opel «Astra», 2017 р.в., а також наявності у власності автомобіля марки «Audi 80». Крім того, відповідачем 08.02.2022 набуто у власність дві земельні ділянки на території Козівської селищної ради.

Також зазначає, що судом першої інстанції було встановлено погіршення стану здоров`я дитини за останні роки, що підтверджується медичними документами.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно з рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22.01.2018 з відповідача стягуються аліменти на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).

Відповідно до довідки про склад сім`ї, або зареєстрованих у житловому будинку (приміщенні) осіб виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області № 642/3-16 від 05.10.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Усього 7 (семеро) осіб (а.с.12).

В підтвердження погіршення стану здоров`я сина ОСОБА_5 позивачка надала суду консультативні висновки педіатра від 13.10.2022 та офтальмолога від 21.10.2022; консультативну карту від 06.07.2023; медичну довідку про ультразвукове дослідження щитоподібної залози від 10.10.2023; протоколи звернення (візиту) до лікаря від 22.03.2021, 07.10.2021, 10.05.2023, 29.03.2023, 05.04.2023, 28.08.2021, 14.03.2023 та 13.09.2023 (а.с.15-21).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує басейн ліцею №2 Козівської селищної ради. Оплату за навчання здійснює ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Козівського ліцею №2 Козівської селищної ради № 02-07/112 від 05.10.2023 (а.с.22).

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів станом на 26.09.2023 за відповідачем зареєстровані такі транспортні засоби: «Opel Astra», 2017 року випуску, дата державної реєстрації 08.01.2022; «Audi 80», 1991 року впуску, дата державної реєстрації 05.06.2012 (а.с.23).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №348035455 від 26.09.2023 за ОСОБА_6 зареєстровано 08.02.2022 право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 6123085200:03:001:0021 площею 0.37 га та земельну ділянку з кадастровим номер 6123085200:03:003:0001 площею 0.44 га (а.с.24).

Із постанови про відкриття виконавчого провадження №72988373 від 09.10.2023 вбачається, що таке відкрито на підставі виконавчого листа №600/722/17, виданого 04.10.2023 Козівським районним судом Тернопільської області; стягувачем є ОСОБА_4 , а боржником ОСОБА_6 (а.с.27).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 03.11.2023 у ОСОБА_6 станом на жовтень 2023 року заборгованість із сплати аліментів складає 86793.00 гривень (а.с.28, 29).

Водночас, у відповідача погіршився стан здоров`я, що підтверджується протоколом обстеження ліктьового суглобу від 01.09.2023 та довідкою №33, виданою сімейним лікарем ОСОБА_12 , відповідно до якої відповідач перебуває на диспансерному обліку (а.с.66, 67).

З індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_6 , Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 01.12.2023 видно, що інформація про доходи відповідача за 2016-2023 роки відсутня (а.с.69-70).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області №161 від 28.11.2023 земельні ділянки з кадастровим номером 6123085200:03:001:0021 площею 0.37 га та 6123085200:03:003:0001 площею 0.44 га були в користуванні бабусі відповідача ОСОБА_13 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 08.02.2022 набув право власності на них (а.с.71).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення розміру аліментів забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови її проживання та розвитку, і при цьому інтереси дитини сторін будуть захищеними, оскільки вони будуть забезпечені матеріальним утриманням від батька, з яким не проживає, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства.

З таким рішенням суду погоджується і колегія суддів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За положеннями статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Зазначені обставини повною мірою були враховані судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Оцінюючи докази в їх сукупності та вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина, суд першої інстанцій не встановив наявності обставин, які б перешкоджали ОСОБА_6 у виконанні його батьківських обов`язків, та врахував стан здоров`я та матеріальне становище відповідача.

Доводи відповідача про те, що стягнення твердої грошової суми в розмірі 4000 гривень буде надмірним тягарем для апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 08.02.2022 набув право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 6123085200:03:001:0021 площею 0.37 га та 6123085200:03:003:0001 площею 0.44 га, а також 08.01.2022 зареєстрував право власності на автомобіль «Opel Astra» 2017 р.в., маючи при цьому в наявності автомобіль марки «Аudi 80», дата державної реєстрації якого 05.06.2012.

Крім того, згідно з наданим суду відповідачем розрахунком із сплати аліментів згідно виконавчого листа №600/722/17 від 04.10.2023, виданого Козівським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн щомісячно до досягнення ним повноліття, станом на 03.11.2023 сума сплачених боржником аліментів становить 88224.30 грн двома квитанціями на 34000 грн та 54224.30 грн, а також штрафу на суму 27104.75 грн, що в своїй сукупності, на думку колегії суддів, свідчить про можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі, встановленому судом.

Серед іншого, колегія суддів зауважує, що змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дитини із віком змінилися та збільшилися в силу її росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дитини, а обов`язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Розмір аліментів на дитину має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку є безумовним правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах.

У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум на місяць у розмірі 2833 грн.

Аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Однак таке забезпечення є мінімальною гарантією утримання дитини, застосування якої можливе за певних об`єктивних обставин, підтверджених відповідними доказами і інтереси дитини і її право на достатній рівень матеріального забезпечення не можуть бути обмежені рівнем цієї мінімальної гарантії.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази працевлаштування відповідача та отримання ним стабільного доходу є безпідставними, оскільки безробіття не є підставою для несплати аліментів. Відсутність офіційної роботи чи статус безробітного не скасовує обов`язку платити аліменти на мінімальному рівні, такі висновки містить постанова Касаційного цивільного суду у складі ВСУ від 07.11.2018 у справі № 355/511/17.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачка також несе витрати на дитину пов`язані з лікуванням та обстеженням останнього через погіршення його стану здоров`я, що підтверджується долученими нею довідками, а саме: консультативним висновком педіатра від 13.10.2022 та офтальмолога від 21.10.2022; консультативною картою від 06.07.2023; медичною довідкою про ультразвукове дослідження щитоподібної залози від 10.10.2023; протоколи звернення (візиту) до лікаря від 22.03.2021, 07.10.2021, 10.05.2023, 29.03.2023, 05.04.2023, 28.08.2021, 14.03.2023 та 13.09.2023 (а.с.15-21).

Крім того, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує басейн ліцею №2 Козівської селищної ради і оплату за навчання здійснює ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Козівського ліцею №2 Козівської селищної ради №02-07/112 від 05.10.2023 (а.с.22).

Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, з врахуванням встановлених обставин справи, матеріального становища відповідача, його фізичного стану, розміру прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, та обов`язку утримання дітей в рівній мірі як матері так і батька, суд першої інстанції змінивши розмір стягнення аліментів, прийняв рішення, що відповідає положенням СК України та інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_14 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді