Рішення

від 15.08.2024 по справі 638/10588/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10588/24

Провадження № 2/638/4624/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Поддубкіної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області, третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказала, що вона зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , власником вказаного будинку є її батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності набуте батьком на підставі свідоцтва про право власності від 26.08.2011. маючи намір отримати спадок за законом, а також здійснити реєстрацію права власності на житло, позивачу стало відомо, що на будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт накладено реєстратором на підставі постанови від 07.12.2001 Ізюмської міської виконавчої служби. З листа виконавчої служби вбачається, що на теперішній час ОСОБА_2 не є боржником у виконавчих провадженнях. У зв`язку з чим позивач просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, зняти арешт , який накладений на будинок АДРЕСА_1 .

11.06.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу розподілено в провадження судді Семіряд І.В.

12.06.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі відкрито загальне провадження.

11.07.2024 проведено підготовче засідання, за результатами якого прийнято ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи для судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача, представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Третя особа у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи у відсутності третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Вказаний будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.08.2011, видане виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке видане Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану і Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №1403.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 підтверджується, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , де батьком останньої вказано ОСОБА_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу, з якого вбачається, що ОСОБА_3 22.09.1995 уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Як вказує позивач, після смерті батька вона мала намір оформити спадщину, під час оформлення спадщини їй стало відомо, що на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 накладено арешт.

З листа Ізюмського відділу державної виконавчої служби у Ізюмському районі Харківської області від 06.06.2024 №37648 вбачається, що станом на 06.06.2024 згідно інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження на виконанні у Відділі не перебуває виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №381329155 твід 03.06.2024 підтверджується, що на будинок АДРЕСА_1 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 5549631, який зареєстровано 27.08.2007 реєстратором Ізюмська державна нотаріальна контора, підстава обтяження - постанова б\н від 07.12.2001 Ізюмська міська виконавча служба.

Позивач вказує, що має намір оформити спадщину, проте накладені арешти не дають можливості це зробити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ч. 1 ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За правилами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 1297 ЦК України- спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 725/3352/23 від 06 травня 2024 року висловився щодо пред`явлення позову про зняття арешту з майна, а саме «Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно)»

Разом з тим, позивач хоча і зазначає, що мала намір отримати спадщину за законом після смерті батька, між тим, у матеріалах справи відсутні будь-яких докази, на підставі яких суд може встановити, обставини, які б свідчили, що ОСОБА_1 дійсно є спадкоємцем свого батька ОСОБА_2 , та прийняла спадщину після нього. Крім того, ОСОБА_2 міг скласти заповіт щодо свого майна, зокрема, і будинку АДРЕСА_1 , на будь-яку особу, яка, в свою чергу, могла прийняти спадщину після його смерті, докази відсутності такого заповіту та будь-яких інших спадкоємців ОСОБА_1 не подані.

Отже, законом у спірних правовідносинах передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права позивачки, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову до належних відповідачів про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22, від 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22 від 04 жовтня 2023 року у справі №337/2402/22 та від 06 травня 2024 року у справі № 725/3352/23.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області, третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про звільнення майна з-під арешту- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1

Відповідач - Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області, ЄДРПОУ 41430594, Харківська область, м. Ізюм, вул. Покровська, 32, 64300.

Суддя: І.В. Семіряд