Рішення

від 14.08.2024 по справі 921/268/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/268/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу:

за позовом Приватного підприємства "Дружба - Нафтопродукт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН"

про стягнення 1 427 889,49 грн, з них 1 360 000 грн - основного боргу, 43 349,64 грн - інфляційних втрат, 24 539,85 грн - 3% річних.

за участі представників

позивача: Войнарський А.Й. - адвокат;

відповідача: Бачинська Н.О. - адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ПП "Дружба - Нафтопродукт" до ТОВ "Медичний центр "ВІАСАН" про стягнення 1 427 889,49 грн.

Судом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе згідно умов договору №29/12-2022 зобов`язань, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування інфляційних втрат та 3% річних, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Під час підготовчого провадження, через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Дружба - Нафтопродукт" надійшла заява (вх. № 5036) від 25.06.2024 про залишення позову без розгляду в частині вимог, щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 43 349,64 грн та трьох відсотків річних в розмірі 24 539,85 грн.

З урахуванням викладеного, представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов в частині стягнення 1 360 000 грн основного боргу.

Статтею 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, зокрема у випадку, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З наведеного в сукупності, судом задоволено заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо обставин справи, однак відзиву на позов не подав.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Справа розглядалась з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Медичний центр "ВІАСАН" (Позичальник) та ПП "Дружба - Нафтопродукт" (Позикодавець) 29.12.2022 було укладено договір №29/12-2022 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), згідно із п. 1.1 якого Позикодавець надає Позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п.2.1 цього Договору, а Позичальник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення ( п.1.2 Договору).

У розділі 2 укладеного правочину сторони погодили умови та строк надання поворотної фінансової допомоги. Так, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 2 500 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем у повному розмірі. Термін надання не повинен перевищувати 1 місяць з дати підписання договору. Поворотна фінансова допомога вважається наданою Позикодавцем Позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок. що підтверджує виписка з банку.

Згідно із п.3.1 спірної угоди поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу Позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку, визначеного в п.2.7. цього Договору.

Позичальник зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку, визначеного а п.2.7 або після отримання письмової вимоги Позикодавця про дострокове повернення (п.4.2 Договору ).

Відповідно до п.8.1 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором.

В подальшому, 04.01.2023 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору №29/12-2022, у п.1 якої домовились доповнити розділ 8 п.8.1 підпунктом 8.1.1 та викласти його в наступній редакції: "Договір №29/12-2022 про надання поворотної фінансової допомоги від 29.12.2022 року діє до 31 січня 2024 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення".

На виконання своїх договірних зобов`язань, позивач перерахував відповідачу, як поворотну фінансову допомогу, кошти на загальну суму 2 000 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №264 від 29.12.2022 на суму 700 000 грн, №625 від 29.12.2022 на суму 150 000 грн, №160 від 29.12.2022 на суму 1 000 000 грн, №7427 від 29.12.2022 на суму 150 000 грн. Кошти були перераховані на банківський рахунок ТОВ "Медичний центр "ВІАСАН" UA203052990000026005003301845, із зазначенням призначення платежу: "перераховується поворотно-фінансова допомога згідно договору №29/12-2022 від 29.12.2022", що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками.

Разом з тим, позивач стверджує, що його контрагент лише частково повернув кошти в сумі 640 000 грн, тим самим порушивши досягнуті між учасниками договірних відносин домовленості , що викладені у відповідних положеннях Договору.

Неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань та невиконання ним вимоги №163 від 30.10.2023 про погашення наявного боргу стало підставою для звернення позикодавця з позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За приписами ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором позики.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За визначенням, наданим у пункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Із вищевикладеного випливає, що надати кошти в позику, яка передбачає нарахування процентів за користування коштами мають право лише фінансові установи.

Однак у спірних правовідносинах, в пункті 2.2 Договору сторони погодили, що допомога надається на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Інші положення Договору також не містять положень, які передбачають стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами.

Отже, у спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, а тому до кредитора не застосовується вимога щодо обов`язкової наявності у нього статусу фінансової установи.

З аналізу ч. 2 ст. 1046 ЦК України випливає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Названа норма (ч. 2 ст. 1046 ЦК України) є імперативною, а тому сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1049/17.

Факт перерахування грошових коштів позивачем відповідачу у сумі 2 000 000 грн встановлено судом вище. Отримання суми фінансової допомоги відповідач не заперечує.

За положеннями статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Викладеними у п.3.1 спірної угоди умовами обумовлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу Позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку, визначеного в п.2.7 цього Договору. Така вимога направлялась відповідачу та отримана ним 06.11.2023.

Таким чином строк повернення фінансової допомоги в розмірі 1 360 000 грн настав.

В ході судового розгляду ТОВ "Медичний центр "ВІАСАН" жодним чином цю заборгованість не спростувало.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Позичальника поворотної фінансової допомоги в сумі 1 360 000 грн є обґрунтованою, відповідає праву позивача на отримання вказаних коштів, отже підлягає до задоволення.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Натомість, його контрагентом не надано ні обґрунтованих заперечень, ні доказів погашення заборгованості в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд виходить з того, що за пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі залишення заяви без розгляду, крім випадку, якщо така заява залишена без розгляду у зв`язку і з заявою (клопотанням) позивача.

Відтак, враховуючи зазначені процесуальні норми, суд констатує, що сума сплаченого судового збору в розмірі 1018,34 грн не може бути повернута позивачу, з огляду на те, що підставою для залишення позову, в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, без розгляду слугувала подана ним заява. Слід при цьому зазначити, що аналогічна правова позиція з даного приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 16.06.2021 по справі №916/1615/20.

Натомість, решту витрат по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" (вул. Медова, 12, м. Тернопіль, 46008, ідент. код 40897236) на користь Приватного підприємства "Дружба - Нафтопродукт (вул. Стуса, 1, м. Тернопіль, 46023, ідент. код 34042478) - 1 360 000 (один мільйон триста шістдесят тисяч) грн основного боргу та витрати зі сплати судового збору в сумі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позов залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 15.08.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко