Постанова

від 12.08.2024 по справі 916/2705/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2705/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Таран С.В., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В;

Представники сторін:

Прокурор Коломійчук І.О.;

Від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області Демура Р.В.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ Іноземцев О.В.;

Від Південного офісу Держаудитслужби не з`явився;

Від Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 (про відмову в забезпеченні позову)

по справі №916/2705/24

за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

до відповідачів: Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ

про припинення правовідносин за договором та стягнення

(суддя місцевого господарського суду: Ю.С. Бездоля, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 по справі №916/2705/24 у задоволенні заяви Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення пзову за вх.№2-1022/24 від 18.06.2024 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Керівник Ізмаїльської окрудної прокуратури Одеської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 по справі №916/2705/24 скасувати та ухвалити нове рішення про вжиття заходів забезпечення позову.

Прокурор вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства України, постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому ухвала підлягає скасуванню.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що вимоги окружної прокуратури про застосування запропонованих заходів забезпечення позову є розумними, обґрунтованими та адекватними позовним вимогам, між заходами та вимогами існує логічний зв`язок, а також обмеження, передбачені вказаними заходами, не виходять за межі виконання спірного Договору та мають на меті лише призупинення виконання сторонами своїх зобов`язань. Застосування заходів обґрунтовується тим, що частину грошових коштів у розмірі 44883,49 грн. вже сплачено за спірним Договором та існує реальна можливість здійснення подальшої оплати у зв`язку із виділенням коштів з Державного бюджету.

Також апелянт звертає увагу, що заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані виключно з виконанням спірного Договору та не виходять за межі позовних вимог. Саме вказані заходи спроможні забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів держави у даній справі.

Прокурор вказує, що у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

На переконання прокурора, зважаючи на практику суду, хоча заявлений позов є майновим лише в частині стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 44883,49 грн., а переважну суму за Договором у розмірі 211995 116,51 грн. на теперішній час не сплачено, то незастосування заходів забезпечення позову може призвести до подальшої часткової або повної сплати коштів за договором №1К/23 під час розгляду позову в суді та до необхідності збільшувати позовні вимоги, що в свою чергу призведе до затягування процесу розгляду справи, або подання у подальшому нового позову.

Крім того, апелянт зазначає, що заходи забезпечення позову хоча і обмежать тимчасово права відповідачів, але не більше ніж необхідно для захисту інтересів держави, відновлення яких у найбільшій мірі можливе саме завдяки застосуваню заходів запропонованих прокурором.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 по справі №916/2705/24; призначено розгляд справи №916/2705/24 за апеляційною скаргою Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 на 12.08.2024 року об 11-30 год; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 21.06.2024 по справі №916/2705/24.

18.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 21.06.2024 по справі №916/2705/24.

22.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку із перебуванням суддів учасників колегії Колоколова С.І. та Савицького Я.Ф. у відпустках з 29.07.2024 по 30.08.2024 розпорядженням керівника апарату суду №338 від 08.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2705/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 08.08.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Таран С.В., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 прийнято справу №916/2705/24 за апеляційною скаргою Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі.

В судовому засіданні прокурор просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Представники відповідачів заперечували проти доводів скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники позивачів в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників позивачів, за наявними у справі матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ, в якому просить суд:

- припинити правовідносини між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ, які виникли внаслідок укладення договору №1К/23 від 28.11.2023 про закупівлю робіт Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл-Кілія-Вилкове, міст на км 37+985;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ на користь Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області безпідставно сплачені кошти у сумі 44883,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, зокрема, що проведення Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області відкритих торгів та взяття за їх результатами бюджетного зобов`язання (укладення договору) здійснено без відповідних бюджетних асигнувань, а отже договір №1К/23 від 28.11.2023, на переконання прокурора, не відповідає вимогам ч.3 ст. 48 БК України, а тому вказане, за твердженнями прокурора, свідчить про нікчемність спірного договору.

Разом з позовною заявою до суду від Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову за вх.№2-1022/24 від 18.06.2024, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов Договору підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ;

- заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за Договором підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг, виконання робіт за Договором підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ.

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, зокрема, наступне:

- щодо заходу забезпечення позову шляхом заборони Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору №1К/23 від 28.11.2023 прокурор вказує, що на момент укладання Договору №1К/23 від 28.11.2023 ні в Державному бюджеті України на 2023 рік, ні в місцевому бюджеті Ізмаїльської міської ради на 2023 рік не передбачалось коштів саме на капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-16-07 Ізмаїл-Кілія-Вилкове, міст на км 37+985 вартістю 212040000 грн.; у зв`язку з викладеним, на думку прокурора, створюється хибне уявлення про достатність підстав для реєстрації бюджетних зобов`язань в органах Державного казначейства; з листів ГУ Державної казначейської служби в Одеській області за договором №1К/23 від 28.11.2023 зареєстровано бюджетні фінансові зобов`язання у сумі 44883,49 грн., які оплачено 06.02.2024; прокурор зауважує, що станом на дату звернення із даним клопотанням за договором №1К/23 від 28.11.2023 вже здійснено оплату на суму 44883,49 грн., які виділено з місцевого бюджету Ізмаїльської міської територіальної громади; перерахування коштів, які виділено з державного бюджету, не здійснювалось; прокурор вказує, що заборона територіальному органу Держказначейства України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком відповідача-1, пов`язані з виконанням нікчемного договору №1К/23 від 28.11.2023, не дозволить відповідачу-1 в подальшому вільно розпорядитися наявними на зазначеному у договорі рахунку бюджетними коштами, що є ефективним та справедливим способом захисту державних інтересів;

- прокурор зазначає, що переважну суму по Договору №1К/23 від 28.11.2023 у розмірі 211995116,51 грн. на теперішній час не сплачено, та у разі подальшої часткової або повної сплати коштів за договором під час розгляду даного спору призведе до необхідності збільшувати позовні вимоги, що в свою чергу призведе до затягування процесу або подання у подальшому нового позову; прокурор звертає увагу, що для розрахунків за договором відповідачем-1 використовується розрахунковий рахунок, який обслуговується в Державній казначейській службі України;

- щодо заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області здійснювати платежі за Договором №1К/23 від 28.11.2023, прокурор вказує на те, що умовами спірного Договору та законодавства передбачено обов`язок відповідача-1 прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх; у разі звернення підрядника з позовом до суду про стягнення з відповідача-1 основного боргу та задоволення позовних вимог, відповідач-1 буде зобов`язаний сплатити також з Державного бюджету судовий збір; прокурор зауважує, що застосування зазначеного виду забезпечення не є втручанням у договірні відносини та господарську діяльність сторін договору з огляду на нікчемність спірного договору;

- щодо заборони ТОВ РОСТДОРСТРОЙ здійснювати надання послуг, виконання робіт за Договором 1К/23 від 28.11.2023 прокурор звертає увагу, що у випадку задоволення позову прокурора відповідач-1 буде змушений компенсувати відповідачу-2 вартість робіт за договором, які на дату відшкодування можуть бути навіть більшими аніж на дату укладення договору; таким чином, на думку прокурора, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення; окрім того прокурор вважає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання (насамперед грошових) відповідачами за нікчемним договором у спірних правовідносинах до вирішення спору по суті, а вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 по справі №916/2705/24 у задоволенні заяви Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області за вх.№2-1022/24 від 18.06.2024 відмовлено.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що в даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовною вимогою немайнового характеру (припинення правовідносин за договором) та похідною від неї вимогою майнового характеру (стягнення безпідставно сплачених коштів). Господарський суд вважає, що в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначив, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Господарський суд вказав, що предметом спору у даній справі є припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ, які виникли внаслідок укладення Договору №1К/23 від 28.11.2023 про закупівлю робіт та стягнення безпідставно сплачених коштів. Так, під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Надаючи оцінку запропонованим прокурором заходам забезпечення позову, а саме: забороні Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору підряду №1К/23 від 28.11.2023, забороні Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором підряду №1К/23 від 28.11.2023 та забороні Товариству з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг, виконання робіт за договором підряду №1К/23 від 28.11.2023, господарський суд зазначив, що обґрунтовуючи необхідність застосування вказаних заходів забезпечення прокурор вказує на факт нікчемності спірного Договору №1К/23 від 28.11.2023, разом з тим, господарський суд перевіривши запропоновані прокурором заходи забезпечення на предмет їх доцільності, адекватності та співмірності звертає увагу, що обставина нікчемності правочину судом буде підтверджена чи спростована при розгляді справи по суті в мотивувальній частині судового рішення, а тому прокурором не обґрунтовано належними доказами необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які просить прокурор.

Окрім того, господарський суд вважає, що у даному випадку заходи забезпечення позову, про які просить прокурор, фактично призводять до блокування господарської діяльності відповідачів, і, що за умови на даний час недоведеності наявності порушень у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчить про неспівмірність цих заходів та порушуватиме збалансованість інтересів учасників справи. Також, заборона виконання робіт за договором може ускладнити виконання відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань за вказаним договором в подальшому (у випадку відмови у задоволенні позову). Обраний прокурором спосіб забезпечення позову фактично є спонуканням сторін на невиконання умов договору при тому, що на даний час у відносинах сторін діє презумпція правомірності правочину.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, предметом апеляційного перегляду у даному разі є наявність або відсутність правових підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Тобто, положення зазначеної статті пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Отже, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Судова колегія зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову у немайнових спорах є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20, від 27.12.2022 року у справі №916/1324/22).

Водночас, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі на момент прийняття оскаржуваної ухвали є вимоги немайнового характеру про припинення правововідносин, які виникли внаслідок укладання Договору №1К/23 від 28.11.2023 про закупівлю робіт, а також стягнення безпідставно сплачених коштів.

Таким чином, оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 року у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 року у справі № 910/2287/21.

Також, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі № 911/266/22 зазначено, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Так, прокурор в заяів про забезпечення позову за вх.№2-1022/24 від 18.06.2024, просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ;

- заборони Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг, виконання робіт за договором підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вказаної заяви та зазначає, що у даному випадку забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю послуг є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті.

Крім того, обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судами заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Крім того, обрані прокурором заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними та не вплинуть на господарську діяльність відпоівдачів, оскільки є тимчасовими, не призведуть до погіршення стану, в якому перебувають учасники правовідносин.

Окрім вказаного, судова колегія наголошує, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті.

Колегія суддів зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проводити фінансові розрахунки між відповідачем 1 та відповідачем -2 за умовами договору, дійсність якого оскаржується прокурором у даній справі та заборони здійснення відповідачем 2 робіт до розгляду справи судом існує можливість настання обставин, коли позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх прав у визначений законом спосіб, що також може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, неспіврозмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав.

При цьому, прокурором доведено у справі належними та допустимими доказами необхідність вжиття таких заходів, оскільки допущення необґрунтованого та незаконного витрачання бюджетних коштів дійсно може утруднити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів територіальної громади м.Ізмаїл, у зв`язку із чим, позивач буде змушений повторно звертатися до господарського суду задля захисту прав та інтересів з позовами про задоволення додаткових вимог.

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову по справі №916/2705/24.

Проаналізувавши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 по справі №916/2705/24 підлягає скасуванню, а заява Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області за вх.№2-1022/24 від 18.06.2024 про забезпечення позову, відповідно, підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 по справі №916/2705/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 по справі №916/2705/24 скасувати.

Заяву Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області за вх.№2-1022/24 від 18.06.2024 задовольнити.

Заборонити Державній казначейській службі України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, пов`язані з виконанням умов договору підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ;

Заборонити Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області вчиняти певні дії, а саме: здійснювати платежі за договором підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ;

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ вчиняти певні дії, а саме: здійснювати надання послуг, виконання робіт за договором підряду №1К/23 від 28.11.2023, укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ.

Стягувачем за цією ухвалою є: Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області (68600, м.Ізмаїл, проспект Незалежності, 62, ЄДРПОУ: 26569223)

Боржником за цією ухвалою є: Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (65031, м.Одеса, вул.М.Грушевського, 49, ЄДРПОУ: 25829550)

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 33658865)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 15.08.2024 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

С.В. Таран