Ухвала

від 14.08.2024 по справі 420/8074/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

У Х В А Л А

14 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8074/24

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

На зазначене рішення суду Комісія з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, а саме апелянтом не надано доказів сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", а тому ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду.

Апелянту роз`яснено, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

На виконання вимог ухвали суду, скаржником на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що 05.08.2019 року до ЄДР юридичних осіб та, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування ГУ ДФС в Одеській області в стані припинення. Разом з тим, п.25, п. 26 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, затвердженого Постановою КМУ від 20.10.2011 року №1074 встановлено, що комісія утримується за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється. Фінансування заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією територіальних органів здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Також, апелянт вказує, що з 01.01.2022 року ДФС України припинено виконання функцій органу виконавчої влади України, штатний розпис не затверджений, фінансування відсутнє.

Крім того, скаржник вказує, що листом ГУ ДКСУ в Одеській області від 15.06.2023 року повідомлено, що відповідач відсутній в мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів через ограни казначейства Одеської області та знаходиться в стані ліквідації. Комісією було направлено листи на адресу Голови комісії з реорганізації ДФС України про затвердження кошторису на 2024 рік, однак, станом на теперішній час, відповіді на листи не надходили.

Вивчивши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступного.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, апелянт не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.09.2022 року по справі №200/11087/20-а, від 19.09.2022 року по справі №280/8691/20, котрі відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

До того ж, на думку апеляційного суду, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то відсутність фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (п.п. 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Суд звертає увагу на те, що, держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Водночас, право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції забезпечено право апелянта на апеляційне оскарження рішення шляхом надання строку на усунення недоліків апеляційної скарги, у апелянта було достатньо часу для виконання вимог ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що вищезазначені умови, за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відсутні.

Так, за правилами ч.2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 цього Кодексу, застосовуються правила ст.169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви). Згідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, оскільки станом на теперішній час судовий збір не сплачено, а положення КАС України передбачають повернення апеляційної скарги у разі неусунення недоліків, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту.

Крім того, колегія суддів додатково зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ч.4 ст. 169, ст. 296, ч.2 ст. 298 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року повернути скаржнику, а матеріали справи повернути до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, у відповідності до чинного законодавства.

Суддя-доповідач О.В. Лук`янчукСудді А.І. Бітов І.Г. Ступакова