Рішення

від 13.08.2024 по справі 320/18547/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 року № 320/18547/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Будпостач до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство Будпостач з позовом до Черкаської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 23.02.2024 №UA902080/2024/00046/2 про коригування митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №24UA902080800758U3 від 23.02.2024, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).

Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача МД №24UA902080800758U3 на товар №1 встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості та запропоновано надати пояснення та докази.

Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи предмет позову, обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа може бути розглянута без проведення судового засідання.

Крім того, суд зауважує, що заявлене відповідачем клопотання є клопотанням з процесуальних питань.

Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, серед іншого, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення)

Однак, відповідачем не наведені обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи у судовому засіданні, а лише посилання на важливе значення справи для відповідача не є достатньою підставою для здійснення розгляду цієї справи у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Будпостач (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.9Е, кім.314) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що свідчать відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 08.03.2013 між компанією SUZHOU YMD MACHINERY CO., LTD., (Китай) (далі - продавець), та позивачем (покупець) укладено контракт №335 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB згідно правил INCOTERMS, 2010), товари (бетономішалки, приладдя, запасні частини до них) у відповідності з проформа-інвойсом або інвойсом, які оформлюються на кожну партію товару та визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, строк поставки та порядок платежів. Проформа-інвойс або інвойс є невід`ємною частиною даного контракту.

20.06.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №20 до контракту №335 від 08.04.2013, в якій сторони дійшли згоди викласти контракт у новій редакції.

01.09.2023 компанією SUZHOU YMD MACHINERY CO., LTD., (Китай) надіслано позивачу прайс-лист щодо цін на товар (бетонозмішувач).

03.11.2023 10 травня 2023 року продавець виставив позивачу проформу-інвойс №YMD-BUD-202301093-4 на суму 317618,00 доларів США, з яких, зокрема, бетонозмішувач моделі БП-140 по ціні 76,00 доларів США за штуку, загальна кількість 1228 штук.

В умовах проформи-інвойсу вказано, що портом завантаження є Шанхай Порт, , Китай. Порт розвантаження Гданськ, Польща. Умови оплати: 317618,00 доларів США оплата по акредитиву з відстроченням платежу на 180 днів з дати відвантаження товарів, зазначеної в коносаменті. Термін акредитиву:90 днів.

Умови поставки: FOB Шанхай Порт, Китай відповідно до Інкотермс-2020. Термін поставки: до 03.04.2024.

24.11.2023 позивач відкрив на ім`я продавця в Акціонерному товаристві "Сенс Банк" акредитив на суму 317618,00 дол. США. для оплати товарів за вказаним контрактом.

Продавцем передано товар перевізнику відповідно до коносаменту від 07.12.2023 №232950265.

На підтвердження витрат транспортування товарів та включення вартості таких послуг до митної вартості позивачу надані рахунок-фактура ТОВ Мерск Україна ЛТД від 23.01.2024 №5653317337, від 23.01.2024 №5653317338, від 23.01.2024 №5653317339, від 26.01.2024 №5653318816.

ТОВ Мерск Україна ЛТД для підтвердження витрат на транспортування товарів надано довідку від 29.01.2024 №28 на суму 2504446,75 грн. та 18396,28 доларів США за територією України.

Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 16.02.2024 №0719 та №3520 товари були доставлені до Черкаської митниці.

Судом встановлено, що позивачем подано до оформлення відповідачу ЕМД №24UA902080800758U3 для митного оформлення товарів, у графі 31 зазначено "Машини для змішування або перемішування:бетонозмішувачі з приводом від електродвигуна, комп.: бетонозмішувачі без торгової марки: БП 140 (об`єм баку 140L) -614 шт. Бетонозмішувачі поставляються в незібраному стані. Країна виробництва - CN. Виробник - SUZHOU YMD MACHINERY CO., LTD., (Китай)" загальною вартістю 45055.88 доларів США. Поставка відбувалася на умовах FOB CN SHANGHAI.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- (0380) комерційний інвойс від 03.11.2023 №YMB-BUD-20230109-3;

- (0705) коносамент від 07.12.2023 №232950265;

- (0722) залізнична накладна від 31.01.2024 №2151516930;

- (0722) залізнична накладна від 31.01.2024 №2151517003

- (d0730) товарно-транспортна накладна CMR від 16.02.2024 №0719;

- (d0730) товарно-транспортна накладна CMR від 16.02.2024 №3520;

- (0861) сертифікат про походження товару від 08.12.2023 №23С325А0075/00015;

- (3000) специфікація від 02.01.2024 №6;

- (3000) специфікація від 02.01.2024 №7;

- (3001) платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.11.2023 №ІА27/202323;

- (3004) рахунок-фактура від 23.01.2024 №5653317336;

- (3004) рахунок-фактура від 23.01.2024 №5653317337;

- (3004) рахунок-фактура від 23.01.2024 №5653317338;

- (3004) рахунок-фактура від 23.01.2024 №5653317339;

- (3004) рахунок-фактура від 26.01.2024 №5653318816;

- (3007) довідка ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспорті витрати від 29.01.2024 №28;

- (3004) прайс-лист від 01.09.2023;

- (m4103) додаток до договору від 09.11.2020 №17;

- (m4103) додаток до договору від 21.01.2021 №18;

- (m4103) додаток до договору від 05.01.2015 №9;

- (m4104) контракт від 08.04.2013 №335;

- (m4301) договір транспортного експедирування від 14.02.2022 №UA00072649;

- (m4301) договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711;

- (9000) видаткова накладна від 11.10.2023;

- (9000) заява на фізичний огляд №1 від 23.02.2024;

- (9000) інформація з Інтернету від 23.02.2024;

- (9000) лист від постачальника від 21.02.2024;

- (9000) лист про оплату від 03.01.2024;

- (9000) презентація від 23.02.2024.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA902080800758U3 від 23.02.2024 митної вартості товарів, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи містять неточності.

Посилаючись на положення частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з із виконанням умов договору (контракту); виписки з банківської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Листом від 23.02.2024 ПП Будпостач зазначило, що немає можливості надати інші документи.

Черкаською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2024 №UA902080/2024/000046/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA902080800758U3 від 23.02.2024 скоригував із 45055,88 доларів США до рівня 85616,16 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складової митної вартості:

- в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку як окрему складову митної вартості в сумі 5256,08 дол. США; в рахунку від 23.01.2024 №5653317337 зазначено числове значення витрат "Terminal Handling Service in Gdansk" 1541,24 дол. США та "Documentation fee- Destination in Gdansk" 55,04 дол. США, що є "обробкою" партії товарів.

- в рахунку від 23.01.2024 №5653317337 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження, що свідчить про невідповідність числового значення складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку", яке заявлено в гр.21 ДМВ числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах", тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- в рахунках від 23.01.2024 №5653317336, від 23.01.2024 №5653317337, №5653317338, №5653317339 та від 26.01.2024 №5653318816 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження.

- в рахунках від 23.01.2024 №5653317336, від 23.01.2024 №5653317337, №5653317338, №5653317339 та від 26.01.2024 №5653318816 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 23.02.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку;

- подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 28.06.2023 №101 та від 14.08.2023 №192 у графі "призначення платежу" мають посилання лише на зовнішньоекономічний договір. Таким чином не вдається ідентифікувати оплату за товар з даною поставкою;

- відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу зазначено, що товар постачається на умовах FOB, а тому покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару з моменту передачі товару через поручні судна в обумовленому порту відвантаження. Проте позивачем не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації від імпортера щодо відсутності такого.

У спірному рішенні зазначено про витребування у декларанта додаткових документів, які не були надані ним.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю в декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно з положеннями глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником, для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 МК України.

Митну вартість товару №1 визначено на рівні 3,3200 доларів США за МД №UA100160/2024/531576 від 24.01.2024.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902080/2024/000053.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA902080800760U5 від 23.02.2024.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.

Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Вказані відповідачем у повідомленні недоліки (невідповідність платіжних доручень сумі фактурної вартості) не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості

Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Щодо зазначених у спірному рішенні підстав для коригування митної вартості товару:

- в рахунку від 23.01.2024 №5653317337 зазначено числове значення витрат "Terminal Handling Service in Gdansk" 1541,24 дол. США та "Documentation fee- Destination in Gdansk" 55,04 дол. США, що є "обробкою" партії товарів.

- в рахунку від 23.01.2024 №5653317337 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження;

- в рахунках від 23.01.2024 №5653317336, від 23.01.2024 №5653317337, №5653317338, №5653317339 та від 26.01.2024 №5653318816 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження - митницею встановлено відсутність у графі 21 ДМВ до митної декларації про вартість витрат на "навантаження, вивантаження, обробку", тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження вартості заявлених транспортних послуг подано митному органу довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 29.01.2024 №28, в якій зазначено вартість послуг транспортування придбаного товару до кордону України у розмірі 250446,75 грн та 18396,28 доларів США, які включені до митної вартості.

Зазначені у цій довідці складові вартості транспортних послуг співпадають із відображеними в рахунках-фактурах (інвойсах) від 23.01.2024 №5653317336, від 23.01.2024 №5653317337, №5653317338, №5653317339 та від 26.01.2024 №5653318816.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...".

Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення подану позивачем до митного оформлення та до суду довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 29.01.2024 №28 про транспортні витрати. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Крім того суд зауважує, що відповідно до інвойсу від 03.11.2023 №YMD-BUD-20230109 3-4 поставку здійснено на умовах FOB, Інкотермс 2020, відповідно до яких відвантаження у порту відбувається за рахунок продавця на борт судна, наслідком чого є відсутність у даному інвойсі відомостей щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження, обробку товару.

Водночас, у спростування доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог частини десятої статті 58 МК України судом встановлено, що у довідці ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 29.01.2024 №28 про транспортні витрати зазначено, що операційні послуги терміналу у Гданську, Польща, становлять 541,24 доларів США. З пояснень позивача вбачається, що такі операційні послуги включають у себе послуги з вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.

Оскільки позивачем як декларантом не заявлено митниці відомості про вартість витрат, пов`язаних із обробкою товарів, що, в свою чергу, зазначені витрати не були додані ним до ціни товару, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару (якщо не були до неї включені). Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що в рахунках від 23.01.2024 №5653317336, від 23.01.2024 №5653317337, №5653317338, №5653317339 та від 26.01.2024 №5653318816 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 23.02.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку, оскільки відсутність таких документів сама по собі не свідчить про наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так само у пункті 1.3 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, визначено, що Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 зазначив, що "...розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості...".

З урахуванням означеного, на переконання суду, відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 28.06.2023 №101 та від 14.08.2023 №192 у графі "призначення платежу" жодних інших ідентифікуючих ознак, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.

Згідно пункту 5 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 , яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

За твердженнями позивача страхування товару не здійснювалось.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності документів щодо страхування вантажу та ненадання інформації від імпортера щодо відсутності такого, оскільки у довідці ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 29.01.2024 №28 про транспортні витрати зазначено, що вантаж не страхувався, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача обов`язку подавати документи щодо страхування в силу положень пункту 3 статті 53 МК України.

Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з ЕМД від 23.02.2024 №24UA902080800758U3 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3860,88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 17.04.2024 №1052.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3860,88 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Черкаської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці (митний пост "Умань") від 23.02.2024 №UA902080/2024/000046/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Будпостач (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім.314) судовий збір у розмірі 3860,88 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят грн 88 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Черкаської митниці (ідентифікаційний код ВП 44005652, місцезнаходження: 18007, м.Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.