Ухвала

від 14.08.2024 по справі 160/21796/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 серпня 2024 р.Справа №160/21796/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/21796/24 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

12 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації на особливий період громадянина ОСОБА_1 та не оформленні довідки про відстрочку на військову службу під час мобілізації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву про надання відстрочки від мобілізації на особливий період громадянина ОСОБА_1 та оформити довідку про відстрочку на військову службу під час мобілізації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року на підставі того, що він здійснює постійний догляд за своїм хворим батьком інвалідом 1 групи ОСОБА_2 , який згідно із висновком ЛКК потребує постійного догляду.

Ухвалою від 14.08.2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення сторін.

Разом з позовною заявою позивачем подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення ухвали про забезпечення адміністративного позову, якою заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення, призову громадянина ОСОБА_1 до військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправної та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що він направив до відповідача заяву по оформлення відстрочки від призову, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатам розгляду якої відстрочки від призову заявнику не надано.

Заявник зазначає, військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації. За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується в тому числі виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим. Тобто у разі винесення такого наказу щодо ОСОБА_1 останній набуде статусу військовослужбовця і будь-яке рішення за поданою позовною заявою не поновить його право на відстрочку, оскільки він вже перебуватиме на військовій службі і його звільнення з неї буде врегульовано іншими нормами законодавства.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вкрай негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Положеннями ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначенихКодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача зазначає, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно із приписами пунктів 28, 29 вказаного Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

До заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем (або іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки) на час звернення позивача до суду з цим позовом дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (вручення позивачу повістки з відповідною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із приписами Порядку №560 призов на військову службу під час мобілізації здійснюється за певною процедурою, яка складається не лише з оформлення керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідного наказу, а передбачає, зокрема проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 69 Порядку № 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Згідно із п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.

Суд зауважує, що рішення про відмову у наданні відстрочки ще не винесено, докази протилежного у суду відсутні, тому відсутні об`єктивні обставини та підстави для обґрунтованого припущення, що права (інтереси) позивача в подальшому можуть бути погіршені, порушені певними діями (рішеннями) відповідача і для їх відновлення доведеться докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, суд констатує, що обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову та долучені докази не дозволяють зробити переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положеннями ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивач не навів належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких звернулись до суду, та не надано на підтвердження цього відповідних доказів.

Інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову в поданій заяві позивачем не зазначено.

Враховуючи викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням питання реальності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд робить висновок, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/21796/24 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук