Ухвала

від 14.08.2024 по справі 380/28196/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

14 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28196/23 пров. № А/857/14350/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Мікули О. І.суддів -Курильця А. Р. Пліша М. А.перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 380/28196/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-Львів" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 липня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" lv.official@tax.gov.ua, що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

29 липня 2024 року на адресу суду надійшла заява Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка мотивована тим, що у зв`язку із введеним воєнним станом в Україні у апелянта на даний час відсутні бюджетні асигнування для сплати судового збору та зазначає, що податковим органом вживаються заходи з метою відновлення руху коштів на рахунках для сплати судового збору.

Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до вимог чинного законодавства Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів для потреб сплати судового збору.

Згідно з ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 січня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п.45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затв. постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору колегія суддів оцінює критично, оскільки надати аналіз наявності/відсутності фінансування можливо лише за наявності відповідних документів, разом з тим, апелянтом до вказаної заяви не долучено належних доказів на підтвердження вказаних обставин та відповідних документів щодо вчинення відповідних дій для сплати судового збору, а тому такі обставини не можуть вважатися поважною причиною для продовження строку на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про введення воєнного стану в Україні, разом з тим, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Головне управління ДПС у Львівській області не надало належних та допустимих доказів про неможливість виконання покладених на неї обов`язків у період дії воєнного стану.

Крім того, будь-яких змін щодо продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення, розстрочення сплати судового збору у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні до Закону України Про судовий збір та/або КАС України станом на дату прийняття цієї ухвали не внесено.

Колегія суддів зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, зокрема у справі №380/28196/23 не може вважатися поважною причиною для продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 644,16 грн, тому заява про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З цих підстав у задоволенні заяви про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги необхідно відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Разом з тим, особі, яка подавала апеляційну скаргу, необхідно роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.169, 296, 298 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 380/28196/23 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш