Рішення

від 15.08.2024 по справі 205/11990/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 205/11990/23

(2/199/2101/24)

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

15.08.2024

м. Дніпро

справа №205/11990/23

провадження № 2/199/2101/24

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.10.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2021120897, за яким Банк надав кредит в розмірі 2813,32 грн. строком до 26 жовтня 2020 року зі сплатою фіксованої процентної ставки 0,01% від суми кредиту.

16.12.2021 АТ «ОТП Банк» та позивач уклали Договір факторингу №16/12/21, за яким право вимоги перейшло до ТОВ «Аваліст». Оскільки позичальник взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 16.12.2021 має заборгованість перед банком в розмірі 40209,25 грн., з яких: 26000 грн. - заборгованість за основним боргом; 3220,69 грн. - проценти за користування кредитом; 16,74 грн. - комісія; 739,18 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 130,14 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів; 2914,22 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 523,59 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, яку позивач просить стягнуть з відповідача, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 справу передано по підсудності до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Подорець О.Б.

Ухвалою суду від 15.03.2024 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду надано заяву щодо розгляду справи за відсутності представника позивача, просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена упостанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.10.2018 АТ "ОТП БАНК" та відповідач уклали кредитний договір №2021120897.

Відповідно до укладеного договору №2021120897 від 26.10.2018 банк надав, а позичальник отримав кредит в розмірі 2813,32 грн., строком до 26 жовтня 2020 року, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 0% від суми Кредиту (пункт 1.1. Кредитного договору) та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних (пункт 1.2. Кредитного договору). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів - згідно Графіку платежів (пункт 1.3. Кредитного договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що підписанням кредитного договору позичальник заявив та гарантував, зокрема, що: ознайомлений з паспортом кредиту, отримав примірник Кредитного договору з усіма додатками, в тому числі Графік платежів, інформований про умови кредитування, втому числі з умовами відповідальності, отримав послуги банку з видачі Кредиту (пункт 1.4. Кредитного договору), надав згоду на відступлення права вимоги за Кредитним договором (пункт 4. Кредитного договору).

Судом також встановлено, що 16.12.2021 між АТ «ОТП банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» укладено Договір факторингу №16/12/21.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що умовами Договору факторингу встановлено: (і) Клієнт (первісний кредитор) передає, а Фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованої, (іі) за договором факторингу фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами; (ііі) боржник - фізична особа, що уклала з клієнтом кредитний договір, не виконує свої зобов`язання зазначеним договором, а також будь-які представники боржника, фінансові та майнові поручителя, повірені, правонаступники, інші особи, що взяли на себе обов`язок виконати (повністю або частково) зобов`язання замість боржника, дані про яких передані фактору відповідно до умов договору, кредитний договір - договір про надання кредиту (відкриття кредитної лінії), що укладений між клієнтом боржником, у відповідності до якого клієнт надав боржнику грошові кошти (кредит) в розмірі та умовах, встановлених договором, а боржник зобов`язався повернути кредит та сплатити процентів, також додаткові угоди до цих договорів, інші договори та угоди, що укладалися з метою забезпечення виконання зобов`язання боржником, право вимоги - право грошової вимоги клієнта до боржника строк платежу за якою настав (наявна вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла на підставі укладених між клієнтом та боржниками кредитних договорів, та підтверджуються документацією реєстр боржників - погоджена сторонами форма реєстру боржників з переліком їх особистих даних (ім`я, прізвище, по-батькові, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов`язань кожного боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності клієнта, разом з додатком у електронному вигляді бази даних. Форма реєстру боржників наведена у додатку №1 до цього договору - (пункт 2.1. Договору факторингу).

Договір факторингу №16/12/21 підписаний електронним цифровим підписом, відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразові ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Представник позивача зазначає, що відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а саме у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач згідно реєстру боржників №1 до договору факторингу, станом на 16.12.2021 має заборгованість по кредитному договору в розмірі 40209,25 грн., з яких: 26000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту; 14209,25 грн. - сума заборгованості за відсотками по кредиту.

Проте суд не погоджується з даним твердженням представника позивача та звертає увагу на наступне.

Згідно акту-приймання передачі реєстру боржників №1 по договору факторингу №16/12/21 від 16.12.2021 вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3 Договору Факторингу №16/12/21 від 16.12.2021 реєстр боржників у кількості 5751.

Суд звертає увагу на те, що на даному акті міститься посилання, що сторони підписали даний акт електронним підписом та електронною печаткою АТ «ОТП БАНК», проте на даному акті відсутні дані щодо підпису даного акту уповноваженими особами ТОВ "ФК"АВАЛІСТ" та електронною печаткою ТОВ "ФК"АВАЛІСТ" .

Крім того надання в матеріалах справи інформації про наявність у уповноважених осіб сторін електронного підпису та електронних печаток не свідчить, що дані особи використали свій ЕП та електронну печатку для підпису договору факторингу.

Також в якості доказу до позову надано реєстр боржників №1 до договору факторингу №16/12/21 від 16.12.2021 із зазначенням П.І.Б. відповідача та його суми заборгованості.

При безпосередньому дослідженні даного доказу судом встановлено, що надано лише витяг з реєстру боржників №1 до договору факторингу №16/12/21 від 16.12.2021 відносно лише відповідача.

Проте суд вважає даний доказ неналежним та недопустимим, оскільки даний документ не завірений належним чином, а саме не підписаний уповноваженою особою як клієнта так і фактора.

Доказів того, що на даний документ накладено електронний підпис уповноважених осіб сторін та електронної печатки сторін суду не надано.

Будь-яких відміток про застосування ЕП на документі немає.

Дані факти дають суду підстави ставити під сумнів як суму боргу так і взагалі факт відступлення права вимоги по боргу відповідача.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач по даному договору факторингу набув права вимоги до відповідача по боргу не надано, як і не надано суду витяг реєстру боржників до даного договору факторингу який засвідчений як клієнтом який передає так і фактором який отримує, що дало б змогу встановити законність пред`явлення позовних вимог в тому обсязі, що зазначений в позові.

Суд позбавлений можливості підтвердити належними доказами факт переходу права вимоги до відповідача по боргу саме в тій сумі, яка зазначена в позові представником позивача, оскільки із до суду надано лише кредитний договір. Ані паспорт кредиту, ані графік платежів, ані розрахунку, до позову не надано. Із умов кредитного договору вбачається, що кредит надано у сумі 2813,32 грн., тоді як сума заборгованості за основною сумою кредиту визначена у розмірі 26000 грн.

Аналізуючи вищевикладене у суду немає можливості за наявності наданих позивачем доказів перевірити відповідність заявленої суми боргу відповідача сумі боргу яку була переуступлена первісним кредитором.

За змістом ст. ст.55,124 Конституції Українитаст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Частиною 1ст. 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В абзаці другому частини другоїст. 639 ЦК Українивизначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ч. 1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зіст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу положеньст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Устатті 3 Закону «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зістаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п. 12, 13 ч.1ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідност. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК Українивизначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положеньст. 81 ЦПК Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно положеньст. 13 ЦПК Українизакріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За встановлених судом обставин та наданих доказів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно дост. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 15 серпня 2024 року.

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст», код ЄДРПОУ 39628752, місцезнаходження вул. Деревлянська, буд. 10А, м. Київ, 04119.

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останне відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя О.Б.Подорець