Рішення

від 15.08.2024 по справі 909/484/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.08.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/484/24

Господарський суд Івано-Франківської області, у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/484/24 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Єзупільської селищної ради про стягнення 87 033,47 грн.

Суть спору.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Єзупільської селищної ради про стягнення 87 033,47 грн, з яких: 42 227,93 грн - заборгованість за поставлену електричну енергію, 6515,31 грн - пеня; 19 801,20 грн - 15 % річних; 18 489,03 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як постачальник "останньої надії" поставив електроенергію споживачу - Поберезькій сільській раді. Оплату за спожиту електричну енергію, за період січень-лютий 2021 року, споживачем не здійснено.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції від 07.06.2019 №3 позивач нарахував пеню.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи умови вказаного договору та комерційної пропозиції від 07.06.2019 №3, позивач нарахував інфляційні втрати та 15 % річних.

Пред`явлення позовних вимог до Єзупільської селищної ради ДПЗД "Укрінтеренерго" мотивує тим, що юридичну особу Поберезька сільська рада (ЄДРПОУ 04356308) припинено - реорганізовано шляхом приєднання до Єзупільської селищної ради (ЄДРПОУ 04356142).

За наведеного, Єзупільська селищна рада (відповідач) є правонаступником Поберезької сільської ради (споживача) та, зокрема, правонаступником укладеного (приєднаного) Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та є споживачем наданої електричної енергії.

У відповіді на відзив ДПЗД "Укрінтеренерго" просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач заперечує щодо зменшення штрафних санкцій, вказуючи на те, що нарахування інфляційних втрат та 15% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому покликається на постанову Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, в якій викладено правовий висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних витрат та % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто інфляційні витрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Позивач стверджує, що вимога про стягнення з відповідача 6515,31 грн пені, 19 801,20 грн 15 % річних та 18 489,03 грн інфляційних втрат є обґрунтованою, з огляду на наявність доказів споживання відповідачем електричної енергії в період січень-лютий 2021 та несплату виставлених постачальником рахунків.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву основну суму заборгованості визнає.

Проте Єзупільська селищна рада заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 6515,31 грн пені, 19 801,20 грн 15 % річних та 18 489,03 грн інфляційних втрат.

При цьому відповідач покликається на те, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 714-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області" та на підставі рішення Єзупільської селищної ради від 23.11.2020 року "Про початок реорганізації Поберезької, Стриганецької та Довгівської сільських рад шляхом приєднання до Єзупільської селищної ради" 16.03.2021 року проведено державну реєстрацію припинення Поберезької сільської ради шляхом реорганізації (приєднання) до Єзупільської селищної ради.

Відповідач стверджує, що утворення заборгованості спричинене тим, що ні Поберезька сільська рада, ні позивач не вжили заходів щодо заміни сторони у договірних зобов`язаннях та не повідомили Єзупільську селищну раду про надання ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії" послуг з постачання електричної енергії протягом січня-лютого 2021 року.

Відтак, відповідач зазначає, що Єзупільська селищна рада, як правонаступник Поберезької сільської ради усвідомлює необхідність погашення основної заборгованості та зобов`язується вжити для цього всіх заходів.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань. При цьому покликається на те, що Єзупільська селищна рада є органом місцевого самоврядування та здійснює оплату за отримані послуги відповідно до вимог бюджетного законодавства та Закону України "Про публічні закупівлі". Свої повноваження здійснює в умовах дії правового режиму воєнного стану і дефіциту бюджетних призначень.

На думку відповідача, нараховані штрафні санкції є неспівмірними із сумою заборгованості, оскільки заборгованість за поставлену ДПЗД "Укрінтеренерго" електричну енергію становить 42 227,93 грн, а штрафні санкції нараховано на суму 44 805,54 грн (6515,31 грн - пеня; 19 801,20 грн - 15 % річних; 18 489,03 грн - інфляційні втрати).

Також відповідач стверджує, що нарахування позивачем 15% річних, згідно умов комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, порушує баланс інтересів обох сторін та сприяє необгрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Для розгляду цієї справи було визначено суддю ОСОБА_1 (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024).

Суд у складі судді ОСОБА_1 згідно з ухвалою від 23.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно суд встановив відповідачу строк у 15 днів для подання суду відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову. Також суд встановив сторонам строк на подачу заяв по суті справи у 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

10.06.2024, у встановлений судом строк, до суду від Єзупільської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву (№ 562 від 06.06.2024; вх.№ 9532/24 від 10.06.2024).

18.06.2024, у встановлений судом строк до суду засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" від ДПЗД "Укрінтеренерго" надійшла відповідь на відзив (вх. № 10068/24 від 18.06.2024).

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області за приписами ст. 32 ГПК України здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи і визначено для розгляду справи суддю Горпинюка І.Є. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024).

Як передбачено в ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відтак, розгляд справи по суті в цій справі почався 25.06.2024.

Оскільки зміна складу суду відбулася на стадії розгляду справи по суті, суд ухвалою від 23.07.2024 прийняв справу № 909/484/24 до свого провадження та повторно розпочав розгляд справи по суті.

Враховуючи, що строк на подання сторонами заяв по суті справи закінчився, сторони скористались правом подання суду заяв по суті справи та доказів, якими вони підтверджують свої вимоги та заперечення, розгляд справи по суті розпочався, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Між ДПЗД "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника останньої надії (постачальник) і діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 06 листопада 2018 року № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р та Поберезькою сільською радою (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої відповідно до вимог ЦК України та Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 р. № 312.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Єзупільської селищної ради від 23.11.2020 року "Про початок реорганізації Поберезької, Стриганецької та Довгівської сільських рад шляхом приєднання до Єзупільської селищної ради" року, 16.03.2021 проведено державну реєстрацію припинення Поберезької сільської ради (ЄДРПОУ 04356308) шляхом реорганізації (приєднання) до Єзупільської селищної ради (ЄДРПОУ 04356142).

За наведеного, Єзупільська селищна рада (відповідач) є правонаступником Поберезької сільської ради (споживача).

За даними ПАТ "Прикарпаттяобленерго", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень п. 11 постанови НКРЕК від 14.03.2018 №312 та Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), Поберезьку сільську раду віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії"; у період з 01.01.2021 до 28.02.2021, Поберезька сільська рада перебувала на постачанні електричної енергії постачальником "останньої надії".

За умовами ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник останньої надії оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

27 грудня 2018 року, на виконання вимог закону, ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальник останньої надії, на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; комерційну пропозицію № 3 до договору; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 3.

Відповідно до п. 1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним договором приєднання споживача (далі - споживач) до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - постачальник) споживачу у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до ЗУ "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2.).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

У розділі 5 договору визначені ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до договору (п. 5.1.)

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8.).

Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10.).

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений додатком 1 до Договору (комерційною пропозицією), постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені.

Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором.

Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.11.).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пп. 2 п. 6.2.).

Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (пп. 1 п. 7.1.).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1.).

Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії не може перевищувати 90 календарних днів (п. 13.1.).

Додатком №1 до договору є комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання елекричної енергії постачальником "останньої надії" визначені у розділі 4 комерційної пропозиції.

Згідно з умовами п. 4.1. комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до п. 4.2. комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Положеннями п. 4.4. комерційної пропозиції встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Відповідно до п. 6.1. комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (п. 7.4.).

Згідно з п. 13.1. комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в понесеному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

Керуючись ст. 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

- строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років (п. 14.1.).

Відповідно до п. 15.1. комерційної пропозиції цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником.

Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі отриманих від оператора системи розподілу ПАТ "Прикарпаттяобленерго" даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем склало акти купівлі - продажу електроенергії та рахунки на оплату.

Положеннями розділу 16 комерційної пропозиції встановлено, що інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах Договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача.

У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують наступні адреси електронної пошти:

- постачальника - pon@uie.kiev.ua;

- споживача - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі).

Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Позивач (постачальник) належним чином виконав свої договірні зобов`язання.

Загальний розмір спожитої та несплаченої відповідачем електричної енергії постачальника "останньої надії" за даними ОСР за період січень 2021 року - лютий 2021 року в загальному обсязі складає 9 409 кВт/год .

На підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", Поберезькій сільській раді було виставлено:

- рахунок № 000004356308/15/001/13097 від 24.02.2021 та акт № 007280 купівлі-продажу електроенергії від 31січня 2021 р., за розрахунковий період січень 2021 р., на обсяг споживання електричної енергії - 4272 кВт/год, на суму 19 867,37 грн, які надіслані електронною поштою 25.02.2021 та повторно рекомендованим поштовим відправленням, яке отримано споживачем - 19.03.2021 (а.с 30);

- рахунок № 000004356308/15/002/16654 від 19.03.2021 та акт № 010834 купівлі-продажу електроенергії від 28 лютого 2021 р., за розрахунковий період лютий 2021 р., на обсяг споживання електричної енергії - 5137 кВт/год, на суму 22 360,56 грн, які надіслані електронною поштою 19.03.2021 та повторно рекомендованим поштовим відправленням, яке отримано споживачем - 05.05.2021 (а.с. 34).

В порушення умов договору, споживач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії за період січень-лютий 2021 року не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за зобов`язаннями січень-лютий 2021 року в сумі 42 227,93 грн.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції від 07.06.2019 №3 позивач нарахував пеню. Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи умови вказаного договору, нарахував інфляційні втрати та 15 % річних.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (№ 44/11-006676 від 27.21.2023) про сплату штрафних санкцій на суму 40 914,77 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 42 227,93 грн, в якій ДПЗД "Укрінтеренерго" просить Єзупільську селищну раду терміново погасити заборгованість за спожиту електричну енергію; у семиденний строк з дати отримання цієї вимоги сплатити суму 40914,77 грн.

Відтак, відповідач, розглянувши зазначену вище вимогу, її не виконав, а надіслав позивачу відповідь (вих.№ 100 від 26 січня 2024 р.), в якій зазначає, що 16.03.2021 проведено державну реєстрацію припинення Поберезької сільської ради шляхом реорганізації (приєднання) до Єзупільської селищної ради. Відповідач просить позивача скасувати нараховані фінансові стягнення та стягнути основну суму заборгованості, покликаючись на те, що між Єзупільською селищною радою та ДПЗД "Укрінтеренерго" не укладено жодних договірних зобов`язань щодо постачання електричної енергії "постачальником останньої надії" на січень-лютий 2021 року та не отримано комерційної пропозиції; на адресу Єзупільської селищної ради не надходили будь-які документи (акти, рахунки) чи повідомлення про оплату електроненергії, спожитої Поберезькою сільською радою протягом січня-лютого 2021 року.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до приписів ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею -продажем, постачанням електричної енергії регулюються ЗУ "Про ринок електричної енергії", а в частині роздрібного ринку електричної енергії також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 66 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

У зв`язку з цим постачальник "останньої надії" виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (ч. 2 ст. 62 ЗУ "Про ринок електричної енергії").

Судом встановлено, що між ДПЗД "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (постачальник) та Поберезькою сільською радою (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої відповідно до вимог ЦК України та Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 р. № 312.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-4 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що постачальник (ДПЗД "Укрінтеренерго") поставив споживачу (Поберезькій сільській раді) з січня 2021 року до лютого 2021 року електричну енергію в обсязі 9 409 кВт/год на суму 42 227,93 грн, а саме: у січні 2021 року 4272 кВт/год на суму 19 867,37 грн, у лютому 2021 року 5137 кВт/год на суму 22 360,56 грн.

Споживач в порушення умов договору, не здійснив оплату за електроенергію поставлену в січні та лютому 2021 року, що відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Частиною першою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач у відзиві на позовну заяву основну суму заборгованості визнає (а.с. 59-62).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного зобов`язання у розмірі 42 227,93 грн заборгованості за поставлену електричну енергію.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до матеріалів справи, має місце прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За порушення споживачем виконання грошового зобов`язання, на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції від 07.06.2019 №3, позивачем нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 15 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, то позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 18 489,03 грн за такі періоди:

з 05.03.2021 до 30.04.2024 на суму 19 867,37 грн у розмірі 8953,81 грн;

з 27.03.2021 до 30.04.2024 на суму 22 360,56 грн у розмірі 9535,22 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно.

Враховуючи те, що сторони в договорі (п. 6.1. комерційної пропозиції) встановили інший розмір відсотків річних (15%), ніж це передбачено законом (3% річних), позивач нарахував 19 801,20 грн річних за такі періоди:

з 05.03.2021 до 30.04.2024 на суму 19 867,37 грн у розмірі 9411,17 грн;

з 27.03.2021 до 30.04.2024 на суму 22 360,56 грн у розмірі 10 390,03 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

Відтак, з огляду на те, що споживачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання перед постачальником з оплати поставленого товару нарахування позивачем, процентів річних та інфляційних втрат є правомірним.

За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказана вище норма носить диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов`язання (шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов`язання).

Згідно з п. 13.1. комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в понесеному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

Керуючись ст. 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

- строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років (п. 14.1.).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що укладений сторонами договір містить положення, які визначають інший строк нарахування штрафних санкцій ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

При тому пеня нарахована відповідачу до запровадження в Україні воєнного стану до 23.02.2022 (включно).

Оскільки споживач прострочив оплату за спожиту електричну енергію постачальник нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, з урахуванням п. 6.1. комерційної пропозиції, в розмірі 6515,31 грн за такі періоди:

з 05.03.2021 до 23.02.2022 на суму 19 867,37 грн у розмірі 3147,75 грн;

з 27.03.2021 до 23.02.2022 на суму 22 360,56 грн у розмірі 3367,56 грн.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені та встановив, що такі розрахунки зроблені методологічно та арифметично правильно.

Щодо зменшення розміру інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Чинне законодавство не надає суду право на зменшення втрат від інфляції.

Щодо зменшення розміру відсотків річних, встановлених в договорі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд враховує правові позиції, викладені в постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідно до яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, коли позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Верховний Суд застосовує закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, який може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (ст. 3, 509, 627, ЦК України, ст. 24 ГК України).

Вважається недопустимою очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

У вказаній справі Верховний Суд з урахуванням розміру заборгованості та її погашення боржником, розміру пені та штрафу, визнав неспівмірним нарахування річних в розмірі 40% і відмовив у їх стягненні.

В даному випадку в договорі передбачено стягнення 15% річних, що з урахуванням всіх обставин справи не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності і розумності, закріпленим в ст. 3 ЦК України. Належить врахувати, що сума відсотків річних та інфляційних втрат в сукупності складають 91 % від суми заявленої до стягнення основної заборгованості. Водночас, позивач також просить застосувати і інший вид санкції, а саме стягнути пеню.

Суд також враховує, що постачання електричної енергії позивач здійснив не відповідачу, а його правопопереднику - Поберезькій сільській раді, яку було приєднано до відповідача внаслідок об`єднання територіальних громад. Тому обґрунтованим є покликання відповідача про те, що йому не було відомо про наявну заборгованість, що свідчить про відсутність навмисного недобросовісного порушення господарських зобов`язань відповідачем.

При визначенні того, який розмір відсотків річних відповідає наведеним принципам, суд виходить з розміру, який законодавчо визначений і вважається оптимальним при відсутності відповідних умов в договорі. Тому справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, буде стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від суми прострочених платежів.

З урахуванням періоду прострочення та заявлених вимог суд здійснив перерахунок річних у відповідні періоди і визначив, що їх сума становить 3960,24 грн.

Розрахунок здійснено за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення), виходячи з таких даних:

- з 05.03.2021 до 30.04.2024 (сума боргу 19 867,37 грн); 1153 (кількість днів у періоді): 1882,24 грн (сума трьох відсотків річних);

- з 27.03.2021 до 30.04.2024 (сума боргу 22 360,56 грн); 1131 (кількість днів у періоді): 2078,00 грн (сума трьох відсотків річних).

Всього: 3960,24 грн.

Відтак, за розрахунком суду, належні до стягнення три проценти річних становлять - 3960,24 грн; в частині позову про стягнення процентів річних в сумі 15840,96 грн слід відмовити.

Щодо зменшення розміру пені.

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20, постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 903/165/22, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховані апеляційним господарським судом.

За змістом правових висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 в справі № 902/417/18 (12-79гс19) не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, а також в ряді постанов КГС ВС, зокрема в постанові КГС ВС від 22.10.2019 у справі № 918/93/19.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд враховує те, що сума основного боргу на час подання позову становить 42227,93 грн. На відшкодування майнових втрат позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати у розмірі 18 489,03 грн, присуджено до стягнення 3 % річних у розмірі 3960,24 грн.

Також, як вище зазначив суд підлягає врахуванню і те, що постачання електричної енергії позивач здійснив не відповідачу, а його правопопереднику - Поберезькій сільській раді, яку було приєднано до відповідача внаслідок об`єднання територіальних громад. Тому обґрунтованим є покликання відповідача про те, що йому не було відомо про наявну заборгованість, що свідчить про відсутність навмисного недобросовісного порушення господарських зобов`язань відповідачем.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% і стягнути 3257,66 грн пені. Таким чином, у цій справі позивачу відшкодовуються інфляційні втрати у розмірі 18 489,03 грн, 3 % річних у розмірі 3960,24 грн та пеня у розмірі 3257,66 грн, що в сукупності становить 25 706,93 грн, що у відсотковому співвідношенні до заявленої до стягнення основної суми заборгованості становить 61 % (42 227,93 грн). На думку суду, вказана сума є достатньою для відновлення майнових прав позивача, порушених простроченням виконання грошового зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену електричну енергію в сумі 42 227, 93 грн, пеню в сумі 3257,66 грн, інфляційні втрати в сумі 18 489,03 грн та три проценти річних в сумі 3960,24 грн. В частині стягненні 3257,65 грн пені та 15840,96 грн процентів річних відмовити.

При вирішенні позову суд відхиляє заперечення відповідача щодо безпідставного нарахування Єзупільській селищній раді - 6515,31 грн пені, 19 801,20 грн 15 % річних та 18 489,03 грн інфляційних втрат, як правонаступнику Поберезької сільської ради, оскільки матеріалами справи підтверджується, що юридичну особу Поберезька сільська рада припинено - реорганізовано шляхом приєднання до Єзупільської селищної ради.

Згідно із ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації, зокрема, приєднання. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

В контексті викладеного, відбувся перехід як прав, так і обов`язків (зобов`язань) Поберезької сільської ради (споживача) до Єзупільської селищної ради (відповідача).

Відтак, нарахування відповідачу, за прострочення виконання зобов`язання споживачем на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції від 07.06.2019 №3, пені, інфляційних втрат та процентів річних є правомірним, оскільки Єзупільська селищна рада (відповідач) є правонаступником Поберезької сільської ради (споживача) та, зокрема, правонаступником укладеного (приєднаного) Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та є споживачем наданої електричної енергії.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з позовом, позивач оплатив 2422,40 грн судового збору (платіжна інструкція № 522 від 21 травня 2024 року), враховуючи передбачений ч. 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" понижувальний коефіцієнт 0,8.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Єзупільської селищної ради про стягнення 87 033,47 грн задовольнити частково.

Стягнути з Єзупільської селищної ради (77411, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, селище Єзупіль, вул. Степана Бандери, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 04356142) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код юридичної особи: 19480600) заборгованість за поставлену електричну енергію в сумі 42 227 (сорок дві тисячі двісті двадцять сім) грн 93 коп., пеню в сумі 3257 (три тисячі двісті п`ятдесят сім) грн 66 коп., інфляційні втрати в сумі 18 489 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 03 коп., три проценти річних в сумі 3960 (три тисячі дев`ятсот шістдесят) грн 24 коп. та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3257,65 грн пені та 15840,96 грн процентів річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк