Постанова

від 08.08.2024 по справі 911/2602/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2602/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024

у складі колегії суддів: Корсак В.А - головуючий, Алданова С.О., Євсіков О.О.,

на рішення господарського суду Київської області від 21.12.2023,

суддя: Шевчук Н.Г.

на додаткове рішення господарського суду Київської області від 18.01.2024

суддя: Шевчук Н.Г.,

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024

у складі колегії суддів: Корсак В.А - головуючий, Алданова С.О., Євсіков О.О.

у справі № 911/2602/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ,

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки учасника,

за участю представників:

від позивача: Деледивка С. Г.,

від відповідача: Андрієнко С. В.,

від третьої особи-1: не з`явилися,

від третьої особи-2: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визначити розмір статутного капіталу позивача в сумі 2 100 000,00 грн та визначити частку учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства у розмірі 100%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті подання ОСОБА_1 нотаріально засвідченої заяви про вихід з Товариства, виникла ситуація за якої єдиним учасником став ОСОБА_2 . Однак, ОСОБА_1 не вчинив дії щодо державної реєстрації його виходу зі складу учасників товариства, на позачергові загальні збори для прийняття рішення про внесення змін до статуту щодо складу учасників товариства та розміру їх часток не з`явився, що унеможливило його прийняття. Наведене спричинило для Товариства неможливість внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та, як наслідок, призводить до правової невизначеності і введення в оману третіх осіб щодо належності ОСОБА_1 частки в статутному капіталі товариства.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та мотиви їх ухвалення

Рішенням господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2602/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність обраного позивачем способу судового захисту законодавчим приписам.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2602/23 задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на користь ОСОБА_1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд першої інстанції, здійснивши аналіз обсягу та вартості наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги відповідачу, дійшов до висновку, що у даній справі позивачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та дійшов висновку про те, що сума заявлених відповідачем витрат на правову допомогу є справедливою та співрозмірною.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 рішення господарського суду Київської області від 21.12.2023 та додаткове рішення господарського суду Київської області від 18.01.2024 у справі №911/2602/23 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд виходив з того, що позовні вимоги Товариства про визначення розміру статутного капіталу товариства в сумі 2 100 000,00 грн та розміру частки учасника товариства ОСОБА_2 у розмірі 100% спрямовані на захист саме корпоративних прав цього учасника. Утім в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання учасником Товариства ОСОБА_2 правомочностей на звернення Товариства в інтересах такого учасника до суду за захистом корпоративних прав.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності саме у нього порушених прав та/або інтересів внаслідок недооформлення відповідачем його виходу з числа учасників товариства, що є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки захисту підлягають саме порушене (оспорюване) право/інтерес особи, якою пред`явлено позов.

Апеляційний суд також зазначив, що наведений спосіб захисту, як і інші, що унормовані статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", направлені саме на захист корпоративного права. Тоді як позивачу корпоративні права в цьому товаристві не належать.

Також апеляційний господарський суд погодився з судом першої інстанції про задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на користь ОСОБА_1 30 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши заяву відповідача, а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи розумності судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як складність, обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими понесені відповідачем витрати на правничу професійну допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, на рішення господарського суду Київської області від 21.12.2023, на додаткове рішення господарського суду Київської області від 18.01.2024 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №911/2602/23.

У скарзі позивач просить скасувати рішення та постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скасувати додаткове рішення господарського суду першої інстанції та додаткову постанову апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пп. д) п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань» в частині права саме Товариства, а не тільки учасників Товариства застосовувати спосіб захисту права щодо визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників за обставин відсутності спору між учасниками про частки в Товаристві. Усталена судова практика Верховного Суду стосується спорів між учасниками товариств про права на частки, в даній справі такий спір відсутній, натомість має місце спір та правова невизначеність даних в ЄДР про Товариство, зумовлених виходом учасника та відсутністю внесення відповідних змін в ЄДР.

Також скаржник вказує про застосування пп. д) п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19; від 08.09.2020 у справі № 916/667/19; від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, у постановах у справах № 903/199/20, № 917/315/20, № 911/1149/19 щодо універсальності такого способу захисту, як визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників і неможливості та неефективності застосування інших способів захисту при наявності спору по даним в ЄДР.

Скаржник зазначає про застосування судами попередніх інстанцій ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині права на ефективний спосіб правового захисту без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

На думку скаржника суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що відповідно до ст. 310 ГПК України є підставою для скасування рішень, зокрема суд застосував ст. 167 Господарського кодексу України, яка не підлягала застосуванню і не застосував закон, що підлягав застосуванню, зокрема ч. 6 ст. 96-1 Цивільного кодексу; не застосував закон, що підлягав застосуванню, а саме ст. 15 ЦК України та ст. 4 ГПК України щодо захисту прав і законних інтересів.

Також скаржник зазначає, що стягнення витрат на правову допомогу судом першої інстанції суперечить процесуальним приписам ст.ст. 126, 129 ГПК України, а тому додаткове рішення суду першої інстанції, на його думку, підлягає скасуванню.

Скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник обґрунтовує необхідністю скасування постанови по суті, а тому стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції також вважає безпідставним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що постанови Верховного Суду, на які як на підставу подання касаційної скарги посилається скаржник, не є подібними до спірних правовідносин, адже визначально різняться змістом спірних правовідносин, предметом та підставами позову, а також суб`єктним складом, тобто рішення у даній справі ухвалені за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, а тому застосування наведеної норми права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним.

Також відповідач посилається на постанову Верховного Суду у справі №907/166/21, в якій Суд дійшов висновку, що позивач, як саме товариство, не може мати інтересу у відновленні корпоративних прав учасників цього товариства та за такими позовами має виступати відповідачем.

Відповідач просить в частині підстав касаційної скарги закрити касаційне провадження, а в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідач також у відзиві на касаційну скаргу просить за результатами розгляду справи розподілити судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом стягнення з позивача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Відповідно до пунктів 1.2, 7.1.1, 1.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства №213 від 16.05.2016, статутний капітал товариства складає 4 200 000,00 грн, а учасниками відповідного товариства є:

- ОСОБА_2 з розміром частки у статутному капіталі - 50% статутного капіталу товариства та складає 2 100 000,00 грн;

- ОСОБА_1 з розміром частки у статутному капіталі - 50% статутного капіталу товариства та складає 2 100 000,00 грн.

ОСОБА_1 11.06.2018 звернувся до Товариства з вимогою про скликання загальних зборів у зв`язку з його виходом з товариства, до якої додано нотаріально засвідчену заяву про вихід від 11.06.2018.

Відповідно до змісту вищевказаних вимог та заяви ОСОБА_1 повідомляв Товариство про свій вихід з 14.09.2018 та просив провести у зазначену дату позачергові загальні збори, до порядку денного яких включити питання, зокрема, стосовно зміни складу учасників Товариства, затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі та його зменшення.

Надалі, ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" та ОСОБА_2 з повідомленням від 02.08.2018 про скликання на 14.09.2018 загальних зборів учасників Товариства з порядком денним по питаннях стосовно виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та проведення відповідних дій щодо зміни складу учасників, статутного капіталу товариства.

Листом від 06.08.2018 ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" повідомило учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення 14.09.2018 позачергових загальних зборів з порядком денним по питаннях стосовно виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та проведення відповідних дій щодо зміни складу учасників, статутного капіталу Товариства. Копія вказаного повідомлення з доказами його надіслання наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1 не з`явився 14.09.2018 на загальні збори учасників Товариства, що підтверджується протоколом реєстрації учасників від 14.09.2018 та протоколом загальних зборів учасників №14/09/18 від 14.09.2018, відповідно до змісту якого збори вважаються такими, що не відбулись.

ОСОБА_1 з 14.09.2018 вважається таким, що вийшов з Товариства, що не спростовується учасниками справи та підтверджено рішенням господарського суду Київської області у справі №911/197/19 від 04.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019.

Позивач 19.06.2020 звернувся до Ірпінської міської ради з листом №19/06-20 від 19.06.2020 про реєстрацію виходу ОСОБА_1 з ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту", в якому вказано, що Товариство у зв`язку з обставинами, встановленими рішенням господарського суду Київської області у справі №911/197/19 від 04.06.2019 (набрало законної сили 01.10.2019) просить зареєструвати вихід учасника Товариства ОСОБА_1 на підставі поданої ним Товариству у 2018 році заяви про вихід та виключити з ЄДР інформацію про нього як учасника та бенефіціара Товариства. В переліку додатків до цього листа вказані платіжне доручення про сплату адміністративного збору, заява (форма 2), нотаріально засвідчена копія паспорту учасника ОСОБА_2 , копія паспорту ОСОБА_1 , оригінал нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 про вихід 2018 року.

Державним реєстратором Ірпінської міської ради 23.06.2020 повідомлено ОСОБА_2 про відмову у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" на підставі абз.1 п.1 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - документи подано особою, яка не має на це повноважень (при даній реєстраційній дії заявником виступає учасник, який виходить; абз. 3.1 п.1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" інформація про особу, що виходить ( ОСОБА_1 ) міститься в Єдиному реєстрі боржників; в поданому пакеті документів відсутня згода іншого учасника товариства на вихід ОСОБА_1 (п. 2 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю")).

До матеріалів справи позивачем надані адресовані ним ОСОБА_1 листи №19/12-18/1 від 19.12.2018, №24/12-19 від 24.12.2019, №05/05-20 від 05.05.2020 з доказами їх направлення (описи вкладення), в яких ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" просило Оліна Д.О. дооформити свій вихід з Товариства відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідь на останній лист ОСОБА_1 29.05.2020 повідомив Товариство, що рішенням господарського суду Київської області у справі №911/197/19 від 04.06.2019 на нього жодних обов`язків щодо здійснення будь-яких дій на підтвердження виходу зі складу учасників Товариства не покладено.

Нотаріально посвідчена заява про надання згоди на вихід ОСОБА_1 з ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" підписана ОСОБА_2 30.12.2020., а також оригінал заяви ОСОБА_1 про вихід з ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" та листи ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" і ОСОБА_2 із закликом до ОСОБА_1 зареєструвати його вихід з Товариства були направлені відповідачу 30.12.2020.

Згідно опису документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту", ОСОБА_1 27.01.2021 були подані заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, документ про сплату адміністративного збору, заява про вихід з товариства, заява про надання згоди на вихід ОСОБА_1 ..

Державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 27.01.2021 встановлено, що подані 27.01.2021 документи не відповідають вимогам Закону: рішення (заява) про надання згоди на вихід ОСОБА_1 з Товариства прийнято з порушенням строку, встановленого частиною 3 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв`язку з чим відмовлено у державній реєстрації по заяві про внесення змін.

Відповідно до наданого позивачем витягу з ЄДР станом на 14.08.2023 та за запитом суду станом на 23.08.2023 учасниками ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" є ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 50% статутного капіталу товариства з розміром внеску 2 100 000,00грн та ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 50% статутного капіталу товариства з розміром внеску 2 100 000,00 грн.

Позивач стверджує, що неявка ОСОБА_1 на позачергові загальні збори учасників товариства унеможливила прийняття рішення про внесення змін до статуту щодо складу учасників товариства та розміру їх часток, невчинення ОСОБА_1 дій щодо державної реєстрації його виходу зі складу учасників товариства спричинили для ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" неможливість внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції

Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

У справі, що розглядається, товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визначити розмір статутного капіталу позивача в сумі 2 100 000,00 грн та визначити частку учасника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства у розмірі 100%.

Обґрунтовуючи звернення з позовом у даній справі, позивач зазначав, що нездійснення відповідачем дій з державної реєстрації його виходу зі складу учасників товариства згідно поданої Товариству нотаріально посвідченої заяви, неявка на позачергові загальні збори для прийняття рішень про внесення змін до статуту щодо складу учасників товариства та розміру їх часток, а також відсутність у Товариства можливості зареєструвати за власною заявою відповідні зміни, призводить до правової невизначеності і введення в оману третіх осіб щодо належності ОСОБА_1 частки в статутному капіталі товариства.

Проте, як враховано апеляційним господарським судом, в позові та інших письмових поясненнях позивач не наводить яке саме право було порушено чи оспорюється відповідачем.

В апеляційній скарзі Товариство додатково зазначило, що бездіяльністю відповідача порушуються права товариства на здійснення господарської діяльності, оскільки згідно положень Статуту Товариства до виключної компетенції загальних зборів належать вирішення ряду питань, пов`язаних із діяльністю юридичної особи.

Як вірно враховано апеляційним господарським судом, позивач фактично вказує на неможливість вчинення учасником Товариства, що залишився після подання відповідачем заяви про вихід, одноособового вирішення питань діяльності Товариства, а отже і здійснення ним правомочностей на участь в управлінні господарською організацією.

Тобто позовні вимоги про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки учасника товариства ОСОБА_2 у розмірі 100% спрямовані на захист саме корпоративних прав цього учасника. Втім, як встановлено апеляційним господарським судом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання учасником товариства ОСОБА_2 . Товариству правомочностей на звернення останнього в інтересах такого учасника до суду за захистом корпоративних прав.

Оскільки прийняття рішень, що належать до виключної компетенції загальних зборів належить учаснику/учасникам такого товариства, і саме йому/їм може бути не байдуже питання остаточного оформлення іншим учасником товариства усіх законодавчо встановлених процедур виходу з юридичної особи, тому позивач, як саме товариство, не може мати інтересу у відновленні корпоративних прав учасника/учасників цього товариства на відновлення правомочностей з управління.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів наявності саме у нього порушених прав та/або інтересів внаслідок недооформлення відповідачем його виходу з числа учасників товариства.

З огляду на те, що позивачем не доведено наявність порушеного права, яке б підлягало захисту, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права, зокрема щодо належного способу захисту його права.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Тобто наслідком задоволення позовних вимог має бути відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, на користь якого приймається відповідне рішення суду.

З огляду на положення процесуального законодавства суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Верховний Суд повторно звертає увагу, що встановлення судом відсутності у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

З цих же підстав не береться до уваги посилання скаржника на судову практику Верховного Суду про застосування пп. д) п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо такого способу захисту, як визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників і неможливості та неефективності застосування інших способів захисту при наявності спору по даним в ЄДР.

Здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень, Верховний Суду вважає, що вони не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

При цьому Суд враховує, що як вірно зазначив скаржник, господарські суди попередніх інстанцій помилково послались на ст. 167 Господарського кодексу України, яка була виключена з 01.01.2023, проте це спростовує правильних висновків апеляційного господарського суду щодо не доведення позивачем наявності у нього порушеного, в тому числі, корпоративного права.

Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення господарського суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає наступне.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2024 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на користь ОСОБА_1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник зазначає, що стягнення витрат на правову допомогу судом першої інстанції суперечить процесуальним приписам ст. ст. 126, 129 ГПК України, а тому додаткове рішення суду першої інстанції, на його думку, підлягає скасуванню.

Верховний Суд вважає безпідставними такі доводи касаційної скарги, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява б/н від 25.12.2023 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд включити суму 30 000,00 грн по оплаті послуг адвоката до судових витрат, пов`язаних з розглядом господарської справи № 911/2602/23, які підлягають розподілу в порядку, визначеному статтею 129 ГПК України.

Від представника відповідача 05.01.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання позивача про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги.

Судом першої інстанції встановлено, що до відзиву на позов від 22.09.2023 додано "Попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які очікує понести ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом справи № 911/2602/23", а також опис вкладення у цінний лист від 22.09.2023 (№ 0813203796979), який підтверджує направлення вказаного розрахунку на адресу позивача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем до матеріалів справи надано:

- договір № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Андрієнком Сергієм Володимировичем, разом з додатковими угодами № 3 від 28.12.2020 та № 4 від 30.12.2022;

- додаткову угоду № 5 від 15.12.2023 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018;

- звіт про надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи №911/2602/23 про визнання розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника на фіксовану суму - 30 000,00 грн;

- акт про надання правової допомоги № 01-Д08/2019-ДУ5/2023 від 22.12.2023 на суму 30 000,00 грн;

- довідка № 83/2023 від 25.12.2023 про сплату гонорару за надання правової допомоги;

- свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю № 4989 від 29.05.2012 на ім`я ОСОБА_3 та посвідчення адвоката;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1215603 від 16.06.2022, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально Андрієнко С.В. для представлення інтересів ОСОБА_1 у господарському суді Київської області.

За умовами пункту 1.1 Договору, адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання йому правової допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по надання правової допомоги, а також, у випадку необхідності, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням завдання клієнта.

Розмір гонорару та порядок його внесення визначаються за домовленістю сторін в додаткових угодах до договору про надання правової допомоги, які після їх підписання сторонами, стають невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.12.2022 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року.

У Додатковій угоді № 5 від 15.12.2023 до договору № ФО-08/2019 про надання правової допомоги від 08.04.2018 сторони домовились, що адвокат приймає на себе виконання доручення клієнта щодо надання йому правової (професійної правничої) допомоги по захисту інтересів у зв`язку із розглядом господарської справи № 911/2602/23 за позовом ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника, на стадіях судового розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (пункт 1.1); гонорар адвоката за домовленістю сторін встановлюється у фіксованому розмірі (пункт 2.1); гонорар за надання правової допомоги, зокрема у першій судовій інстанції становить 30 000,00 грн (пункт 2.2); гонорар вноситься клієнтом на підставі Звіту про надання правової допомоги та Акта передачі-приймання наданої правової допомоги та рахунку, виставленого адвокатом, протягом 5-ти днів з дня підписання цього акта (пункт 2.3).

22 грудня 2023 року між відповідачем та адвокатом підписано Акт про надання правової допомоги № 01-Д08/2019-ДУ5/2023 згідно звіту про надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи № 911/2602/23 про визнання розміру статутного капіталу товариства та визначення частки учасника на загальну суму 30 000,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення обсягу наданих адвокатом Андрієнком С.В. послуг професійної правничої допомоги відповідачу.

Доводи скаржника про те, що подані відповідачем документи не підписані його адвокатом, а відповідачем особисто, правильно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки підписання ОСОБА_1 відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив та два додаткових пояснення не спростовує обставин надання його адвокатом правової допомоги щодо підготовки цих документів.

Господарський суд першої інстанції, здійснивши аналіз обсягу та вартості наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги відповідачу, дійшов до висновку, що у даній справі позивачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та дійшов висновку про те, що сума заявлених відповідачем витрат на правову допомогу є справедливою та співрозмірною.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають положенням ст. ст. 126, 129 ГПК України, та прийняті з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих сторонами доказів та обставин встановлених судами.

Скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник обґрунтовує необхідністю скасування постанови по суті. Проте з огляду на те, що Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у даній справі, то відсутні підстави для скасування і додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024.

Інших доводів щодо скасування додаткової постанови апеляційного господарського суду скаржник не наводить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки підстави касаційного оскарження судових рішень не підтвердились, у задоволенні касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" слід відмовити, а оскаржувані рішення, додаткове рішення, постанову та додаткову постанову - залишити без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, рішення господарського суду Київської області від 21.12.2023 та додаткове рішення господарського суду Київської області від 18.01.2024 у справі №911/2602/23 залишити без змін.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №911/2602/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець