Рішення

від 14.08.2024 по справі 705/2027/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2027/24

2-о/705/80/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перша уманська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту належності правовстановлюючого документу),

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в обґрунтування зазначивши наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя набула права власності на 1/2 частину будинку загальною житловою площею 41,7 кв.м та один сарай на підставі договору дарування від 16.01.1979 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вищевказане нерухоме майно.

Заявник та ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3

09.03.2024 вона звернулася до державного нотаріуса Першої уманської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Того ж дня, державним нотаріусом була винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що було виявлено розбіжності у прізвищах, а саме у договорі дарування прізвище померлої зазначено « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про її смерть « ОСОБА_5 ». Договір дарування, посвідчений Уманською державною нотаріальною конторою 16.01.1979 року. Документи за 1979 рік передані на зберігання до Черкаського обласного державного нотаріального архіву, а тому внести виправлення неможливо.

Дійсно, при укладенні договору дарування від 16.01.1979 року, який посвідчений старшим державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори Чорноус І.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1-79 було допущено помилку у написанні прізвища померлої.

Враховуючи наявність постанови державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.03.2024 у неї не залишається іншого шляху, крім судового, щоб підтвердити факт належності померлій ОСОБА_3 договору дарування від 16.01.1979 року на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Просить встановити факт належності померлій ОСОБА_3 договору дарування 1/2 частини житлового будинку, загальною житловою площею 41,7 кв.м та сараю, що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладеного 16.01.1979 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори Чорноус І.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-79.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду направила письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність за наявними матеріалами, вимоги заяви підтримую та просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи завідувач Першої уманської державної нотаріальної контори Галина Кравець направила на адресу суду заяву, у якій просить розглянути справу без участі їх представника.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , будучи повідомлений належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Суд, врахувавши процесуальну позицію заявника та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В силу вимог п.6 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть № 561.

За життя, 18.04.2011 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 2062, та посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Кучер О.І., згідно якого усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рівних долях кожному. Згідно зазначеного заповіту спадкодавець проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності договору дарування, укладеного 16 січня 1979 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1-79 та посвідчений ОСОБА_6 , старшим державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_8 прийняла у дар належну ОСОБА_7 1/2 частину жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці розміром 1500 кв.м. На вказаній присадибній земельній ділянці розташований один жилий будинок загальною жилою площею 41,7 кв.м, один сарай. Згідно відмітки на вказаному договорі, зробленою російською мовою, право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , зареєстроване за « ОСОБА_9 » 24.01.1979, реєстраційна справа № 2410, запис у реєстраційній книзі 1875.

Згідно інформації наданої начальником Уманського відділку КП «ЧООБТІ» 16.01.2024 за № 2560о на запит ОСОБА_1 , станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 зареєстровано в Уманському відділку комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в тому числі за ОСОБА_8 , 1/2 частка, на підставі договору дарування, посвідченого Уманською державною нотаріальною конторою 16.01.1979 року за реєстровим № 1-79. Інша 1/2 частина вказаного будинковолодіння зареєстрована за ОСОБА_10 .

Згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 11 січня 2024 року на запит ОСОБА_1 та інформації щодо показників технічної характеристики житлового будинку садибного ситу АДРЕСА_1 станом на 11.01.2024, житлова площа будинку змінилася з 41,7 кв.м на 27,1 кв.м за рахунок знесеної частини будинку, яка належала ОСОБА_10 .

Згідно постанови ОСОБА_11 , державного нотаріуса Першої уманської державної нотаріальної контори, від 09 березня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказаною постановою, державним нотаріусом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03.12.2011 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., була відкрита спадкова справа № 424/2011. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, спадкові договори, спадкові справи на ім`я та від імені ОСОБА_3 , були відсутні, але був виявлений заповіт, посвідчений Кучер О.І., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу 18.04.2011 за реєстром № 2062, на все належне їй майно на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в рівних долях кожному.

Видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 неможливо, в зв`язку з тим, що виявлено розбіжності в прізвищах, а саме в договорі дарування прізвище померлої « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про її смерть « ОСОБА_5 ». Договір дарування, посвідчений Уманською державною нотаріальною конторою 16.01.1979. Документи за 1979 рік передані на зберігання до Черкаського обласного державного нотаріального архіву, а тому внести виправлення неможливо.

Тобто, у відповідності до зазначеної постанови нотаріуса, дійсно помилка у написанні прізвища обдарованого, а саме померлої ОСОБА_3 , мала місце, але через минування значного терміну часу, таке виправлення зробити неможливо.

Крім того, у інших документах померлої, її прізвище записане як « ОСОБА_5 ». Так, індивідуальна картка амбулаторного хворого заповнена 13.04.2011, статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагноз, довідка Уманської лікарні № 2 від 14.04.2011 № 55, видані на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована на проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 18 квітня 2011 року, склала довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 2063 та посвідчена ОСОБА_12 , приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області, про уповноваження ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , для здійснення ряду юридичних операцій.

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Факт, про вставлення якого просить заявник, має юридичне значення для охорони її прав, свобод та інтересів, оскільки надає правові підстави для реалізації своїх спадкових прав, а саме отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що стало неможливим нотаріально, оскільки в договорі дарування, який підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок, було допущено описку у написанні її прізвища, а саме замість правильного « ОСОБА_5 », зазначено було « ОСОБА_4 », що не залежало від спадкодавця. Разом з тим, внести такі виправлення у договір дарування неможливо, що підтверджується, в тому числі і постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадкове майно за заповітом на ім`я заявника ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності спадкодавцю договору дарування, як документа, що підтверджує право власності на майно, на яке має право спадкоємець заявник по справі, але через наявну помилку позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Як вбачається із заяви, спадкоємцю було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкову земельну ділянку, через помилку у договорі, укладеному у 1979 році. Тобто, заявник не може нести відповідальність за ці недоліки, оскільки договір укладався, реєструвався та посвідчувався відповідними особами, за дії яких заявник відповідати не може.

Аналіз поданих доказів, у сукупністю з тим, що оригінали всіх документів, виданих компетентними органами знаходяться у заявника, наявність яких сама по собі, свідчить на її користь, а також враховуючи позицію представника заінтересованої особи, тому у суду є всі підстави для встановлення юридичного факту, на якому наполягає заявник. При цьому, вимоги заявника підтверджуються належними допустимими та достовірними доказами, доданими до заяви та підтверджують обставини, на які посилається заявник.

Положеннями ст. ст.80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що факт належності договору дарування 1/2 частини житлового будинку та сараю по АДРЕСА_1 , укладеного 16.01.1979, спадкодавцю ОСОБА_3 підтверджено належними та допустимими доказами, а тому заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.10, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Визнати встановленим юридичний факт належності договору дарування 1/2 частини житлового будинку, загальною житловою площею 41,7 кв.м, та сараю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 16.01.1979, посвідченого старшим державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори Чорноус І.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-79.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський