Постанова

від 14.08.2024 по справі 465/5923/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №: 465/5923/24

3/465/2780/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 м.Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О. І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , працює на посаді директора ТзОВ «ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ»,

за ч.1 ст.41 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

2 липня 2024 року о 10 год. 00 хв., під час проведення перевірки у ТзОВ «Транспортні системи» (місцезнаходження: 79058, м. Львів, вул. Липинського, буд. 6, офіс 21), встановлено порушення директором ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановлено, що наказом від 23.01.2023 №23/01/2023 з 23.01.2023 ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду водія, про що повідомлено Державну податкову службу не до початку роботу працівника, а 24.01.2023 о 08:50 (згідно із квитанцією №2 Державної податкової служби). В подальшому допущено аналогічні порушення, зокрема 21.06.2024 допущено до роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що сформовано відповідне повідомлення не до початку роботи вказаних працівників, а 21.06.2024. Зазначеними діями систематично порушено вимоги ч.4 ст.24 КЗпП.

Крім цього, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.29 КЗпП та п.5 ч.1 ст.29 КЗпП адміністрацією ТзОВ «Транспорті системи» не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що до початку роботи роботодавець в узгоджений із працівником ОСОБА_2 спосіб належним чином поінформував останнього про умови праці в частині робочого часу, з визначенням часу початку та закінчення щоденної роботи, умов встановлення такого режиму. Правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими протоколом загальних зборів трудового колективу підприємства 03.01.2019, для працівників не встановлено чіткого режиму роботи. Вказані обставини зумовили нещасний випадок (раптову смерть) працівника підприємства, водія ОСОБА_2 , яка настала під час його відрядження 27.02.2024 о 05 год. у селі Бідовіце Кошацького краю Словацької Республіки, в транспортному засобі ТзОВ «Транспортні системи».

Крім цього, в порушення вимог п.9 ч.1 ст.29 КЗпП адміністрацією ТзОВ «Транспортні системи» не надано жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що до початку роботи роботодавець в узгодженій із працівником спосіб проінформував працівника про процедуру та встановлені КЗпП строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник та роботодавець, а саме ОСОБА_2 при прийнятті на роботу з 23.01.2024 до ТзОВ «Транспортні системи», відповідно до наказу «23/01/2023 від 23.01.2023.

Крім цього, в порушення вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX директором ТзОВ «Транспортні системи» не забезпечено достовірного обліку виконуваної працівниками, зокрема, водіями роботи. В табелях обліку робочого часу не проставлено тривалість робочого часу водіїв. Також не відображена інформація щодо фактичного відпрацьованого робочого часу, а саме кількість робочих днів та кількість годин роботи ОСОБА_2 , що свідчить про незабезпечення веденнядостовірного облікувиконуваної працівникомроботи тадостовірність облікувитрат наоплату праці ТзОВ «Транспортні системи».

Крім цього, в порушення вимог ч.5 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» директором ТзОВ «Транспортні системи» не забезпечено встановлення для водіїв щотижневого безперервного відпочинку тривалістю не менше ніж 24 години. При огляді наданих табелів обліку робочого часу встановлено, що водію ОСОБА_2 впродовж січня лютого 2024 року не надано жодного вихідного дня, чим порушено право ОСОБА_2 на відпочинок.

При огляді посадової інструкції водія, затвердженої директором ТзОВ «Транспортні системи» ОСОБА_1 21.01.2023, з якою 23.01.2023 ознайомлено під підпис водія ОСОБА_2 , встановлено, що розділом II Завдання та обов`язки, серед іншого, окрім обов`язків водія, зокрема зазначено: п.27. здійснювати охорону вантажу та автомобіля під час стоянки на кінцевих і проміжних пунктах. Наведене може свідчити про залучення водія ОСОБА_2 до іншої роботи (зокрема, охоронника) під час відпочинку водія.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово (05.08.2024 та 14.08.2024).

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, на електронну адресу суду подав письмові пояснення в яких заперечив свою вину у вчиненому правопорушенні, в окремій частині інкримінованих йому адміністративних правопорушень наголосив на сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, просив закрити провадження у справі.

В судове засідання, яке відбулось 14.08.2024 з`явився захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Цимбала Ірина Зіновіївна, яка підтримала раніше подані письмові пояснення ОСОБА_1 .

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 ним не заперечується повідомлення Державної податкової служби 24.01.2023, тобто після початку роботу працівника ОСОБА_2 (23.01.2023), однак звертає увагу на сплив строків, визначених ч.2 ст.38 КУпАП в цій частині. Також зазначив про те, що працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допустив до роботи після подання повідомлень щодо них у Державну податкову службу, оскільки чинне законодавство не забороняє подавати таке повідомлення безпосередньо у перший робочий день працівника. Додатково ним зазначено, що надалі при прийнятті нових працівників всі повідомлення подавались за день до дати допуску працівників до роботи.

Щодо другого порушення зазначив про те, що інформування ОСОБА_2 в частині ч.1 ст.29 КЗпП здійснювалось в усній формі, а частково у письмовій формі, шляхом підписання ним Зобов`язань працівника. Посилаючись на ч.1 ст.52 КЗпП та окремі пункти Правил внутрішнього трудового розпорядку, зазначає про п`ятиденний робочий тиждень, з двома вихідними днями (суботою, неділею), з тривалістю робочого дня з 09:00 18:00. У будь-якому разі, вважає, що щодо ОСОБА_2 сплив строк накладення адміністративного стягнення.

Щодо третього порушення, пославшись на п. 2.16 Правил внутрішнього трудового розпорядку та підписи на письмових зобов`язаннях працівника зазначив про їх поінформованість щодо процедури та строків попередження про припинення трудового договору.

В частині незабезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником ( ОСОБА_2 ) роботи та достовірності обліку витрат на оплату праці ОСОБА_1 надано табель обліку робочого часу іншого працівника ( ОСОБА_5 ) та за інший період (з 01.07.2024 по 31.07.2024). Щодо незабезпечення жодного вихідного дня водію ОСОБА_2 упродовж січня лютого 2024 року, письмових пояснень не надано.

В частині залучення водія ОСОБА_2 до іншої роботи (зокрема, охоронника) під час його відпочинку ОСОБА_1 також не погодився, зазначивши, що такі вимоги є типовим зобов`язанням, включеним до робочого часу саме водіїв, відповідно до пп.е) п.2.1. розділу 2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

З урахуванням письмових пояснень та положень ст.268 КУпАП, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інтереси якого представлені його захисником.

Дослідивши представлені на розгляд адміністративні матеріали та подану заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41КУпАП.

Згідно зі ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст.41 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Частиною 4 ст.24 КЗпП встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3, 5, 9 ч.1 ст.29 КЗпП до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про: права та обов`язки, умови праці (п. 3); правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення) (п. 5); процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець (п. 9).

Приписами ч.5 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Підпунктом е п.2.1. розділу 2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 встановлено, що до робочого часу водія включається час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов`язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм. Там же у п.5.4. встановлено, що тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше 45 послідовних годин.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.41КУпАП повністю доведена та підтверджується матеріалами справи, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/17973/085/П/ПТ від 02.07.2024 (а.с. 1-4);

актом №ЗХ/ЛВ/17973/314-085 від 02.07.2024, складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, гігієни праці, праці (а.с. 5-9);

випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10);

наказом №23/01/2023 від 23.01.2023 про прийняття з 23.01.2023 на посаду водія ОСОБА_2 (а.с. 11);

повідомленням ДПС України про прийняття на роботу ОСОБА_2 , із квитанцією №2 (а.с. 16);

наказом №27/02/2024 від 27.02.2024 про припинення з 27.02.2024 трудового договору з водієм ОСОБА_2 , у зв`язку із смертю на підставі п.8-2 ч.1 ст.36 КЗпП (а.с. 11);

трудовим договором від 23.01.2023 (а.с. 12-14);

посадовою інструкцією водія (а.с. 15);

повідомленням ДПС України про прийняття на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 16-17);

табелем обліку використання робочого часу за 01.02.2024-29.02.2024 (а.с. 18);

наказом про відрядження водія ОСОБА_2 №09/02/2024 від 09.02.2024 (а.с. 18);

табелем використання робочого часу за 01.02.2024 (а.с. 19).

Суд бере до уваги також всі надані ОСОБА_1 копії документів:

Правил внутрішнього трудового розпорядку;

письмового зобов`язання ОСОБА_2 з підписом про ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку; письмового зобов`язання іншого працівника ( ОСОБА_6 );

наказу про прийняття на роботу ОСОБА_4 № 21/06/2024 від 21.06.2024, повідомлення про прийняття на роботу ДПС України, квитанції;

наказу про прийняття на роботу ОСОБА_3 №21/06/2024/1 від 21.06.2024, повідомлення про прийняття на роботу ДПС України, квитанції;

наказу про прийняття на роботу ОСОБА_6 №01/06/2024 від 01.06.2024, повідомлення про прийняття на роботу ДПС України, квитанції;

табеля обліку використання робочого часу за 01.07.2024-31.07.2024.

Проте суд дійшов висновку, що надані документи не спростовують висновків про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Так, здійснивши аналіз ч.4 ст. 24 КЗпП суд доходить висновку, що обов`язковою передумовою допуску працівника до роботи є укладення з ним трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Суд погоджується із доводами ОСОБА_1 в частині спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності в першій частині порушення, поза як таке вчинено 24.01.2023 і з цього часу про нього повинно бути відомо Державній податковій службі України (про що свідчить квитанція №2). Доказів допущення порушень в цій частині щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Водночас, зазначене не впливає на висновки суду про вчинення інших порушень.

Зокрема суд не погоджується із доводами ОСОБА_1 щодо інформованості водія ОСОБА_2 за ч.1 ст.29 КЗпП в усній формі про умови встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, оскільки такі доводи не можуть бути підтверджені жодним доказом. Водночас посилання на встановлення п`ятиденного робочого тижня, з двома вихідними днями (суботою та неділею), з тривалістю робочого дня з 09:00 18:00 не узгоджується із юридичним фактом моменту настання смерті водія ОСОБА_2 , під час його відрядження 27.02.2024 о 05 год. у селі Бідовіце Кошацького краю Словацької Республіки, в транспортному засобі ТзОВ «Транспортні системи». Тому суд дійшов висновку про допущення триваючого порушення, яке так і не було усунуто роботодавцем, а припинено лише 27.02.2024, із настанням смерті водія.

Водночас, суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_1 ставиться в провину відсутність в Правилах внутрішнього трудового розпорядку чіткого режиму роботи для працівників підприємства. Доводи ОСОБА_1 про те, що працівники, у тому числі й ОСОБА_2 , шляхом підписання Зобов`язань підтверджують свою інформованість про режим роботи та тривалість робочого часу саме з 09:00 до 18:00, не знаходить свого підтвердження. Більш того, п.5.3.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку, на якому ОСОБА_1 акцентує увагу суду, містить припис лише про те, що «робота за гнучким графіком не звільняє працівників від обов`язку брати участь у загальних заходах (нарадах, тощо), що можуть призначатися з 09:00 до 18:00». При цьому, суд не знаходить жодного іншого положення в наданих 05.08.2024 ОСОБА_1 . Правилах внутрішнього трудового розпорядку, спрямованого на встановлення чіткого режиму роботи для працівників підприємства. Зазначене порушення є триваючим, існувало станом на момент перевірки та продовжувало існувати станом на надання письмових пояснень, а отже й надалі породжує невизначеність щодо умов праці, прав та обов`язків працівників. А тому не може недооцінюватися судом, поза як може призвести до аналогічних чи інших негативних наслідків.

Також суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на табель обліку робочого часу іншого працівника ( ОСОБА_5 ) та за інший період (з 01.07.2024 по 31.07.2024), оскільки вони не спростовують правильних висновків акта перевірки в частині порушень, допущених щодо ОСОБА_2 .

Крім цього, в порушення ч.5 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», де закріплено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин, перевіркою встановлено, а ОСОБА_1 не спростовано, що водію ОСОБА_2 впродовж січня лютого 2024 року не надано жодного вихідного дня, чим порушено його право на відпочинок. Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 демонструє суду свою обізнаність із вимогами Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, втім суд не може не звернути увагу на вибірковості застосування вимог. Зокрема, при застосуванні пп.е) п.2.1. розділу 2 Положення ОСОБА_1 повністю ігнорується п.5.4, яким встановлено, що тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше 45 послідовних годин. Тож, контролюючим органом взято до уваги недотримання мінімального обов`язкового гарантованого щотижневого безперервного відпочинку водія і встановлено факт його порушення.

Отже, зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33КУпАП суд враховує характер та обставини вчиненого, суспільну небезпеку правопорушення в галузі охорони праці, особу порушника, його майновий стан та ступінь вини.

Разом з тим, відповідно до ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з ч. 5 ст.4 Закону України«Про судовийзбір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605,60 гривень

Керуючись ст. ст.1,7,9,23,33,40-1,268,283,284 КУпАП суддя, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307-308КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд міста Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Баран О. І.