Рішення

від 15.08.2024 по справі 139/545/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/545/24

Провадження № 2/139/215/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Інтер Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Зернофарт», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати за землю,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 0522880800:04:002:0251, що розташована на території колишньої Вербовецької сільської ради колишнього Мурованокуриловецького району Вінницької області. 15 листопада 2017 року в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки на підставі договору оренди землі без номера від 14 листопада 2017 року із ФГ «Інтер Агро» строком дії десять років.

ФГ «Інтер Агро» взяті на себе обов`язки із внесення орендної плати за 2020-2023 роки не виконало, орендну плату за вказані періоди не виплатило, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.

У зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати, що є істотним порушенням договору, представник позивача адвокат Майструк Наталія Романівна (повноваження а.с. 14) 09 липня 2024 року звернулася до суду з позовною вимогою розірвати договір оренди землі та стягнути з ФГ «Інтер Агро» заборгованість за орендною платою за 2020-2023 роки в розмірі 8795 гривень 88 копійок і пеню за прострочення внесення орендної плати у розмірі 8028 гривні 44 копійки.

Ухвалою від 11 липня 2024 року (а.с. 17-18) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецьким районним судом та відкрито провадження у справі, до участі у справі залучено як третю особу ТОВ «Зернофарт», про якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є інформація як про суборендаря. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник позивача отримала ухвалу про відкриття спрощеного провадження у справі 11 липня 2024 року (а.с. 19).

Поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження та додатками до неї було направлено відповідачу 12 липня 2024 року та отримано уповноваженим представником 17 липня 2024 року (а.с. 21). Відзив на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач станом на 15 серпня 2024 року не подав.

Представник третьої особи копію ухвали з копією позову з додатками отримав 16 липня 2024 року (а.с. 22), пояснень не подав, не просив про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

За приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши подані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Обов`язок доказування відповідно зі статтею 12 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0522880800:04:002:0251 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. Ця обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 104297318 від 20 листопада 2017 року (а.с. 6), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375150260 від 19 квітня 2024 року (а.с. 7-8).

Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права», 15 листопада 2017 року державний реєстратор Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Яцюк Андрій Степанович за № 23448903 зареєстрував право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н від 14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Інтер Агро» строком на 10 років (зворот а.с. 7 - а.с. 8), а 14 липня 2021 року державний реєстратор Іванівської сільської ради Вінницької області Заремба С.В. за № 43019129 зареєстрував за товариством з обмеженою відповідальністю «Зернофарт» право суборенди цієї земельної ділянки на підставі відповідного договору № 2-89 від 06 листопада 2020 року строком на 7 років 8 днів (зворот а.с. 7).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 375150260 від 19 квітня 2024 року (а.с. 7-8) сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в сумі 2198 гривня 97 копійок (5% від нормативної грошової оцінки).

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України). Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не виконує своє зобов`язання, передбачене умовами Договору оренди землі від 14 листопада 2017 року, та не виплатив їй орендну плату за користування земельною ділянкою за 2020-2023 роки.

Ця обставина стверджується текстом позовної заяви, листом-повідомленням від 22 квітня 2024 року (зворот а.с. 9) з вимогою виплатити орендну плату за землю за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, а також сплатити пеню за прострочення сплати орендної плати, передбаченої договором у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочки, а також з вимогою про розірвання договору за згодою сторін. Такий лист-повідомлення представник ФГ «Інтер Агро» отримала 23 квітня 2024 року (а.с. 9).

Відповідач не спростував такі твердження позивача і не надав суду докази про виплату ОСОБА_1 за 2020 - 2023 роки орендної плати. Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву.

В той же час, процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Через системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої п. «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої для зміни або розірвання договору необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, який підтриманий Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 227/5452/18.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 145/759/19.

У справі, що є предметом судового розгляду, встановлено, що орендар ФГ "Інтер Агро" допустило невиконання свого зобов`язання за Договором оренди землі із ОСОБА_1 б/н від 14 листопада 2017 року та не виплатило орендодавцю орендну плату за чотири роки (2020-2023 роки), що слід кваліфікувати як систематичне з боку ФГ "Інтер Агро" невиконання такої істотної умови Договору як сплата орендної плати.

Наслідком невиконання орендарем умов договору про сплату орендної плати, відповідно до Закону України «Про оренду землі» (ст. 32), Земельного кодексу України (ст. 141), Цивільного кодексу України (ст. 611, 614, 625), може бути припинення права користування земельною ділянкою (позовна вимога про дострокове розірвання договору), вимога про стягнення заборгованості з неустойкою, інфляційними втратами та 3% річних.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані стороною позивача докази і проаналізувавши їх доводи та відповідне законодавство за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що відповідач систематично не виконував обов`язку зі сплати орендної плати за договором оренди землі, а саме не сплатив ОСОБА_1 орендну плату за чотири роки (у 2020-2023 роках), що є підставою для розірвання Договору оренди землі б/н, укладеного 14 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтер Агро».

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 313/780/19. Вказаний правовий висновок також викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 375150260 від 19.04.2024 (а.с. 7-8) орендна плата вноситься Орендарем в грошовій формі в сумі 2198 гривень 97 копійок.

Судом встановлено факт невиплати відповідачем позивачу орендної плати за оренду її землі за 2020-2023 роки, а тому порушене право підлягає поновленню шляхом стягнення заборгованості з орендної плати за ці роки, що становить 8795 гривень 88 копійок (2198 гривень 97 копійок х 4 роки = 8795 гривень 88 копійок).

За таких обставин суд приймає рішення про повне задоволення цієї частини позовних вимог.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України). Неустойкою є штраф або пеня (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Однак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендної плати за 2020-2023 роки не підлягає до задоволення у зв`язку з відсутністю належних доказів про передбачення сторонами такої відповідальності у договорі оренди, про її розмір і т.п.

Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору (а.с. 11).

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Виходячи із приписів ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, суми компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлених умовами договору про надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: ордер (а.с. 14), додаток до договору № 20 від 05 липня 2024 року про надання правових послуг адвоката (а.с. 13) та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 20 від 05 липня 2024 року (а.с. 12), відповідно до яких сторони погодили і ОСОБА_1 оплатила адвокату послуги в сумі 4500 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач будь-яких заперечень щодо розміру адвокатських послуг чи клопотань про їх зменшення не подав.

Суд вважає, що зазначений розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом роботи (зустріч та консультація клієнта, аналіз документів, підготовка і написання листа-повідомлення, позову), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт .

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 202, 526, 549, 551, 610, 611, 612, 628, 629, 638, 651 ЦК України, ст. 90, 93, 141, 152 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 8, 13, 14, 15, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 229, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі без номера від 14 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та Фермерським господарством «Інтер Агро» (місце знаходження юридичної особи: вул. Героїв Майдану, 31, селищі Муровані Курилівці Вінницької області, код ЄДРПОУ 39551109), щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 0522880800:04:002:0251.

Стягнути із Фермерського господарства «Інтер Агро», місце знаходження юридичної особи: вул. Героїв Майдану, 31, селищі Муровані Курилівці Вінницької області, код ЄДРПОУ 39551109, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з орендної плати за 2020-2023 роки згідно договору оренди землі № б/н від 14 листопада 2017 року в сумі 8795 (вісім тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 88 копійок.

У задоволенні вимоги про стягнення пені відмовити у зв`язку з недоведеністю вимоги.

Стягнути із Фермерського господарства «Інтер Агро», місце знаходження юридичної особи: вул. Героїв Майдану, 31, селищі Муровані Курилівці Вінницької області, код ЄДРПОУ 39551109, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: