Ухвала

від 14.08.2024 по справі 500/8156/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

Справа № 500/8156/23

14 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської, в якому просить зобов`язати Тернопільську міську раду на черговій сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул.Текстильна, кадастровий номер 6110100000:04:005:0072, та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 15.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк, достатній для усунення її недоліків (із зазначенням способу їх усунення) до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 15.02.2024 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 29.02.2024 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, з обґрунтуванням та доказами поважності інших причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Позивач вказує, що на адвокатський запит 08.03.2024 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради надано відповідь з долученням додатків, зокрема, листа Відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради №4255/21 від 11.09.2019, у якому йдеться про підготовку проекту рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га ОСОБА_1 та листа виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 13568 від 23.06.2021, у якому зазначено, що звернення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою вул. Текстильна, подано на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку. Однак, копії рішення сесії міської ради за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 не надано. Відсутність належним чином оформленого рішення Тернопільської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи про відмову у затвердженні такого проекту у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не вчиняє дії, з числа тих, які він повинен був вчинити за законом. Саме наведена бездіяльність порушує права позивача та призводить до тривалого, незаконного та необгрунтованого очікування на визначений законом результат.

Разом з тим, за наявності у відповідача поданої позивачем заяви про затвердження проекту землеустрою та пакету документів, готового для передачі на розгляд сесії та для розгляду, посадова особа відповідача з дати подання та до сьогодні обмежується наданням листа-відповіді про рух заяви за процедурами, не повідомляючи про дату розгляду та не надаючи рішення.

Вирішуючи питання чи є причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами поважними, суд зазначає наступне.

Так, ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст.118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

У відповідності до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Слід зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Як слідує з матеріалів справи, 15.08.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0086 га, для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів за адресою: вул.Текстильна.

Листом Тернопільської міської ради від 23.06.2021 № 13568 позивачу повідомлено, що звернення останнього щодо затвердження проекту землеустрою розглянуто, підготовлено проект рішення міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Текстильна (гр. ОСОБА_2 та інші)" та подано на відповідні погодження та на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку. Проінформовано, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів, згаданий проект рішення не погоджено та відповідно до п.7 ст.118 ЗК України відсутні правові підстави для надання адміністративної послуги стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою: вул.Текстильна.

Приписами ч.9 ст.118 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.11 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Суд звертає увагу, що на час звернення позивача до суду у ЗК України внесено зміни, проте обов`язок розглянути у двотижневий строк клопотання позивача та прийняти відповідне рішення визначений ч.9 ст.118 ЗК України, яка вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, після закінчення двотижневого строку з дати подання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відсутності відповіді від міської ради у визначений законодавством термін, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Однак цей позов пред`явлено до суду 20.12.2023, що свідчить про недотримання ним встановленого ст.122 КАС України шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду.

Подальші звернення позивача та адвокатські запити не можуть відтерміновувати початок відліку строку звернення до суду, оскільки отримання листів не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду, оскільки, звертаючись до міської ради вперше, позивач мав розраховувати на отримання відповіді протягом двох тижнів, після завершення якого позивач мав дізнатися про своє порушене право. Разом з тим, бездіяльність позивача і не бажання дізнатися про результати розгляду свого первісного звернення не можуть слугувати підставами для висновків про дотримання позивачем строків звернення до суду.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2024 у справі №160/17155/23

Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак, позивач у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 (провадження № 11-101заі22), згідно практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).

Натомість безпідставне поновлення таких строків може свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

Так, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.3 якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, в силу вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, оскільки позивачем у встановлений суддею строк не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.123, 171, 240, 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено 14 серпня 2024 року.

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305);

Головуючий суддяМандзій О.П.