Ухвала

від 14.08.2024 по справі 643/8481/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/8481/24

Провадження № 1-кп/643/743/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170000199 від 16.01.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, раніше судимий згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 18.02.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ

В провадженні Московськогорайонного судум. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 (обвинувачений) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні 14.08.2024 прокурором подано письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб. В обґрунтування клопотання зазначено, що наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, побоюючись покарання, яке йому загрожує. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні 14.08.2024 прокурор підтримав клопотання та викладені в ньому доводи. Заперечував проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який, посилаючись на його необґрунтованість.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просили змінити запобіжний захід на більш м`який. В обґрунтування зміни запобіжного заходу зазначили, що обвинувачений проходив метадонову терапію. Після його взяття під варту вказана терапія була припинена, у зв`язку з чим стан здоров`я обвинуваченого істотно погіршився. Також обвинувачений зазначив, що потребує медичного огляду та продовження замісної метадонової терапії.

Суд, вирішуючи заявлені стороною обвинувачення та стороною захисту клопотання щодо запобіжного заходу, керується таким.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннямирозділу ІІцього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені участині третійцієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 68 тяжких корисливих злочинів, вчинених повторно, в умовах воєнного стану, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Частина з вказаних злочинів, виходячи із вартості викраденого майна, не підлягає декриміналізації.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи зависунутим їйобвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисника щодо відсутності ризиків.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких корисливих злочинів, а також дані про його особу, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Ураховуючи наведене, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконно впливу на потерпілого, свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 24:00 годин 11.10.2024 включно.

Відповідно, з наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Після отримання показань обвинуваченого щодо погіршення стану здоров`я, безрезультативності особистих звернень за медичною допомогою та необхідності продовження замісної метадонової терапії, судом на обговорення учасників судового провадження поставлене питання щодо проведення медичного обстеження обвинуваченого.

Прокурор, захисник, обвинувачений, кожний окремо, висловились щодо доцільності такого обстеження.

Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є в тому числі охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, до яких в тому числі відноситься обвинувачений.

Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 206 КПК України, яка має назву «Загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини», кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченомучастиною шостоюцієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України» зазначено, що стаття 3 Конвенції покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі. Суд допускає, що медична допомога, яка доступна в установах системи виконання покарань, не завжди може бути на тому ж рівні, що й в найкращих громадських медичних закладах. Проте держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 94, ECHR 2000-XI); див. також "Хуртадо проти Швейцарії" (Hurtado v. Switzerland), рішення від 28 січня 1994 року, Серія A, N 280-A).

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 0306/7567/12, коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першоюстатті 7 КПКзагальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Враховуючи наведене вище та керуючись принципом верховенства права і практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання медичної допомоги, суд вважає за необхідне доручити Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» провести медичне обстеження ОСОБА_4 з метою визначення стану здоров`я останнього та необхідності продовження метадонової терапії.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_4 , що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на більш м`який запобіжний захід відмовити.

Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 24:00 годин 11 жовтня 2024 року включно.

Зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» провести невідкладне медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 , який тримається під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», з метою визначення стану здоров`я ОСОБА_4 та вирішення питання щодо необхідності продовження замісної метадонової терапії у встановленому законодавством України порядку, і повідомити Московський районний суд м. Харкова про виконання ухвали в цій частині (адреса: АДРЕСА_2 , суддя ОСОБА_1 ).

Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 14.08.2024 року о 16-30 год.

Суддя ОСОБА_1