ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4365/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" - Каназірський Ю.Ф., Коломійчук А.С.,
від Фермерського господарства "КОЛОС-2021" - Горюхін Р.В.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" - Боднар М.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "КОЛОС-2021"
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 (повний текст складено 03.04.2024) та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 (повний текст складено 12.04.2024), прийняті суддею Лічманом Л.В., м. Одеса,
у справі №916/4365/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"
до відповідачів:
-Фермерського господарства "КОЛОС-2021";
-Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ"
про визнання недійсними договорів, зобов`язання звільнити та повернути майно
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Фермерського господарства "КОЛОС-2021"
про зобов`язання виконати умови договору шляхом передачі майна
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" звернулося з позовом до Фермерського господарства "КОЛОС-2021" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ", в якому просило:
1) визнати недійсним договір оренди від 31.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", щодо передачі в оренду:
-TOYOTA LC 200, 2017 р.в., д.н. НОМЕР_1 ;
-тракторної бригади, Одеська обл., Біляївський район, с. Секретарівка, до якої входять: нежитлові будівлі загальною площею 2759,20 кв.м: будинок механізатора, А; загальна площа 247 кв.м; будівля механічної майстерні, Б, загальна площа 485,10 кв.м; будівля складу запасних частин, В, загальна площа 303,70 кв.м; будівля стоянки тракторів, Г, загальна площа 870,20 кв.м; будівля ангару, Д, загальна площа 939,50 кв.м; будівля котельної, Е, загальна площа 115,20 кв.м; будівля слюсарного цеху, Є, загальна площа 75,60 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, сільська рада Секретарівська, комплекс будівель та споруд №2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т.П., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 75949951210;
-нежитлових приміщень другого поверху двоповерхової будівлі контори Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", до яких входять: згідно з даними технічного паспорту - кімнати №26 площею 17,2 кв.м, №27 площею 39 кв.м, №28 площею 39 кв.м, №29 площею 18,6 кв.м, №30 площею 27 кв.м, №31 площею 19,6 кв.м, №32 площею 10,5 кв.м, №20 площею 15,6 кв.м, №21 площею 15,6 кв.м, згідно з нумерацією кабінетів за табличками - кабінети №№1-5, 12, а всього площею 202,1 кв.м, які розміщені за адресою: 67640, Одеська область, Одеський район (колишній Біляївський), с. Градениці, вул. Центральна (колишня Леніна), буд. 87 (вказані приміщення належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на підставі свідоцтва про право власності №59 від 12.02.2003, виданого Біляївською районною державною адміністрацією, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1616212751210, номер запису про право власності: 27376799 від 01.08.2018;
-культиватора NEW HOLLAND модель ST250;
-трактора NEW HOLLAND Т8.390, НОМЕР_2, 2011 р.в.;
-трактора МТЗ 892, НОМЕР_3;
-навантажувача фронтального Амкодор-342В-01;
-обприскувача ОПШ-3024 "Тетис-24";
-трактора БЕЛАРУС 1221.2;
-сівалки Вега-8;
-сівалки SP 8F 70 5800 SPRINT;
-трактора ХТЗ-1702, НОМЕР_4, 1999 р.в.;
-цистерни середньої 10 куб.м. на 2ПТС-9;
-трактора БЕЛАРУС 82.1, НОМЕР_5, 2010 р.в.;
-трактора БЕЛАРУС 82.1.26(C), НОМЕР_6, 2008 р.в.;
-трактора БЕЛАРУС 82.1.26(C), НОМЕР_7, 2008 р.в.;
-сівалки СЗТ-5,4;
-катка КЗК-6-01;
-сівалки СЗТ-5,4;
-сівалки СЗ-3,6;
-культиватора КПС;
-культиватора КРНВ-5,6;
-прицепа 2ПТС-6, НОМЕР_8, 1999 р.в.;
-плуга ПЛН 3-35;
-плуга ПЛН 3-35;
2) визнати недійсним договір суборенди від 01.03.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та Фермерським господарством "КОЛОС-2021", щодо передачі в суборенду вищевказаного майна;
3) визнати недійсним договір оренди №01/11/2021 від 01.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" та Фермерським господарством "КОЛОС-2021", щодо передачі в оренду нерухомого майна - нежитлових будівель загальною площею 2759,20 кв.м: будинок механізатора, А, загальна площа 247 кв.м; будівля механічної майстерні, Б, загальна площа 485,10 кв.м; будівля складу запасних частин, В, загальна площа 303,70 кв.м; будівля стоянки тракторів, Г, загальна площа 870,20 кв.м; будівля ангару, Д, загальна площа 939,50 кв.м; будівля котельної, Е, загальна площа 115,20 кв.м; будівля слюсарного цеху, Є, загальна площа 75,60 кв.м, розташованих за адресою: Одеська область, сільська рада Секретарівська, комплекс будівель та споруд №2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т.П., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 75949951210;
4) зобов`язати Фермерське господарство "КОЛОС-2021" звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" майно, перелік якого зазначений у пункті 1 прохальної частини цього позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори були укладені за наявності конфлікту інтересів зі сторони колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" - Разумова Віталія Вікторович, який, діючи недобросовісно, за відсутності необхідного обсягу повноважень та внаслідок зловмисної домовленості вчинив правочини у власних інтересах з метою набуття у володіння та користування належного позивачу нерухомого та рухомого майна. Крім того, за твердженням позивача, в оспорюваних договорах відсутні низка істотних умов, а саме: індексація орендної плати, порядок використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4365/23.
17.11.2023 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" про зобов`язати останнього виконати умови договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021 та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" орендоване майно за вказаним договором, а саме: майно, перелік якого викладений у пункті 1 прохальної частини первісного позову.
В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" послалося на те, що, не зважаючи на чинність договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" безпідставно вилучило об`єкти, передані в оренду на виконання вказаного договору, та протиправно утримує їх у себе.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2021 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі №916/4365/23.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/4365/23 (суддя Лічман Л.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"; визнано недійсним договір оренди №31/12/2021 від 31.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"; визнано недійсним договір суборенди №01/03/2022 від 01.03.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та Фермерським господарством "КОЛОС-2021"; зобов`язано Фермерське господарство "КОЛОС-2021" звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" автомобіль TOYOTA LC 200, 2017 р.в., д.н. НОМЕР_1 , та навантажувач фронтальний Амкодор-342В-01; у задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" відмовлено; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" відмовлено.
Судове рішення мотивоване укладенням Разумовим Віталієм Вікторовичем, як представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021 внаслідок зловмисної домовленості з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" всупереч інтересам довірителя, що зумовило наявність правових підстав для визнання недійсними вказаного договору, а також укладеного на його підставі договору суборенди №01/03/2022 від 01.03.2022. При цьому недійсність вищенаведених договорів оренди та суборенди має наслідком необхідність повернення позивачеві за первісним позовом автомобіля TOYOTA LC 200 (2017 р.в., д.н. НОМЕР_1 ) та навантажувача фронтального Амкодор-342В-01, у той час як решта майна за вказаними договорами, щодо повернення якого заявлено позовні вимоги, вже перебуває у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", оскільки ще до звернення до суду останнє вчинило дії стосовно його повернення, що визнається учасниками справи, тому відсутня потреба у задоволенні первісного позову в частині вимоги про звільнення та повернення майна, яке фактично вже було повернуто. Крім того, беручи до уваги те, що сторони, вказані в оспорюваному договорі оренди №01/11/2021 від 01.11.2021, не підтвердили його укладання, а оригінал цього договору у матеріалах справи відсутній, місцевий господарський суд дійшов висновку про невчинення зазначеного правочину та, як наслідок, відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання його недійсним. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на те, що недійсність договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021 виключає можливість зобов`язання виконати його умови шляхом передачі майна.
19.03.2024 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 19.03.2024 (вх.№2-452/24 від 19.03.2024), в якій позивач за первісним позовом просив стягнути на його користь з Фермерського господарства "КОЛОС-2021" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 30000 грн.
Вказана заява мотивована тим, що позивачем за первісним позовом у зв`язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 у справі №916/4365/23 (суддя Лічман Л.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; стягнуто з Фермерського господарства "КОЛОС-2021" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Додаткове рішення обґрунтоване тим, що заявлені до стягнення витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, підтвердженими документально та пов`язаними з розглядом даної справи, у зв`язку з чим останні, з огляду на часткове задоволення первісного позову, мають бути компенсовані позивачу за первісним позовом пропорційно задоволених вимог.
Не погодившись з вищенаведеними рішеннями, Фермерське господарство "КОЛОС-2021" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/4365/23 в частині задоволення позовних вимог первісного позову і відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні первісного позову та повністю задовольнити зустрічну позовну заяву, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 у справі №916/4365/23 та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності позивачем за первісним позовом існування зловмисної домовленості при укладенні договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021, тим більше, що відповідачами були надані ґрунтовні пояснення щодо підстав для укладення спірних правочинів та обставин, за яких вони укладались, при цьому ініціатором взяття об`єктів оренди у користування було саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ", яке планувало на території Вигодянської ОТГ здійснювати сільськогосподарську діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції, а сам по собі факт відсутності в офіційному користуванні останнього земельних ділянок на момент укладення вказаного договору оренди не може бути підставою для визнання даного правочину недійсним. Водночас апелянт стверджує про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо укладення договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021 не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", оскільки, по-перше, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про невідповідність розміру орендної плати ринковим цінам; по-друге, орендоване майно перебувало у незадовільному стані, у зв`язку з чим Фермерське господарство "КОЛОС-2021" витратило значну суму коштів на приведення цього майна до робочого та придатного до використання стану; по-третє, законодавством не заборонено передбачати виплату орендної плати за договором після закінчення строку оренди. Скаржник також вбачає наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову, адже Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" з 21.06.2023 в порушення укладеного договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021 заволоділо орендованим майном та безпідставно утримувало його у себе, ігноруючи чинність цього договору та обов`язковість його виконання сторонами. Крім того, апелянт вказує на неспівмірність заявлених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу, а також на безпідставність не зазначення останнім вартості окремих послуг та кількості часу, витраченого на їх надання, внаслідок чого, на переконання скаржника, розмір відповідних витрат є необґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 17.05.2024 (вх.№1444/24/Д3 від 17.05.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" просить відмовити Фермерському господарству "КОЛОС-2021" у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/4365/23 без змін. Зокрема, позивач за первісним позовом зауважує на тому, що в умовах вирішеного і погодженого питання про звільнення Разумова Віталія Вікторовича з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" вчинені вказаною особою дії щодо передачі основних засобів підприємства сумнівному контрагенту, який не здійснює господарської діяльності і не сплачує орендну плату, є протиправними та недобросовісними, тим більше, що такі дії були вжиті всупереч положенням статуту та визначеним учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" видам економічної діяльності. Крім того, за твердженням позивача за первісним позовом, спірне майно використовувалось в його господарській діяльності і на момент передачі в оренду мало належний технічний стан.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 02.05.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 17.05.2024.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 залишено без розгляду письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" б/н від 16.05.2024 (вх.№1444/24/Д2 від 17.05.2024), які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, поданим особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, та призначено справу №916/4365/23 до розгляду на 26.06.2024 о 10:00.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фермерського господарства "КОЛОС-2021" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 у справі №916/4365/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також відкладено розгляд справи №916/4365/23 на 07.08.2024 об 11:30.
З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства у судовому засіданні 07.08.2024 у даній справі шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 14:00 год 14.08.2024.
У судовому засіданні 14.08.2024 представник Фермерського господарства "КОЛОС-2021" апеляційну скаргу підтримав; представники Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" висловили заперечення проти її задоволення; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" просив скаргу задовольнити.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" в особі директора Разумова В.В. ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" ("Орендар") укладено договір оренди №31/12/2021 (далі - договір №31/12/2021 від 31.12.2021), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне майно:
-TOYOTA LC 200, 2017 р.в., д.н. НОМЕР_1 ;
-тракторну бригаду, Одеська обл., Біляївський район, с. Секретарівка, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 2759,20 кв.м: будинок механізатора, А, загальна площа 247,00 кв.м; будівля механічної майстерні, Б, загальна площа 485,10 кв.м; будівля складу запасних частин, В, загальна площа 303,70 кв.м; будівля стоянки тракторів, Г, загальна площа 870,20 кв.м; будівля ангару, Д, загальна площа 939,50 кв.м; будівля котельної, Е, загальна площа 115,20 кв.м; будівля слюсарного цеху, Є, загальна площа 75,60 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, сільська рада Секретарівська, комплекс будівель та споруд №2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т.П., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 75949951210;
-нежитлові приміщення другого поверху двоповерхової будівлі контори Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", а саме: згідно з даними технічного паспорту - кімнати №26 площею 17,2 кв.м, №27 площею 39 кв.м, №28 площею 39 кв.м, №29 площею 18,6 кв.м, №30 площею 27 кв.м, №31 площею 19,6 кв.м, №32 площею 10,5 кв.м, №20 площею 15,6 кв.м, №21 площею 15,6 кв.м, згідно з нумерацією кабінетів за табличками - кабінети №№1-5, 12, а всього площею 202,1 кв.м, які розміщені за адресою: 67640, Одеська область, Одеський район (колишній Біляївський), с. Градениці, вул. Центральна (колишня Леніна), буд. 87. Вказані приміщення належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на підставі свідоцтва про право власності №59 від 12.02.2003, виданого Біляївською районною державною адміністрацією, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1616212751210, номер запису про право власності: 27376799 від 01.08.2018;
-культиватор NEW HOLLAND модель ST250; трактор NEW HOLLAND Т8.390, НОМЕР_2, 2011 р.в.; трактор МТЗ 892, НОМЕР_3; навантажувач фронтальний Амкодор-342В-01; обприскувач ОПШ-3024 "Тетис-24"; трактор БЕЛАРУС 1221.2; сівалку Вега-8; сівалку SP 8F 70 5800 SPRINT; трактор ХТЗ-1702, НОМЕР_4, 1999 р.в.; цистерну середню 10 куб.м. на 2ПТС-9; трактор БЕЛАРУС 82.1, НОМЕР_5, 2010 р.в.; трактор БЕЛАРУС 82.1.26(C), НОМЕР_6, 2008 р.в.; трактор БЕЛАРУС 82.1.26(C), НОМЕР_9, 2008 р.в.; сівалку СЗТ-5,4; каток КЗК-6-01; сівалку СЗТ-5,4; сівалку СЗ-3,6; культиватор КПС; культиватор КРНВ-5,6; прицеп 2ПТС-6, НОМЕР_10, 1999 р.в.; плуг ПЛН 3-35; плуг ПЛН 3-35.
Стан майна на момент укладення договору - не потребує капітального ремонту та дозволяє використовувати майно в господарській діяльності (пункт 1.4 договору №31/12/2021 від 31.12.2021).
Згідно з пунктами 3.1, 3.3 договору №31/12/2021 від 31.12.2021 орендна плата за цим договором становить 100000 грн з ПДВ за весь строк оренди всього майна, що перелічене в пункті 1.1 цього договору. Орендна плата перераховується Орендодавцю не пізніше 20 календарних днів, що настають за закінченням строку оренди, на підставі рахунку Орендодавця і відповідного акту наданих послуг та податкової накладної, що надаються Орендарю до 15 числа цього ж місяця. В разі затримки передачі означених документів - строки оплати коригуються на ту кількість банківських днів, протягом яких відбулася затримка.
В силу пункту 11.1 договору №31/12/2021 від 31.12.2021 цей договір набуває чинності з 31.12.2021 і діє до 30.11.2024 включно.
На виконання договору №31/12/2021 від 31.12.2021 між його сторонами було підписано акт приймання-передавання орендованого майна відповідно до переліку, визначеного у пункті 1.1 цього договору. У вказаному акті технічний та санітарний стан майна визначений як задовільний.
01.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" ("Орендар") та Фермерським господарством "КОЛОС-2021" в особі директора Разумова В.В. ("Суборендар") укладено договір суборенди (далі - договір №01/03/2022 від 01.03.2022), за умовами пункту 1.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування (суборенду) майно, яке виступає предметом договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021.
Відповідно до пункту 1.4 договору №01/03/2022 від 01.03.2022 стан майна на момент укладення договору - не потребує капітального ремонту та дозволяє використовувати майно в господарській діяльності.
Положеннями пунктів 3.1, 3.3 договору №01/03/2022 від 01.03.2022 передбачено, що суборендна плата за цим договором становить 101000 грн з ПДВ за весь строк суборенди всього майна. Суборендна плата перераховується Орендарю не пізніше 20 календарних днів, що настають за закінченням строку суборенди, на підставі рахунку Орендаря і відповідного акту наданих послуг та податкової накладної, що надаються Суборендарю до 15 числа цього ж місяця. В разі затримки передачі означених документів - строки оплати коригуються на ту кількість банківських днів, протягом яких відбулася затримка
Цей договір набуває чинності з 01.03.2022 і діє до 30.11.2024 включно (пункт 11.1 договору №01/03/2022 від 01.03.2022).
На виконання договору №01/03/2022 від 01.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та Фермерським господарством "КОЛОС-2021" підписано акт приймання-передавання орендованого майна відповідно до переліку, визначеного у пункті 1.1 договору оренди №31/12/2021 від 31.12.2021. У даному акті технічний та санітарний стан майна вказано задовільним.
У матеріалах справи також міститься копія договору оренди №01/11/2021 від 01.11.2021, укладеного між Орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" в особі Тищука В.М., який діяв за довіреністю, та Орендарем - Фермерським господарством "КОЛОС-2021" в особі Разумова В.В. щодо передачі в оренду нерухомого майна - нежитлових будівель загальною площею 2759,20 кв.м: будинок механізатора, А, загальна площа 247,00 кв.м; будівля механічної майстерні, Б, загальна площа 485,10 кв.м; будівля складу запасних частин, В, загальна площа 303,70 кв.м; будівля стоянки тракторів, Г, загальна площа 870,20 кв.м; будівля ангару, Д, загальна площа 939,50 кв.м; будівля котельної, Е, загальна площа 115,20 кв.м; будівля слюсарного цеху, Є, загальна площа 75,60 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, сільська рада Секретарівська, комплекс будівель та споруд №2.
Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги про визнання недійсними договору №31/12/2021 від 31.12.2021, договору №01/03/2022 від 01.03.2022 та договору №01/11/2021 від 01.11.2021, а також про зобов`язання Фермерське господарство "КОЛОС-2021" звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" майно, яке виступає предметом вказаних оспорюваних договорів, у той час за зустрічним позовом - про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" виконати умови договору №31/12/2021 від 31.12.2021 та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" орендоване майно за вказаним договором.
Задовольняючи частково первісний позов, місцевий господарський послався на укладення Разумовим Віталієм Вікторовичем , як представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", договору №31/12/2021 від 31.12.2021 всупереч інтересам довірителя, що зумовило наявність правових підстав для визнання недійсними вказаного договору, а також укладеного на його підставі договору №01/03/2022 від 01.03.2022. При цьому недійсність вищенаведених договорів оренди та суборенди має наслідком необхідність повернення позивачеві за первісним позовом автомобіля TOYOTA LC 200 (2017 р.в., д.н. НОМЕР_1 ) та навантажувача фронтального Амкодор-342В-01, у той час як решта майна за вказаними договорами, щодо повернення якого заявлено позовні вимоги, вже перебуває у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", оскільки ще до звернення до суду останнє вчинило дії стосовно його повернення, що визнається учасниками справи, тому відсутня потреба у задоволенні первісного позову в частині вимоги про звільнення та повернення майна, яке фактично вже було повернуто. Водночас, беручи до уваги те, що сторони, вказані в оспорюваному договорі №01/11/2021 від 01.11.2021, не підтвердили його укладання, а оригінал цього договору у матеріалах справи відсутній, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про невчинення зазначеного правочину та, як наслідок, відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання його недійсним. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на те, що недійсність договору №31/12/2021 від 31.12.2021 виключає можливість зобов`язання виконати його умови шляхом передачі майна.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині задоволення позовних вимог первісного позову про визнання недійсними договорів №31/12/2021 від 31.12.2021 і №01/03/2022 від 01.03.2022 та про зобов`язання звільнити і повернути автомобіль TOYOTA LC 200, 2017 р.в., д.н. НОМЕР_1 , та навантажувач фронтальний Амкодор-342В-01, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 у справі №916/4365/23 в частині відмови у задоволенні решти первісного позову Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, оскільки за умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
За умовами частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Положеннями частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відповідно до частин першої та третьої статті 237, статті 239 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Таким чином, у відносинах від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.
Орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Крім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (постанова Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №360/1742/18).
Отже, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.
З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Вказане знайшло своє відображення у нормі Цивільного кодексу України, а саме: у частині третій статті 238 цього Кодексу, якою визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя. Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 Цивільного кодексу України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.
Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
За змістом вказаних норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.
Звертаючись з позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" послалося на укладення Разумовим В.В. , тобто на теперішній час вже колишнім директором цього товариства, договору №31/12/2021 від 31.12.2021 у власних інтересах, а саме: з метою набуття підконтрольною йому юридичною особою - Фермерським господарством "КОЛОС-2021" ( Разумов В.В. є керівником та учасником цього господарства) права володіння та користування майном позивача за первісним позовом на невигідних для останнього умовах.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" є сільськогосподарським підприємством, що здійснює діяльність в сфері вирощування зернових, у той час як передача майна в оренду відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не включена до видів економічної діяльності даного підприємства. Тривалий час, у тому числі і на момент укладення оспорюваного договору №31/12/2021 від 31.12.2021, керівником зазначеного товариства виступав Разумов В.В .
Крім того, 29.07.2020 було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "КОЛОС-2021", засновником та керівником якого також є Разумов В.В .
Колегія суддів зауважує на тому, що у відзиві Фермерського господарства "КОЛОС-2021" на первісну позовну заяву, підписаному його головою - Разумовим В.В., даним відповідачем підтверджено, що Разумов В.В. у період з грудня місяця 2021 року по лютий місяць 2022 року займався передачею справ Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" новому директору, оскільки питання про його звільнення вже було вирішене та погоджене.
Згідно з наявними у справі поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ", останнє, маючи на меті вирощування сільськогосподарської продукції виступило ініціатором укладення оспорюваного договору №31/12/2021 від 31.12.2021, не зважаючи на те, що на момент укладення цього договору жодної земельної ділянки, на якій планувалось би вирощування сільськогосподарської продукції, у власності або користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" не було. Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" не включена діяльність, пов`язана з вирощуванням сільськогосподарської продукції.
В подальшому протягом трьох місяців після укладення вищенаведеного договору оренди жодної земельної ділянки для здійснення сільськогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" набуто не було, внаслідок чого до користування орендованим майно останнє так і не приступило, натомість передало відповідне майно в суборенду Фермерському господарству "КОЛОС-2021".
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що в умовах вже вирішеного і погодженого питання про звільнення Разумова В.В. з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" він, достеменно будучи обізнаним про заплановану зміну керівника даної юридичної особи, уклав договір №31/12/2021 від 31.12.2021 (довгостроковий договір оренди значної кількості основних засобів підприємства зі сплатою одноразового орендного платежу після спливу строку оренди) з контрагентом, до видів діяльності якого не належить вирощування сільськогосподарської продукції, а відтак можливість якого займатися вирощуванням сільськогосподарських культур не могла не викликати розумних сумнівів, з огляду на відсутність у останнього у володінні та користуванні необхідної матеріальної бази та основного ресурсу - землі, після чого зі спливом тримісячного строку, звільнившись з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", шляхом укладення договору суборенди отримав зазначені основні засоби товариства позивача за первісним позовом у користування Фермерського господарства "КОЛОС-2021", засновником та керівником якого він є.
Окремої уваги заслуговують розміри орендної та суборендної плати за договорами №31/12/2021 від 31.12.2021 і №01/03/2022 від 01.03.2022, адже загальна сума орендних платежів становить 100000 грн з ПДВ за весь строк оренди всього майна, а суборендної плати - 101000 грн з ПДВ за весь строк суборенди всього майна.
Водночас колегія суддів враховує, що сама балансова вартість окремих об`єктів рухомого майна, переданих в оренду та, відповідно, суборенду, навіть з урахуванням їх зносу та амортизації, беручи до уваги визначення у вказаних договорах та підписаних на їх виконання актах приймання-передавання стану цього рухомого майна як задовільного, а саме: такого, що не потребує капітального ремонту та дозволяє використання в господарській діяльності, в десятки разів перевищує розмір орендних та суборендих платежів. Зокрема, вартість одного лише навантажувача фронтального одноковшового Амкодор-342В-01 становить 1539000 грн (специфікація до договору купівлі-продажу №43/8830 від 24.02.2017), а вартість автомобіля TOYOTA LC 200, 2017 р.в. складає 2522080,96 грн (видаткова накладна №ВПрРА-000031 від 04.04.2017).
Більше того, розрахунки за договорами №31/12/2021 від 31.12.2021 і №01/03/2022 від 01.03.2022, які передбачають передання у користування майна істотної вартості, узгоджено проводити лише після спливу строку оренди та суборенди, що хоча саме по собі і не суперечить нормам законодавства, але щонайменше не відповідає діловим звичаям у подібних орендних правовідносинах і викликає обґрунтовані сумніви щодо відповідності такого порядку оплати інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", яке фактично на три роки втрачає низку рухомого майна, яке могло бути використане для поточної сільськогосподарської діяльності самого орендодавця, без отримання, принаймані, періодичної компенсації відсутності такого майна за рахунок орендних платежів, що, в свою чергу, не свідчить про дотримання економічних інтересів позивача за первісним позовом.
З огляду на викладене, системний аналіз вищенаведених обставин у їх сукупності дозволяє дійти висновку про те, що у даному конкретному випадку укладення Разумовим В.В. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" договору №31/12/2021 від 31.12.2021 не може вважатися обачним, сумлінним, добросовісним та розумним виконанням вказаною особою своїх посадових обов`язків керівника цього товариства, натомість свідчить про безпідставне ігнорування ним інтересів даного підприємства і фактичне укладення ним зазначеного договору не в інтересах юридичної особи, яку він очолював, а у своїх власних інтересах для опосередкованого (непрямого), тобто через Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ", набуття належного позивачу за первісним позовом майна у користування Фермерського господарства "КОЛОС-2021", підконтрольного самому Разумову В.В .
Отже, враховуючи укладення договору №31/12/2021 від 31.12.2021 всупереч приписів частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги вчинення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" - Разумовим В.В. вказаного правочину не в інтересах підприємства, а у своїх власних інтересах, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору №31/12/2021 від 31.12.2021.
Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України унормовано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України випливає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом чинності договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема, право передання його в суборенду. Договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, на підставі якого він укладався, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2018 у справі №910/17082/17 та від 15.05.2019 у справі №909/500/18.
Таким чином, з огляду на недійсність договору №31/12/2021 від 31.12.2021, що свідчить про відсутність між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" договірних орендних правовідносин щодо користування майном, переданим у користування за цим договором, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає правильним висновок Господарського суду Одеської області щодо задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору суборенди №01/03/2022 від 01.03.2022, укладеного на підставі вищенаведеного договору оренди.
Крім того, беручи до уваги недійсність договорів №31/12/2021 від 31.12.2021 і №01/03/2022 від 01.03.2022 та відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів укладення нового договору на право користування спірним рухомим майном чи інших належних та допустимих доказів наявності правових підстав використання Фермерським господарством "КОЛОС-2021" спірного майна, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної вимоги про зобов`язання Фермерського господарства "КОЛОС-2021" звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" автомобіль TOYOTA LC 200, 2017 р.в., д.н. НОМЕР_1 , та навантажувач фронтальний Амкодор-342В-01.
Водночас, враховуючи те, що недійсний договір №31/12/2021 від 31.12.2021 не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" виконати умови договору №31/12/2021 від 31.12.2021 та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" орендоване майно за вказаним договором.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам позивача за первісним позовом, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції факти, що викладені вище, безвідносно до будь-яких інших обставин вже є достатньою та самостійною підставою для визнання такого правочину недійсним.
Стосовно додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 у справі №916/4365/23 колегія суддів зазначає наступне.
21.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" ("Клієнт") та адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем ("Адвокат") укладено договір про надання правової допомоги б/н (далі - договір б/н від 21.05.2020), за умовами пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги щодо складання документів процесуального характеру та представництва інтересів.
В силу підпунктів 2.2.2, 2.2.4, 2.2.11 пункту 2.2 договору б/н від 21.05.2020 Адвокат має право представляти і захищати права та інтереси Клієнта у суді; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; отримувати від Клієнта оплату у строки та на умовах, визначених договором та актом приймання-передачі послуг.
Положеннями підпункту 2.3.6 пункту 2.3 договору б/н від 21.05.2020 передбачено, що Клієнт приймає на себе зобов`язання виплатити гонорар на підставі розрахункових документів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого документу.
Договір набирає чинності з 21.05.2020 та діє до моменту його виконання (пункт 3.1 договору б/н від 21.05.2020).
09.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" ("Клієнт") та адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем ("Адвокат") укладено додаткову угоду б/н до договору про надання правової допомоги б/н від 21.05.2020, згідно з пунктами 1-3 якої Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Одеської області) у справі про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"; визнання недійсним договору суборенди від 01.03.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та Фермерським господарством "КОЛОС-2021"; визнання недійсним договору оренди №01/11/2021 від 01.11.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" та Фермерським господарством "КОЛОС-2021"; зобов`язання Фермерського господарства "КОЛОС-2021" звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" майно (нерухоме майно за адресами: Одеська область, с. Секретарівка, комплекс будівель та споруд №2 і Одеська область, с. Градениці, вул. Центральна, 87; рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"). Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з підготовки позовної заяви, прийняття участі в судових засіданнях та здійснення інших дій, необхідних для представництва інтересів Клієнта з питання, визначеного у пункті 1 цієї додаткової угоди. Клієнт та Адвокат узгодили, що гонорар (вартість наданих послуг) за представництво інтересів Клієнта з цього питання в суді першої інстанції складає 30000 грн, які підлягають виплаті Адвокату протягом 30 днів з дня набрання чинності рішенням суду першої інстанції.
З детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем в межах надання Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" правової допомоги у справі №916/4365/23 були виконані наступні роботи: 10.08.2023-11.08.2023 - попередній аналіз документів і матеріалів у справі; 14.08.2023-15.08.2023 - визначення правової позиції з урахуванням норм законодавства України, рішень Верховного Суду і рішень ЄСПЛ з використанням платформи Ліга: Закон (verdictum); 05.10.2023-06.10.2023 - підготовка і подача позовної заяви; 07.11.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 17.11.2023 - підготовка і подача відповіді на відзив Фермерського господарства "КОЛОС-2021"; 24.11.2023 - підготовка і подача відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ"; 28.11.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 11.12.2023 - підготовка і подача відзиву на зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ"; 19.12.2023 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 30.01.2024 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 14.02.2024 - підготовка і подача письмових пояснень; 15.02.2024 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні; 14.03.2024 - підготовка до участі (участь) в судовому засіданні.
Аналогічний перелік робіт (наданих послуг) у справі №916/4365/23 викладений у підписаному між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" та адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем без зауважень акті здавання-приймання наданих послуг б/н від 19.03.2024, складеному на виконання договору б/н від 21.05.2020 та додаткової угоди б/н від 09.08.2023 до нього.
Крім того, у вищенаведеному акті здавання-приймання наданих послуг б/н від 19.03.2024 вказано, що вартість послуг визначена в додатковій угоді б/н від 09.08.2023 до договору б/н від 21.05.2020 і становить 30000 грн, які підлягають виплаті Адвокату протягом 30 днів з дня набрання чинності рішенням суду першої інстанції (Господарський суд Одеської області) у справі №916/4365/23.
Позовна заява, відповідь на відзив Фермерського господарства "КОЛОС-2021", відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ", відзив на зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" та письмові пояснення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" підписані адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем, який діяв на підставі ордеру серії ВН №1279108 від 29.08.2023, виданого на представництво даним адвокатом інтересів позивача за первісним позовом у Господарському суді Одеської області.
У судових засіданнях у даній справі, які були проведені місцевим господарським судом, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" забезпечував адвокат Коломійчук Андрій Сергійович, що підтверджується протоколами відповідних судових засідань.
У матеріалах справи також міститься копія виданого Коломійчуку Андрію Сергійовичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД№003556 від 18.12.2018.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
З матеріалів справи вбачається, що Фермерським господарством "КОЛОС-2021" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" до суду першої інстанції були подані клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 100 грн. Вказані клопотання мотивовані тим, що заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення у даній справі сума витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною та документально не обґрунтована, тим більше, що ні в описі наданих послуг, ні в заяві про ухвалення додаткового рішення, ні в акті приймання-передачі послуг не вказана кількість часу, витраченого на роботу адвоката.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Посилання скаржника на відсутність обґрунтування часу, витраченого адвокатом позивача за первісним позовом на роботу з надання Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" правничої допомоги у даній справі, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідним учасникам справи, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Такий висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції та розміру останніх Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правової допомоги б/н від 21.05.2020, укладеного між позивачем за первісним позовом та адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем, разом з додатковою угодою б/н від 09.08.2023 до нього; складених на виконання даного договору детального опису робіт (наданих послуг) та акту здавання-приймання наданих послуг б/н від 19.03.2024, а також виданого Коломійчуку Андрію Сергійовичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД№003556 від 18.12.2018 та ордеру серії ВН №1279108 від 29.08.2023, виданого на представництво даним адвокатом інтересів позивача за первісним позовом у Господарському суді Одеської області.
За таких обставин, апеляційним господарським судом критично оцінюються посилання апелянта на відсутність належного документального підтвердження обставини понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, колегія суддів вбачає, що відповідно до додаткової угоди б/н від 09.08.2023 до договору б/н від 21.05.2020 гонорар адвоката за надання правової допомоги позивачу за первісним позовом у даній справі в суді першої інстанції встановлюється у фіксованій сумі та складає 30000 грн, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
З огляду на те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, які відрізняються порядком обчислення, беручи до уваги те, що гонорар адвоката у додатковій угоді б/н від 09.08.2023 до договору б/н від 21.05.2020 визначено у фіксованій сумі, фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється, у зв`язку з чим наявність/відсутність відомостей про погодинну ставку адвоката жодним чином не впливає на розмір витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу.
Даний висновок апеляційного господарського суду повність відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
Посилання скаржника на те, що заявлена до стягнення сума витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності, апеляційним господарським судом відхиляються з підстав їх необґрунтованості, оскільки на підтвердження вказаних посилань Фермерським господарством "КОЛОС-2021" не надано належних у розумінні процесуального закону доказів, натомість зазначені твердження фактично ґрунтуються на нічим не підтверджених припущеннях апелянта.
Водночас, проаналізувавши опис послуг, які наведені в акті здавання-приймання наданих послуг б/н від 19.03.2024, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що відображена в ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг повністю відповідає матеріалам справи (зокрема, документи Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС", подані останнім в межах розгляду справи №916/4365/23, підписані адвокатом Коломійчуком Андрієм Сергійовичем, який брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції).
Отже, обставини щодо понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн доведені згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України, документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Таким чином, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження заявником вказаних витрат у сумі 30000 грн, беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер, Південно-західний апеляційний господарський суд, враховуючи часткове задоволення первісного позову, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" б/н від 19.03.2024 (вх.№2-452/24 від 19.03.2024) і, відповідно, стягнення з Фермерського господарства "КОЛОС-2021" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЮЖНИЙ" на користь позивача за первісним позовом по 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу (розраховано пропорційно задоволених позовних вимог).
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову, відмови у задоволенні зустрічного позову та часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" б/н від 19.03.2024 (вх.№2-452/24 від 19.03.2024) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 14.03.2024 та додаткового рішення від 02.04.2024 у справі №916/4365/23 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "КОЛОС-2021" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 у справі №916/4365/23 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "КОЛОС-2021".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.08.2024.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2024 |
Оприлюднено | 16.08.2024 |
Номер документу | 121019863 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Таран С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні