Ухвала

від 14.08.2024 по справі 308/13359/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13359/24

1-кс/308/4798/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072030000036 від 17 квітня 2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, -

в с т а н о в и в:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання, в якому орган досудового розслідування просить накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 2123280500:01:001:0019 загальною площею 0,094 га, цільове, відомості щодо вартості у витягу відсутні, шляхом заборони відчужувати вказаний об`єкт.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024072030000036 від 17 квітня 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Надалі, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного переправлення осіб через держаний кордон України з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , розробили протиправний механізм переправлення осіб через державний кордон України відповідно до якого, особи призовного віку від 18 до 60 років, який обмежено виїзд за кордон, перетинають кордон поза межами пункту пропуску до країн Європейського Союзу осіб.

З метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , підшукали особу, яка мала намір незаконно перетнути державний кордон України з метою виїзду до країн Європейського Союзу, а саме - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (який діяв під контролем правоохоронних органів).

Так встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , маючи на меті незаконно переправити ОСОБА_7 через державний кордон України проінструктував ОСОБА_8 (який діяв під контролем правоохоронних органів) про те, щоб він передав ОСОБА_7 , що йому необхідно з`явитись до м. Ужгорода, де на декілька днів необхідно буде винайняти житло, до моменту здійснення переправи, та грошові кошти, які необхідно оплатити за перетин кордону ОСОБА_8 повинен отримати від ОСОБА_7 та тримати в себе до окремої вказівки.

Надалі, 18.05.2024 близько 12:00 год. за вказівками ОСОБА_5 , ОСОБА_8 забрав ОСОБА_7 з м. Ужгорода та доставив до Берегівського району, а саме в готель «Вілла Вікторія».

В подальшому 18.05.2024 близько 16:30 год. ОСОБА_8 за вказівками ОСОБА_5 прибув до м. Ужгорода, а саме до паркувального майданчику супермаркету «Сільверленд», що розташований за адресою АДРЕСА_1 , де за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_4 , якому передав ідентифіковані грошові кошти у сумі 7000 доларів США, за сприяння у переправленні ОСОБА_7 через державний кордон України.

Після цього 24.05.2024 о 12:40 год. за адресою АДРЕСА_2 у закладі «Коуа rеstro-bаr» ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_5 , де останній повідомив йому, що ОСОБА_7 успішно переправлено за межі України за що ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 залишок грошових коштів у сумі 500 доларів США, які ОСОБА_5 сказав залишити у його транспортному засобі, на якому він приїхав та, передавши грошові кошти, ОСОБА_5 поїхав у невідомому напрямку.

Окрім того, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», маючи на меті отримати грошові кошти за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного переправлення осіб через держаний кордон України з корисливих мотивів, продовжили функціонування попередньо розробленого протиправного механізму переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якого особи призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, перетинали кордон поза межами пункту пропуску до країн Європейського Союзу.

З метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_5 , діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , самостійно та за допомогою ОСОБА_8 (який діяв під контролем правоохоронних органів) повторно підшукали особу, яка мала намір незаконно перетнути державний кордон України з метою виїзду до країн Європейського Союзу, а саме - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (який діяв під контролем правоохоронних органів).

Так встановлено, що ОСОБА_5 , діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , маючи на меті незаконно переправити ОСОБА_9 через державний кордон України проінструктував ОСОБА_8 про те, щоб він передав ОСОБА_9 , що йому необхідно прибути до м. Берегово де на декілька днів необхідно буде винайняти житло, до моменту здійснення переправи. Однак у зв`язку з обставинами прибути в м. Берегово не вдалось можливим, тому ОСОБА_9 зупинився в м. Мукачево.

В подальшому, 23.06.2024 близько 10:30 ОСОБА_8 (діючи під контролем правоохоронних органів) за вказівками ОСОБА_4 прибув до м. Ужгорода, а саме до паркувального майданчику супермаркету «Сільверленд», що розташований за адресою АДРЕСА_1 , де за попередньою домовленістю зустрівся з ним та передав ідентифіковані грошові кошти у сумі 7500 доларів США, за сприяння у переправленні ОСОБА_9 через державний кордон України.

Після чого, 23.06.2024 за вказівками ОСОБА_5 , ОСОБА_8 забрав ОСОБА_9 з м. Мукачево та доставив до м. Берегово, де поселив в готель «Жайворонок», перебуваючи в якому ОСОБА_9 наступного дня, а саме 24.06.2024 було переселено в окрему філію від готелю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », що також у м. Берегово.

Надалі, 26.06.2024 близько 09:15 год. до ОСОБА_9 через додаток «Телеграм» зателефонувала невстановлена на даний час особа та надала номер мобільного оператора « НОМЕР_1 », яким як встановлено користується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , і сказала перетелефонувати йому. Зв`язавшись з ОСОБА_10 останній повідомив ОСОБА_9 , що йому необхідно приїхати за адресою АДРЕСА_3 . Через деякий час, того ж дня, прибувши за вказаною адресою ОСОБА_9 зателефонував за номером « НОМЕР_2 », яким користується ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та зустрівшись з ним, останній провів ОСОБА_9 до квартири АДРЕСА_3 , де вже перебували ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , які також очікували здійснення незаконного переправлення через державний кордон України та ОСОБА_9 залишився на вказаній квартирі.

Після цього, перебуваючи у приміщенні вищевказаної квартири, особам було повідомлено невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою, що невдовзі, а саме 28.06.2024 або 29.06.2024 буде здійснено їхнє переправлення через державний кордон України, однак протиправну діяльність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було викрито та 29.06.2024 їх було затримано працівниками правоохоронних органів.

29.06.2024 було затримано на підставі ст. 615 КПК України гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

29.06.2024 гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Також санкцією частини 3 статті 332 КК України передбачено конфіскацію майна, що є додатковою підставою для накладення арешту на наявне у фігурантів кримінального провадження майно.

В ході досудового розслідування встановлено майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , а саме земельна ділянка з кадастровим номером 2123280500:01:001:0019 загальною площею 0,094 га.

Враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.

У судове засідання прокурор не з`явився, про час і місце розгляду клопотання був належним чином повідомлений. Прокурор через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглянути клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

У відповідності до ч.2 ст.172 КПК України з метою збереження забезпечення арешту майна, розгляд клопотання здійснюється без повідомлення власника майна.

На підставі ч. 1 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.

Як встановлено слідчим суддею, слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072030000036 від 17 квітня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході досудового розслідування в органу досудового розслідування виникла потреба у зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2123280500:01:001:0019 загальною площею 0,094 га.

29.06.2024 гр. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у власності ОСОБА_4 знаходиться об`єкт нерухомого майна земельна ділянказ кадастровимномером 2123280500:01:001:0019загальною площею0,094га.

Так, санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Дослідивши подане клопотання матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, враховуючи, що санкція статті передбачає обов`язкове покарання у вигляді конфіскації майна, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт та з метою забезпечення можливої конфіскації майна особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та недопущення, зокрема, відчуження такого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072030000036 від 17 квітня 2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 2123280500:01:001:0019, загальною площею 0,094 га, шляхом заборони відчужувати вказаний об`єкт.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1