Постанова

від 08.08.2024 по справі 520/32348/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 р.Справа № 520/32348/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.01.24 року по справі № 520/32348/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Семток"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Семток" (далі також - позивач, ТОВ "НВФ "Семток") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС ДПС у Харківській області), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.10.2023 № 00321560718.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00321560718 від 11.10.2023 Головного управління ДПС у Харківській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Семток" завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4184379,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Семток" суму судового збору у розмірі 26840 грн.

Головне управління ДПС у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що в охопленому перевіркою періоді позивачем оформлено взаємовідносини з ризиковим контрагентом ФГ "Агроцентр України", відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку плинуло на визначення в Деклараціях від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 4 166 666, 67 грн. До перевірки не надано первинних та інших документів по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ФГ "Агроцентр України". Стосовно контрагента ФГ "Агроцентр України" при аналізі бази даних ДПС встановлено про відсутність інформації про фінансову звітність за 2020 рік, про наявні основні фонди, запаси, наявні трудові ресурси за 3 квартал 2020. Протягом 2020 року звітувало тільки з податку на додану вартість. Станом на вересень 2020 відсутня інформація про наявність земельних ділянок. Тобто встановлено відсутність у ФГ "Агроцентр України" основних фондів для вирощування задекларованого обсягу врожаю соняшника. Крім того, у ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" відсутнє придбання у 2020 році та раніше товару (Насіння соняшника) за кодом УКТЗЕД 1206, який у подальшому реалізовано на адресу ТОВ "НВФ" "СЕМТОК" у кількості 1 344,09 т. Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості щодо відношення платника податків ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" до підприємств з ознаками фіктивності, які зазначено в кримінальних провадженнях.

Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "НВФ" "СЕМТОК" здійснює свою господарську діяльність відповідно до статуту.

Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів (КВЕД 10.41).

На підставі наказу від 27.07.2023 року №3201-п, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, пп. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78, ст. 79, пп. 69.2 п. 69 розділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, посадовими особами контролюючого органу в період з 04.09.2023 року по 08.09.2023 року було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "НВФ" "СЕМТОК" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено акт №28187/20-40-07-18-05/43263979 від 15.09.2023 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "НВФ" "СЕМТОК", відповідно до якого при декларуванні за червень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення ТОВ "НВФ" "СЕМТОК":

- вимог п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 , п. 85.2 ст. 85, вимог абз."а" п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 і 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього у сумі 4 184 379,00 грн., у тому числі за червень 2023 року у розмірі 4 184 379,00 грн.;

- вимог п.п. 20.1.6, п. 20.1 ст. 20, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №28187/20-40-07-18-05/43263979 від 15.09.2023 року, посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області складено податкове повідомлення-рішення № 00321560718 від 11.10.2023, відповідно до якого ТОВ "НВФ" "СЕМТОК" завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4184379,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням контролюючого органу ТОВ "НВФ" "СЕМТОК" звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства, а надані позивачем до матеріалів справи первинні документи в своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується за таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення № 00321560718 від 11.10.2023, відповідно до якого ТОВ "НВФ" "СЕМТОК" завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 4184379,00 грн.

Підставою для винесення вказаного рішення суб`єкта владних повноважень стало невизнання контролюючим органом реальною господарською операцією позивача з його контрагентом ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" з придбання товару.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки про завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього у сумі 4 184 379,00 грн., у тому числі за червень 2023 року - у розмірі 4 184 379,00 грн.;

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Також вимагається, щоб операція була пов`язана з господарською діяльністю платника податків, тобто була спрямована на отримання доходу (була економічно доцільною з точки зору звичайної господарської практики).

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суді від 09.08.2022 у справі №380/1905/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосувань норм права, викладені в постановах Верховного суду.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вказані висновки узгоджуються з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суді від 12.01.2023 у справі №640/7945/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосувань норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "НВФ" "Семток" та ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" укладено договір від 01.09.2020 № 134 за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність Покупця с/г продукцію та похідні від неї товари, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно заплатити за нього (п. 1.1. Договору поставки).

Ціни на товари, що поставляються за цим Договором, вказані у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання вказаного Договору, Сторонами підписана 01.09.2020 cпецифікація на поставку насіння соняшнику в кількості 1 400 т. +/- 10 % на загальну суму 26 040 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 340 000 грн). Товар поставлявся партіями. Розрахунки здійснюються покупцем окремо за кожну партію поставленого товару у безготівковому порядку на умовах, зазначених у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Договір дійсний протягом (одного) календарного року.

За результатами здійснення господарських операцій між сторонами складено видаткову накладну № 117 від 29.09.2020, акти приймання - передачі № 1 від 29.09.2020, № 2 від 01.10.2020, № 3 від 04.10.2020, № 4 від 10.10.2020, № 5 від 14.10.2020, № 6 від 17.10.2020, № 7 від 20.10.2020, № 8 від 26.10.2020.

Перевезення вантажу здійснювалось відповідно до: ТТН № 2909 від 29.09.2020, ТТН № 2909/01 від 29.09.2020, ТТН № 2909/02 від 29.09.2020, ТТН № 2909/03 від 29.09.2020, ТТН № 2909/04 від 29.09.2020, ТТН № 2909/05 від 29.09.2020, ТТН № 2909/06 від 29.09.2020, ТТН № 0110 від 01.10.2020, ТТН № 0110/1 від 01.10.2020, ТТН № 0110/2 від 01.10.2020, ТТН № 0110/3 від 01.10.2020, ТТН № 0110/4 від 01.10.2020, ТТН № 0110/5 від 01.10.2020, ТТН № 0110/6 від 01.10.2020, ТТН № 0410 від 04.10.2020, ТТН № 0410/1 від 04.10.2020, ТТН № 0410/2 від 04.10.2020, ТТН № 0410/3 від 04.10.2020, ТТН № 0410/4 від 04.10.2020, ТТН № 0410/5 від 04.10.2020, ТТН № 0410/6 від 04.10.2020, ТТН № 1010 від 10.10.2020, ТТН № 1010/1 від 10.10.2020, ТТН № 1010/2 від10.10.2020, ТТН № 1010/3 від 10.10.2020, ТТН № 1010/4 від 10.10.2020, ТТН № 1010/5 від 10.10.2020, ТТН № 1010/6 від 10.10.2020, ТТН № 1410 від 14.10.2020, ТТН № 1410/1 від 14.10.2020, ТТН № 1410/2 від 14.10.2020, ТТН № 1410/3 від 14.10.2020, ТТН № 1410/4 від 14.10.2020, ТТН № 1410/5 від 14.10.2020, ТТН № 1410/6 від 14.10.2020, ТТН №1710 від 17.10.2020, ТТН № 1710/1 від 17.10.2020, ТТН № 1710/2 від 17.10.2020, ТТН № 1710/3 від 17.10.2020, ТТН № 1710/4 від 17.10.2020, ТТН № 1710/5 від 17.10.2020, ТТН № 1710/6 від 17.10.2020, ТТН № 2010 від 20.10.2020, ТТН № 2010/1 від 20.10.2020, ТТН № 2010/2 від 20.10.2020, ТТН № 2010/3 від 20.10.2020, ТТН № 2010/4 від 20.10.2020, ТТН № 2010/5 від 20.10.2020, ТТН № 2010/6 від 20.10.2020, ТТН № 2610 від 26.10.2020, ТТН № 2610/1 від 26.10.2020.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями: № 1 від 26.01.2021, № 2 від 26.01.2021, № 3 від 26.01.2021, № 4 від 26.01.2021, № 5 від 27.01.2021, № 7 від 27.01.2021, № 9 від 27.01.2021, № 10 від 27.01.2021, № 11 від 27.01.2021, № 432 від 29.01.2021, № 12 від 29.01.2021, № 13 від 29.01.2021, № 14 від 29.01.2021, № 15 від 29.01.2021, № 17 від 04.02.2021, № 18 від 04.02.2021, № 20 від 05.02.2021, № 21 від 08.02.2021, № 22 від 08.02.2021.

ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" на адресу позивача склало податкову накладну № 10 від 29.09.2020, яку було зареєстровано на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2020 у справі № 200/2728/21.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" укладено договір, виконання договору оформлено відповідними первинними документами, результати виконання робіт були використанні в господарській діяльності позивача.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду копії відповідних первинних документів, а саме: договір поставки, специфікацію, рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення, товаро-транспортні накладні.

При цьому, на момент складання податкової накладної контрагент позивача ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку.

Зазначені вище документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарської операції, що відбулась між позивачем та його контрагентом.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність вказаної господарської операції.

Наполягаючи на фіктивності вищевказаних господарських операцій, контролюючий орган вказував на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів та основних фондів, запасів для здійснення господарської діяльності; відсутність необхідних умов для реального здійснення господарських операцій.

З огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки із зазначеним суб`єктом господарювання та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено, чи залучались постачальником додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів, колегія суддів відхиляє вищевказані твердження відповідача як необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами.

Так само, контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження його доводів про відсутність необхідних умов для реального здійснення спірних господарських операцій.

Посилання на податкову інформацію щодо контрагента позивача про те, що така юридична особа фігурує у ланцюгах постачання, метою яких є ухилення від сплати податків, штучного формування податкової вигоди, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Зазначені відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом "безтоварності" спірних господарських операцій.

При цьому колегія суддів виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між покупцем та продавцем.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у його контрагентів з метою використання у власній господарській діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

За наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.08.2019 у справі №804/8955/14. У Постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-І4079св20) Верховний Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства с добросовісність, тому дії учасників цивільних правовідносин мають їй відповідати.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок міститься і в постановах Верховного суду від 27 травня 2021 року у справі № 820/6980/14, Верховного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 808/3810/16.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином. ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Крім того, належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" - контрагента по ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не спростовують спірних правовідносин, оскільки контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами участь вказаного контрагента у незаконних схемах формування податкової вимоги по відносинам із позивачем.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту нереальності взаємовідносин позивача із ФГ "АГРОЦЕНТР УКРАЇНИ" відповідачем не надано.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням ДПС у Харківській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2023 № 00321560718.

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "НВФ" "Семток" та скасування зазначеного рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. .

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 520/32348/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 14.08.2024 року