Постанова

від 15.08.2024 по справі 579/1072/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м.Суми

Справа №579/1072/23

Номер провадження 22-ц/816/976/24, 22-ц/816/1094/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

розглянув у порядку письмового позовного провадження апеляційні скарги Комунального підприємства «Київпастранс»

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року, у складі судді Придатка В.М., ухваленого в м. Кролевець, Сумської області, повний текст якого виготовлено 29 січня 2024 року,

на додаткове рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 01 лютого 2024 року, у складі судді Придатка В.М., ухваленого в м. Кролевець, Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працює слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду в філії КП «Київпастранс» автобусний парк №8. 10 квітня 2022 року між ним та командиром добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 укладено контракт добровольця територіальної оборони, за умовами якого доброволець бере на себе зобов`язання, зокрема, виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог визначених Законом України «Про основи національного спротиву», Положення про добровольчі формування територіальних громад, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449. Наказом відповідача від 20 квітня 2022 року №86/ВК філії КП «Київпастранс» Автобусний парк №8, він відповідно до ч.1 ст.119 КЗпП України, з 10 квітня 2022 року у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони увільнений від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків, на підставі контракту добровольця територіальної оборони від 10 квітня 2022 року.

Після укладення контракту він виконує обов`язки добровольця територіальної оборони безоплатно, згідно з умовами контракту. Будучи увільненим від роботи, він з 20 квітня 2022 року отримував за місцем роботи середній заробіток. Починаючи з 19 липня 2022 року, відповідач не виплачує йому заробітної плати, чим порушує його право на оплату праці та на гарантований державою соціальний захист для добровольців територіальної оборони.

Вважає припинення нарахування та виплати йому середнього заробітку за час виконання ним державних або громадських обов`язків, як добровольцем територіальної оборони, безпідставним та неправомірним і просив стягнути середній заробіток за час із 19 липня 2022 року по день звернення з позовом.

Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час з 19 липня 2022 року по травень 2023 року в сумі 193128 грн 00 коп. без урахування нарахувань на заробітну плату.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час з 19 липня 2022 року по травень 2023 року у сумі 193128 грн 00 коп. без урахування нарахувань на заробітну плату.

Суд допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у справі, які складаються з судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які попередньо визначені у сумі 8000 грн, а остаточно будуть встановлені судом на підставі доказів, котрі стороні позивача належить подати до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.

Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь держави судовий збір у сумі 1931 грн 28 коп.

Додатковим рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 01 лютого 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Київпастранс» задоволено.

Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн 00 коп.

Будучи незгодним з вказаними судовими рішеннями, КП «Київпастранс» подало апеляційній скарги, в який посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційної скарги вказує на те, що нарахування середнього заробітку позивачу було припинено з 19 липня 2022 року на підставі наказу від 29 липня 2022 року, виданого у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», за яким з 19 липня 2022 року роботодавець зобов`язаний зберігати лише робоче місце й посаду за працівниками, яких увільнено від роботи на час військової служби.

Вважає, що позивачем в даній справі обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, оскільки вимог про скасування наказу від 29 липня 2022 року про припинення виплати середнього заробітку на час перебування в ДФТГ ним не заявлялося.

Наголошує на тому, що заява про заміну неналежного відповідача була подана позивачем з недотриманням строків, визначених ст. 51 ЦПК України.

Як на підставу для скасування додаткового рішення та відмову у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, відповідач посилається на те, що під час судового розгляду, представник відповідача не робила заяви про подання доказів понесення витрат на професійну допомогу, у визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки. Заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, разом із доказами на підтвердження понесення цих витрат, надійшли на адресу суду лише 24 січня 2024 року, тобто поза межами визначеного процесуальним законодавством. Крім того, ця заява та відповідні докази не були направлені відповідачу, чим позбавлено можливості на подання заперечень щодо розміру цих витрат.

Позивачем в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України (у редакції, яка діяла станом на час вирішення питання призначення апеляційної скарги до розгляду), справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а на додаткове рішення слід відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 24 липня 2015 року працює в у філії КП «Київпастранс» автобусного парку №8 на посаді слюсаря з ремонту автомобілів 5 розряду до ремонтної майстерні (а.с.75).

Наказом по філії КП «Київпастранс» автобусний парк №8 №18 від 01 березня 2022 року було оголошено простій працівникам філії, в тому числі позивачу (п.1.3 наказу, а.с.165-170).

10 квітня 2022 року ОСОБА_1 уклав контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 Камнєвим С.М. (а.с.9). При цьому за змістом контракту, укладеного за формою, затвердженою наказом Міністерства оборони України №84 від 07 березня 2022 року, контракт укладено «на час виконання державних та/або громадських обов`язків», за змістом контракту (абз.3 п.1) доброволець добровільно бере на себе зобов`язання виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу. Контракт укладено строком на три роки.

Наказом по філії КП «Київпастранс» автобусний парк №8 № 86/ВК від 20 квітня 2022 року ОСОБА_1 , т.5021 слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду з 10 квітня 2022 року увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків на підставі ч.1 ст.119 КЗпП України (а.с.76). Підпис про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом у наданій суду копії відсутній.

Згідно з наказом №235/ВК від 29 липня 2022 року, у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 119 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, припинено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , слюсарю з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду, з 19 липня 2022 року (а.с.77). Підпис про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом у наданій суду копії відсутній.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №534 від 12 серпня 2022 року, ОСОБА_1 з 10 квітня 2022 року зарахований до членства у добровольчому формуванні Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» та залучений до охорони громадського порядку на території м.Кролевець (а.с.15).

Згідно довідки добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» №83 від 03 квітня 2022 року, ОСОБА_1 залучений до виконання завдань територіальної оборони на підставі контракту №514 від 10 квітня 2022 року, заробітної плати в ДФТГ не отримує, умови контракту виконує належним чином, не допускає порушень (а.с.14).

Згідно довідки добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» №47 від 01 березня 2023 року, ОСОБА_1 з 16 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року виконував бойове завдання в складі добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» (а.с.17).

Згідно довідки добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» №63 від 16 березня 2023 року, ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року по 15 березня 2023 року виконував бойове завдання в складі добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» (а.с.16).

Згідно витягу з персональних даних Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 , протягом травня та червня 2022 року сума середнього заробітку, яка виплачувалася позивачу, становила 18879 грн 52 коп. (а.с.19).

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 №81 від 11 вересня 2023 року, середньогодинна заробітна плата складала 107 грн 27 коп., середньоденна заробітна плата складала 858 грн 16 коп. (а.с.99).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством жодних змін до ч.1 ст.119 КЗпП України з 20 квітня 2022 року, коли за позивачем було закріплено збереження робочого місця та середнього заробітку, не відбувалося, законних підстав для скасування нарахування і виплати середнього заробітку, призначених на підставі вказаної норми Кодексу, не існувало, наказ № 86/ВК від 20 квітня 2022 року не був у встановленому порядку змінений чи скасований, даний наказ підлягав виконанню стосовно ОСОБА_1 і після 19 липня 2022 року. Тому, припинення збереження середнього заробітку позивачу суперечить приписам частини першої статті 119 КЗпП України і порушило право позивача на отримання середнього заробітку під час виконанням ним обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

У частинах 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з п. 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабміну від 29 грудня 2021 року № 1449 (далі - Положення № 1449), членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Відповідно до п. 21 Положення № 1449 контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони.

Наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 березня 2022 року № 307/37643 затверджено форму контракту добровольця територіальної оборони (далі - контракт).

У преамбулі форми контракту зазначено, що командир з одного боку, а доброволець з іншого боку, на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, КЗпП України, відповідно до Закону України від 27 січня 2022 року № 2024-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення завдань та основ підготовки і ведення національного спротиву» та Положення № 1449, уклали контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з пунктом 3 форми контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Наказом в.о. директора філії КП «Київпастранс» автобусний парк №8 від 20 квітня 2022 року №86/ВК ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної громади з 10 квітня 2022 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є добровольцем добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб», яке не є військовим формуванням ЗСУ.

Стаття 1 Закону України «Про основи національного спротиву» містить визначення таких термінів: територіальна оборона, доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України, добровольче формування територіальної громади.

Отже, на громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України. На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни, зокрема до КЗпП України.

Норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та Форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів ДФТГ, зокрема, і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.

Частиною 1 статті 119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть виконуватись у робочий час.

Відповідно до п. 3 Положення № 1449 командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей. Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення № 1449).

Таким чином, саме командири ДФТГ мають здійснювати, зокрема і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно визначеного роботодавцем режиму) дні.

Залучення до такого добровольчого формування не є військовою службою, однак укладання такого контракту слід розглядати, як один із способів виконання громадянином України свого конституційного обов`язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України.

З аналізу зазначених вище норм права, слід дійти висновку про те, що, оскільки працівник, залучений до добровольчого формування територіальної громади, виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, то, згідно з положенням частини першої статті 119 КЗпП України, такому працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Слід зазначити, що з 19 липня 2022 року набрали чинності норми Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), якими, зокрема, внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, в якій слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

За умовами ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) громадяни України, прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_1 є добровольцем добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб», яке не є військовим формуванням ЗСУ, який виконує державні або громадські обов`язки у робочий час, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що на позивача розповсюджуються гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП України.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП України, поширюються на позивача та порушені відповідачем.

Видача в.о. директора філії КП «Київпастранс» автобусний парк №8 29 липня 2022 року наказу №235/ВК про припинення з 19 липня 2022 року нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 не свідчить про правомірність таких дій, оскільки на роботодавця обов`язок проводити виплату працівникам, за час виконання державних та громадських обов`язків, середнього заробітку покладено вимогами ч. 1 ст. 119 КЗпП України. Тому, не оскарження позивачем в судовому порядку вказаного наказу не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не вбачає істотних порушень норм процесуального права судом першої інстанції, у зв`язку з задоволенням заявленого представником позивача клопотання про заміну неналежного відповідача. Правовий статус філії КП «Київпастранс» автобусний парк №8, зокрема те, що вона входить до складу КП «Київпастранс» та не є юридичною особою, позивачу стало достеменно відомо з поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та додатків до нього.

Крім того, колегія суддів вважає, що постановлення судом першої інстанції ухвали про заміну неналежного відповідача, сприяло ефективному захисту права на судовий захист. Порушень прав відповідача колегією суддів не встановлено, так як судом першої інстанції забезпечено його право ознайомитися з матеріалами справи, участь представника в судових засідань та висловлення своїх заперечень проти задоволення позовних вимог.

Разом з тим, за змістом ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення, зокрема, зазначаються: висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; розподіл судових витрат.

Зазначення в резолютивній частині рішення суду про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат у справі, які складаються з судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які попередньо визначені у сумі 8000 грн, а остаточно будуть встановлені судом на підставі доказів, котрі стороні позивача належить подати до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, суперечить вимогам ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у резолютивній частині рішення викладається саме остаточне рішення суду щодо розподілу між сторонами понесених судових витрат та подальшого його уточнення, зокрема шляхом ухвалення додаткових рішень в цій частині, нормами ЦПК України не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції, з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити, виключивши четвертий абзац резолютивної частини цього рішення.

Колегія суддів погоджується з додатковим рішення суду, а доводи апеляційної скарги відповідача вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, які були понесені в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, за змістом частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 наведено попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які складалися з 8000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, які просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу було надано:

договір про надання правничої допомоги від 27 квітня 2023 року, укладеного між адвокатом Сомок О.А. та ОСОБА_1 , умовами якого передбачено, що за роботу, виконану адвокатом, замовник сплачує винагороду, а саме: за надання юридичних консультацій, підготовку та складання позовної заяви, складання запитів адвоката, процесуальних документів - з розрахунку 1000 грн за 1 годину витраченого адвокатом часу; за участь у судовому розгляді цивільної справи в Кролевецькому районному суді - 5000 грн (а.с. 208);

акт виконаних робіт від 22 січня 2024 року, яким адвокат та позивач погодили, що на виконання договору адвокатом було надано консультацію, кількість годин - 30 хв., вартістю 500 грн 00 коп., підготовка позовної заяви (аналіз законодавства та судової практики, складання заяви), кількість годин 2 год. 30 хв., вартістю 2500 грн та участь у судовому засіданні - вартістю 5000 грн (а.с. 207);

квитанція до прибуткового ордеру №2 від 27 квітня 2023 року, про прийняття адвокатом від ОСОБА_1. 3000 грн (а.с. 206);

квитанція до прибуткового ордеру №1 від 22 січня 2024 року, про прийняття адвокатом від ОСОБА_1. 5000 грн (а.с. 205).

Докази понесення судових витрат позивачем були подані до суду через систему електронний суд 23 січня 2024 року, а не 24 січня 2024 року, як зазначав відповідач, тобто у визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки.

КП «Київпастранс» зареєстроване в системі Електронний суд, а тому представник своєчасно міг ознайомитися з поданою представником позивача заявою та відповідними доказами, надавши свої заперечення до дати призначеного судового засідання - 01 лютого 2024 року.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано визначені витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами в сумі 8000 грн 00 коп., що відповідають ступеню складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, витраченому адвокатом часу у зв`язку з наданням правової допомоги, а також узгоджується з принципом співмірності та розумності судових втрат.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення суду задовольнити частково, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на додаткове рішення суду залишити без задоволення.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року змінити, виключивши з його резолютивної частини четвертий абзац наступного змісту:

«Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати у справі, які складаються з судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які попередньо визначені у сумі 8000 грн, а остаточно будуть встановлені судом на підставі доказів, котрі стороні позивача належить подати до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.»

В іншій частині рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов