Рішення

від 15.08.2024 по справі 625/100/24

КОЛОМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 625/100/24

Провадження № 2/625/58/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року Коломацький районний суд Харківської області

в складі: головуючого-судді Лосєва Д.К.,

за участю секретаря Рахімової О.Б.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Різуненкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, в якій просила скасувати арешт, накладений постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по виконавчому провадженню № 33251477) про арешт майна боржника від 11.07.2012.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частина земельної ділянки, кадастровий номер 6323280600:06:000:0009, розташована за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Різуненкове, а також частина будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що відповідно до заповіт від 25 листопада 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сипачовою І.М., ОСОБА_2 залишив все своє майно позивачці.

Також позивчка зазначила, що для вступу у спадщину є перешкоди, а саме наявність арешту майна, накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 04.07.2012 року у виконавчому провадженні № 33251477 на все майно, яке належало померлому.

Листом Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь, з якої вбачається, що виконавче провадження ВП № 33251477 закінчено на підставі п. 2 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»(за відсутністю у боржника майна) та виконавче провадження було завершено, а оригінали виконавчого провадження знищені та в архів відділу не зберігаються.

Отже, оскільки на даний час відсутні підстави для подальшого обтяження нерухомого майна, у зв`язку із тим, що виконавче провадження було закрито, а повторно виконавчі документи для виконання не пред`являлися та строк для їх пред`явлення минув, вважає за необхідне зняти вказане обтяження та арешт майна.

Враховуючи вищевикладене просила суд задовольнити її позов.

Позивачкав судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила задовольнити позов про зняття арешту.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, надали пояснення.

За таких обставин, на підставіст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані позивачем та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідност. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбаченихст. 16 ЦК Україниспособами.

Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 (а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 05 березня 1982 року ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

З заповіту від 25 листопада 2022 року, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сипачовою І.М. вбачається, що ОСОБА_2 зробив розпорядження, яким заповів ОСОБА_1 все своє майно де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право (а.с. 17).

В силу положеньстаттей 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог частини 1статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як вбачається з відповіді Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сипачової І.М. ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщина або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з наявністю арешту, який накладено на майно, яке належало померлому ОСОБА_2 (а.с. 22)

Також з вказаної відповіді вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 .

З відповіді Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29.12.2023 № 11973-20 вбачається, що виконавче провадження ВП № 33251477 закінчено на підставі п. 2 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»(за відсутністю у боржника майна) та виконавче провадження було завершено. Також відповідач у відповіді повідомив, що на даний час оригінали виконавчого провадження № 33251477 знищені та в архіві Відділу не зберігаються. Тому скасувати арешт майна боржника та заборону на його відчуження, накладеного на підставі постанови Ленінського ВДВС Харківського МУЮ не вбачається можливим. (а.с. 28).

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України, частини першоїстатті 15 ЦК Україникожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першоїстатті 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес); нормативно-правовий акт № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першійстатті 4 ЦПК Українита інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений устатті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України,ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб передбачений законом, зокремаст. 16 ЦК Україниабо у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно дост. 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Статтею 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожнафізичнаабоюридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом абозагальними принципами міжнародного права.Згідно ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У силу вимог ч. 5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 317 ЦК Українипередбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно дост. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Згідно до ч.1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протииправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Відповідно ізст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК Україниє обов`язковоюдля суду.

Відповіднодо п.2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ№ 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадкахособа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк або іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

В пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» вказано, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченостаттею 60 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

В позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права.

Так, права позивача порушені, оскільки остання не може оформити спадкових прав після смерті свого чоловіка, зокрема отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну померлому квартиру, у зв`язку з наявністю арешту.

Разом з тим, існування на даний час підстав для такого обтяження судом не встановлено.

Відтак, існування на даний час обтяження у виді накладення арешту на нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_1 порушує спадкові права позивача як спадкоємця щодо оформлення свої спадкових прав.

Відповідно до ч. 2ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. ч . 1, 2, 3ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

При цьому суд враховує, що право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту(обтяжень)накладених на майно,порушується право власності позивача, внаслідок чого остання позбавлена можливості щодо оформлення своїх спадкових прав, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги щодо зняття арешту з нерухомого майна є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265ЦПК України,ст. ст.41,55,124 Конституції України, ст. ст.16,316,317,319,321,328 ЦК України,ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна- задовольнити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна померлого ОСОБА_2 , який було накладено Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №33251477 від 04 липня 2012 року, номер запису про обтяження 9978446 (спеціальний розділ) від 11 липня 2012 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справипротягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач:Холодногірсько-Новобаварського відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,ЄДРПОУ 41430678,місцезнаходження:м. Харків,вул. Полтавський шлях,46.

Повне судове рішення складено 15.08.2024.

Суддя: Д.К. Лосєв