Рішення

від 14.08.2024 по справі 183/7031/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7031/24

№ 2/183/3264/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» про:

- стягнення з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати на 11 червня 2024 року в сумі 70 085 грн 91 коп та середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 01 червня 2024 року по 08 липня 2024 року в сумі 37056 грн 61 коп,

в с т а н о в и в:

05 липня 2024 року позивач звернулась до суду з цим позовом, переданим головуючому судді 09 липня 2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» (надалі відповідач-2, ПГРЕ ДГП «Укргеофізика») 01 серпня 1989 року. Наказом № 19 від 03 червня 2024 року позивача звільнено за угодою сторін, п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) на підставі поданої нею заяви з роботи в Придніпровській геофізичній розвідувальній експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА». На момент звільнення позивача Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» має заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 11 червня 2024 року в сумі 70085,91 грн. На чисельні звернення позивача з приводу виплати заборгованості по заробітної платі, Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» посилається на відсутність належного фінансування з боку Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА». У зв`язку з наявністю заборгованості по заробітній платі, яка утворилася при звільнені, позивач вимушена звернутися до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку. Також вказує, що у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку складає 37056,61 грн = ((5 247,24 + 17 787,86) 23 035,1 грн / 23 дні = 1 001,53 грн х 37 днів = 37 056,61 грн.

Постановленою суддею ухвалою від 09 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Недоліки позовної заяви усунуто 11 липня 2024 року.

12 липня 2024 року постановленою суддею ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Встановлено строк на подання відзиву. Ухвалу суду відповідачам направлено до електронного кабінету та отримано ними 17 липня 2024 року.

01 серпня 2024 року Державним геофізичним підприємством «УКРГЕОФІЗИКА» (надалі - відповідачем-1) подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить закрити провадження у справі. В обґрунтування відзиву вказує те, що Відповідно до п. 7.3 Положення про Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», затвердженого наказом від 03 жовтня 2018 року № 116, Експедиція несе відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати працівникам. Заборгованість із виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій. Крім того, згідно п. 2.1.1. Галузевої угоди між Державною службою геології та надр України і Всеукраїнською профспілкою працівників геології, геодезії та картографії, Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них, зміцнення економічного стану підприємств, збільшення обсягів договірних робіт та інвестицій. Повідомляємо суд, що заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 70 085,91 грн станом на дату подання відзиву перерахована Придніпровською геофізичною розвідувальною експедицією на зарплатний рахунок ОСОБА_1 . Іншої заборгованості ОСОБА_1 згідно бухгалтерських даних не обліковується.

Постановленою судом ухвалою від 14 серпня 2024 року у задоволенні заяви Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» про закриття провадження у справі відмовлено.

Станом на 14 серпня 2024 року відзив на позовну заяву від відповідача-2, відповідь на відзив до суду не надходили, що з урахуванням доказів повідомлення сторін про відповідні процесуальні дії та з огляду на надані ними докази, враховуючи положення ч. 3 ст. 279 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, дослідивши докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Надана суду копія наказу (розпорядження) № 43 про прийняття на роботу від 01 серпня 1989 року /а.с.6/, копії трудової книжки НОМЕР_1 /а.с.5/, свідчить, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» 01 серпня 1989 року.

Наказом (розпорядженням) Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» № 19 від 03 червня 2024 року /а.с.6, зворот/ ОСОБА_1 звільнено з ПО ІГМ техніка І кат. за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі поданої заяви. Також суд звертає увагу, що підставою звільнення в трудовій книжці вказано: звільнено за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (Наказ № 19 від 03 червня 2024 року). На день звільнення посада позивача вказана, як «Технік І категорії Партії обробки інтерпретації геофізичних матеріалів».

Згідно з копіями довідок за підписами начальника та головного бухгалтера Експедиції від 01 липня 2024 року про доходи та про виплачену заробітну плату /а.с.8, 8, зворот/, станом на 26 червня 2024 року доходи у виді заробітку позивача становили: липень 2023 року 5725,18 грн, з яких виплачено 3 300,00 грн; серпень 2023 року 6 402,53 грн, з яких виплачено 4426,81 грн; вересень 2023 року 5 687,14 грн, з яких виплачено 2 500,00 грн; жовтень 2023 року 6 195,91 грн, з яких виплачено 2 437,79 грн; листопад 2023 року 6 111,99 грн, з яких виплачено 5 801,90 грн; грудень 2023 року 5 215,87 грн, з яких виплачено 2 745,31 грн; січень 2024 року 7 984,24 грн, з яких виплачено 2 783,28 грн; лютий 2024 року 7 194,39 грн, з яких виплачено 0,00 грн; березень 2024 року 8 694,74 грн, з яких виплачено 1 580,00 грн; квітень 2024 року 5 895,58 грн, з яких виплачено 8 768,93 грн; травень 2024 року 5247,24 грн, з яких виплачено 0,00 грн; червень 2024 року 17 787,86 грн, з яких виплачено 0,00 грн. Загалом за період липень 2023 року червень 2024 року нараховано доходів у розмірі 88 142,67 грн, з яких виплачено 34 344,02 грн.

При цьому, згідно з копією довідки Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» № 137 від 17 червня 2024 року, підписаної начальником Придніпровської ГРЕ ОСОБА_1 дійсно працювала в Придніпровській ГРЕ на посаді техніка І кат. та заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі перед нею станом на 11 червня 2024 року становить 70085,91 грн /а.с.10/.

01 серпня 2024 року Державним геофізичним підприємством «УКРГЕОФІЗИКА» подано у копії платіжну інструкцію № 407 від 31 липня 2024 року, згідно з якою з рахунку платника ПГРЕ ДГП «Укргеофізика» на рахунок отримувача - АТ «УКРСИББАНК» НОМЕР_2 перераховано кошти у розмірі 70 085,91 грн з призначенням платежу: заробітна плата та аванси за лютий 2023 року червень 2024 року ПГРЕ ДГП «Укргеофізика» згідно відомості № 47 /а.с.26/.

31 липня 2024 року АТ «Укрсиббанк» виконано відомість від 31 липня 2024 року про нарахування коштів № 47, згідно з якою ПГРЕ ДГП «Укргеофізика» перерахована заробітна плата та аванси за лютий 2023 року червень 2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) НОМЕР_2 в розмірі

70 085,91 грн, про що свідчить надана суду копія відомості № 47 з відміткою банку про виконання /а.с.27/.

Таким чином убачається наявність спору щодо стягнення заборгованості внаслідок невиплати заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Щодо заборгованості з заробітної плати.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України визначено підстави припинення трудового договору, зокрема п. 1 передбачено, що підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 статті 94 КЗпП України передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, лежить на працедавцеві.

Так, позивачем поданою довідкою Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» № 7 від 17 червня 2024 року, відомостями про дохід та про виплату заробітної плати № 155 від 01 липня 2024 року доведено, що заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі перед нею станом на 11 червня 2024 року становить 70085,91 грн.

Водночас наданими відповідачем-1 доказами доведено, що після звернення позивача з позовом та під час розгляду справи заборгованість із заробітної плати перед позивачем сплачена відповідачем-2 31 липня 2024 року. Позивачка не оскаржила докази на підтвердження факту отримання нею заробітної плати, відповідь на відзив не подала.

Відтак, суд приходить висновку, що в цій частині позову відсутні підстави для його задоволення через добровільне, однак не своєчасне, виконання відповідачем-2 обов`язку зі сплати заробітної плати позивачеві.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, роботодавець зобов`язаний виплатити йому у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Усі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, індексація, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Розмір середнього заробітку обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок № 100).

Відповідно до абзаців 1, 4, 5, 7 - 9 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку. Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Згідно з абзацами 1, 3, 4 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Однак, відповідно до ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51). На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п`ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. П`ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою

Відповідно до ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум (правова позиція, наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/9865/20 від 21 червня 2022 року).

Суд зауважує, що відповідачами не надано робочого графіку позивачки, графіку роботи підприємства. У свою чергу, позивачкою не доведено, як кількість, так і тривалість її роботи у понаднормовий час, періоди перебування у тимчасовій непрацездатності, відпустках. Позивачка у позові вказує, що у вказаний період вона працювала. У відзиві такі посилання відповідачем-1 не спростовані, як не спростовано і наданій позивачкою розрахунок середнього заробітку, його складові, обставини щодо нарахування сум, включених у заробіток позивачки. Відповідачем-2 право на подання відзиву не реалізовано.

Таким чином, з урахуванням положень пунктів 2 та 8 Порядку № 100 суд висновує, що середня заробітна плата позивачки, яка використовується при обрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні повинна бути обрахована від виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому позивачку звільнено (червню 2024 року), та які є останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи позивачки, тобто за травень та квітень 2024 року. Так, згідно з наданою позивачкою довідкою, її дохід за вказані місяці роботи становив суму в розмірі 11142,82 грн (квітень 2024 року 5 895,58 грн, травень 2024 року 5 247,24 грн). Кількість робочих днів за вказаний період 45 (22 та 23). Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становить 247,62 грн (11142,82 / 45).

При цьому суд ураховує, що позивачка просила стягнути середній заробіток за період з 01 червня 2024 року по 08 липня 2024 року. Однак, позивачку звільнено 03 червня 2024 року, остаточно заборгованість з заробітної плати відповідачем-1 сплачена 31 липня 2024 року, а норми ст. 117 КЗпП України, які передбачають стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, під час розгляду судом трудових спорів превалюють над засадами диспозитивності.

Відтак, періодом, за який підлягає нарахуванню середній заробіток за час затримки розрахунку є 03 червня 2024 року (день звільнення) 31 липня 2024 року включно (день фактичної виплати усієї суми заробітної плати). Кількість робочих днів за вказаний період становить 43 робочих дні (20 у червні та 23 у липні). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 10647,66 грн (247,62 грн * 43 робочих дні).

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача-2 на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість в розмірі 10647,66 грн. У задоволенні іншої частини позову належить відмовити.

При цьому доводи ДГП «Укргеофізика», що заборгованість з виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій та те, що Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них не є належними та допустимими доводами для висновку про допустимість, необхідність в демократичному суспільстві обмеження конституційного права позивача, передбаченого ст. 43 Конституції України, на своєчасне одержання винагороди за працю.

Також суд висновує, що між сторонами виник спір щодо порушення роботодавцем обов`язку виплатити належні звільненому працівникові суми та спірні правовідносини виникли 03 червня 2024 року в день звільнення позивачки, а тому відповідальність за порушення законодавства про працю несе саме роботодавець, який є ПГРЕ ДГП «Укргеофізика» та саме з якого просить стягнути заборгованість позивач.

Судові витрати, згідно зі статтею 141 ЦПК України у частині, в задоволенні якої відмовлено, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору положеннями Закону України «Про судовий збір» компенсуються за рахунок держави. В частині позову, в якій позовні вимоги задоволені, враховуючи сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 червня 2024 року по 31 липня 2024 року у розмірі 10647 (десять тисяч шістсот сорок сім) гривень 66 копійок.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 14 серпня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1 Державне геофізичне підприємство «УКРГЕОФІЗИКА»; код в ЄДРПОУ 01432761; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мирошниченко Євгенії, буд. 10;

відповідач-2 Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА»; код в ЄДРПОУ 01432730; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Спаська, буд. 7-Д.

Суддя Д. О. Парфьонов