Постанова

від 08.08.2024 по справі 921/467/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/467/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод" (далі - Завод, позивач) - не з`явився,

відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - Відділення, відповідач, скаржник) - Ткач Р.М. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Травелінг" (далі - ТОВ "Травелінг") - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 (головуючий - суддя Шумський І.П.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (головуючий - суддя Кравчук Н.М., судді: Малех І.Б., Скрипчук О.С.)

у справі за позовом Заводу

до Відділення

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ "Травелінг"

про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання відмови Відділення у наданні згоди на відчуження спірного майна незаконною, зобов`язання надати згоду на продаж частини об`єкта приватизації та погодити проєкт договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Завод звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати відмову Відділення, викладену в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною;

- зобов`язати Відділення надати згоду Заводу на продаж частини об`єкта приватизації, а саме: будівлю старої спиртобази (Е) площею 66,3 кв м., будівлю господарського призначення (Є) площею 51,2 кв м, будівлю прохідної спиртобази (А) площею 78,2 кв м, будівлю мірного відділення (Б) площею 239,4 кв м, загальною площею 435,1 кв м, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, буд. 32, та погодити договір купівлі-продажу між продавцем і покупцем.

1.2. Позов мотивовано тим, що позивач є власником цілісного майнового комплексу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво), придбаного за результатами проведеного в липні 2021 року аукціону. Умовами укладеного з Відділенням договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 04.08.2021 передбачено, що відчуження майна, обтяженого передбаченими у цьому договорі зобов`язаннями, можливо виключно за згодою Продавця в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Завод звернувся до відповідача із заявою щодо надання згоди органом приватизації на подальше відчуження частини спірного об`єкта приватизації. У відповідь на вказане звернення Завод отримав лист, яким йому відмовлено у наданні згоди на відчуження переліченого у заяві майна, оскільки чинний Порядок надання органами приватизації згоди на подальше відчуження, передачу в заставу або внесення до статутного капіталу господарського товариства об`єктів приватизації, обтяжених зобов`язаннями їх власників перед державою (територіальною громадою), що затверджений наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1330 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №1342/32794 від 27.11.2018 (далі - Порядок №1330) розповсюджується на відчуження об`єкта приватизації в цілому, а не окремої його частини. Позивач вважає зазначену відмову необґрунтованою і такою, що суперечить нормам чинного законодавства, а також порушує його права як власника, оскільки унеможливлює подальше розпорядження майном на власний розсуд.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 позов задоволено. Визнано відмову Відділення, викладену в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною. Зобов`язано Відділення надати згоду Заводу на продаж частини об`єкта приватизації, а саме: будівлю старої спиртобази (Е) площею 66,3 кв.м, будівлю господарського призначення (Є) площею 51,2 кв.м, будівлю прохідної спиртобази (А) площею 78,2 кв.м, будівлю мірного відділення (Б) площею 239,4 кв.м, загальною площею 435,1 кв.м, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, буд. 32, та погодити договір купівлі продажу між продавцем і покупцем. Стягнуто з Відділення на користь Заводу 2 684,00 грн судового збору.

2.2. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023, Відділення звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати його та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 апеляційну скаргу Відділення задоволено частково; рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 скасовано в частині погодження договору купівлі-продажу між продавцем і покупцем. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 року залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, Відділення звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 № 11-023-00864, незаконною.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права за відсутності правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини п`ятої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон № 2269-VIII) та всіх положень Порядку №1330.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Завод у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення.

5.2. Відзив ТОВ "Травелінг" на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Відділенням (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобренд" (Покупець) 04.08.2021 укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво).

6.2. Відповідно до умов договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, котрий став переможцем електронного аукціону UA-PS-2021-06-13-000009-2, який відбувся 06.07.2021, об`єкт малої приватизації - окреме майно Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво) згідно з наведеним в пункті 1.1. договору переліку, за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців (вул. Леніна), 1; Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки (вул. Дзержинського), 32 (далі - об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

6.3. В пункті 1.2. договору зазначено, що об`єкт приватизації належить Державі Україна в особі Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №268896873 від 04.08.2021, Витягом про державну реєстрацію прав №33186812 від 15.02.2012, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САЕ №197783 від 15.02.2012, виданого Дружбівською селищною радою на підставі рішення №170 від 20.12.2011 та Державі Україна в господарському віданні Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №268896675 від 04.08.2021 року, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САЕ №505176 від 05.04.2012, виданого Мишковицькою сільською радою на підставі рішення виконкому №2 від 26.01.2012.

6.4. Перелік нерухомого майна та транспортних засобів, які входять до складу об`єкта приватизації та передаються у власність Покупцю, наведено у додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3. договору).

6.5. У додатку №1 до договору - Перелік нерухомого майна та транспортних засобів, які входять до складу об`єкта приватизації, зазначено 22 об`єкти нерухомого майна, в тому числі: - Будівля старої спиртобази (літера Е) площею 66,3 кв.м (інвентарний номер 150032); - Будівля господарського призначення (літера Є), площею 51,2 кв.м (інвентарний номер 150031); - Будівля прохідної спиртобази (літера А), площею 78,2 кв.м (інвентарний номер 150030); - Будівля мірного відділення (літера Б), площею 239,4 кв.м (інвентарний номер 150034), загальною площею 435,1 кв.м, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки (вул. Дзержинського), буд. 32; - Головний виробничий корпус з підвалом, трансформаторна, місце зберігання прекурсорів, автомобілерозвантажувач ГУАР-30 з навісом і підвалом, до складу входить протирадіаційне укриття, що не підлягає приватизації (літери Б, І, Й), площею 2977,5 кв.м, з них 58,2 кв.м не підлягають приватизації (інвентарний номер 150040, 150039); - Адміністративний корпус, до складу входить протирадіаційне укриття, що не підлягає приватизації (літера А), площею 2266,3 кв.м, з них 255,9 кв.м не підлягають приватизації (інвентарний номер 150038), які знаходяться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців (вул. Леніна), 1.

6.6. Крім того, в додатку №1 зазначено Перелік транспортних засобів, що входять до складу об`єкта приватизації, в кількості 17 одиниць.

6.7. Пунктом 1.4. договору передбачено, що об`єкт приватизації розташований на чотирьох земельних ділянках: - земельна ділянка за адресою; Тернопільська область, Тернопільський район, с.Мишковичі, вул. Січових Стрільців, 1, площею 3,4344 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1200; - земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, 32, площею 1,44 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0017; - земельна ділянка за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с/рада Великолуцька, площею 6,3809 га, кадастровий номер 6125282200:01:001:1579; - земельна ділянка за адресою: Тернопільська область Тернопільський район, с/рада Великолуцька, площею 2,6 га, кадастровий номер 6125282200:01:016:0001.

6.8. Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору право власності на об`єкт приватизації переходить до Покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом із неустойкою (у разі її нарахування) та підписання відповідного акта приймання-передачі, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

6.9. За змістом пунктів 4.1., 4.2. договору передача об`єкта приватизації Покупцю здійснюється Продавцем у п`ятиденний строк після сплати Покупцем у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування). Передача об`єкта приватизації Продавцем і прийняття його Покупцем засвідчуються актом приймання - передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).

6.10. В розділі 6 договору визначено обов`язки Покупця, зокрема: Покупець зобов`язаний в строк та порядку, встановлені цим договором, сплатити ціну продажу об`єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування), та в установлений цим договором строк - прийняти об`єкт приватизації за актом приймання-передачі (пункти 6.1., 6.2. договору).

6.11. Згідно з пунктом 6.3. договору Покупець зобов`язаний надавати на вимогу Продавця інформацію, необхідну для здійснення ним контролю за виконанням умов цього договору.

6.12. Відповідно до пункту 6.4. договору Покупець від дати переходу права власності на об`єкт приватизації зобов`язаний забезпечувати безперешкодний доступ балансоутримувача - ДП "Укрспирт" до протирадіаційного укриття площею 58,2 кв.м (інвентарний номер 150997), яке розташоване у підвальному приміщенні головного виробничого корпусу з підвалом, трансформаторної, місцем зберігання прекурсорів, автомобілерозвантажувачем ГУАР-30 з навісом і підвалом (інвентарні номери 150039 та 150040) та протирадіаційного укриття площею 255,9 кв.м (інвентарний номер 502086), яке розташоване в адміністративному корпусі (інвентарний номер 150038) з метою здійснення заходів по утриманню захисних споруд і цивільного захисту у відповідності до вимог частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України №5403-VI від 02.10.12.

6.13. Відчуження майна, обтяженого передбаченими у цьому договорі зобов`язаннями, можливо виключно за згодою Продавця в порядку, встановленому Фондом державного майна України (пункт 6.5. договору).

6.14. За змістом пункту 6.6. договору зобов`язання, визначені у цьому договорі, зберігають свою дію для осіб, які придбавають об`єкт приватизації у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов`язань.

6.15. У разі подальшого відчуження об`єкта приватизації до нового власника переходять зобов`язання, передбачені цим договором і не виконані на дату такого відчуження (пункт 6.7. договору).

6.16. Відповідно до пунктів 6.8., 6.9. договору у разі подальшого відчуження приватизованого об`єкта новий власник у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на такий об`єкт зобов`язаний подати до органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Новий власник, а також кредитор фінансування купівлі об`єкта приватизації повинен відповідати вимогам до покупців об`єктів приватизації, встановленим статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

6.17. Строк виконання зобов`язань Покупця, визначених у розділі 6 договору, щодо яких договором не визначено іншого строку їх виконання, становить п`ять років з дати переходу права власності на об`єкт приватизації (пункт 6.11. договору).

6.18. На виконання умов вказаного договору 01.09.2021 Відділенням та ТзОВ "Енергобренд" складено і підписано акт приймання-передачі державного майна, відповідно до якого ТОВ "Енергобренд" прийняло у власність об`єкт малої приватизації - окреме майно Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво), в тому числі і транспортні засоби.

6.19. В акті приймання-передачі зазначено, що передача об`єкта приватизації проводиться згідно з договором купівлі-продажу від 04.08.2021, посвідченого нотаріально Квочак Л.Т., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3113, за результатами електронного аукціону UA-PS-2021-06-13-000009-2 від 06.07.2021, враховуючи сплату Покупцем повної ціни продажу об`єкта приватизації.

6.20. Наказом Регіонального відділення фонду Державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №521 від 30.09.2021 затверджено результат продажу об`єкта малої приватизації - окреме майно Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво) та завершено його приватизацію.

6.21. В подальшому 07.09.2021 на підставі рішення №06-09/2021 учасника (засновника) ТОВ "Енергобренд" від 06.09.2021 Товариство змінило свою назву на ТОВ "Мишковицький спиртовий завод", що також відображено у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг станом на 20.11.2023).

6.22. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №355052979 від 20.11.2023, 01.09.2021, на підставі договору купівлі-продажу №3113 від 04.08.2021, а також договору про внесення змін №3678 від 01.09.2021, рішення №06-09/2021 від 06.09.2021, проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" на об`єкт нерухомості, реєстраційний номер 2445005161250 - будівлі і споруди спиртобази за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, 32, до складу якого входять: будівля старої спиртобази (Е) площею 66,3 кв.м, будівля господарського призначення (Є) площею 51,2 кв.м, будівля прохідної спиртобази (А) площею 78,2 кв.м, будівля мірного відділення (Б) площею 239,4 кв.м.

6.23. Судами встановлено, що 12.06.2023 Завод звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на подальше відчуження частини об`єкта приватизації органом приватизації.

6.23.1. Копія такого звернення в матеріалах справи відсутня, проте у відзиві на позовну заяву від 11.08.2023 № 10-05-01105 відповідач визнав вказану обставину, зазначивши, що 19.06.2023 на адресу Відділення надійшла заява Заводу та ТзОВ "Травелінг" від 12.06.2023 №60 з проханням надати згоду на відчуження об`єктів нерухомого майна - будівлі старої спиртобази (Е) площею 66,3 кв.м, будівлі господарського призначення (Є) площею 51,2 кв.м, будівлі прохідної спиртобази (А) площею 78,2 кв.м, будівлі мірного відділення (Б) площею 239,4 кв.м, загальною площею 435,1 кв.м, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, буд. 32, та являються складовою об`єкта малої приватизації - окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво).

6.23.2. До заяви було додано такі документи: копію договору купівлі-продажу від 04.08.2021; копію акта приймання-передачі державного майна від 01.09.2021; копію виписки з ЄДРПОУ ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" від 20.12.2021; копію виписки з ЄДРПОУ ТОВ "Травелінг" від 20.09.2018; довідку про балансову вартість нерухомого майна №53-1 від 01.06.2023; копію фінансової звітності станом на 31.12.2022 ТОВ "Мишковицький спиртовий завод"; квитанцію про оплату; фото об`єкта продажу; структуру власності ТОВ "Мишковицький спиртовий завод"; проект договору купівлі-продажу підписаний ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" та ТОВ "Травелінг".

6.24. У відповідь на заяву Заводу №60 від 12.06.2023 Відділення направило лист №11-023-00864 від 22.06.2023. У листі зокрема, зазначено про те, що на сьогодні спеціальним нормативно-правовим документом, який регулює порядок відчуження об`єктів приватизації обтяжених зобов`язаннями є Порядок №1330. Чинний Порядок розповсюджується на відчуження об`єкта приватизації в цілому, а не окремої його частини. Відчуження об`єкта приватизації проводиться з перенесенням зобов`язань до претендента наявних на час звернення за договором (підпункти 3 та 4 пункту 6 Розділу ІІ Порядку). Враховуючи наведене, Відділення не має підстав для погодження відчуження частини об`єкта приватизації, а саме будівель спиртобази, загальною площею 435,1 кв.м, розташованих за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Л. Українки, буд. 32.

6.25. В матеріалах справи міститься копія акта № 14 від 11.09.2023 планової поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво) за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців (вул. Леніна), 1; Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки (вул. Дзержинського), 32 від 04.08.2021 №3113.

6.25.1. Згідно з цим актом відповідачем за наслідками перевірки виконання позивачем умов договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво), працівниками Фонду на момент її проведення, не встановлено порушень виконання Покупцем своїх зобов`язань, передбачених пунктами 6.3., 6.5.-6.10. укладеного ними правочину.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1 Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №921/467/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі №921/467/23 за касаційною скаргою Відділення на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 відкладено розгляд касаційної скарги на 30.07.2024.

7.4. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.07.2024 №32.2-01/1480 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №921/467/23 у зв`язку з відпусткою судді Жайворонок Т.Є.

7.5. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду касаційної скарги АТ "Енергоатом" у справі №910/17633/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Ємець А.А.

7.6. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024 відкладено розгляд касаційної скарги на 08.08.2024.

7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на зміст та вимоги касаційної скарги предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а саме: визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, а також постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині. Судові рішення в частині зобов`язання надати згоду на продаж частини об`єкта приватизації, а також постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про погодження договору купівлі-продажу між продавцем і покупцем позивачем сторони не оскаржують, а тому Верховним Судом не переглядаються.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, а також предмету касаційного оскарження, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.7. Зі змісту касаційної скарги Відділення, яка стосується судових рішень в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, вбачається, що, на думку скаржника Порядком №1330 не врегульовано питання надання органом приватизації згоди покупцям на відчуження частин об`єктів приватизації в період дії зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу. Скаржник зазначає, що цим Порядком врегульовано питання відчуження об`єкта приватизації в цілому, а не окремої його частини, тому він не може бути застосований до спірних правовідносин. На думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини п`ятої статті 27 Закону № 2269-VIII та всіх положень Порядку №1330.

8.8. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

8.9. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо встановлення наявності/відсутності підстав для визнання відмови органа приватизації, оформленої листом, у наданні згоди на відчуження частини об`єктів приватизації незаконною, з огляду на відсутність прийнятого Фондом державного майна України Порядку, який би регулював питання відчуження частини об`єкта приватизації.

8.10. Колегія суддів зауважує, що відмова Відділення у наданні згоди на відчуження частини об`єктів приватизації (спірного майна) незаконною, оформлена листом, а не наказом, по своїй суті є рішенням органу Фонду державного майна України, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений у судовому порядку.

8.11. Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №9901/396/19, в якій зазначено: «Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці ЄСПЛ, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах».

8.12. В контексті доводів касаційної скарги щодо визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, Верховний Суд зазначає таке.

8.13. Як установлено судами попередніх інстанцій 04.08.2021 Відділенням (Продавець) та ТОВ "Енергобренд" (Покупець), яке в подальшому змінило свою назву на ТОВ "Мишковицький спиртовий завод", укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво).

8.14. Перелік нерухомого майна та транспортних засобів, які входять до складу об`єкта приватизації та передаються у власність Покупцю, наведено у додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3. договору).

8.15. Судами встановлено, 12.06.2023 Завод звернувся із заявою до відповідача щодо надання згоди на подальше відчуження частини об`єкта приватизації органом приватизації, а 30.06.2023 Завод отримав лист-відповідь Відділення №11-023-00864 від 22.06.2023, яким відмовлено заявнику в отриманні згоди на продаж частини спірного об`єкта приватизації з тих підстав, що Порядком № 13130 передбачено відчуження об`єкта приватизації в цілому, а не окремої його частини, а тому не має підстав для погодження відчуження частини об`єкта приватизації.

8.16. Верховний Суд виходить з того, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є правовідносинами, що виникли з відносин приватизації державного майна, а тому вони регулюються нормами Закону № 2269-VIII (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору від 04.08.2021), тощо.

8.17. Закон № 2269-VIII регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

8.18. Згідно зі статтею 1 Закону № 2269-VIII приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями;

8.19. У частині першій статті 1 Закон № 2269-VIII терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

аукціон - спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну;

аукціон без умов - спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну без додаткових умов продажу об`єкта приватизації;

аукціон з умовами - спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну і взяв на себе зобов`язання виконати умови продажу об`єкта приватизації;

єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки;

приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Термін "контроль" у Законі № 2269-VІІІ вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про акціонерні товариства".

8.20. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2269-VIII законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

8.21. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2269-VIII з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

8.22. До об`єктів малої приватизації належать:

- єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації;

- окреме майно.

Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації (пункти 1, 2 частини другої статті 5 Закону № 2269-VIII).

8.23. Відповідно до положень пункту 20 частини першої статті 1 Закону № 2269-VІІІ органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад.

8.24. Як убачається, приписами частин першої та другої статті 27 Закону № 2269-VІІІ унормовано, що контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об`єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.

8.25. У відповідності до частин третьої, четвертої статті 27 Закону № 2269-VІІІ строк виконання зобов`язань, визначених у договорі купівлі-продажу, крім мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п`яти років, за винятком тих, для яких Фондом державного майна України за поданням аукціонної комісії може бути встановлено інший строк виконання зобов`язань. Зобов`язання, визначені у договорі купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбавають об`єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов`язань.

8.26. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов`язаннями, можливо виключно за згодою органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Порядок надання згоди органами приватизації встановлюється Фондом державного майна України (частина п`ята статті 27 Закону № 2269-VІІІ).

8.27. У разі подальшого відчуження приватизованого об`єкта до нового власника переходять невиконані зобов`язання, що були передбачені договором купівлі-продажу об`єкта приватизації. Новий власник, а також кредитор фінансування купівлі об`єкта приватизації повинен відповідати вимогам до покупців об`єктів приватизації, встановленим статтею 8 цього Закону (частина сьома статті 27 Закону № 2269-VІІІ).

8.28. Наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1330 затверджено "Порядок надання органами приватизації згоди на подальше відчуження, передачу в заставу або внесення до статутного капіталу господарського товариства об`єктів приватизації, обтяжених зобов`язаннями їх власників перед державою (територіальною громадою)", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за №1342/32794.

8.29. Цей Порядок регулює відносини між органом приватизації, що здійснює контроль за виконанням зобов`язань власником об`єкта приватизації, взятих ним за договором купівлі-продажу, власником об`єкта приватизації та претендентом на придбання цього об`єкта під час його подальшого відчуження, передачі в заставу або внесення об`єкта приватизації до статутного капіталу господарського товариства у період дії умов договору купівлі-продажу (пункт 1 Розділу І Порядку).

8.30. Порядок погодження подальшого відчуження об`єкта приватизації органом приватизації визначено в Розділі ІІ Порядку №1330, яким передбачено, що для отримання згоди на відчуження об`єкта приватизації власник і претендент подають до органу приватизації, який здійснює контроль за виконанням зобов`язань, визначених відповідним договором купівлі-продажу, документи, передбачені пунктом 1 Розділу ІІ Порядку.

8.31. Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Порядку розгляд заяви здійснює орган приватизації у двадцятиденний строк після одержання відповідних документів. За відсутності зауважень орган приватизації погоджує договір подальшого відчуження.

8.32. За наявності зауважень до поданих документів орган приватизації у двотижневий строк з дня їх отримання надсилає заявникам лист про необхідність їх доопрацювання. Повторний розгляд доопрацьованих документів здійснюється відповідно до пункту 4 цього розділу (пункт 5 Розділу ІІ Порядку).

8.33. Згідно з пунктом 6 Розділу ІІ Порядку орган приватизації здійснює погодження подальшого відчуження об`єкта за таких умов: повного розрахунку власника з органом приватизації за об`єкт приватизації; виконання власником рішень судів щодо санкцій, передбачених чинним законодавством та умовами договору купівлі-продажу за порушення цих умов (у разі їх наявності); забезпечення правонаступництва претендентом згідно з умовами проекту договору подальшого відчуження всіх прав та зобов`язань власника, передбачених договором купівлі-продажу; узяття претендентом на себе всіх невиконаних власником зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу; відповідності претендента вимогам до покупця, встановленим статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; відповідності кредитора фінансування вимогам до покупців об`єктів приватизації, встановленим статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (у разі його залучення), наявності дозволу на концентрацію Антимонопольного комітету України (у разі необхідності його отримання згідно з Законом України "Про захист економічної конкуренції").

8.34. Погодження подальшого відчуження об`єкта орган приватизації здійснює шляхом накладання на договір подальшого відчуження поряд з підписами сторін договору резолюції «Погоджено» за підписом уповноваженої посадової особи органу приватизації відповідно до розподілу функціональних обов`язків, засвідченим печаткою (пункт 8 Розділу ІІ Порядку).

8.35. Відповідно до пункту 9 Розділу ІІ Порядку у разі відмови у погодженні подальшого відчуження об`єкта орган приватизації листом надає відповідні обґрунтування прийнятого рішення, яке оформлено наказом органу приватизації, і повертає заявникам усі отримані від них документи.

8.36. За результатами розгляду поданих документів орган приватизації може відмовити в погодженні відчуження об`єкта у таких випадках: (1) претендент не відповідає вимогам, визначеним цим Порядком та встановленим законодавством для покупців державного (комунального) майна; (2) кредитор фінансування купівлі об`єкта приватизації не відповідає вимогам до покупців об`єктів приватизації, встановленим статтею 8 Закону № 2269-VІІІ; (3) порушено встановлені цим Порядком вимоги щодо оформлення документів або їх подано у неповному обсязі (пункт 10 Розділу ІІ Порядку).

8.37. Отже, вказаним Порядком №1330 врегульовані дії органу приватизації в разі звернення заявника задля погодження відчуження об`єкта приватизації або надання відмови у передбачених випадках. Перелік підстав для відмови у погодженні відчуження об`єкта є вичерпним.

8.38. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Законом №2269-VIII передбачено можливість відчуження як об`єкта приватизації в цілому, так і його частини виключно за згодою органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Заборона дроблення торкається, зокрема, пакета акцій, про що в даній справі не йдеться. Суд зазначив, що на даний час діючим є Порядок №1330, а тому орган приватизації повинен був при розгляді заяви позивача на відчуження частини об`єкта приватизації вчинити дії у відповідності до зазначеного Порядку (погодити подальше відчуження, направити документи заявнику на доопрацювання або ж відмовити у погодженні на відчуження шляхом оформлення відповідного наказу). За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у погодженні подальшого відчуження частини об`єкта приватизації (право на яке гарантоване позивачу статтею 27 Закону № 2269-VIII) з мотивів, викладених у листі №11-023-00864 від 22.06.2023, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

8.39. При цьому, як свідчить зміст оскаржуваного рішення (і в цій частині не оскаржується Відділенням), задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надати згоду Заводу на продаж частини спірного об`єкта приватизації та погодити договір купівлі-продажу між продавцем і покупцем, суд першої інстанції зазначив про те, що зобов`язання органу влади прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У межах цієї справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки зобов`язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд.

8.39.1. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, констатував наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною та зобов`язання Відділення надати згоду Заводу на продаж спірної частини об`єкта приватизації. Проте, колегія суддів визнала помилковим висновок місцевого господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача погодити договір купівлі-продажу між продавцем і покупцем.

8.39.2. Суд апеляційної інстанції зазначив таке:

"...ні вказаним Порядком №1330, ні Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" не передбачено заборони на відчуження окремої частини об`єкта приватизації, окрім того, відповідач у листі не вказав, яким же нормативно-правовим документом слід керуватися позивачу у випадку наміру відчужити частину об`єкта приватизації, оскільки така можливість гарантована позивачу статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Окремо колегія суддів зазначає, що предметом продажу не є майно обтяжене зобов`язаннями, а саме передбачене п. 6.4 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 04.08.2021 року".

"…колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що поданий Покупцем та Претендентом пакет документів не відповідає вимогам пункту 1 Розділу II Порядку, оскільки підставою відмови відповідача у погодженні позивачу продажу нерухомого майна не наведено обставину неподання заявником необхідного пакету документів".

"…орган приватизації відмовив у погодженні відчуження об`єкта з підстав не передбачених п.10 Розділу II Порядку, не надав відповідні обгрунтування прийнятого рішення, яке не було оформлено наказом органу приватизації, як це передбачено п.9 Розділу II Порядку та не надіслав заявникам у двотижневий строк, з дня отримання документів та наявністю зауважень, лист про необхідність їх доопрацювання, як це передбачено п.5 Розділу II Порядку".

"…відмова відповідача у погодженні подальшого відчуження частини об`єкта приватизації з мотивів, викладених у листі №11-023-00864 від 22.06.2023, не ґрунтується на чинному законодавстві, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині визнання такої відмови незаконною".

"В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки позивач отримав право власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу, а відмова та неможливість розпоряджатися власністю позбавляє можливості вільно користування придбаним майном.

Відтак, інтерес позивача в реалізації ним права власності є законним та не суперечить Конституції України, Законам України, суспільним інтересам, принципам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам й відповідає критеріям охоронюваного Законом інтересу.

З врахуванням наведеного, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання РВ ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надати згоду ТзОВ "Мишковицький спиртовий завод" на продаж частини об`єкта приватизації, а саме - будівлю старої спиртобази (Е) площею 66,3 кв.м, будівлю господарського призначення (Є) площею 51,2 кв.м, будівлю прохідної спиртобази (А) площею 78,2 кв.м, будівлю мірного відділення (Б) площею 239,4 кв.м, загальною площею 435,1 кв.м, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, буд. 32".

8.40. Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, є передчасними з огляду на таке.

8.41. Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи спір у даній справі, суд перш за все мав встановити зміст договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво) від 04.08.2021 з встановленням обсягу прав та обов`язків сторін; наявності обтяжень (обмежень) щодо продажу об`єкта приватизації/його частини; чи передбачено умовами договору продаж частини об`єкта приватизації; ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договору; з`ясувати, коли виникли спірні правовідносини та які нормативні акти у відповідних редакціях регламентують ці відносиниє.

8.42. Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 такого змісту:

"6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах".

8.43. Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)]. З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)].

8.44. Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)]».

8.45. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення статті 27 Закону №2269-VIII в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-IX від 28.07.2022, якою передбачено можливість відчуження як об`єкта приватизації в цілому, так і його частини.

8.46. Колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій у цій справі передчасно застосували до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 27 Закону № 2269-VІІІ у редакції, чинній станом на дату звернення Заводу із заявою до органу приватизації. Поза увагою судів залишилась дата укладення договору купівлі-продажу, та законодавство, яке діяло на момент укладення цього договору, умови договору, зміст обсягу прав та обов`язків сторін, наявність обтяжень (обмежень) щодо продажу об`єкта приватизації та/чи його частини, або майна.

8.47. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

8.47.1. Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

8.47.2. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

8.47.3. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

8.47.4. Конституційний Суд України також зазначав, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп).

8.47.5. Отже, для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, суду необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у "Перехідних положеннях"); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

8.48. Верховний Суд вважає, що під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не встановили зміст договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації; обсяг прав та обов`язків сторін; наявність обтяжень (обмежень) щодо продажу об`єкта приватизації; дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договору, ураховуючи норму права, яка діяла на момент укладення договору та після прийняття змін до Закону 2269-VІІІ; не з`ясували коли виникли спірні правовідносини та чи розповсюджується до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 27 Закону № 2269-VІІІ у редакції, чинній станом на дату звернення Заводу із заявою до органу приватизації; строк дії договору, а також не з`ясували чи мав покупець під час укладення договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації законні очікування на реалізацію свого права щодо продажу частини об`єкта малої приватизації; тобто суди належним чином не з`ясували усі обставини, які є ключовими, ваговими та необхідними для вирішення питання щодо наявності/відсутності правових підстав для визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною.

8.49. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України) є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади [абзац перший пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/1999 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 19, 42 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (справа про фінансування судів)].

8.50. Поділ державної влади є структурною диференціацією трьох рівнозначних основних функцій держави: законодавчої, виконавчої, судової. Він відображає функціональну визначеність кожного з державних органів, передбачає не тільки розмежування їх повноважень, а й їх взаємодію, систему взаємних стримувань та противаг, які мають на меті забезпечення їх співробітництва як єдиної державної влади.

8.50.1. Принцип поділу державної влади набуває сенсу лише за тієї умови, коли всі органи державної влади діють у межах єдиного правового поля. Це означає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

8.50.2. Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі [абзаци другий - четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2008 року № 4-рп/2008 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України (справа про Регламент Верховної Ради України)].

8.51. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.52. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

8.53. Окремо Верховний Суд наголошує, що суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) Фонду поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення тощо.

8.54. Верховний Суд зауважує, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

8.55. Втім, Верховний Суд звертає увагу скаржника і на неухильне дотримання ним у своїй діяльності принципу належного врядування (див. пункт 8.11 цієї постанови).

8.56. Таким чином, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення статей 236, 237, 267, 270, 282 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.57. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи.

8.58. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.59. Ураховуючи доводи касаційної скарги в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального справа та допустили порушення норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення, з огляду на зазначені скаржником предмет та межі оскарження, підлягають скасуванню в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного правового висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.60. Доводи Заводу, викладені у відзиві, не беруться до уваги Касаційним господарським судом з огляду на мотиви, викладені у цій постанові.

8.61. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.62. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.63. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині визнання відмови Відділення, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону, в редакції, яка підлягає застосуванню.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення в частині оскарження та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №921/467/23 в частині визнання відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, викладеної в листі від 22.06.2023 №11-023-00864, незаконною, скасувати.

3. Справу №921/467/23 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець