Постанова

від 14.08.2024 по справі 380/19695/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19695/21 пров. № А/857/12262/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Судова-Хомюк Н.М.

секретар судового засідання Пославський Д.Б.

за участю представників:

позивача Кухар Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про закриття провадження від 01 травня 2024 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів) у справі № 380/19695/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів, -

В С Т А Н О В И В:

11.11.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд», в якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2020 б/н, укладений між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» (код ЄДРПОУ 39072340) та ТОВ «Вестбромтрейд» (код ЄДРПОУ 43616685), на підставі якого виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 17.12.2020 б/н, укладений між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» (код ЄДРПОУ 39072340) та ТОВ «Вестбромтрейд» (код ЄДРПОУ 43616685), на підставі якого виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 17.12.2020 б/н, укладений між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» (код ЄДРПОУ 39072340) та ТОВ «Вестбромтрейд» (код ЄДРПОУ 43616685), на підставі якого виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020 року; стягнути в дохід держави з ТзОВ «ТМ-Стиль» 402908400 грн., а з ТзОВ «Вестбромтрейд» все одержане майно за договорами купівлі-продажу від 17.12.2020 року, а саме: комплекс загальною площею 267,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, будинок 15, земельну ділянку площею 0,6352 га, кадастровий номер 2323081800:02:010:0001, місце розташування: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, будинок 15 та обладнання в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно із специфікацією.

Позов обгрунтовує тим, що між ТзОВ «ТМ-Стиль» та ТзОВ «Вестбромтрейд» укладалися правочини, на підставі яких виписано податкову накладну № 1 від 17.12.2020. Вважає, що наявність вказаної податкової накладної є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є їх ідентифікатором), що випливає із сутності податкової накладної та підстав її складання. Вказує також, що відповідач-1 має ознаки підприємства, яке не здійснює господарську діяльність, а основною метою якого є реалізація незаконно отриманого податкового кредиту, а операція з продажу ТзОВ «ТМ-Стиль» газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів на адресу ТзОВ «Вестбромтрейд» має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної № 1 від 17.12.2020 для переміщення податкового кредиту з ознаками фіктивності на суму 67151400 гривень ПДВ. Звертає увагу, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі № 380/8213/21 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «ТМ-Стиль». При цьому, зазначено, що на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН позивач не виконав вимоги ПК України та Порядку № 520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, і саме з цих підстав контролюючий орган обґрунтовано відмовив в реєстрації податкової накладної. Звертає увагу, що на підставі аналізу відомостей, розміщених у Єдиному реєстрі податкових накладних сума податку, на яку ТзОВ «ТМ-Стиль» має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних була сформована за рахунок купівлі сигарет, сигарил, запальничок, транспортних послуг; основними постачальниками даних товарів були ТОВ «Тедіс Україна», ТОВ «Волинь табак», ТОВ «Експансія» та ТОВ «Трейд плюс». Вказує, що посадові особи «ТМ-Стиль» здійснили продаж газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів по вартості 402908400 грн, що не відповідає ринковій, яка раніше отримана як внесок у статутний фонд ТОВ «ТМ-Стиль» від ТОВ «Тетра Капітал» відповідно до протоколу загальних зборів № 1 від 30.11.2020 у розмірі 6 520 000 грн. Вважаючи, що ТОВ «ТМ-Стиль» у період 2018-2020 роки здійснювало реалізацію сигарет, сигарил, запальничок, батарейок та інших товарів на суму 3696117535,08 грн на суб`єктів господарювання, які в подальшому по ланцюгу реалізації здійснювали «перелом» номенклатури товару, здійснюючи підміну товарної групи товарів на ризикові СГД понад 2000 підприємств, що може свідчити про безтоварність даних операцій, наслідком яких стало лише їх документальне оформлення і ознаки у ТОВ «ТМ-Стиль» підприємства, яке не здійснює господарську діяльність, а основною метою якого є реалізація незаконно отриманого податкового кредиту. У зв`язку з цим, операція з продажу ТОВ «ТМ-Стиль» газонаповнювальної станції скраплених вуглеводів газів на адресу ТОВ «Вестбромтрейд» має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної № 1 від 17.12.2020 для переміщення податкового кредиту з ознаками фіктивності на суму 67 151 400 грн ПДВ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022, відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальність «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.08.2023 задоволено частково касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року закрито провадження у справі №380/ 19695/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням ГУ ДПС (суб`єктом владних повноважень) владних управлінських функцій, оскільки ГУ ДПС звернулось до суду з позовом на виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування. Звернення до суду є тим установленим законом способом, в який ГУ ДПС, встановивши під час здійснення податкового контролю обставини, що можуть свідчити про вчинення підконтрольними особами (платниками податків) правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, повинно реалізувати своє повноваження щодо застосування до підконтрольних осіб встановлені законом заходи відповідальності за вчинення такого правочину. Звернення ГУ ДПС до суду із цим позовом покликане захистити від протиправних посягань інтерес держави у сфері оподаткування (публічний інтерес) і не переслідує захисту приватного права (приватного інтересу). Це, у свою чергу, виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства, а натомість обумовлює підстави для вирішення спору адміністративним судом.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під рішенням суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18 частина перша статті 4 КАС України).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Водночас, право на судове оскарження не є абсолютним, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. У свою чергу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 200/12580/19-а).

Статтею 1 та частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, та застосовуючи динамічне тлумачення наведених вище норм у контексті цієї справи, колегія суддів акцентує на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Зокрема, спірні правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

Апеляційний суд зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду із позовом до ТОВ «ТМ-Стиль» та ТОВ «Вестбромтрейд», у якому просив визнати недійсними укладені ними правочини (договір купівлі-продажу нерухомого майна, договір купівлі-продажу рухомого майна, договір купівлі-продажу земельної ділянки) від 17.12.2020 б/н, на підставі яких виписана податкова накладна №1 від 17.12.2020 на загальну суму 402 908 400, 00 грн. Позивач вказує, що укладені між ТОВ «ТМ-Стиль» та ТОВ «Вестбромтрейд» правочини, на підставі яких виписано податкову накладну від 17 грудня 2020 року №1, спрямовані на створення штучних підстав з метою незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, зменшення податкових зобов`язань. Контролюючий орган доводить, що відповідачі (сторони правочинів) не мали на меті досягнення наслідків, обумовлених укладеними правочинами, натомість, операція з продажу рухомого та нерухомого майна має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної від 17 грудня 2020 року №1 для переміщення податкового кредиту з ознакою фіктивності на суму 67 151 400 грн (ПДВ). Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС визначило норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорювані договори укладені відповідачами без наміру їх виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов ГУ ДПС до суб`єктів господарювання про визнання недійсними укладених ними договорів не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки оспорювані договори укладені між рівноправними учасниками господарських правовідносин та не є адміністративно-правовими, а основні позовні вимоги спрямовані на припинення зобов`язань за договорами суб`єктів приватного права (відповідачів), що відповідає юрисдикції господарських судів. У даній справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав їх недійсності, визначених цивільним законом.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб`єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, обраний ГУ ДПС у Львівській області спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсними правочинів (господарських договорів) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

Апеляційний суд вказує, що позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних договорів, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цих правочинів. Між сторонами оспорюваних договору - ТОВ «ТМ-Стиль» та ТОВ «Вестбромтрейд», а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з їх укладення чи виконання, зміст цих правочинів не визначає прав та обов`язків їх учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсними оспорюваних договорів, позивач втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що статтею 62 ПК України, яка визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений. Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю. Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваних договорів, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсними договорів на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі 815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі № 826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі № 990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.

Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду і у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки така справа підвідомча судам господарської юрисдикції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про закриття провадження від 01 травня 2024 року у справі № 380/19695/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 14.08.24