Постанова

від 08.08.2024 по справі 909/965/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р. Справа №909/965/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представниківвід:

скаржника - Пшеничний Б.Я. (самопредставництво) - в режимі ВКЗ;

ДП "ІНФОРМАЦІЯ_5" - ОСОБА_12. (керівник) та ОСОБА_13. (без належних повноважень);

боржника - Римарук Ю.І. (адвокат) - в режимі ВКЗ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_11. (самопредставництво);

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх. ЗАГС №01 - 05/1382/24)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2024 (повний текст - 29.04.2024, суддя Стефанів Т.В.)

у справі №909/965/20

за заявою Приватного підприємства "Поділля-2008"

до боржника Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_4", м.Івано- Франківськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Ухвалою суду від 12.02.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ткачука О. В.

12.02.2021 на вебсайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Івано-Франківської області провадження у справі № 909/965/20 про банкрутство ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3".

11.03.2024 на адресу суду надійшла заява Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Подана заява державного виконавця обґрунтована тим, що в результаті вжитих заходів при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 43824756 про стягнення з боржника заборгованості на користь держави та на користь поточних кредиторів, встановлено, що ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2" має заборгованість перед ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" в розмірі 10 072 392, 60 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 23.04.2024, зокрема, у задоволенні заяви Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником - відмовив.

Ухвала суду у вказаній частині мотивована тим, що заява державного виконавця подана в інтересах конкурсних кредиторів, а звернення стягнення на грошові кошти, які належать ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2", суперечить положенням ст. 41 КУзПБ, яка передбачає задоволення вимог кредиторів виключно в межах провадження у справі про банкрутство.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Івано-Франківським відділом ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, в якій він просить скасувати ухвалу суду від 23.04.2024 в частині відмови у задоволенні заяви Івано-Франківського відділу ДВС про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, та прийняти нове рішення, яким подану заяву задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на такі обставини:

- на виконанні у ДВС перебуває зведене виконавче провадження №43824756 до боржника, до якого приєднано 83 виконавчих проваджень на загальну суму 38 620 071, 36 грн;

- частина із вказаних виконавчих проваджень стосуються стягнення заборгованості із боржника на користь, зокрема осіб, які є поточними кредиторами в межах справи про банкрутство ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3". На вказані вимоги не поширюється дія мораторію, а тому такі можуть бути задоволені в межах зведеного виконавчого провадження;

- державним виконавцем встановлено, що ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2" має заборгованість перед боржником в розмірі 10 072 392, 60 грн. Відтак стягнення цієї суми заборгованості в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» дасть змогу погасити заборгованість боржника в межах зазначеного вище зведеного виконавчого провадження.

Арбітражна керуюча Нестіна О.В. та ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" подали відзиви на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1, 4 ст .263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Згідно із ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Як вбачається з додатків до відзиву боржника, ним долучено докази надіслання копії відзиву апелянту та арбітражній керуючій. Докази надіслання копії відзиву іншим учасникам у справі відсутні.

До відзиву арбітражної керуючої долучено докази надіслання копії такого ГУ ДПС в Івано-Франківській області, Міністерству оборони України, боржнику та апелянту. Доказів надіслання копії відзиву іншим учасникам у справі не надано.

Враховуючи відсутність доказів надіслання усім учасникам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення вказаних відзивів без розгляду.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України, учасниками у справі подано не було.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.) відкладено розгляд справи №909/965/20 на 08.08.2024.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Кравчук Н.М. з 08.08.2024 по 16.08.2024, розпорядженням керівника апарату суду №126 від 07.08.2024 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №909/965/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 у склад колегії суддів для розгляду справи №909/965/20 внесено зміни: замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Плотніцького Б.Д.

08.08.2024 в судове засідання з?явилися представники ІНФОРМАЦІЯ_1 та ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2". Представник апелянта та боржника взяли участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказані представники навели доводи та заперечення по суті спору та щодо доводів апеляційної скарги.

Інші учасники у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Водночас арбітражною керуючою Нестіною О.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із її перебуванням у відпустці за межами України.

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об`єктивно унеможливлюють проведення судового засідання, а наведені арбітражною керуючою у клопотанні обставини не відповідають зазначеним критеріям.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання арбітражної керуючої про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 336 ГПК України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Щодо застосування ст. 336 ГПК України Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 сформовано правовий висновок за яким, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Отже, подана в порядку ст. 336 ГПК України виконавцем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

При цьому важливим є те, що факт наявності заборгованості не обов`язково має бути підтверджено судовим рішенням. Якщо немає такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з`ясувати обставини не пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16.

На підтвердження заявлених вимог 08.04.2024 державним виконавцем подано до суду клопотання про долучення до справи ряду документів (письмових доказів), зокрема, копію акту прийому передачі матеріальних цінностей між ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" та ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 01.06.2019 та копію акту звірки розрахунків ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" на 01.06.2019.

Як вбачається із листа Управління корпоративного менеджменту від 22.04.2024, колишнім головним бухгалтером боржника ОСОБА_1 після її звільнення, документи бухгалтерського обліку підприємства по акту прийому-передачі не передавались, дозвіл на викопіювання та передачу третій особі документів, власником яких вона не являється, не надавався. Зазначені документи у боржника відсутні.

Крім того, подані державним виконавцем копії документів затверджені не належним чином, без печатки та визначення приймаючої особи з боку ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, державний виконавець зазначив про відсутність у нього оригіналів поданих документів, а саме: акту прийому передачі матеріальних цінностей від 01.06.2019 між ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" та ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2" та акту звірки розрахунків ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3" станом на 01.06.2019.

Згідно з ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа.

Суд першої інстанції, встановивши відсутність оригіналів документів, поданих державним виконавцем, а також врахувавши заперечення учасників справи щодо відповідності поданих державних виконавцем копій документів їх оригіналам та добросовісності їх отримання, дійшов висновку законного та обґрунтованого висновку про неможливість врахування та надання правової оцінки зазначеним вище доказам.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство (КУзПБ) мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є пропорційне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника із дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду від 27.10.2021 затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "ІНФОРМАЦІЯ_4", серед яких визнано і кредиторами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..

Ухвалою суду від 06.07.2022 встановлено черги задоволення визнаних судом вимог кредиторів ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3", Західний апеляційний господарський суд постановою від 08.12.2022 змінив у частині встановлення черговості задоволення визнаних судом вимог кредиторів боржника, виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

- ОСОБА_1 у розмірі 475 254, 29 грн. та 4540, 00 грн. судового збору - 1 черга;

- ОСОБА_2 у розмірі 276 106, 56 грн - 1 черга;

- ОСОБА_6 у розмірі 431 037, 98 грн та 4540, 00 грн судового збору, з яких: 274 258, 95 грн. - 4 черга, 161 319, 03 грн - 1 черга;

- ОСОБА_7 у розмірі 221 001, 92 грн - 1 черга;

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області у розмірі 4 925 478, 70 грн - 2 черга та 4540, 00 грн. судового збору - 1 черга;

- ОСОБА_3 у розмірі 250 533, 55 грн - 1 черга;

- Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у розмірі 15 272, 98 грн - 2 черга та 4540, 00 грн судового збору - 1 черга);

- Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у розмірі 28 414, 65 грн - 6 черга та 4540, 00 грн судового збору - 1 черга;

- ОСОБА_8 у розмірі 307 883, 63 грн, з яких: 220 836, 39 грн - 4 черга та 87 047, 24 грн -. 6 черга;

- Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у розмірі 122 156 691, 70 грн та 9080, 00 грн судового збору, з яких: 71 017 191, 14 грн - 3 черга, 179 679, 43 грн - 2 черга, 50 959 821, 13 грн - 6 черга, 9080, 00 грн - 1 черга;

- ПП "Енергія Захід" у розмірі 151 891, 80 грн - 6 черга та 4540, 00 грн - 1 черга;

- ОСОБА_9 у розмірі 119 971, 61 грн - 1 черга;

- ОСОБА_5 у розмірі 285 577, 65 грн та 4540, 00 грн судового збору - 1 черга;

- ОСОБА_4 у розмірі 307 692, 00 грн та 4540, 00 грн судового збору - 1 черга;

- ОСОБА_10 у розмірі 18 511, 02 грн - 1 черга;

- Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у розмірі 321 475, 87 грн та 4540, 00 грн судового збору, з яких: 6 199, 36 грн - 2 черга, 295 276, 51 грн - 6 черга та 4540, 00 грн - 1 черга;

- Державної екологічної інспекції у Тернопільській області у розмірі 1 841 388, 26 грн - 4 черга та 4540, 00 грн судового збору - 1 черга;

- ПП "Поділля-2008" у розмірі 240 217, 33 грн - 4 черга та 21 020, 00 грн судового збору - 1 черга.

Так, відповідно до ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. При цьому, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі, зокрема:

- пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;

- пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;

- арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Правовий висновок, наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Тлумачення сукупності цих приписів дає підстави для висновку, що особа, яка заявляє грошові вимоги до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог через набуття статусу кредитора (конкурсного, поточного, забезпеченого) виключно з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів (ст. 64 КУзПБ) та встановлених спеціальним законом обмежень виконання боржником зобов`язань перед кредиторам, зокрема мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство.

Встановлення зазначених обставин є першочерговим при вирішенні питання про можливість задоволення заяви державного виконавця щодо стягнення грошових коштів, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

При цьому, відповідно до ч. 3, 5 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж та у разі виконання рішень у немайнових спорах, а також забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи наведене вище, проаналізувавши заяву державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, колегія суддів зазначає, що для задоволення вказаної заяви необхідно встановити, до якого виду кредиторських вимог належать вимоги осіб, заборгованість яких буде погашена в межах зведеного виконавчого провадження, оскільки задоволення вимог кредиторів поза межами процедури банкрутства можливе у виняткових випадках, зокрема, якщо вимоги, які повинні бути задоволені є поточними або спрямовані на виплату заробітної плати.

Так, в судовому засіданні державний виконавець вказав на те, що після звернення стягнення на грошові кошти, які належать ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2", погашенню підлягатимуть, зокрема, грошові вимоги поточних кредиторів.

Разом з тим, як вбачається із ухвали суду від 06.07.2022, яка змінена постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, про затвердження реєстру вимог кредиторів та встановлення черги задоволення визнаних судом вимог кредиторів ДП "ІНФОРМАЦІЯ_3", кредитори, гроші вимоги яких, за твердженням державного виконавця, буде погашено в межах зведеного виконавчого провадження є у відповідних частинах одночасно конкурсними та поточними.

Колегія суддів звертає увагу, що у поданій державним виконавцем заяві не виокремлено розмір грошових вимог кожного кредитора за поділом на конкурсні, поточні грошові вимоги та вимоги по невиплаченій заробітній платі. Відтак наведена у заяві державного виконавця інформація не надає суду можливості встановити правильність виділення грошових вимог кредиторів, які, без порушення вимог законодавства про банкрутство, будуть задоволені поза межами процедури банкрутства в порядку вчинення виконавчих дій.

Спеціальним законом про банкрутство (КУзПБ), передбачено певну процедуру набуття особами, які мають грошові вимоги до боржника, статусу кредитора, виключно, дотримання якої є обов`язковою підставою задоволення таких вимог у процедурі банкрутства з урахуванням визначених законом особливостей, залежно від підстав, часу виникнення та черговості задоволення вимог.

Тому особа, що не набула статусу кредитора за правилами КУзПБ, за виключеннями встановленими цим кодексом не може вимагати задоволення її грошових вимог у справі про банкрутство. Разом з тим, із поданої державним виконавцем заяви вбачається, що в межах зведеного виконавчого провадження перебувають на виконанні виконавчі документи за заявами, зокрема, осіб, які не є кредиторами в межах цієї справи про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за своєю суттю виконавче провадження та процедура банкрутства є різними процедурами, які прямо не пов`язані між собою, мають різні механізм правового регулювання та мету.

Водночас при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17.

Системний аналіз відповідних норм ГПК України та КУзПБ дає підстави стверджувати, що саме норми КУзПБ найбільш повно та точно врегульовують правовідносини щодо стягнення за грошовими вимогами до особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство /неплатоспроможність/, регламентують підстави і порядок їх заявлення, визнання господарським судом та задоволення у процедурі банкрутства таких вимог.

Стаття 336 ГПК України є загальною нормою відносно спеціальних норм статей 39, 41, 45, 60 КУзПБ, що визначають підстави та виключний порядок реалізації грошових вимог у справі про банкрутство, отже, ініціювання виконавцем чи стягувачем звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, стосовно такої відкрито провадження у справі про банкрутство, за заявою в порядку ст. 336 ГПК України, не забезпечить можливості задоволення таких грошових вимог у процедурі банкрутства, адже суперечить зазначеним вище приписам спеціального закону, тому не є ефективним способом захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні та не відповідає його меті, що може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви. Правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що державний виконавець просив задоволити заяву про звернення стягнення на грошові кошти ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2" у розмірі 10 072 392, 60 грн з метою погашення заборгованості боржника перед поточними кредиторами та з виплати заробітної плати.

Як встановлено апеляційним господарським судом у судовому засіданні, розмір поточних грошових вимог кредиторів, які можуть бути задоволені під час вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження є значно меншим, ніж розмір грошових коштів, які державний виконавець просить стягнути із ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2". При цьому, державний виконавець не зазначає точної суми, яка потрібна для задоволення вимог поточних кредиторів та погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, так як і не обґрунтовує необхідність звернення стягнення на грошові кошти у межах зведеного виконавчого провадження у розмірі 10 072 392, 60 грн.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти ДП "ІНФОРМАЦІЯ_2", які належать боржнику у цій справі.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, з огляду на що, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2024 у справі №909/965/20 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2024.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

О.С. СКРИПЧУК