Постанова

від 12.08.2024 по справі 538/1898/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1898/23 Номер провадження 22-ц/814/2199/24Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі:Коротун І.В

учасники справи:

представник прокуратури Вороненко А.М.

переглянув усудовому засіданнів м.Полтава цивільну справуза апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2023 року, ухвалене суддею Бондарь В.А., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справіза позовом ОСОБА_1 до Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А:

29 вересня 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є орендарем земельної ділянки площею 9,900 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Заводської міської ради (раніше Пісківської сільська рада) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322684900:00:003:0666, на підставі договору оренди землі, укладеного між ним і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 11.08.2016. 16.02.20І7 було укладено додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору. Пунктом 8 договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років, з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк. Виконуючи вимоги п. 8 договору щодо тридцятиденного повідомлення до закінчення строку дії договору оренди, ним було направлено 15.06.2023 до Заводської міської ради письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом додаткової угоди. 11.07.2023 йому було направлено відповідь на лист про те, що на черговій сесії Заводської міської ради було прийнято рішення щодо припинення договору оренди землі у зв"язку з його закінченням та додано рішення № 57 31-ї сесії 8-го скликання Заводської міської ради від 05.07.2023про припинення договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 11.08.2016 на земельну ділянку площею 9,900 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322684900:00:003:0666, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, та відмову у переважному праві на поновлення договору оренди землі. Просив суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 16.02.2017.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - задоволено повністю.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі у наступній редакції:

Додаткова угода

про внесення змін до договору оренди землі № б/н від 11 серпня 2016 року,

кадастровий номер - 5322684900:00:003:0666; площа - 9,9000 га

м. Заводське "___"

8.Преамбулу договору викласти в новій редакції:

«Орендодавець (уповноважена ним особа): Заводська міська рада в особі міського голови Сидоренка Віталія Володимировича, що діє на підставіЗакону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з одного боку та Орендар: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене».

9.Пункт 5 договору викласти в новій редакції:

«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5322684900:00:003:0666 становить 302 577,83 гривень.

10.Пункт 8 договору викласти в новій редакції:

«Договір укладено на 14 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Орендар, якщо має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніш як за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі.»

11.Пункт 9 договору викласти в новій редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 12 % від нормативно- грошової оцінки земельних ділянок, що в сумі становить 36 309,34 грн (тридцять шість тисяч триста дев"ять гривень 34 коп) за кожний календарний рік».

12.Інші пункти договору залишаються без змін.

13.Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами.

14.Додаткова угода укладена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Заводська міська рада гр. ОСОБА_1

ЄДРПОУ - НОМЕР_2 Паспорт серія НОМЕР_3 , виданий

37240, Полтавська обл, Мирогородський район, Лубенським МРВ УМВС України в

АДРЕСА_1 15.07.1995 року

Заводська міська ТГ ідентифікаційний номер-2431704538

р/р UA548999980334109815000016692 Адреса: вул. Європейська, буд. 21,

ГУК у Полт. обл/тг м. Заводське кв.33, м. Заводське

Код 18010900 Миргородського району

Полтавськоїобласті,37223

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,щопозовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.08.2016.

В апеляційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, посилаючись на порушення правил юрисдикції загальних судів, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити; повернути Полтавській обласній прокуратурі понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1610,40 грн.

Апеляційнаскарга мотивованатим,що відповіднодо Інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота реєструправ власностіна нерухомемайно,земельна ділянкакадастровий номер5322684900:00:003:0666з 17.08.2016ГУ Держгеокадаструу Полтавськійобласті наданав оренду ОСОБА_1 для веденняфермерського господарствастроком на7років.Згідно Витягуз Єдиногодержавного реєструюридичних осіб,фізичних осібта громадськихформувань ОСОБА_1 є засновником,керівником такінцевим бенефіціарнимвласником Фермерськогогосподарства «Еко-Край» з01.06.2016.Віповідно доІнформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно спірназемельна ділянказ 24.04.2017перебуває усуборенді Фермерськогогосподарства «Еко-Край».За умовамидоговору орендиземлі від11.08.2016 ОСОБА_2 передана земельнаділянка зкадастровим номером5322684900:00:003:0666площею 9,9га,у томучислі ріллі 9,9га (кодвикористання заКВЦПЗ А.01.01.02)для веденняфермерського господарства. За змістом положень законодавства, а також статей 1,5,7,8,12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими. Реалізація права на поновлення договору оренди в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» входить до змісту правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів (схожі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 16.01.2019 у справах № 483/1863/17, № 695/1275/17 та від у справі № 628/773/18). Крім того, висновок про належність до юрисдикції господарських судів спорів про поновлення договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарств, сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 10.04.2019 та ухвалі від у справі № 275/82/18. Щодо порушення інтересів держави, то у даному випадку інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відноситься до їх компетенції, а також захист прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлено не виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18). У контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способом, який відноситься до їх відання. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, то Заводська міська рада Миргородського району Полтавської області є відповідачем у цій справі. З матеріалів справи вбачається, що міська рада була обізнана про розгляд цієї справи в суді, надала відзив на позов ОСОБА_1 , у якому відсутні обгрунтування порушення правил юрисдикції загальних судів. При цьому участі у судовому розгляді не брала. Таким чином, Заводською міською радою з моменту винесення судом першої інстанції рішення у справі до теперішнього часу не вжито заходів до судового захисту інтересів держави шляхом оскарження судового рішення, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу та його бездіяльність.Отже, прокурор вбачає підстави для представництва інтересів держави в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області шляхом внесення в її інтересах апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду не з`явився позивач ОСОБА_1 , він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 25.07.2024 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 112), яка була доставлена до електронного кабінету. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 15.05.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяв та клопотань від позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки площею 9,900 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Заводської міської ради (раніше Пісківської сільської ради) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322684900:00:003:0666, на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 11.08.2016 (а.с. 10-12).

16.02.2017 було укладено додаткову угоду про внесення змін до вказанаого договору (а.с. 14).

Пунктом 8 договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років, з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк.

Виконуючи вимоги п. 8 договору щодо тридцятиденного повідомлення до закінчення строку дії договору оренди, ОСОБА_1 було направлено до Заводської міської ради письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом додаткової угоди, яке зареєстроване виконавчим комітетом Заводської міської ради 15.06.2023 року (а.с. 16).

11.07.2023 ОСОБА_1 було направлено відповідь на лист про те, що на черговій сесії Заводської міської ради прийнято рішення щодо припинення договору оренди землі у зв"язку з його закінченням та додано рішення 31-ї сесії 8-го скликання Заводської міської ради від 05.07.2023 за № 57 про припинення договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 11.08.2016 на земельну ділянку площею 9,900 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322684900:00:003:0666, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, та відмову в переважному праві на поновлення договору оренди землі (а.с. 23).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі»передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені - за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно ізст. 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомленця про прийняте орендодавцем рішення. У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою і п`ятою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

Якщо орендодавець не пізніше ніж у 30-денний строк до закінчення строку дії договору з орендарем, який є інвестором із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно доЗакону України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», не повідомив відповідним листом-повідомленням про непродовження дії договору та за умови, що орендар має намір продовжити користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк на умовах, передбачених договором оренди землі, крім розміру орендної плати. Зміна розміру орендної плати оформлюється додатковим договором (угодою) до договору оренди землі. З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, щостаттею 33 Закону України «Про оренду землі»було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому, законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другоюстатті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону Україні «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Верховний Суд у п. 5.13 постанови від 21.09.2022 року у справі № 926/2720/21 зазначає, що якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 року у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 року у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно достатті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши у текстіЦК Українизазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставістатті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар.

Розділ ІХ "Перехідні положення" ЗУ "Про оренду землі"доповнено абзацами третім та четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинностіЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбаченістаттею 33 цього Законутастаттею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначеністаттею 126-1 Земельного кодексу Українищодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, і саме відповідно до положеньстатті 33 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Якправильно встановленосудом першоїінстанції,предметом договоруоренди земліта додатковоїугоди донього єземельна ділянкаплощею 9,900га,що знаходитьсяза межаминаселеного пунктуна територіїЗаводської міськоїради (ранішеПісківської сільськоїради)Миргородського (ранішеЛохвицького)району Полтавськоїобласті,для веденняфермерського господарства,кадастровий номерземельної ділянки5322684900:00:003:0666.

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позову, суд першої інстанції допустив порушення процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При вирішенні спору насамперед необхідно вирішити питання про його юрисдикційність, а отже, про належний суд, який має розглядати справу.

Статтею 20ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022р. у справі №922/1830/19 вказала, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведеного суд першої інстанції не врахував та розглянув справу із порушенням предметної юрисдикції, що є підставою для скасування судового рішення та постановлення ухвали про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа не підсудна цивільному судочинству.

Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, а також враховуючи, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

В частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат (повернення сплаченого при подачі апеляційної скарги судового збору), то апеляційний суд звертає увагу учасників справи на висновки Великої Палати Верховного Суду з питання розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі, викладені у постанові №760/30077/19 від 22.05.2024 року.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.4, 377 ч.2, 255 ч. 1 п.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області задовольнити.

Рішення Лохвицькогорайонного судуПолтавської областівід 21листопада 2023року- скасувати.

Провадження усправі запозовом ОСОБА_1 до Заводськоїміської радиМиргородського районуПолтавської областіпро поновленнядоговору орендита визнанняукладеною додатковоїугоди пропоновлення договоруоренди землі - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 ,що розглядсправи зайого позовомдо Заводськоїміської радиМиргородського районуПолтавської областіпро поновленнядоговору орендита визнанняукладеною додатковоїугоди пропоновлення договоруоренди землі віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Полтавської області.

Попередити ОСОБА_1 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст постанови складено 12 серпня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов