Рішення

від 29.04.2024 по справі 757/20040/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20040/23-ц

Пр. № 2-8333/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Остапчук Т.В.,

при секретарі - Гаманюк О.С.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальні кореспонденти» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростувати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 , звернулася до суду із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальні кореспонденти» (надалі по тексту - Відповідач) про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростувати. В своєму позові Позивач просить визнати недостовірною, такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що поширена ТОВ «Спеціальні кореспонденти» ІНФОРМАЦІЯ_3. у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5/; зобов`язазати ТОВ «Спеціальні кореспонденти», спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом публікації вище (перед початком) тексту зазначеної статті на веб-сайті інтернет-видання «Спеціальні кореспонденти», де опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 та особа з рядом підозр за роздачу землі під час війни» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5/, тим самим розміром та кольором шрифту, яким відображається на інтернет-сторінці текст статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» та принести публічні вибачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з Відповідача витрати понесені Позивачем судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2023 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2023 р. відкрито провадження у справі та визначено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

В судовому засідані представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 13 гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції. Рекомендація Rec (2004)61259.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до абзацу першому п.9 того ж Пленуму зазначено, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична особа або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст.16, 277 Цивільного кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3. на веб-порталі «Спеціальні кореспонденти» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5/ була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7». До статті долучено фото Позивач, на розміщення якої Позивач згоди не давав. Назву статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» на думку Позивача, не можна оцінювати без змісту самої публікації. Слово «Псевдоадвокат» вказує на те, що заголовок є висновком автора, який зроблений на підставі даних, які наведені в спірній публікації. Позивач вважає, що наведена інформація, ніби то ОСОБА_4 згідно з Єдиним реєстром адвокатів України є адвокатом (свідоцтво № 00131, видане Радою адвокатів Львівської області 11.01.2019 р.). Керівником стажування публікації вказаний ОСОБА_5 . Також у статті зазначено, що згідно даними ЄРАУ зараз повноваження ОСОБА_6 як адвоката призупинені, щоб не привертати зайвої уваги.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит представника позивача - адвоката Фігурського В.М. скеровані в Раду адвокатів Львівської області вих. № 92 від 18.04.2023 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області 14.03.2001 р., немає статусу адвоката.

При цьому у відповіді зазначено, що до Ради адвокатів Львівської області надійшло звернення ВХ.№423 від 29.03.2023 р. від директора Інформаційного агентства «ТОВ «Спеціальні кореспонденти» Шатнього О.В. наступного змісту: «Під час підготовки матеріалів, виникла необхідність в отриманні інформації щодо адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво № 001312, видане Радою адвокатів Львівської області 11.01.2019 р.» та поставлено ряд запитань щодо проходження ним стажування. Оскільки в Єдиному реєстрі адвокатів України дійсно обліковується адвокат ОСОБА_2, свідоцтво № 001312, видане Радою адвокатів Львівської області 11.01.2019 р., Рада адвокатів Львівської області підтвердила його статус як адвоката.

Разом з тим, згідно листа Ради адвокатів Львівської області адресованого директору Інформаційного агентства ТОВ «Спеціальні кореспонденти» Шатньому О.В, № 93 від 18.04.2023 р., повідомлено, що опублікована ними стаття «ІНФОРМАЦІЯ_7» від ІНФОРМАЦІЯ_3. за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5/ містить недостовірну інформацію стосовно адвоката ОСОБА_2 який є повною тезкою згаданої ТОВ «Спеціальні кореспонденти» особи, а поширена інформація про адвоката ОСОБА_2. містить неправдиву інформацію, вводить в оману суспільство та знівечує ділову репутацію не тільки адвоката ОСОБА_2 але і Ради адвокатів Львівської області. Вказано, що ТОВ «Спеціальні кореспонденти» не перевіряючі фактів, за відсутності належних та допустимих доказів, створили в суспільстві уявлення про те, що Рада адвокатів Львівської області порушує вимоги закону та видає свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам без достатніх правових підстав, нехтуючи встановленим порядком.

У згаданому листі Рада адвокатів Львівської області висунула вимоги спростувати недостовірну інформацію щодо адвоката ОСОБА_2. та Ради адвокатів Львівської області у такий же спосіб, у який вона була поширена, принести публічні вибачення та притягнути відповідальну за поширення недостовірну інформацію особа до дисциплінарної відповідальності.

Також, стаття містить наступні висловлювання: « нас інформує про те, що станом на сьогодні ГУ Держгеокадастру у Львівській області під керівництвом ОСОБА_6 є у часником 157 відкритих судових проваджень щодо земельних ділянок. Тобто, це свідчить про кричущу некомпетентність керівництва обласного ДЗК, а також про наявність системних зловживань при передачі земельних ділянок».

На думку, Позивача, під цими словами Відповідач, без надання жодних доказів, безпідставно, необґрунтовано та за відсутності посилань на конкретні факти звинувачує начальника ГУ Держгеокадастру у Львівський області у некомпетентності.

Позивач вказує, на те що стаття також містить інформацію (дослівно): «03 квітня 2023 року Шевченківським районним судом міста Львова зареєстровано справу щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та його дружиною (справа № 466/3126/23, судді ОСОБА_7 ). Таким чином ОСОБА_2 намагається приховати своє майно та уникнути конфіскації відповідно до санкцій тих статей Кримінального кодексу України, згідно з якими йому оголошено підозру». До статті долучено скріншот із веб-сайту судової влади, згідно якого справа № 466/3126/23, суддя Білінська Г.Б., сторони - відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_8 , предмет спору - розірвання шлюбу.

Такі висловлювання порушують права Позивача, гарантовані ст. 62 Конституції України та перевищують межі допустимої критики, принижують ділову репутацію Позивача, який очолює орган виконавчої влади. Також особиста репутація ОСОБА_2 поміж іншим, впливає й на репутацію очолюваного ним Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, начальником якого є Позивач.

Окрім наведеного, у статті розповсюджено і оприлюднено інформацію про Позивача, яка не відповідає дійсності та наносить шкоду його особистим немайновим правам.

Згідно ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування інформації.

Згідно вищевказаної норми закону, його об`єктивною стороною передбачено одночасну наявність таких складових елементів, як недостовірність поширеної інформації та її порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст).

У розумінні згаданих норм, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному, політичному житті, і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Оцінюючи зміст висловів відповідача та поширену ним інформацію, суд робить висновок, що викладена інформація носить стверджувальний характер, не є оціночним судженням, оскільки містить конкретну інформацію відносно позивача, наприклад, відповідач в своїй публікації стверджує, що « ІНФОРМАЦІЯ_4», що на думку суду, відносно позивача не є оціночним судженням, а є фактичними твердженнями про ті чи інші події, які суд визнає недостовірними та негативними щодо позивача, оскільки через такі твердження складається явно негативна думка про нього, як про людину.

Позивачем в достатній мірі доведено, що такі твердження є неправдивими, мають наклепницький характер та є такими, що наносять шкоду діловій репутації позивача, а доказів зворотного з боку відповідача суду надано не було.

Суду також доведено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в ній містяться відомості про події, та факти, які не відповідають дійсності чи перекручені.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що зазначена вище інформація, поширена відповідачем - є недостовірною і такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково. В частині принесення публічних вибачень відмовити, оскільки згідно рекомендацій п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

При цьому, відповідно до п.25 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Зобов`язання відповідача визнання інформації недостовірною та її спростувати в мережі інтернет, де була вона і опублікована, і тому не потребувє публічних вибачень.

На підставі ст.ст. 15, 16, 23, 201, 275, 277 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальні кореспонденти» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростувати, - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та, такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що поширена ТОВ «Спеціальні кореспонденти» ІНФОРМАЦІЯ_3. у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5/.

В іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ТОВ «Спеціальні кореспонденти», 01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 1/27, оф. 409, код ЄДРПОУ 42166707

Суддя Т.В. Остапчук